Decision № 7520973, 11.01.2010, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2010                                                             Справа № 10/140

За позовом ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, Ужгородський район, с.Оноківці

до відповідача Тячівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Тячів

про стягнення 47046,42 грн.

Суддя І.В. Івашкович

Представники:

від позивача - Гусак С.М. –заступник начальника юридичного відділу, довіреність №5136 від 11.08.09

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, Ужгородський район, с.Оноківці звернувся з позовом до відповідача Тячівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Тячів про стягнення суми 47046,42 грн., в т.ч. 20878,51 грн. заборгованості за спожиту активну електричну електроенергію, 16780,54 грн. –за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 4923,50 грн. пені, 921,08 грн. 3% річних та 3542,78 грн. інфляційних.

Представником позивача позовні вимоги підтримано.

Позивачем протокол розбіжностей до додатку №7 договору № 12-0129 від 31.03.05 не подано. Разом з тим, представником позивача у судовому засіданні подано заяву №6-5-2 від 11.01.10, в якій вказано, що спірний договір підписаний відповідачем з відміткою про підписання договору з протоколом розбіжностей до додатку №7 договору, однак протокол розбіжностей на адресу позивача відповідачем не направлено не було.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, повторно письмового відзиву на позовну заяву не подав, явку уповноваженого представника для участі в даному судовому засіданні не забезпечив.

За таких обставин спір підлягає вирішенню в порядку ст.75 ГПК України, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці /„ Постачальник електричної енергії „ / та Тячівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства / „Споживач” / укладено договір №12-0129 від 31.03.2005 р. про постачання електричної енергії, який підписаний відповідачем з протоколом робіжностей до додатку № 7 „Порядок розрахунків” договору, який визначає порядок оплати використаної активної електроенергії та порядок оплати перетоків реактивної електроенергії ( додаток №7 відповідач не підписав).

Згідно визначеного договором предмету Постачальник електричної енергії зобов’язався постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а Споживач –проводити оплату вартості спожитої електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Розрахунки згідно з вищенаведеними умовами договору відповідачем належним чином не проводились.

Згідно поданого розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати електроенергії утворився борг за активну електроенергії, спожиту протягом періоду з травня 2008 р. по жовтень 2009 р. в розмірі 20878,51 грн.

За період з травня 2008 р. по жовтень 2009 р. ( включно ) відповідачу нараховано за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії суму 18340,58 грн. Оплату відповідачем здійснено частково, внаслідок чого утворився борг в розмірі 16780,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення суми 20878,51 грн. боргу за спожиту електроенергію та 16780,54 грн. заборгованості за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії позивачем подано копії виставлених відповідачу до оплати щомісячних рахунків, а також копіями переданих відповідачем актів про використану електроенергію, на підставі яких проводились щомісячні нарахування.

Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України та аналогічної до неї ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку, оскільки сторонами не врегульовано в установленому законом порядку, розбіжностей щодо умов додатку №7 про порядок розрахунків, суд констатує, що конкретні строки оплати вартості електроенергії сторонами не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання обов’язку боржником не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги (таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником), якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного Законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем щомісяця протягом спірного періоду вручалися відповідачу повідомлення про припинення електропостачання з вимогою про оплату заборгованості за спожиту електроенергію із зазначенням в розміру заборгованості, який існував станом на відповідний місяць спірного періоду ,в т.ч. із включенням нарахувань за активну електроенергію та послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії згідно з виставленим рахунком за кожен місяць спірного періоду.

Однак, розрахунки в повному обсязі відповідач не провів.

Виходячи з наведених вище обґрунтувань, суд вважає позовні вимоги в частині 20878,51 грн. боргу за спожиту електроенергію та 16780,54 грн. заборгованості за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії доведеними і обґрунтованими відповідно до закону, документально підтвердженими позивачем та не спростованими відповідачем, а отже такі підлягають задоволенню.

За допущену прострочку платежів відповідно до умов договору ( п.4.2.1 Договору) відповідачу нараховано пеню в розмірі 4923,50 грн. за період з 01.11.08 по 30.10.09 ( згідно доданого розрахунку).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив вимоги про стягнення в 921,08 грн. 3% річних від простроченої суми за період прострочки з 01.11.08 по 31.10.09 та 3542,78 грн. інфляційних нарахувань за період прострочки з 01.07.08 по 31.10.09 ( згідно з поданим до позовної заяви розрахунком).

З огляду на те, що сторонами не погоджено умову щодо строку оплати вартості переданих будівельних матеріалів, враховуючи вимоги ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, початком періоду прострочки боржником виконання зобов’язання щодо оплати вартості спожитої активної електроенергії та вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії слід вважати дату закінчення семиденного строку з дня пред”явлення вимоги позивачем, а саме вручення відповідачу щомісячних повідомлень про припинення електропостачання з вимогою про оплату суми заборгованості, в т.ч. нарахувань за відповідний місяць спірного періоду згідно з виставленим рахунком.

Суд звертає увагу, що додані позивачем копії повідомлень містять відмітку про дату їх отримання уповноваженою особою відповідача та підпис цієї особи.

Перевіривши розрахунки сум пені ,3 % річних, суд прийшов до висновку, що такі нарахування проведено правомірно, з урахуванням факту прострочки оплати відповідних щомісячних нарахувань після спливу 7-денного строку від дати отримання відповідачем попередження про припинення електропостачання з вимогою про оплату боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення 4923,50 грн. пені, 921,08 грн. 3% річних суд визнає обґрунтованими відповідно до закону, а отже такі підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки інфляційних, суд констатує , що стягненню підлягає сума інфляційних за період прострочки з 01.11.08 по 30.10.09 в розмірі 3534,94 грн. В задоволенні решти вимог в цій частині суд відмовляє.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Стягується сума 47038,58 грн., в т.ч. 20878,51 грн. заборгованості за спожиту активну електричну електроенергію, 16780,54 грн. –за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 4923,50 грн. пені, 921,08 грн. 3% річних та 3534,94 грн. інфляційних.

Відповідно до ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 470,36 грн. та 235,96 грн. по оплаті витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, всього –706,32 грн.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства ( м.Тячів, вул. Леніна,15, код 03344183) на користь ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” ( Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна,57, код 00131529) суму 47037,58 грн. ( в т.ч. 20878,51 грн. заборгованості за спожиту активну електричну електроенергію, 16780,54 грн. –за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 4923,50 грн. пені, 921,08 грн. 3% річних та 3534,94 грн. інфляційних) та 706,32 грн. відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В. Івашкович