Decision № 74332391, 17.05.2018, Fortetsnyi District Court of Kropyvnytskyi City (until 25.04.2025 - Kirovskyi District Court of Kirovohrad City)

Справа № 404/7204/17

Номер провадження 2/404/1036/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді - Варакіної Н.Б.

при секретарі – Уманенко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міської ради міста Кропивницького, КП «Гарантія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватизації недійсною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міської ради міста Кропивницького, КП «Гарантія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватизації недійсною.

В обґрунтування вимог зазначив, що 10.06.1998 відбулась приватизація квартири АДРЕСА_1. У приватизація приймали участь його батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_3, брат - ОСОБА_4 та він. На момент приватизації він був неповнолітнім. Заяву на приватизацію квартири від нього подали батьки. На даний час бажає отримати житло від держави, але не може претендувати на поліпшення житлових умов, оскільки має частку в приватизованій квартири. З цих підстав вважає приватизацію незаконною. Просить скасувати розпорядження Кіровоградської міської ради № 25651 від 10.06.1998 та свідоцтво про право власності на житло зазначену квартиру, визнати його таким, що не приймав участі у приватизації квартири.

Представник міської ради міста Кропивницького подав відзив на позов, в якому позов не визнав. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що приватизація відбулась відповідно до діючого на той час Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Згода на участь у приватизації дітей засвідчувалась батьками у заяві про приватизацію, що було зроблено матір’ю позивача. Тому немає підстав для визнання приватизації незаконною.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на доводи позовної заяви. Зазначив, що строк позовної давності не пропустив, оскільки дізнався про те, що є власником частки квартири в січні 2012 року, коли збирав документи для постановки на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов визнали.

Представник КП «Гарантія» в судове засідання не з’явився.

Представник міської ради міста Кропивницького в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.1998 ОСОБА_3 звернулась до керівника органу приватизації з заявою про оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_2 (а.с. 35). У заяві зазначені члені сім’ї наймача, а саме:ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1

До заяви додала довідку про склад сім’ї, в якій зазначено, що членами сім’ї квартиронаймача є ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 (а.с. 36).

Позивач народився 15.04.1988, тому станом на 08.06.1998 був неповнолітнім.

Розпорядженням № 25651 від 10.06.1998 Кіровоградської міської Ради народних депутатів прохання ОСОБА_3 задоволено та передано квартиру АДРЕСА_2 у приватну власність (а.с. 34).

На підставі розпорядження, 10.06.1998 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_3 та членів її сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивачаЖитнухіна Д.О. (а.с. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції від 17.12.1997, яка діяла на момент виникнення правовідносин, передача займаних квартир (будинків) здійснювалась в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 N 56, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин передбачалось, а саме п. 18, 20, 22, 26 що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються. На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру (додаток 9), а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, при проведенні ОСОБА_3 приватизації квартири АДРЕСА_2, основні умови, передбачені ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"дотримані.

ОСОБА_3 звернулась до органу приватизації з заявою та довідкою про склад сім’ї, де зазначила неповнолітнього сина – ОСОБА_1., чим самим надала згоду на приватизацію ним житла.

Питання надання згоди неповнолітніми членами сім'ї, які проживали в жилому приміщенні, що приватизується, Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду"на той час не визначено. Достатньою була письмова згода їх батьків, тому немає порушення законодавства в момент вчинення правочину.

Більш того, в виходячи з норм ст. 14 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення правовідносин) за неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Крім того, не є підставою для визнання приватизації недійсною бажання позивача отримати житло від держави, скасувавши при цьому реалізовано у неповнолітньому віці право на отримання житла у власність.

Позивач зазначає, що не пропустив строк позовної давності звернення до суду з зазначеною вимогою.

Таке твердження не ґрунтується на законі, оскільки, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач зазначає, що дізнався про те, що є власником частки квартири внаслідок приватизації у 2012 році, а до суду звернувся у 13.11.2017, тому трирічний строк ним пропущений.

Позовні вимоги не ґрунтуються на законі, тому суд відмовляє у їх задоволенні по суті, а не в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

На підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст. 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовуЖитнухіна ОСОБА_5 до міської ради міста Кропивницького, КП «Гарантія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватизації недійсною – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Кіровоградської області.

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2018

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда