№ 74772736, 19.06.2018, Rivne Regional Court of Appeal

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року

м. Рівне

Справа №1715/2798/12

Провадження №22-ц/787/1032/2018

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

в м. Рівне Рівненської області

Дата і час постановлення ухвали: 11 год. 09 хв. 18.04.2018 р.

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: прокурора; представника стягувача; боржника та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду від 18 квітня 2018 року у справі за поданням державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року в суд звернувся державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі – державний виконавець) з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Мотивуючи його, посилався на те, що на примусовому виконанні у Рівненському міському відділ державної виконавчої служби знаходяться виконавчі провадження за виконавчими листами №1715\2798\12, що виданий 29.11.2012 року, про стягнення із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі – ПАТ "Укрексімбанк" або банк) 13 594, 20 доларів США кредитної заборгованості (еквівалент – 108 590, 47 гривень) та 171 905, 32 гривні пені, а разом – 280 495, 79 гривень. Також знаходиться виконавчий лист №570\2228\14-ц, що виданий 27.08.2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку 121 928, 47 доларів США кредитної заборгованості, 513 663, 49 гривень пені та 3 654 судового збору.

Під час виконання з’ясовано, що у власності дружини боржника - ОСОБА_2 перебуває автомобіль Mitsubishi Pagerо Wagon, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що вважав підставою для висновку про те, що він є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Рівненського міського суду від 18 квітня 2018 року подання державного виконавця задоволено:

Визначено 1\2 частку майна боржника ОСОБА_3 (м. Рівне, вулиця Лермонтова, 5в/17, ІПН НОМЕР_2, 19.07.1975 р.н.) у транспортному засобі автомобілі Mitsubishi Pagerо Wagon, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

На ухвалу суду ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, де покликається на її незаконність і необґрунтованість, що полягають у порушенні норм матеріального та процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про недодержання судом вимог ст. 446 ЦПК України щодо того, що головуючим суддею мав би бути не суддя Харечко С.П., а інший – той, хто головував при ухваленні рішення по суті. Вважає, що оскільки виконавче провадження є зведеним – один виконавчий лист виданий Рівненським міським судом, а другий – Рівненським районним судом, тому подання державного виконавця повинно розглядатися відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" в порядку адміністративного судочинства.

Всупереч положенням ст.ст. 73, 357, 368, 370, 371 ЦК України та ст. 73 СК України суд прийшов до висновку, що спірний автомобіль є об’єктом спільної сумісної власності. Виділ частки в натурі можливий лише шляхом виділу майна в натурі, тобто суд мав право визначати частку у майні подружжя, яка виділена боржнику в натурі.

Оскільки автомобіль Mitsubishi Pagerо Wagon, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не виділений боржнику в натурі і взагалі не може бути поділений, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухваливши нове рішення – про відмову державному виконавцю у задоволенні подання.

У поданому банком відзиві зазначалося про законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали, а тому і відсутність правових підстав для її скасування. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_3, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як правильно встановлено, на виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції перебувають виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №1715\2798\12, що виданий 29.11.2012 року Рівненським міським судом, про стягнення із ОСОБА_3 на користь банку 13 594, 20 доларів США заборгованості за кредитним договором, що складає еквівалент 108 590, 47 гривень, та 171 905, 32 гривні пені, а всього – 280 495, 79 гривень. Також перебуває виконавчий лист №570\2228\14-ц, що виданий 27.08.2014 року Рівненським міським судом, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрексімбанк" 121 928, 47 доларів США та 513 663, 49 гривень пені і 3 654 гривень судових витрат.

Будь-яких доказів про те, що дані виконавчі листи об’єднані в одне – зведене виконавче провадження ОСОБА_3 надано не було, а колегією суддів їх не було здобуто.

Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбних відносинах з 8 березня 2002 року. Ця обставина стверджується й свідоцтвом про їх одруження І-ГЮ №051018.

В ході примусового виконання державним виконавцем з’ясовано, що у власності боржника знаходиться автомобіль Mitsubishi Colt, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3. Дане майно хоча і є власністю ОСОБА_3, однак перебуває під обтяженням – в заставі Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відповідно до договору від 17.07.2006 року. Тобто існує пріоритет заставного майна.

Також встановлено з письмової інформації "Результати пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ", що у власності ОСОБА_2 з 24 лютого 2016 року знаходиться автомобіль Mitsubishi Pagerо Wagon, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Вона цієї обставини не заперечує.

27 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про опис і арешт майна боржника – зазначеного автомобіля.

Згідно із ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Такі само положення зазначені в ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Як правильно зазначено судом, правила ч. 5 ст. 719 ЦК України передбачають укладення договору дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у письмовій формі з нотаріальним посвідченням його. Оскільки договір дарування від 30.12.2014 року 500 000 гривень ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 нотаріально не посвідчувався, тому його слід вважати нікчемним. Так, норми ч. 1 ст. 220 ЦК України вказують про нікчемність договору, при укладенні якого не додержано вимог закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.

31 грудня 2016 року між тими самими особами укладено договір позики з цільовим призначенням – для придбання автомобіля. Однак право власності на автомобіль Mitsubishi Pagerо Wagon, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_2 з 24 лютого 2016 року, тобто за десять місяців до отримання цільової позики. Таким чином, судом дано правильну оцінку зазначеним письмовим доказам з відхиленням поданих ОСОБА_3 засобів доказування при вирішенні процесуального питання.

Тому судом ураховано положення ст. 60 СК України та зважено на те, що автомобіль набуто під час шлюбу, а тому презюмується, що транспортний засіб Mitsubishi Pagerо Wagon, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тобто частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у праві власності на автомобіль є рівними, або складають по 1\2 частці.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, то колегія суддів з ними погодитися не може.

Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Між тим, будь-яких доказів про існування таких фактів особа, що подала апеляційну скаргу, не надала, а судом апеляційної інстанції їх не було здобуто.

Не заслуговують на увагу й аргументи ОСОБА_3 про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки спростовуються правильністю висновків суду.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при її ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду від 18 квітня 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено: 19.06.2018 р. о 13 год. 10 хв.

Головуючий:

Судді: