Decision № 74896760, 11.05.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року справа № 804/1346/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Сітайло О.В.

за участю представників сторін:

позивача Гуменчука С.І.

відповідача Войтенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Техномаркет» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0014791422, № 0014741422 від 19.09.2017 р., -

в с т а н о в и в:

21 лютого 2018 року Приватне підприємство «Техномаркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0014791422, № 0014741422 від 19.09.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 7105/04-36-14-12/32560379 від 05.07.2017 р., на підставі яких відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є хибними, а дії посадових осіб, які проводили перевірку - протиправними. Позивач зазначив, що запит відповідача, направлений на адресу підприємства, не відповідає вимогам, визначеним п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки не містить обов'язкової інформації - посилання на підставу для направлення запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, стосовно фактів, які б свідчили про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту. Крім того, податковий орган не чітко зазначив, яку саме інформацію необхідно надати. У зв'язку з чим, вважає, що не мав обов'язку із надання відповіді на такий запит, а відповідач не мав законних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техномаркет». Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висновки щодо невстановлення факту поставок та руху товарів і послуг від контрагентів-постачальників: ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джуна Дістрібьюшн», ТОВ «Інтер-ТДК», ТОВ «ТК Терм», ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд», ТОВ «Альмікс Груп Компані», проте, ці висновки ґрунтуються лише на відомостях податкової інформаційної бази, без надання належної оцінки документам, які підтверджують реальність спірних господарських операцій. Позивач також вважає, що висновки відповідача суперечать принципу презумпції правомірності рішень платника податку та індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів. Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0014791422, № 0014741422 від 19.09.2017 р. (т.1 а.с. 5-17).

Ухвалою суду від 26.02.2018 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 2).

Представником відповідача за довіреністю Войтенко К.В. надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що посадовими особами відповідача в період з 19.06.2017 р. по 23.06.2017 р. на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3044-п від 13.06.2017 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техномаркет» проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Техномаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, з ТОВ «Сіріус Павер» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, з ТОВ «Джуна Дістрібьюшн» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ «Інтер-ТДК» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з ТОВ «ТК Терм» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, з ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд» за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ «Альмікс Груп Компані» за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт № 7105/04-36-14-12/32560379 від 05.07.2017 р. Перевіркою встановлено порушення ПП «Техномаркет» податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 416 086 грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 21 104 грн. Зазначені висновки представник відповідача вважає законними та обґрунтованими, посилаючись на недоведеність фактичного здійснення позивачем господарських операцій. Представник відповідача також зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують реальність придбання товарів господарського призначення, у тому числі, за ними неможливо встановити походження саме придбаного товару, підтвердити його навантаження та перевезення, крім того, придбані товари визначені родовими ознаками, що унеможливлює їх виокремлення та ідентифікацію у межах цивільного обігу. Натомість, відповідно до інформаційних баз ДФС України та за результатами аналізу податкової звітності встановлено, що в 2016 році баланс, фінансовий звіт та декларація по податку на прибуток контрагентами-постачальниками товарів не подавалися, а за ЄРПН неможливо встановити походження товару та підтвердити його поставку по ланцюгу постачання через наявність невідповідності товарної номенклатури поставленого та придбаного товару. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т.3 а.с. 228-234).

В судовому засіданні 11 травня 2018 року представник позивача за довіреністю Гуменчук С.І. просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Войтенко К.В. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, судом встановлені наступні обставини.

ПП «Техномаркет» станом на час розгляду справи перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість, податку з доходів найманих працівників, єдиного соціального внеску, військового податку, комунального податку. Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (т.1 а.с. 105-106).

Головним управлінням Державної фіскальної служби Дніпропетровській області на адресу позивача направлено запит № 2092/10-04-36-07-04-13 від 13.02.2017 р. про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 (т.4 а.с. 3-4).

13.04.2017 р. на адресу ПП «Техномаркет» направлено запит № 6947/10/04-36-14-12-12 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, з ТОВ «Сіріус Павер» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, з ТОВ «Джуна Дістрібьюшн» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ «Інтер-ТДК» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з ТОВ «ТК Терм» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, з ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд» за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ «Альмікс Груп Компані» за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 (т.4 а.с. 4-6).

Листом від 23.02.2017 р. за вих. № 231216/1 позивач фактично відмовився надавати витребувані податковим органом документи, посилаючись на невідповідність направленого відповідачем запиту вимогам закону (т.4 а.с. 8-9).

13.06.2017 року керівником Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено наказ № 3044-п, яким на підставі п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1., п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України призначено з 19.06.2017 р. документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Техномаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, з ТОВ «Сіріус Павер» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, з ТОВ «Джуна Дістрібьюшн» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ «Інтер-ТДК» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з ТОВ «ТК Терм» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, з ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд» за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ «Альмікс Груп Компані» за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 (т.1 а.с. 168).

Посадовими особами відповідача в період з 19.06.2017 р. по 23.06.2017 р. на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3044-п від 13.06.2017 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техномаркет» проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Техномаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, з ТОВ «Сіріус Павер» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, з ТОВ «Джуна Дістрібьюшн» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ «Інтер-ТДК» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з ТОВ «ТК Терм» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, з ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд» за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ «Альмікс Груп Компані» за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт № 7105/04-36-14-12/32560379 від 05.07.2017 р. (т.1 а.с. 105-168).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ПП «Техномаркет» податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 416 086 грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 21 104 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 22898/10/04-36-14-12-12 від 14.09.2017 р. залишено без задоволення (т.1 а.с. 170-171, 181-182)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0014791422 від 19.09.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 511 561, 25 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - на суму 409 249 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 102 312, 25 грн.; № 0014741422 від 19.09.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 27 401 грн. (т.1 а.с. 172-173).

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 24.10.2017 р., яку рішенням ДФС України від 14.12.2017 р. № 29926/6/99-99-11-01-01-25 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення відповідача - без змін. (т.1 а.с. 184-189).

Не погодившись з рішеннями податкового органу про нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, суд враховує, що відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Також, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78 ПК, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок).

Зазначеними нормами, зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про надання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до п. 73.3 статті 73 ПК, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З викладеного вбачається, що вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними, тому поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запити № 2092/10-04-36-07-04-13 від 13.02.2017 р., № 6947/10/04-36-14-12-12 від 13.04.2017 р. «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», направлені відповідачем на адресу позивача, містили вказівку на фактичну і правову підстави їх направлення, а також обставини, встановлені за результатом аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 та 74 ПК України, а саме: даних Єдиного реєстру податкових накладних та аналізу фінансової та податкової звітності ПП «Техномаркет», ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джуна Дістрібьюшн», ТОВ «Інтер-ТДК», ТОВ «ТК Терм», ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд», ТОВ «Альмікс Груп Компані». Запити містили також опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують (т. 4 а.с. 2-3, 4-6).

Отже, запити податкового органу відповідали вимогам ПК України, а тому на позивача як платника податків покладався обов'язок надати запитувану інформацію. Натомість, позивач листом від 23.02.2017 р. вих. № 231216/1 фактично відмовився надати витребувані пояснення та документи на запит від 13.02.2017 р. № 2092/10-04-36-07-04-13, посилаючись на недоліки, допущені податковим органом при складанні цього запиту, а також не надав витребувану податковим органом інформацію та її документальне підтвердження, зазначену в запиті від 13.04.2017 р. № 6947/10/04-36-14-12-12.

При цьому, посилання позивача на окремі дефекти запитів про надання інформації суд не приймає до уваги, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти ПК не можуть розглядатися як підстава для визнання протиправним запиту контролюючого органу, якщо з його змісту можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для витребування інформації та її документального підтвердження, а також орієнтовний перелік документів, що витребовуються.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України, у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Наявна в матеріалах справи копія наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3044-п від 13.06.2017 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техномаркет» відповідає цим вимогам (т.1 а.с. 168-169).

Суд також зазначає, що посилання позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації, а також наказу про призначення податкової перевірки для вирішення спірних відносин між сторонами не має юридичного значення, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилання податкового органу на конкретні пункти ПК не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

За викладених обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у податкового органу підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Техномаркет» на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3044-п від 13.06.2017 р.

Крім того, суд зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо суті порушень, встановлених відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техномаркет», оформленої актом № 7105/04-36-14-12/32560379 від 05.07.2017 р., суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно абз. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Предметом спору у справі, що розглядається, виступає обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за податковими накладними, сформованими за рахунок господарських операцій, здійснених ПП «Техномаркет» з контрагентами-постачальниками товарів, зокрема, з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джуна Дістрібьюшн», ТОВ «Інтер-ТДК», ТОВ «ТК Терм», ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд», ТОВ «Альмікс Груп Компані» за період квітень 2016 - березень 2017 року на загальну суму 416 086 грн., квітень 2017 року - на суму 21 104 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Техномаркет» та зазначеними вище контрагентами-постачальниками укладено типові договори купівлі-продажу господарських товарів, а саме: № 040416/1 від 04.04.2017 р. - з ТОВ «Сіріус Павер»; № 160816/1 від 16.08.2016 р. - з ТОВ «Джуна Дістрібьюшн»; № 221116/1 від 22.11.2016 р. - з ТОВ «Інтер-ТДК»; № 011216/1 від 01.12.2016 р. - з ТОВ «Бізнес Консепшен»; № 051216/1 від 05.12.2016 р. - з ТОВ «Сейлінг Груп»; № 051216/2 від 05.12.2016 р. - з ТОВ «Супра Трейд»; № 030217/1 від 03.02.2017 . - з ТОВ «ТК «Інтер Проф»; № 170217/1 від 17.02.2017 р. - з ТОВ «БК Кінбілд»; № 010317/1 від 01.03.2017 р. - з ТОВ «Альмікс Груп Компані».

Відповідно до пунктів 2.3 всіх вищезазначених договорів, покупцем має здійснюватися попередня оплата у розмірі 100% від вартості товару, що підлягає поставці, на підставі рахунку від постачальника. Згідно з пунктами 3.3 цих договорів, поставка товару здійснюється транспортом продавця.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачем до перевірки надано наступні документи, наявність яких не заперечується сторонами у справі: договори купівлі-продажу товарів та додаткові угоди до них, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, журнали-ордери та відомості по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками», договори поступки права вимоги (т.2 а.с. 4-249, т. 3 а.с. 1-221).

Водночас, з наданих позивачем документів у їх сукупності неможливо встановити походження придбаного товару, підтвердити його навантаження/розвантаження та перевезення, крім того, придбані товари визначені родовими ознаками, що унеможливлює їх виокремлення та ідентифікацію у межах цивільного обігу.

Так, під час розгляду справи встановлено, що всупереч умов пунктів 3.3 укладених з контрагентами-постачальниками договорів про те, що поставка здійснюється транспортом продавця, транспортування товару здійснювалося самостійно покупцем ПП «Техномаркет». Відповідно до товарно-транспортних накладних, автомобільним перевізником товарів виступила ОСОБА_4 - директор ПП «Техномаркет», яка також зазначена водієм вказаного автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_3.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, тип ТЗ Вантажний фургон малотоннажний, 2011 року випуску, кольору сірого, реєстраційний номер АЕ 0083АВ, перебуває в оренді у позивача згідно Договору найму (оренди) від 27.03.2015 р., та зареєстрований за ОСОБА_5 (паспорт серії АЕ НОМЕР_4, виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 05.06.1997), який є чоловіком директора ПП «Техномаркет» ОСОБА_4

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Договору оренди, плата за користування, найм (оренду) транспортним засобом наймачем (ПП «Техномаркет») встановлена у розмірі 1200,00 грн. за один рік, яку наймач зобов'язується сплачувати наймодавцю (ОСОБА_5В.) протягом останнього місяця (березня) кожного року дії цього Договору.

Проте, відповідно до податкових розрахунків сум доход, нарахованого (сплаченого) на корить фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ПП «Техномаркет» за період з І кварталу 2016 року по IV квартал 2017 року, позивач не нараховував та не виплачував плату за користування автомобілем АЕ НОМЕР_4 ОСОБА_5 Жодних інших документів щодо здійснення розрахунків за користування вищевказаним автомобілем ані до перевірки, ані до суду надано не було.

Також, документально не підтверджується витрати палива та мастильних матеріалів, використаних для транспортування поставлених від зазначених постачальників господарських товарів з пунктів навантаження, що за даними товарно-транспортних накладних знаходяться у м. Києві та м. Броварах Київської області, до пункту розвантаження у м. Нікополь Дніпропетровської області, відстань до якого складає понад 500 км.

З податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку по ПП «Техномаркет» за спірний період вбачається відсутність на підприємстві найманих за цивільно-правовими та трудовими договорами працівників. Водночас з товарно-транспортних накладних на поставлений товар слідує, що поставка товару від зазначених постачальників здійснювалась самостійно директором ПП «Техномаркет» ОСОБА_4 (т. 4 а.с. 11-15).

З цього приводу суд зазначає, що поставка товару зазвичай включає в себе кілька стадій: здійснення огляду, зважування, навантаження, розвантаження та переміщення товару по складу. За наданими позивачем товарно-транспортними накладними встановлено, що середня вага однієї партії товару складала понад 1 000 кг, а вантаж протягом доби переміщався на відстань понад 500 км.

В судовому засіданні представником позивача наголошено на здійсненні цих операцій виключно силами однієї особи - директора ПП «Техномаркет» ОСОБА_4

Будь-яких документальних підтверджень зважування, навантаження/розвантаження та транспортування придбаних у контрагентів товарів позивачем не надано. На підтвердження доводів щодо здійснення транспортування товарів особисто директором ОСОБА_4, представником позивача в судове засідання надано засвідчену копію посвідчення водія НОМЕР_5 від 11.08.2006 року на ім'я ОСОБА_4 Дослідивши вказаний документ, судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право керування транспортними засобами лише категорії «В» - автомобілями, максимальна вага яких не перевищує 3500 кг. Права керування вантажними автомобілями (категорія «С») ОСОБА_4 не має. Крім того, маса товару, що ніби-то перевозився ОСОБА_4 на вказаному автомобілі, перевищує дозволену вагу для вказаного автомобіля.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність реальної можливості у однієї фізичної особи (до того ж жіночої статі) виконати зазначені в товаросупровідних документах операції та, відповідно, про те, що транспортування придбаного у постачальників ПП «Техномаркет» товару у спірний період належними та допустимими доказами у справі не підтверджено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки за поставку товарів від контрагентів-постачальників частково проведені між ПП «Техномаркет» та ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джуна Дістрібьюшн», ТОВ «Інтер-ТДК», ТОВ «ТК Терм», ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд», ТОВ «Альмікс Груп Компані», а частково - за відповідними договорами переуступки права вимоги з ФОП ОСОБА_5 Проте, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не встановлено, на якій підставі у зазначених вище контрагентів-постачальників виникла кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_5

Водночас, умовами всіх договорів передбачено повну стовідсоткову передплату за придбаний ПП «Техномаркет» товар.

Крім того, податковим органом під час проведення перевірки були отримані Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, які зазначені в товарно-транспортних накладних як пункти навантаження товарів, а саме: за адресою: м. Київ, вулиця Кіквідзе, буд. 9, кв.12 (вантажовідправник ТОВ «Сіріус Павер»); за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Димитрова, буд. 35 (вантажовідправник ТОВ «Джуна Дістрібьюшн»); за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, буд. 82, кв. 256 а (вантажовідправник ТОВ «Інтер-ТДК»); за адресою: м. Київ, пр. Правди, буд. 80, кв. 10 (вантажовідправник ТОВ «Бізнес Консепшен»); за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, кв. 256 (вантажовідправник ТОВ «Сейлінг Груп»); за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького (Шевченківський р-н), буд. 516 (вантажовідправник ТОВ «Супра Трейд»); за адресою: м. Київ, вул. М.Белінського, буд. 20 (вантажовідправник ТОВ «ТК Терм»); за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27, кв. 22 (вантажовідправник «Альмікс Груп Компані»), відповідно до яких, відомості про реєстрацію більшості із зазначених об'єктів нерухомого майна в базі даних відсутні, або об'єкти зареєстровані за іншими фізичними та юридичними особами. Отже, неможливо підтвердити право власності, право користування нерухомим майном або здійснення транзитної форми поставки, яка полягає в просуванні матеріальних потоків від виробника/постачальника безпосередньо до підприємства-покупця, в обхід баз і складів посередницьких структур (т.4 а.с. 19-27).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що користування контрагентами позивача об'єктами нерухомого майна, з яких ніби-то здійснювалась поставка товару на адресу позивача, не підтверджена.

Крім того, відповідно до інформаційних баз ДФС України та за результатами аналізу податкової звітності встановлено, що в 2016 році баланс, фінансовий звіт та декларація по податку на прибуток зазначеними юридичними особами, що у спірних правовідносинах виступали контрагентами-постачальниками товарів, не подавались, відповідно до ЄРПН неможливо встановити походження товару та підтвердити його поставку по ланцюгу постачання на адресу ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джуна Дістрібьюшн», ТОВ «Інтер-ТДК», ТОВ «ТК Терм», ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд», ТОВ «Альмікс Груп Компані» та в подальшому - на адресу позивача (через наявну невідповідність товарної номенклатури поставленого та придбаного товару).

Надаючи оцінку наявним у справі первинним документам суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

В даному випадку, наявними у справі документами не підтверджено факту поставок товару (різноманітних господарських товарів) у спірному періоді від контрагентів-постачальників ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джуна Дістрібьюшн», ТОВ «Інтер-ТДК», ТОВ «ТК Терм», ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд», ТОВ «Альмікс Груп Компані» до позивача.

Крім того, надані позивачем до перевірки первинні документи містять розбіжності та невідповідності, детальний опис яких викладено на сторінках 32, 42, 55, 69, 107, 115 акту перевірки (т.1 а.с. 120, 125, 132, 139, 158, 162). Окремі порушення в оформленні документів, зафіксовані у акті, свідчать про невідповідність наданих позивачем первинних документів вимогам до їх оформлення, що виключає можливість врахування таких документів як доказів. До таких порушень, зокрема, належить невідповідність супровідних документів (накладних на відпуск товару), а також виписаних податкових накладних та відомостей щодо бухгалтерського обліку оприбуткування на складі товарів наданим до перевірки товарно-транспортним накладним в частині дат поставки, вартості та кількості поставленого товару.

Таким чином, встановлена невідповідність складського, оперативного та бухгалтерського обліку поставлених товарів.

Наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про встановлення обставин, які вказують на паперовий характер оформлення господарських відносин, реальність яких не підтверджена, у зв'язку із встановленням відсутності фактичного руху активів та зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача як платника податків, у зв'язку з безтоварністю проведених операцій.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками акту перевірки № 7105/04-36-14-12/32560379 від 05.07.2017 р. щодо паперового характеру наданих позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Консепшен», ТОВ «Сейлінг Груп», ТОВ «Супра Трейд» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, з ТОВ «Сіріус Павер» за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, з ТОВ «Джуна Дістрібьюшн» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ «Інтер-ТДК» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з ТОВ «ТК Терм» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, з ТОВ «ТК «Інтер Проф», ТОВ «БК Кінбілд» за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ «Альмікс Груп Компані» за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, а отже, про відсутність підстав для формування ПП «Техномаркет» податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за податковими накладними, сформованими за рахунок вказаних господарських операцій.

Відповідно, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу щодо необґрунтованого заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 416 086 грн., а також завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 21 104 грн., викладених в акті перевірки № 7105/04-36-14-12/32560379 від 05.07.2017 р.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0014791422 від 19.09.2017 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 511 561, 25 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - на 409 249 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 102 312, 25 грн.; № 0014741422 від 19.09.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 27 401 грн.

Керуючись ст.ст. 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Техномаркет» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 червня 2018 року.

Суддя В.В. Чорна