
Справа № 466/5665/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/783/2940/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
У Х В А Л А
про залишення без руху
18 вересня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді Копняк С.М., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
оскаржуваним заочним рішенням позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Не погоджуючись із заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2017 року представник відповідача адвокат ОСОБА_4 оскаржив таке в апеляційному порядку, скерувавши апеляційну скаргу.
При вирішенні питання відкриття провадження встановлено, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п. 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апелянтом оскаржується судове рішення, яке ухвалено 10 лютого 2017 року, відтак і строк на апеляційне оскарження такого обчислюється, відповідно до норм ЦПК України чинними на момент ухвалення судового рішення, тобто 10 лютого 2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2017 року відмовлено, апеляційна скарга скерована 01 серпня 2018 року ( а.с. 52, 76), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого приписами ч. 1 ст. 294 ЦПК України (чинна на момент постановлення оскаржуваного рішення).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали подати Апеляційному суду Львівської області заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо такі існують.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 185, ч. 3 ст. 357 ЦПК України, суддя -
у х в а л и л а:
залишити без руху апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2017 року, запропонувати апелянту строк, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, подати суду заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо такі існують.
У випадку невиконання вимог даної ухвали Вам буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Суддя Копняк С.М.
The court decision No. 76522671, Lviv Regional Court of Appeal was adopted on 18.09.2018. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data easily.
This decision relates to case No. 466/5665/15-ц. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: