Decision № 7524471, 20.01.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.10                                                                                           Справа№ 3/240

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ППФ „Стронг”, м. Рівне

До відповідача: ЗАТ „Галичина”, м. Радехів

Про стягнення 7274,57 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: подано позов ППФ „Стронг” до відповідача ЗАТ „Галичина” про стягнення 7274,57 грн.

Ухвалою від 07.12.2009 р. суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 21.12.2009 р.

Розгляд справи було відкладено на 20.01.2010 р. з підстав зазначених в ухвалі суду від 21.12.2009 р.

В судовому засіданні 21.12.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Відповідач подав суду клопотання, в якому зазначив, що не заперечує проти заборгованості перед позивачем у сумі 6453,27 грн. та просив суд відстрочити виконання рішення з мотивів, викладених в клопотанні. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 20.01.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно попередньої домовленості ППФ „Стронг” надало ЗАТ „Галичина” послуги з технічного обслуговування та ремонту представленого товариством автомобіля –Suzuki Grand Vitara державний номер ВС9393ВА 2004 року випуску, що підтверджується актом надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу № 45877 від 19.09.2008 р. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).

При наданні послуг з технічного обслуговування і ремонту згаданого транспортного засобу, ППФ „Стронг” були використані матеріали та запчастини на загальну суму 2197,72 грн. без ПДВ, вартість робіт при цьому склала 3180,00 грн. без ПДВ. Сума до оплати разом з ПДВ склала 6453,27 грн.

Таким чином, станом на день подання позову, основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 6453,27 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 651,58 грн. та три відсотки річних в сумі 169,72 грн.

ППФ „Стронг” була представлена претензія ЗАТ „Галичина” про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно попередньої домовленості ППФ „Стронг” надало ЗАТ „Галичина” послуги з технічного обслуговування та ремонту представленого товариством автомобіля –Suzuki Grand Vitara державний номер ВС9393ВА 2004 року випуску, що підтверджується актом надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу № 45877 від 19.09.2008 р. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).

При наданні послуг з технічного обслуговування і ремонту згаданого транспортного засобу, ППФ „Стронг” були використані матеріали та запчастини на загальну суму 2197,72 грн. без ПДВ, вартість робіт при цьому склала 3180,00 грн. без ПДВ. Сума до оплати разом з ПДВ склала 6453,27 грн.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 6453,27 грн. за надані послуги.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 169,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 651,58 грн. підлягають до сплати.

Відповідач подав суду клопотання, в якому зазначив, що не заперечує проти заборгованості перед позивачем у сумі 6453,27 грн. та просив суд відстрочити виконання рішення. Однак в обґрунтування своїх доводів жодних аргументованих доказів щодо відстрочки виконання рішення суду не подав.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.           

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „ Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

Аналізуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд прийшов до висновку, що несплата протягом тривалого часу заборгованості перед ППФ „Стронг”, значно погіршує фінансове становище підприємства –стягувача.

Враховуючи вище наведені обставини, суд прийшов до висновку в задоволенні клопотання ЗАТ „Галичина” про відстрочку виконання рішення суду у справі №3/240 слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Галичина” (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Приватного підприємства фірми „Стронг” (33027, м. Рівне, вул. Київська,101-а, код ЄДРПОУ 30351991) –6453,27 грн. –основного боргу, 651,58 грн. –інфляційних втрат, 169,72 грн. –трьох відсотків річних, 102,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.01.2010 року.

Суддя