Decision № 75870697, 30.07.2018, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2018 року м. Рівне №817/1101/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача-1: представник Максимчук В.П.,

відповідача-2: представник Гордійчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області про визнання відмови недійсною, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

19.04.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - відповідач-1) про визнання недійсною відмови №3-4254/0-6958/0/6-17 від 29.09.2017 за підписом Першого заступника начальника Головного управління С. Дубича, згідно з якою позивачу відмовлено у задоволенні його клопотання; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) (3.80 ум. кад. га) для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Острожецької сільської ради, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (кад. номер НОМЕР_3)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВСЕ №773702 від 29.11.2005 успадкував право на земельну частку (пай) в КСП "Заповіт", яка знаходиться на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області. Земельна частка належала ОСОБА_7 на підставі сертифікату Серія НОМЕР_2, виданого Млинівською районною державною адміністрацією 01.11.2005 і зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_4. Вказав, що 09.08.2017 позивач звернувся до Острожецької сільської ради Млинівського районі Рівненської області про виділення земельної ділянки у відповідному розмірі до земельної частки (паю) КСП "Заповіт". Острожецька сільська рада відповіддю вих. №947 від 21.08.2017 повідомила позивача, що на території Острожецької сільської ради відсутні земельні ділянки комунальної форми власності, за рахунок яких можливе виділення земельної частки (паю). Також повідомлено, що на території місцевої ради за межами населених пунктів наявні вільні землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких, згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України є територіальний орган Держгеокадастру.

Також позивач зазначив, що 31.08.2017 він звернувся до відповідача-1 із клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) (3.80 ум. кад. га), для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Острожецької сільської ради, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (кад. номер НОМЕР_3). Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №3-4254/0-6958/0/6-17 від 29.09.2017 відмовлено у задоволенні клопотання без належного правового обґрунтування.

Вважаючи відмову відповідача немотивованою, такою, що суперечить ч.7 ст.118 ЗК України, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою від 24.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.05.2018.

Відповідач-1 позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву (а.с.25-28), в обґрунтування якого зазначив, що за результатами розгляду клопотання позивача від 31.08.2017 Головним управлінням було прийнято рішення, оформлене у вигляді листа, від 29.09.2017 №3-4254/0-6958/0/6-17 про відмову у його задоволенні. Відповідач вказав, що згідно зі ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вважає, що виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) не відноситься до його компетенції, оскільки згідно з чинним законодавством вказані питання належать до компетенції сільських, селищних рад та райдержадміністрацій.

Також вказав, що при подачі позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ним було вказано площу земельної ділянки в умовних кадастрових гектарах, що суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Окрім цього, відповідач-1 вважає, що його право на вчинення дій щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційними повноваженнями відповідного органу, а тому задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати такий дозвіл є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Ухвалою від 16.05.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 29.05.2018.

Ухвалою від 13.06.2018 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання відмови недійсною, зобов'язання вчинення певних дій та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Ухвалою від 13.06.2018 залучено до участі в справі в якості другого відповідача Острожецьку сільську раду Млинівського району Рівненської області (далі - відповідач-2).

Відповідач-2 у встановлений судом строк процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 03.07.2018 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області про визнання відмови недійсною, зобов'язання вчинення певних дій - повернуто позивачу без розгляду.

25.07.2018 від позивача надійшло доповнення до позову, за змістом якого позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги до відповідача-1; просив суд у зв'язку з ненаданням відзиву на позов відповідачем-2 вирішити справу за наявними матеріалами та відповідно до ч.4 ст.159 КАС України вважати, що відповідач-2 визнав позов; зобов'язати відповідачів (належного відповідача) надати позивачу законний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) = 3,80 ум. кад. га) за рахунок вже отриманих земель кад. номер НОМЕР_3 в термін, зазначений у письмовому визнанні адміністративного позову №735 від 12.06.2018 Острожецькою сільською радою (а.с.137).

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені раніше позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили зобов'язати компетентний орган (відповідача-1 або ж відповідача-2) надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов, просив в задоволенні позову відмовити. Також повідомив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.06.2018 №1360 вирішено передати Острожецькій сільській раді Млинівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 839,6745 гектара, які розташовані на території Острожецької сільської ради та колишньої Малинської, Новосілківської, Певжівської, Радянської, Уїздецької сільських рад Млинівського району Рівненської області, згідно з додатком. Таким чином, вважає, що саме до повноважень відповідача-2 належить надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки вказані земельні ділянки відповідно до акту прийому-передачі передані Острожецькій сільській раді Млинівського району Рівненської області.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що на час розгляду справи судом право власності на земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, та які відповідно до акта прийому-передачі передані відповідачем-1 для Острожецької сільської ради, не зареєстроване за відповідачем-2 в установленому законом порядку. Відтак, вважає, що підстав для зобов'язання Острожецької сільської ради надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність немає. Вважає, що на час одержання відповідного клопотання від позивача відповідач-1 був уповноважений надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. На даний час оформлення відповідних правовстановлюючих документів на передані земельні ділянки в комунальну власність не завершено.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 19.07.2005 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії по реструктуризації КСП "Заповіт", Острожецької сільської ради, Млинівської райдержадміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення його в натурі зобов'язано Млинівську райдержадміністрацію видати земельний сертифікат на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_7 (а.с.112).

Млинівською районною державною адміністрацією 01.11.2005 на ім'я ОСОБА_7 видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_2, зареєстровано у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_4 (а.с.8).

Державним нотаріусом Млинівської районної державної нотаріальної контори Феськовою Н.П. 29.11.2005 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом ВСЕ №773702, зареєстроване в реєстрі за № 1613, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її син ОСОБА_1. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається, зокрема, з права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві "Заповіт", що знаходиться в селі Острожець Млинівського району Рівненської області. Земельна частка належала ОСОБА_7 на підставі сертифікату Серія НОМЕР_2, виданого Млинівською районною державною адміністрацією 01.11.2005 і зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_4 (а.с.7).

У вказаний Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2, виданого Млинівською районною державною адміністрацією 01.11.2005, внесено зміни в серпні 2017 року про передачу права на земельну частку (пай) ОСОБА_1. Розмір земельної частки (паю) 3,8 в умовних кадастрових гектарах (а.с.8).

Матеріалами справи стверджено, що 09.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до голови Острожецької сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки в розмірі середньої земельної частки паю КСП "Заповіт" (а.с.9).

Острожецька сільська рада Млинівського району Рівненської області листом від 21.08.2017 №947 повідомила ОСОБА_1, що на території Острожецької сільської ради відсутні земельні ділянки комунальної форми власності, за рахунок яких можливе виділення земельної частки (паю). Разом з тим вказала, що на території місцевої ради за межами населених пунктів наявні вільні землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких є територіальний орган Держгеокадастру в Рівненській області, до повноважень якого належить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.10).

Суд встановив, що ОСОБА_1 31.08.2017 подав заяву начальнику Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відповідно до статті 118 Земельного кодексу України про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) (3.80 ум. кад. га), для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Острожецької сільської ради, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (кад. номер НОМЕР_3). До заяви позивач долучив викопіювання з чергової кадастрової карти Острожецької сільської ради земельної ділянки орієнтовною площею 3,80 га, яка намічена для передачі у власність гр. ОСОБА_1 у розмірі земельної частки (паю) (3,80 ум.кад.га.), для ведення особистого селянського господарства.

Викопіювання містить примітку: земельна ділянка, яка планується для відведення у власність гр. ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку державної форми власності по якій було проведено інвентаризацію з кадастровим номером НОМЕР_3 (а.с.11-12).

Окрім цього, відповідно до довідки з державної статистичної звітності (форми №6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 29.08.2017 №17.17.0.28-380/172-17, виданої Відділом у Млинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, станом на 01.01.2016 земельна ділянка, яка намічена у власність гр. ОСОБА_1 у розмірі земельної частки (паю) (3,80 ум.кад.га.), для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради, обліковується землями запасу, що перебувають в запасі Острожецької сільської ради. Орієнтовна площа земельної ділянки становить - 3,80 га, з них: сільськогосподарській землі (3), з них: сільськогосподарській угіддя (4) - 3,80 га, в тому числі рілля (5) - 3,80 га. Дана земельна ділянка відноситься до земель: землі сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.13).

За результатами розгляду звернення позивача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило ОСОБА_1 листом від 29.09.2017 №3-4254/0-6958/0/6-17, що Управління згідно з положеннями Земельного кодексу України не наділене повноваженнями щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості. Таким чином відповідач-2 відмовив позивачу задоволенні клопотання (а.с.14).

Також матеріалами справи підтверджено, що після відмови відповідача-1 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач звернувся з заявою відповідного змісту до Рівненської обласної державної адміністрації. Відповідно до листа Рівненської обласної державної адміністрації від 23.01.2018 № вих-555/0/01-31/18 позивачу повідомлено, що подані ним матеріали були скеровані для розгляду до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. За результатами опрацювання вищевказаних матеріалів Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області надана відповідь (лист від 12.12.2017 № 13-17-0,3-8241/2-17), в якій зазначено, що в разі необхідності виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 слід звернутися до Млинівського районного суду з клопотанням про надання роз'яснення щодо місця розміщення земельної ділянки та визначення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади для вирішення її надання у власність (а.с.16,17).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 25 ЗК України встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до частин 3, 5 статті 25 ЗК України землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Абзацом 2 пункту 8 Перехідних положень (Розділ Х) ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Згідно зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною першою статті 131 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV) встановлено, що право на земельну частку (пай) мають: громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Із матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що позивач відповідно до норм Цивільного кодексу України успадкував право на земельну частку (пай) в розмірі 3,8 умовних кадастрових гектарах, що підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай) (а.с.7,8).

Пунктом 17 Перехідних положень (Розділ Х) ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною третьою статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 2 статті 2 Закону №899-IV передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Земельна частка (пай) в розмірі 3,8 умовних кадастрових гектарах, визначена у Сертифікаті на право на земельну частку (пай), на час набрання чинності ЗК України не була приватизована, шляхом оформлення права власності на земельну частку (пай). А тому, відповідно до абзацу 2 пункту 8 розділу X Перехідних положень ЗК України, позивач має право на приватизацію земельної частки (паю) в порядку, встановленому статтею 118 цього Кодексу.

З метою приватизації земельної частки (паю), позивач відповідно до статті 118 ЗК України звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Матеріалами справи стверджено і сторонами не заперечується, що до заяви позивача від 31.08.2017, з яким ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1, долучено необхідні документи, відповідно до вимог закону.

Разом з тим, відповідач-1, відмовляючи позивачу у задоволенні його клопотання, вказав, що до його компетенції не віднесено виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Окрім цього, згідно з частиною 2 статті 5 Закону №899-IV сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю на території Острожецької сільської ради земельних ділянок комунальної власності, за рахунок яких можливе виділення земельної частки (паю), позивач звернувся із клопотанням до відповідача-1 про отримання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Як зазначено вище по тексту судового рішення, відповідно до довідки з державної статистичної звітності (форми №6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 29.08.2017 №17.17.0.28-380/172-17, виданої Відділом у Млинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, станом на 01.01.2016 земельна ділянка, яка намічена у власність гр. ОСОБА_1 у розмірі земельної частки (паю) (3,80 ум.кад.га.), для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради, відноситься до земель: землі сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.13).

Суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, відповідно до п. 1 якого Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Суд критично оцінює та відхиляє доводи представника відповідача-1 про те, що чинне законодавство містить невідповідності щодо повноважень органів, до компетенції яких віднесено вирішення питань передачі у власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, а саме статті 5 Закону №899-IV та статті 122 ЗК України. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 5 Закону №899-IV рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають районні державні адміністрації. Однак, частиною четвертою статті 122 ЗК України повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності наділені саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. З огляду на наведене, чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, чітко визначено, що розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (безвідносно до їх місця розташування) на час виникнення відповідних правовідносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та його територіальні органи.

Відтак, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області як територіального органу Держгеокадастру на час звернення позивача з відповідним клопотанням було віднесено вирішення питань про передачу у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

В ході судового розгляду справи, судом також встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.06.2018 №1360 вирішено передати Острожецькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 839,6745 га, які розташовані на території Острожецької сільської ради та колишньої Малинської, Новосілківської, Пежівської, Радянської, Уїздецької сільських рад Млинівського району Рівненської області, згідно додатку; укласти з Острожецькою сільською радою Млинівського району акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність. Зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з додатком до наказу від 06.06.2018 №1360 "Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються в комунальну власність Острожецькій сільській раді Млинівського району". За порядковим номером НОМЕР_6 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5, що розташована на території Острожецької сільської ради, площею 32,9528 га із зазначенням цільового призначення "землі запасу (16.00)" .

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, підписаного першим заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та Острожецьким сільським головою, №17-1360/16-18-СГ від 06.06.2018 стверджується, що земельна ділянка, за порядковим номером НОМЕР_6 кадастровий номер НОМЕР_5 передана у комунальну власність Острожецької сільської ради (а.с.76-88).

Як повідомив відповідач-1, на день розгляду справи судом він не уповноважений вирішувати питання про передачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку має намір отримати ОСОБА_1, позаяк такі земельні ділянки передані відповідачу-2.

При цьому, представник відповідача-2 також вважає відсутніми повноваження на розпорядження відповідними землями, оскільки правовстановлюючі документи знаходяться на стадії розроблення та оформлення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 2 статті 3 Закону Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, суд зазначає, що право комунальної власності Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області виникне з моменту державної реєстрації такого права, відповідно, право державної власності на такі земельної ділянки не припинилося з моменту передачі відповідних земельних ділянок від відповідача-1 до відповідача-2 за актом приймання-передачі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. №60-р державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. доручено забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що на дату вирішення справи судом, не було зареєстровано у встановленому Законом порядку право комунальної власності Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області на земельні ділянки, передані їй 06.06.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, зокрема і на земельну ділянку, яку має намір отримати у власність позивач, кадастровий номер НОМЕР_3.

За наведених обставин судом встановлено, що як на дату виникнення спірних правовідносин, так і на день розгляду справи судом, до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області віднесено вирішення питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Суд зазначає, що підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, вичерпний перелік яких наведений в ч. 7 ст. 118 ЗК України, в оскарженій позивачем відповіді відповідача-1 не наведені, а також не встановлені в судовому засіданні. Єдиною, наведеною відповідачем-1 підставою для відмови, є відсутність компетенції, однак зазначену підставу суд вважає безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).

Таким чином, поведінка Головного управлінням Держгеокадастру у Рівненській області у спірних правовідносинах не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Тому, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повинне вчинити дії по наданню позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 7 статті 118 ЗК України викладені Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17, які, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при розгляді даної справи.

За встановлених обставин, позовну вимогу про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, викладеної в листі від 29.09.2017 № 3-4254/0-6958/0/6-17, в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,8 умовних кадастрових гектара, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, слід задовольнити.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягає захисту лише дійсне порушене право.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначено вище по тексту судового рішення, на час виникнення відповідних правовідносин вирішення питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності належить до виключних повноважень відповідача-1. При цьому, досліджені в справі докази не дають підстав для висновку, що права та законні інтереси позивача порушені рішеннями, діями (бездіяльністю) Острожецької сільської ради Млинівського району, яка не набула права комунальної власності на відповідні земельні ділянки, а тому не має повноважень на розпорядження ними.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги на майбутнє, а на час розгляду справи судом права позивача в цій частині, за захистом яких він звернувся до суду, відповідачем-2 не порушені.

З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що на час вирішення судового спору здійснюється процедура передачі відповідачем-1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності відповідача-2, суд вважає відсутніми підстави для зобов'язання відповідачів надати відповідний дозвіл позивачу, а відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Натомість, належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області вирішити питання, щодо якого ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з заявою від 31.08.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, з урахуванням наданих учасниками справи доказів та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд присуджує документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) на користь позивача відповідно до ч.3 ст.139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013 м. Рівне, вул. С.Петлюри,37, код ЄДРПОУ 39768252), Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області (35113 с. Острожець, Млинівського р-ну, Рівненської обл., вул. Незалежності,12, код ЄДРПОУ 04386775) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, викладену в листі від 29.09.2017 № 3-4254/0-6958/0/6-17, в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) 3,8 умовних кадастрових гектара, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вирішити питання, щодо якого ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з заявою від 31.08.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.