Court ruling № 74554571, 31.05.2018, Poltava Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/287/17 Номер провадження 11-кп/786/612/18Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.307 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – Нізельковської Л.В.,

суддів – Маліченка В.В., Костенка В.Г.,

із секретарем – Шевченко І.М.,

за участі прокурора – Рибачук Г.А.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року,

в с т а н о в и в :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 20.05.2016 Семенівським районним судом Полтавської області за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік,

засуджений:

- за ч.1 ст.307 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.307 КК України на шість років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.2 ст.185 КК України на один рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено покарання у виді шести років і двох місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.3 ст.78, ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 20.05.2016 року призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді шести років і п’яти місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1 055, 52 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в такому.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 набув у невстановленому органом досудового розслідування місці та спосіб наркотичний засіб „канабіс”, який переніс до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, де в подальшому подрібнив та зберігав у житловому будинку.

22.12.2016 року, о 14.49 год., ОСОБА_3 у приміщенні житлового будинку за місцем свого фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, збув ОСОБА_4 (залегендованій особі) особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою (у висушеному стані) 1,663 г.

12.01.2017 року, о 10.21 год., ОСОБА_3 у приміщенні житлового будинку за місцем свого фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, повторно збув ОСОБА_4 (залегендованій особі) особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою (у висушеному стані) 3,431 г.

02.05.2017 року, близько 05.00 год., ОСОБА_3 правомірно перебуваючи в будинку ОСОБА_5, який знаходиться по вулиці Шкільна, 12, в с.Устимівка Семенівського району Полтавської області, з веранди повторно, таємно викрав кутову шліфувальну машинку „Angle grinder” вартістю 215 грн, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.307, ч.2 ст.18/5 КК України.

Місцевим судом дії обвинуваченого перекваліфіковано за епізодом злочинної діяльності від 22.12.2016 року з ч.2 ст.307 КК України на ч.1 ст.307 КК України у зв’язку з їх неправильною правовою кваліфікацією.

На вказаний вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу в якій, з урахуванням внесених доповнень, зазначає, що не був ознайомлений зі змістом ч.3 ст.349 КПК України, не визнає себе винним у вчиненні збуту наркотичних засобів, та просить визнати його невинуватим за ч.2 ст.307 КК України та пом’якшити призначене судом покарання.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти її задоволення та вважала вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорювались.

Однак, вирішуючи питання про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за фактом збуту наркотичних засобів від 22.12.2016, суд перекваліфікував дії обвинуваченого з ч.2 ст.307 на ч.1 ст.307 КК України. При цьому суд взагалі не обґрунтував свого рішення щодо перекваліфікації, не вказав, яка із кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.307 КК України, відсутня в діях ОСОБА_3 під час збуту наркотичного засобу 22.12.2016. Покарання ОСОБА_3 суд призначив за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 та ч.2 ст.185 КК України.

Разом з тим, кожен факт причетності та винності особи до вчинення злочину має бути підтверджений повнотою кожного доказу, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

За таких умов недослідження доказів та надання доказам іншої оцінки суттєво обмежило право обвинуваченого на захист.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді цього кримінального провадження допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тому на підставі ст.ст. 415, 420 КПК України вирок місцевого суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, як вбачається із матеріалів провадження, суд 31.01.2018 постановив ухвалу про виправлення описки. Цією ухвалою суд виключив вказівку про перекваліфікацію дій обвинуваченого за епізодом збуту від 22.12.2016 з ч.2 ст.307 на ч.1 ст.307 КК України, виключив із резолютивної частини вироку рішення про призначення покарання за ч.1 ст.307 КК України та виключив обставину, що обтяжує покарання щодо злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, – рецидив злочину.

Тобто, суд, всупереч вимогам ст.379 КПК України, ухвалою про виправлення описки суттєво змінив зміст вироку. Таким чином, вказана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню в порядку ст.404 КПК України.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити доводи обвинуваченого щодо обставин вчинення злочинів, визначитись із кваліфікацією дій ОСОБА_3 та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано ОСОБА_3 вироком суду, який підлягає скасуванню, необхідно скасувати і запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

На підставі ст.404 КПК України скасувати ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 31 січня 2018 про виправлення описки.

В зв’язку із скасуванням вироку суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 скасувати та звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі суду.

Ухвалу апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8