
№ 207/2782/17
№ 2/207/106/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2018 року м. Кам’янське .
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Крупновій І.М. , за участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське справу № 207/2782/17 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми ,
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 13186 гривень 12 копійок , оскільки 23 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 гривень 00 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов’язань у повному обсязі не виконав .
Представник позивача у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі , заявлений позов підтримав повністю .
Представник відповідача ОСОБА_1 заявлений позов визнав частково , вважає , що анкета-заява не містить відомостей про ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання кредиту , відсутній кредитний ліміт та відсоткова ставка по кредиту . Банк сам встановив кредитний ліміт і позивач користувався ним . Визнає позов в частині стягнення тіла кредиту 2230 гривень 53 копійки , 1840 гривень 08 копійок - відсотків за користування кредитом , 1100 гривень пені.
Суд , вислухавши пояснення представника відповідача , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .
У судовому засіданні встановлено , що 23 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 гривень 00 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов’язань у повному обсязі не виконав .
Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти .
Звертаючись до суду з позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором , яка включає в себе пеню 5239 гривень 35 копійок , штраф ( фіксована частина ) 500 гривень , штраф ( процентна складова ) 604 гривні 10 копійок .
Згідно ст. 549 ЦК України 2003 року неустойкою ( штрафом , пенею ) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання . Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання . Пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання .
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення .
Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору , внаслідок чого нарахуванні пені відбувається за кожний день прострочення .
У той самий час , згідно з п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг ( а.с. 11 - 25 ) сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань , передбачених цим договором більш ніж на 30 днів.
Враховуючи вищевикладене , суд вважає , що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності , а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень , закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення . Тому у частині позовних вимог про стягнення штрафів необхідно відмовити .
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України 2001 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин , які мають істотне значення .
Суд вважає необхідним зменшити розмір пені до 1000 гривень , тому що пеня значно перевищує суму заборгованості за кредитом , відповідач має скрутне матеріальне становище .
Доводи представника відповідача про те , що відсутній кредитний договір і відповідач не ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг , спростовуються копією заяви позичальника ( а.с. 9 ) та Умов та правил надання банківських послуг ( а.с. 11 - 25 ) . Згідно заяви позичальника ОСОБА_2 ознайомлений і згодний з умовами надання банківських послуг , отримав пам’ятку клієнта , яка містить у собі тарифи і основні умови обслуговування кредитних карт, ознайомлений з ними та надав згоду в тому , що заява із запропонованими умовами надання банківських послуг , правилами користування платіжною картою та тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг . Представник відповідача не заперечує , що ОСОБА_2 підписував заяву і отримував кошти , не звертався до суду з позовом про визнання договору недійсним .
Доводи представника відповідача про те , що відповідач повинен сплатити відсотки за користування кредитом у сумі 1840 гривень 08 копійок спростовуються розрахунком заборгованості , наданим банком ( а.с. 7 - 8 ) . Процентна ставка за кредитом змінювалася , що не суперечить ст. 1056-1 ЦК України 2003 року та передбачено п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг . Також при цьому суд враховує , що відповідач не скористався своїм правом у разі незгоди з тарифами звернутися до банку для розірвання договору та погашення заборгованості , яка виникла перед банком .
Таким чином , стягненню підлягає сума заборгованості 7842 гривні 67 копійок , яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 3102 гривні 12 копійок , заборгованості по процентам 3740 гривень 55 копійок , заборгованості за пенею 1000 гривень 00 копійок .
При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено частково , тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог .
Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 549 , 551 , 1046 – 1050 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В
Заявлений позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1 - 59 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , місцезнаходження : м. Дніпро , вулиця Набережна Перемоги , 50 , ідентифікаційний код юридичної особи : 14360570 , заборгованість за кредитним договором у розмірі 7842 гривні 67 копійок , яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 3102 гривні 12 копійок , заборгованості по процентам 3740 гривень 55 копійок , заборгованості за пенею 1000 гривень 00 копійок, судові витрати 951 гривня 63 копійки .
У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» відмовити .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Суддя С.А. Скиба
The court decision No. 76352742, Bahliskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City was adopted on 05.09.2018. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 207/2782/17. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: