Decision № 76054348, 15.08.2018, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15.08.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/456/16

За позовом Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чопської міської ради, м. Чоп

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп", м. Луцьк Волинської області

про стягнення суми 320 064 грн. 53 коп. збитків,

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді - Пригари Л.І.

Судді - Ремецькі О.Ф.

Судді - Ушак І.Г.

Секретар судового засідання - старший судовий розпорядник Вишняков І.Ю.

представники:

Прокуратури - Валько Д.В., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області,

службове посвідчення № 034475 від 20.07.2015 року

Позивача - не з'явився

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Ужгородською місцевою прокуратурою заявлено позов в інтересах держави в особі Чопської міської ради, м. Чоп до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп", м. Луцьк Волинської області про стягнення суми 320 064 грн. 53 коп. збитків.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 року у справі № 907/456/16 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" на користь Чопської міської ради збитки у сумі 195 866 грн. 98 коп. за користування земельною ділянкою загальною площею 0,6269 га для обслуговування АЗС в м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) 828 км + 600 м. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 року у справі № 907/456/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі № 907/456/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Вищий господарський суд України скасовуючи рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року зазначив про те, що суди попередніх інстанцій розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності не взяли до уваги порядок початку та перебігу позовної давності щодо вимог про відшкодування заподіяних збитків, не встановили початок перебігу позовної давності щодо таких вимог та не врахували, що переривання позовної давності пов'язується з вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу саме за заявленими вимогами (у даному випадку - дій, що свідчать про визнання заподіяння збитків), однак, таких дій, що свідчать про визнання відповідачем саме заподіяння збитків, суди у судових рішеннях не навели.

Вищий господарський суд України зазначив, що суди припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а встановлення таких обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, з огляду на що дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції у даній справі слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення перерахованої судами суми збитків, справу в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду для усунення порушення вимог вказаних норм права про застосування позовної давності, враховуючи вказаний у позові період. В решті рішення та постанову щодо відмови у задоволенні позовних вимог ВГСУ залишив без змін.

Передаючи справу № 907/456/16 на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що місцевому суду при новому розгляді справи необхідно врахувати викладене у зазначеній постанові від 10.10.2017 року.

При новому розгляді справи, прокурор та представник позивача просять суд задоволити позов, обраховуючи розмір збитків з врахуванням площі земельної ділянки у розмірі 0,6269 га. Зазначають про те, що комісією з визначення збитків власникам та землекористувачам виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 року за результатами розгляду питання щодо завданих збитків відповідачем територіальній громаді м. Чоп, в частині недоотримання коштів від використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів (договорів оренди земельних ділянок), встановлено розмір збитків, завданих територіальній громаді м. Чоп в сумі 320 064 грн. 53 коп. внаслідок зайняття відповідачем земельних ділянок відповідачем загальною площею 0,9262 га за період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року. В подальшому, рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 74 від 23.04.2015 року "Про затвердження акту з визначення збитків власникам та землекористувачам", вказаний акт комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 року затверджено та встановлено відповідачу строк для відшкодування збитків у сумі 320 064 грн. 53 коп. - не пізніше одного місяця з дня прийняття вказаного рішення міської ради. Прокурор вказує на те, що згідно розрахунку, поданого позивачем 15.11.2016 року, сума збитків внаслідок використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,9262 га, яка розташована за адресою: м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м становить суму 320 064 грн. 53 коп., враховуючи сплату відповідачем суми 64 271 грн. 42 коп. у період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року.

Наголошує, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за період з 2010 по 2014 роки нормативна грошова оцінка земель комерційного призначення Чопської міської ради становить 138 грн. 32 коп. за 1 кв.м. При цьому, згідно витягу із рішення Чопської міської ради № 3 від 28.04.2009 року змінено розмір ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності міста, зокрема, для земель іншої категорії - у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду.

Прокурор стверджує, що враховуючи нормативну грошову оцінку земель комерційного призначення у розмірі 138 грн. 32 коп. за 1 кв.м., Чопською міською радою здійснено перерахунок завданих відповідачем збитків за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року із розрахунку площі земельної ділянки 0,6269 га (0,2269 га та 0,40 га), оскільки щодо земельної ділянки площею 0,2993 га у вказаний період був наявний спір з суміжним землевласником, а також з урахуванням Положення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі у місті Чоп, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та часткової сплати відповідачем коштів у сумі 64 271 грн. 42 коп., що підтверджується інформацією Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 02.03.2015 року № 33/9/07-14-15-0. В результаті здійсненого перерахунку сума збитків, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 195 866 грн. 98 коп. (138 грн. 32 коп.х6269 кв.м.х5 років (у період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року) = 260 138 грн. 40 коп. - 64 271 грн. 42 коп. (фактична сплата) = 195 866 грн. 98 коп.). Крім того, вказує на те, що строк позовної давності слід розраховувати з 23.05.2015 року, тобто з моменту закінчення строку добровільної сплати нарахованих збитків.

Відповідач проти позову заперечив згідно письмових пояснень № 258 від 04.12.2017 року, додаткових письмових пояснень № 40 від 02.02.2018 року. Зокрема, поданими письмовими поясненнями наголошує, що підприємство не мало можливості посвідчити право користування земельною ділянкою під комплексом АЗС, у зв'язку з тим, що при виготовленні технічної документації і погодженні меж земельної ділянки виникли проблеми з суміжним землекористувачем, який відмовився підписати акт визначення та погодження меж землекористування, мотивуючи це накладкою земельних ділянок, що було встановлено також і комісією по межових спорах Чопської міської ради; відповідач звертався до позивача з метою організації комісії щодо вирішення спірної ситуації із суміжним землекористувачем, яка виникла не з вини відповідача, однак, позивачем не надано відповідних пропозицій щодо її вирішення.

Як стверджує відповідач, позивач помилково вважає, що згідно рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2008 року у справі № 15/46 до відповідача перейшла у користування земельна ділянка площею 0,9262 га, оскільки згідно вказаного рішення суду до відповідача перейшло право власності на цілісний майновий комплекс автозаправної станції за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м. Наголошує, що у рішенні суду відсутня будь-яка інформація стосовно земельної ділянки, на якій знаходиться автозаправна станція. Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, від якого за рішенням суду перейшло право власності до відповідача на АЗС, не оформило після будівництва автозаправної станції в користування земельну ділянку (будівництво здійснювалося на земельних ділянках іншої юридичної особи ТзОВ "Укрнафтосервіс", загальна площа яких була 0,9262 га і договори оренди яких в подальшому Чопською міською радою були розірвані). При цьому, після проведення будівництва, АЗС знаходилась на значно меншій площі ніж було в ТзОВ "Укрнафтосервіс", та після виготовлення відповідачем технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок загальна площа фактичного землекористування склала 0,7694 га.

На думку представника відповідача, у зв'язку із зміною у 2013 році земельного законодавства, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на умовах оренди, яка була виготовлена на підставі рішення Чопської міської ради № 26 від 09.10.2008 року на загальну площу 0,9262 га втратила чинність. Стверджує, що позивачем не наведено ніяких доказів, не надано будь-яких фактичних даних, які б спростовували твердження про те, що у зв'язку із накладкою земельних ділянок без наявного висновку управління Держкомзему в Ужгородському районі, технічна документація із землеустрою на загальну площу 0,9262 га, виготовлена на підставі рішення Чопської міської ради від 09.10.2008 року, могла б бути зареєстрована в Управлінні Держземагенства в Ужгородському районі, а надалі затверджена сесією Чопської міської ради та після затвердження такої міг би бути укладений договір оренди земельної ділянки.

Також, представник відповідача посилаючись на ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України вказує, що останній у зв'язку із зміною фактичної площі землекористування та зміною конфігурації земельних ділянок під АЗС, неодноразово звертався до позивача з проханням надати новий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі в оренду землі, однак, позивач усі звернення відповідача ігнорував. Лише рішенням Чопської міської ради № 12 від 22.09.2016 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж" такий дозвіл був наданий відповідачеві, що в свою чергу, на думку, представника відповідача, прямо підтверджує той факт, що у зв'язку із зміною земельного законодавства без нового дозволу неможливо було розпочати виготовлення документів для укладення договорів оренди земельних ділянок.

Разом з тим, відповідач відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 269 Податкового кодексу України наголосив, що за користування земельною ділянкою ним сплачувався земельний податок.

З покликанням на результати первісного розгляду справи, відповідач наголошував, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено у поданому ним клопотанні про застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки, а позивачем нараховані збитки за період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року, тобто за п'ять років.

Відповідач наголошує, що судами попередніх інстанцій при первісному розгляді даної справи зроблено правильний висновок про вилучення з розрахунку збитків, здійсненого позивачем, із земельної ділянки загальною площею 0,9262 га земельної ділянки площею 0,2993 га, на яку існувала накладка земельних ділянок і за яку ПП "Хемікон АГ" сплачувало орендну плату. Однак, судами зовсім не було враховано строк позовної давності та те, що загальна площа земельної ділянки 0,9262 га, яка вказана у Акті, не відповідає фактичній площі землекористування 0,7694 га. Також і площі земельних ділянок 0,2269 га та 0,40 га, які зазначені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, не відповідають площам фактичного землекористування (фактична площа відповідно 0,1283 га та 0,3570 га).

Крім того, вказує відповідач на відсутність у його діях усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, за які передбачені стягнення збитків у порядку ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України. Строк позовної давності, на думку відповідача, слід рахувати з моменту подачі прокуратурою позову, а саме, з 19.07.2016 року, у зв'язку з чим, нарахування збитків відповідачу можливе лише з 19.07.2013 року по 01.01.2015 року.

Письмовими поясненнями № 01-113/60-16573 вих.18 від 22.01.2018 року, прокурор спростовує посилання відповідача на той факт, що у рішенні господарського суду Рівненської області від 16.04.2008 року у справі № 15/46 відсутня будь-яка інформація стосовно земельної ділянки, на якій знаходиться автозаправна станція, так як відповідно до п. 4 вказаного рішення суду за відповідачем визнано право власності на об'єкти нерухомості (комплекси об'єктів нерухомості) та права і зобов'язання по оренді земельних ділянок. В подальшому, рішенням Чопської міської ради № 26 від 09.10.2008 року "Про розірвання договорів та виготовлення землевпорядної документації" надано згоду на розірвання договорів оренди з попереднім орендарем земельної ділянки площею 0,9262 га (0,40 га + 0,2269 га + 0,2993 га) та надано згоду на виготовлення землевпорядної документації по укладенню договору оренди з відповідачем, однак, такий договір останнім укладений не був.

Прокурор, наголошує, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 67, 120, 125, 126, 211, 206 Земельного кодексу України, розділу 13 Податкового кодексу України, без отримання правовстановлюючих документів впродовж 2010-2015 років використовує земельні ділянки загальною площею 0,9262 га, які розташовані за адресою м. Чоп, автодорога Київ-Чоп 828 км + 600 м, без внесення орендної плати за користування ними.

Твердження відповідача щодо неможливості оформити договір оренди земельної ділянки з підстав, що не залежать від його волі, зокрема, у зв'язку з наявним спором із суміжним землевласником, а також у зв'язку з тим, що неодноразово останній звертався до позивача з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, на думку прокурора, не підтверджують наявність об'єктивних перешкод для укладення договору оренди землі. Крім того, прокурор вважає, що виходячи із змісту рішення Чопської міської ради № 26 від 09.10.2008 року, відповідач мав можливість виготовити у встановленому законодавством порядку землевпорядну документацію по укладенню договору оренди двох земельних ділянок щодо яких не існувало спору і які, на відміну від іншої, не накладалися на землі суміжних землекористувачів. При цьому, вказує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду про зобов'язання міської ради розглянути на сесії питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки. Отже, на думку прокурора, користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів було його свідомою поведінкою з метою ухилення від сплати орендної плати, чим позбавило міську раду як власника землі отримувати дохід у розмірі орендної плати, що є підставою для встановлення факту наявності усіх елементів складу господарського (цивільного) правопорушення, а тому збитки підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.02.2018 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішення у справі Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/17923/16-а за позовними вимогами про оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" Акту комісії з визначення збитків власниками землі та землекористувачами виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 року.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року провадження у справі було поновлено, враховуючи те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2018 року у справі № 161/17923/16-а, яка набрала законної сили 11.04.2018 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" до виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання незаконним та скасування акту про визначення завданих збитків залишено без розгляду.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення прокурора та представників сторін,

суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2008 року у справі №15/46 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" визнано право власності (володіння, користування, розпорядження) на об'єкти нерухомості (комплекси об'єктів нерухомості) та права і зобов'язання по оренді земельних ділянок, в тому числі, на комплекс АЗС загальною площею 192,01 кв.м, за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м.

Рішенням Чопської міської ради Закарпатської області № 26 від 09.10.2008 року "Про розірвання договорів та виготовлення землевпорядної документації" надано згоду на розірвання з ТзОВ "Укрнафтосервіс" договорів оренди земельної ділянки загальною площею 0,9262 га (0,40 га + 0,2269 га + 0,2993 га) у зв'язку з переходом до ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" права власності на майно, яке розташоване на зазначених земельних ділянках та надано згоду на виготовлення землевпорядної документації по укладенню договору оренди з відповідачем.

Актом комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам Виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 року, за результатами розгляду питання щодо завданих збитків ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" територіальній громаді м. Чоп, в частині недоотримання коштів від використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів (договорів оренди земельних ділянок) визначено розмір збитків, завданих територіальній громаді м. Чоп внаслідок зайняття земельних ділянок ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" загальною площею 0,9262 га за період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року у розмірі 320 064 грн. 53 коп.

Рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 74 від 23.04.2015 року "Про затвердження акту комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам" затверджено акт комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам Виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 року про визначення розміру збитків, завданих територіальній громаді міста Чоп, в особі Чопської міської ради, внаслідок недоотримання коштів від використання земельних ділянок ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" загальною площею 0,9262 га, за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м за період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року у розмірі 320 064 грн. 53 коп. Встановлено ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" строк для відшкодування збитків у сумі 320 064 грн. 53 коп. не пізніше одного місяця з дня прийняття вказаного рішення.

Із поданого позивачем розрахунку від 15.11.2016 року вбачається, що розмір збитків внаслідок використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,9262 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) 828 км + 600 м, складає суму 320 064 грн. 53 коп., враховуючи сплату відповідачем суми 64 271 грн. 42 коп. за період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року.

Дослідивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Приписами ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Статтею 156 Земельного кодексу України визначено перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Згідно п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Нормами ст. 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Частиною 2 ст. 157 Земельного кодексу України визначено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для застосування деліктної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: а) завданої шкоди; б) протиправності у поведінці заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між першими двома елементами; г) вини заподіювача шкоди, тобто наявність чотирискладової правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом, є відсутність оформленого між сторонами договору оренди землі та неналежна оплата в період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 роу за користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості, набутим у власність відповідачем.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендодавцями земельних ділянок у відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України, є їх власники або уповноважені ними особи.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата є договірною величиною. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної (п. 288.1 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).

Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до частини 3 Порядку відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян).

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надсилались виклики-повідомлення від 01.03.2012 року № 350 та № 351 на засідання комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам Виконавчого комітету Чопської міської ради.

За відповідним зверненням відповідача позивачем скликано комісію по межових спорах по обстеженню розміру земельної ділянки та будівлі, яка знаходиться на ній, за адресою: м. Чоп, вздовж автостради Київ-Чоп, за результатами якої складено акт від 27.10.2009 року, яким встановлено, що спірне питання з суміжним землекористувачем не відноситься до компетенції Чопської міської ради, у зв'язку з чим таке питання може бути вирішене у судовому порядку.

Листом № 03-19/359 від 10.02.2016 року позивач інформував відповідача про необхідність звернутись до Чопської міської ради про отримання згоди/дозволу на виготовлення технічної документації на визначені земельні ділянки зі зміною конфігурації та внесення правильних відомостей до Державного земельного кадастру, а після укласти договори оренди на земельні ділянки для обслуговування будівель та споруд відповідача.

При цьому, в матеріалах справи наявні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.08.2010 року та від 15.03.2012 року, складені управлінням Держкомзему в Ужгородському районі, згідно яких встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,9262 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м, та на якій розташоване нерухоме майно (комплекс АЗС), без правовстановлюючих документів, що є порушенням в свою чергу ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

09.08.2010 року та 15.03.2012 року управлінням Держкомзему в Ужгородському районі складено відповідні приписи, яким встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та приписано усунути порушення земельного законодавства, а саме, посвідчити право користування вказаною земельною ділянкою. Дані приписи є обов'язковими до виконання.

В подальшому, Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області 14.06.2012 року здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт, яким встановлено, що Ужгородською філією ДП "Закарпатгеодезцентр" розроблено технічну документацію щодо посвідчення права користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,9262 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м, однак, на момент перевірки, вказана земельна ділянка правовстановлюючим документом посвідчена не була, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищенаведених обставин, доводи відповідача не підтверджують наявність об'єктивних перешкод для укладення договору оренду землі, оскільки не доводять, що відповідач не міг укласти договір із незалежних від його волі причин.

При цьому, судом встановлено, що відповідач у період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року допустив правопорушення, шляхом використання земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди вказаної земельної ділянки, тобто вбачається наявність вини щодо вищезазначеного факту, у зв'язку з чим позивачеві завдано збитків у вигляді не сплати орендної плати та, відповідно, наявність у позивача, у період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року, права на відшкодування таких збитків, пов'язаних з використанням відповідачем такої земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів.

Аналіз наведених норм матеріального права та змісту прийнятого рішення Чопської міської ради Закарпатської області № 26 від 09.10.2008 року дає підстави дійти висновку, що саме на землекористувача - відповідача покладається обов'язок вчинення відповідних дій щодо посвідчення прав на земельну ділянку та укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 року у справі № 3-210гс14 та від 17.02.2016 року.

Як встановлено із матеріалів справи, відповідачем вчинялися окремі дії щодо узаконення користування земельною ділянкою (укладення договору УВ-51/16 про виконання проектно-вишукувальних робіт з геодезії, топографії, картографії, землеустрою, цифрування та закупівлю топографо-геодезичних і картографічних матеріалів від 05.10.2016 року щодо встановлення меж земельних ділянок), однак, протягом тривалого часу користування нею (з дня прийняття рішення Чопської міської ради, а саме з 09.10.2008 року), договору оренди земельної ділянки укладено не було.

Твердження відповідача щодо неможливості оформити договір оренди земельної ділянки з підстав, що не залежать від його волі, зокрема, у зв'язку з наявним спором із суміжним землевласником, а також у зв'язку з тим, що неодноразово звертався до позивача з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, не підтверджують наявність об'єктивних перешкод для укладення договору оренди землі. Окрім цього, виходячи із змісту рішення Чопської міської ради № 26 від 09.10.2008 року, відповідач мав можливість виготовити у встановленому законодавством порядку землевпорядну документацію по укладенню договору оренди двох земельних ділянок щодо яких не існувало спору і які, на відміну від іншої земельної ділянки, не накладалися на землі суміжних землекористувачів.

При цьому, в матеріалах відсутні будь-які докази звернення відповідача до суду із позовом про зобов'язання міської ради розглянути на сесії питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укладання договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність укладеного в період з 01.01.2010 року по 01.01.2015 року (період нарахування збитків) договору оренди земельної ділянки та доказів сплати орендної плати щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м у встановленому порядку та розмірі.

Аргументи відповідача щодо укладених ним договорів оренди у 2017 року на меншу площу земельної ділянки судом відхиляються, оскільки такі вже були укладені відповідачем після виявлення відповідних порушень у період з 01.01.2010 по 01.01.2015 роки.

З огляду на вищевикладене, користування відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавило міську раду як власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, що стало підставою для встановлення факту наявності усіх елементів складу господарського (цивільного) правопорушення, а тому, збитки підлягають стягненню.

Обраховуючи розмір збитків, що мають бути стягнуті з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною п'ятою вказаної статті унормовано, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення перебігу позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 261 Цивільного кодексу України у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обраховуватись із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права.

Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій (постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс1420, від 02.09.2014 №3-82гс 1421, від 23.12.2014 № 3-194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 № 3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з періоду, за який здійснено розрахунок заявлених у даній справі позовних вимог та дати звернення прокурора з позовом до суду, в межах строку позовної давності знаходяться позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків за період з 19.07.2013 року по 01.01.2015 року.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності є обґрунтованими в частині позовних вимог, що знаходяться за межами строку позовної давності, а саме, в частині вимог за заявлений період до 19.07.2013 року.

Згідно поданого позивачем 15.11.2016 року розрахунку, складеного з врахуванням акту комісії від 17.03.2016 року, сума збитків внаслідок використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,9262 га, яка розташована за адресою: м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м становить загальний розмір 384 335 грн. 95 коп., а за вирахуванням сплаченої відповідачем суми 64 271 грн. 42 коп. земельного податку за період з 01.01.2010 по 01.01.2015 роки, сума збитків складає 320 064 грн. 53 коп.

Разом з тим, 05.09.2016 року комісією з визначення збитків власникам та землекористувачам Виконавчого комітету Чопської міської ради здійснено уточнення розрахунку збитків, нанесених відповідачем територіальній громаді м. Чоп, в якому враховано межовий спір відповідача та ПП "Хемікон АГ", у зв'язку з яким, земельну ділянку площею 0,2993 га, не з вини відповідача не було оформлено у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", що призвело до виникнення недоотримання коштів до бюджету міста, у вигляді орендної плати. Також, у вказаному акті суму збитків зменшено у зв'язку із фактичною сплатою коштів відповідачем що підтверджується інформацією Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 02.03.2015 року № 33/9/07-14-15-0.

Як вбачається з акту від 05.09.2016 року, комісією у відповідності до Податкового кодексу України за ставкою 3% орендної плати та даних нормативної грошової оцінки земельних ділянок за відповідний період (138 грн. 32 коп. кв.м.) здійснено розрахунок збитків, заподіяних зайняттям земельної ділянки 0,2269 га та 0,40 га, яка розташована за адресою: м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м відповідачем без правовстановлюючих документів.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за період з 2010 по 2014 роки нормативна грошова оцінка земель комерційного призначення Чопської міської ради становить 138 грн. 32 коп. за 1 кв.м.

Рішенням Чопської міської ради Закарпатської області від 28.04.2009 року № 3 "Про внесення змін до "Положення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі у місті Чоп" змінено розмір ставки орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності міста, зокрема, для земель іншої категорії у розмірі - 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду.

Таким чином, виходячи із нормативної грошової оцінки земель комерційного призначення Чопської міської у розмірі 138 грн. 32 коп. за 1 кв.м., Положення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі у місті Чоп, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і часткової сплати відповідачем сум земельного податку, судом здійснено перерахунок завданих відповідачем збитків за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності та виходячи із площі 6269 кв.м.

Відповідно до проведеного судом перерахунку сума збитків, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 56 473 грн. 15 коп. (138,32 х 6% х 6269 кв.м. х 531 день (за період з 19.07.2013 року по 01.01.2015 року) = 75 689 грн. 59 коп. - 19 216 грн. 44 коп. (фактична сплата за період, який охоплює позовна давність, а саме, липень-грудень 2013 року, цілий 2014 рік) = 56 473 грн. 15 коп.).

Із перерахованої судами при первісному розгляді даної справи суми позовних вимог, що передані на новий розгляд постановою ВГСУ, задоволенню підлягає сума позовних вимог в розмірі 56 473 грн. 15 коп. В задоволенні решти перерахованої судами при первісному розгляді даної справи суми позовних вимог, що передані на новий розгляд постановою ВГСУ, належить відмовити з огляду на застосування у цій частині за клопотанням відповідача строку позовної давності.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у задоволеній судом частині позовних вимог доказів на спростування обставин, викладених прокурором та позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 847 грн. 10 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп", Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, будинок 1 (код ЄДРПОУ 35782357) на користь Чопської міської ради, м. Чоп, вул. Берег, будинок 2 (код ЄДРПОУ 38015605) суму 56 473 (П'ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят три гривні) грн. 15 коп. збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп", Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, будинок 1 (код ЄДРПОУ 35782357) на користь Прокуратури Закарпатської області, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2 А (код ЄДРПОУ 02909967) суму 847 (Вісімсот сорок сім гривень) грн. 10 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 23.08.2018 року

Головуючий суддя Пригара Л.І.

Суддя Ремецькі О.Ф.

Суддя Ушак І.Г.