
Справа № 175/763/15-к
Провадження № 1кп/202/331/2018
УХВАЛА
Іменем України
30 серпня 2018 року м. Дніпро
Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Шофаренка Ю.Ф.,
суддів Слюсар Л.П., Волошина Є.В.
за участю секретаря Мироняк Т.С.
прокурора Мікуліної Н.А.
захисників Губа А.І., Довгаль С.М., Радільчук Н.І., Бондар М.І.
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040670000599 від 07.03.2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпро, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, неодруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, з середньою освітою, раніше судимого:
-29.05.2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.302, ч.1 ст.303, ч.2 ст.303 КК України до 4 років позбавлення волі згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч.3 ст.146, ч.4 ст.27, п.п.3,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, неодруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого слюсарем механозбірних робіт меблевої фабрики «Рофітфрейд», в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, п.п.3,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Дніпро, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, п.п.3,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Дніпро, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньо-технічною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, п.п.3,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, -
в с т а н о в и в:
Обвинуваченим обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та домашнього арешту, дія яких закінчується 29.09.2018 року, до зазначеної дати суд не має можливості призначити судовий розгляд.
Прокурором, з посиланням на те, що обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_6 - домашнього арешту, який закінчується 29.09.2018 року заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та домашнього арешту, яке мотивоване тим, що, обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Представник потерпілої погодились з тим, що запобіжний захід необхідно продовжити.
Стороною захисту заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на домашній арешт, яке мотивоване практикою Європейського суду з прав людини, тривалим знаходженням обвинувачених під вартою, зменшенням ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених законодавством, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід з цілодобового на нічний домашній арешт.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із власне тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване».
З огляду на викладене суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою та у виді домашнього арешту обвинуваченим, оскільки обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не забезпечить виконання процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам переховуватися від суду.
Ці обставини в сукупності, свідчать про наявність ризиків, що під впливом тяжкості покарань, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вони можуть переховуватись від суду та у такий спосіб перешкоджатимуть розгляду кримінального провадження. Тому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в тому числі й домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які не зменшилися та існують на даний час.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості на даний час, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню під цілодобовим домашнім арештом та проходженням лікування з дозволу суду.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд-
У х в а л и в:
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 28.10.2018 року, включно.
ОСОБА_6 продовжити дію запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2, з урахуванням дозволу проходження лікування, строком на два місяці, тобто до 28.10.2018 року, включно з продовженням дії раніше покладених обов'язків.
Покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) з'являтися за викликом суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.
Копію ухвали надіслати для виконання Чечелівському ВП ГУНП у Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Дніпропетровської області Мікуліну Н.А. та Чечелівський ВП ГУНП у Дніпропетровській області.
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.Ф. Шофаренко
Судді Л.П. Слюсар
Є.В. Волошин
The court decision No. 76158577, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City was adopted on 30.08.2018. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 175/763/15-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: