Decision № 75830694, 19.07.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2018 року № 826/6945/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Малько Жанни Сергїівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Малько Жанни Сергіївни (далі також - відповідач, державний виконавець Малько Ж.С.), третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі також - третя особа, ПАТ «Комерційний банк «Надра», в якому просить:

- зобов'язати державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Київ ГТУ юстиції у м.Києві Малько Жанну Сергіївну вчинити дії щодо скасування постанови від 18 травня 2017 року про накладання арешту на майно у виконавчому провадженні ВП № 52683607 у повному обсязі;

- зобов'язати державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Київ ГТУ юстиції у м.Києві Малько Жанну Сергіївну вчинити дії щодо закриття виконавчого провадження ВП № 52683607 та повернути виконавчий документ стягувачеві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що дії державного виконавця Малько Ж.С. щодо винесення постанови про накладення арешту на його майно та бездіяльність щодо закриття виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачеві є протиправними та порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 03 червня 2014 року вступив в силу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого не може бути примусово стягнуте нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. При цьому, згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майна чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направила, хоча належним чином повідомлена про його проведення, письмових заперечень щодо позову не надала.

Від Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві до суду надійшли матеріали виконавчого провадження № 52683607 з клопотанням розгляд справи здійснювати без представника відділу.

Третя особа - ПАТ «Комерційний банк «Надра» свого представника в судове засідання не направила, хоча належним чином повідомлена про його проведення.

У письмових поясненнях, що надійшли до суду, третя особа просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що закони України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та «Про виконавче провадження» не містять заборони щодо проведення виконавчих дій за виконавчими документами, що узгоджується з висновком Верховного Суду України в постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15, а також не передбачають втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки, тому оскаржувані дії державного виконавця є правомірними, оскільки такі дії не спрямовані на примусове відчуження квартири без згоди власника (проведення торгів тощо), а лише забезпечують виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані на забезпечення повного виконання виконавчого документу і збереження іпотечного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Подільському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 52683607 щодо примусового виконання на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконавчого напису від 25 грудня 2013 року № 1652, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. (далі - нотаріус Кобелєва А.М.) щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить боржнику - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. 04 липня 2008 року за реєстровим № 1518.

Зазначена квартира передана ОСОБА_1 в іпотеку стягувачу - ПАТ «Комерційний Банк «Надра» за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. 04 липня 2008 року за реєстровим № 1520 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 136/П/40/2008-840, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Надра» 04 липня 2008 року, строк за який провадиться стягнення з 04 липня 2008 року по 15 жовтня 2013 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаної квартири пропонується задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «Комерційний банк «Надра»:

- суму заборгованості за кредитом у розмірі 68 752,13 дол.США, еквівалент гривні становить 549 535,78 грн.;

- суму заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 44 172,72 дол.США, еквівалент у гривні становить 353 112,50 грн.;

- сума пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 6 215,69 дол.США, еквівалент в гривні становить 49 681,97 грн.;

- сума штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 7 000,18 дол.США, еквівалент в гривні становить 55 952,44 грн.

Загальна сума заборгованості становить 1 009 982,69 грн.

Виконавче провадження відкрите відповідно до постанови державного виконавця Малько Ж.С. від 21 жовтня 2016 року за заявою ПАТ «Комерційний банк «Надра» від 14 вересня 2016 року, яка зареєстрована у відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві 18 жовтня 2016 року за вхідним № 10555, що підтверджується відбитком реєстраційного штампу на титульному аркуші заяви.

16 грудня 2016 року до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшла заява ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року, в якій він просив повернути стягувачеві виконавчий документ у виконавчому провадженні № 52683607 на підставі пунктів 1-3 частини першої Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до яких заборонено стягнення нерухомого майна, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими його кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, а також пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлена заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майна чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З аналогічними зверненнями позивач та його представники зверталися до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві також у лютому та квітні 2017 року.

17 березня 2017 року державним виконавцем складено акт про те, що на прийом до державного виконавця з'явився представник боржника, якого ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження та зобов'язано його та боржника 23 березня 2017 року об 17.00 год. знаходитися за адресою проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 та надати державному виконавцю безперешкодний доступ до квартири.

23 березня 2017 року державним виконавцем складено акт про те, що за адресою: АДРЕСА_2 двері державному виконавцю ніхто не відчинив, з'ясовано факт здачі боржником квартири в оренду.

30 березня 2017 року державним виконавцем складено акт про те, що за вищевказаною адресою двері ніхто не відчинив.

Постановою державного виконавця Малько Ж.С. від 18 травня 2017 року накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення у виконавчому провадженні.

У подальшому державний виконавець Малько Ж.С. звернулась до Подільського районного суду м.Києва з поданням від 31 травня 2017 року № 1259/7 про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_3 для вчинення виконавчих дій з опису та арешту майна.

30 червня 2017 року до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшла скарга позивача, в якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності державного виконавця Малько Ж.С. у зв'язку з тим, що станом на 19 травня 2017 року в матеріалах виконавчого провадження, з яким знайомився представник боржника, ця постанова була відсутня. Крім того матеріали виконавчого провадження знаходяться в неналежному стані.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що примусовому виконанню також підлягають виконавчі написи нотаріусів.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Однак, позивачем не оскаржуються дії та рішення державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим написом нотаріуса.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що фактично позивач не погоджується з діями державного виконавця щодо накладення арешту на його майно та бездіяльністю щодо закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Таким чином, з метою забезпечення реального виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 52683607 державним виконавцем в межах повноважень та відповідно до закону винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника в межах суми звернення стягнення 1 009 982,69 грн., тому підстави для визнання цих дій та постанови протиправними у суду відсутні. З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо скасування постанови про накладення арешту на майно позивача.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку

З аналізу вказаної норми вбачається, що обмеження щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки можуть застосовуватися виключно за наявності визначених цим законом умов.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_1, передана ним в іпотеку стягувачу - ПАТ «Комерційний Банк «Надра» за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. 04 липня 2008 року за рестровим № 1520 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 136/П/40/2008-840, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Надра» 04 липня 2008 року, строк за який провадиться стягнення з 04 липня 2008 року по 15 жовтня 2013 року.

Загальна площа згаданої квартири 27,8 кв.м, що підтверджується довідкою Колективного житлово-комунального підпримства «Агропром-будіндустрія» від 27 травня 2015 року № 150.

Згідно з довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 квітня 2017 року № 1779 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 19 вересня 2008 року по час видачі довідки.

Разом з тим, актами державного виконавця від 23 та 30 березня 2017 року підтверджується відсутність позивача за вказаною адресою, встановлення факту здачі ним квартири в оренду.

Відтак, надані суду докази стосовно місця проживання позивача є суперечливими.

При цьому на підтвердження своїх вимог щодо наявності умов, на підставі яких можуть встановлюватись обмеження щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивачем не надано до суду доказів відсутності у нього у власності іншого нерухомого житлового майна.

Також суду не надано доказів про надання позивачем державному виконавцеві підтвердження відсутності у нього у власності іншого нерухомого нежитлового майна.

З огляду на викладене суд позбавлений можливості дійти висновку про те, що квартира АДРЕСА_2, що перебуває в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Надра» та є предметом стягнення у виконавчому провадженні № 52683607, є єдиним житловим майном позивача.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки позивач не надав суду доказів того, що вищевказана квартира є єдиним його нерухомим житловим майном, у суду відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця Малько Ж.С. вчинити дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52683607.

Також відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця Малько Ж.С. вчинити дії щодо закриття виконавчого провадження № 62683607, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості закриття виконавчого провадження.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено можливість закінчення виконавчого провадження, з підстав, визначених статтею 39 вказаного закону, які наразі відсутні.

Ураховуючи викладене, вимоги позивача є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: 04123, АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до державного виконавця Подільського РВ ДВС м.Київ ГТУ юстиції у м.Києвві Малько Жанни Сергїівни (місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Г.Гонгадзе, 5-Б), третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20025456) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко