Decision № 74011584, 03.05.2018, Volodymyrets District Court of Rivne Oblast

Справа 556/276/18

Номер провадження 2/556/170/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2018 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :

головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників третьої особи Босик Л.В., Войтовича С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької районної ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Відділ культури і туризму Володимирецької РДА про визнання права власності на житло, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирецької районної ради про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2005 року проживає у вказаному будинку, і з того часу на протязі більше як 12 років користується житлом без будь-чиїх заперечень, виконує всі обов'язки квартиронаймача. Оскільки у приватизації будинку районною радою їй відмовлено, в даний час підтвердити право власності інакше, ніж в судовому порядку, позивач не може. В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали позовні вимоги, надали пояснення по суті позову.

Представник відповідача визнав позовні вимоги, надав суду письмовий відзив, в якому також клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Представники третьої особи проти позовних вимог не заперечували, пояснили, що раніше даний житловий будинок використовувався як службове житло, який його статус в даний час, балансоутримувачу невідомо. Позивач дійсно постійно проживає в даному будинку з 2005 року, про цей факт було всім відомо.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши інші докази приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, позов прокурора підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні поясненнями сторін та письмовими доказами достовірно доведено, що позивач з квітня 2005 року безперешкодно, відкрито та добросовісно володіла та користувались житловим будинком АДРЕСА_1.

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її сусідкою, в житловому будинку НОМЕР_3 проживає з весни 2005 року. ОСОБА_1 проживає в будинку постійно, як його господиня, доглядає будинок, ремонтує його, обробляє присадибну земельну ділянку. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 за весь час проживання ніхто не висловлював.

Аналогічні показання надала суду свідок ОСОБА_6

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем електроенергії згідно договору про користування електричною енергією, що підтверджується письмовим договором від 05.10.2005 року, копіями рахунків та чеками за період з вересня 2005 року по грудень 2017 року; Позивач також оплачувала інші комунальні виплати, що підтверджується квитанцією про вивезення сміття за 2010 рік на прізвище позивача, у 2017 році позивачем були замінені вікна у спірному житловому будинку, що підтверджується товарним чеком №1027 від 17.11.2017 року.

Частинами 1, 4 ст.344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України можливе лише за наявності таких умов: по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо).

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків.

По-четверте, необхідною умовою є відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

При цьому, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні ; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Позивачем доведено наявність всіх вказаних умов, що є підставою для задоволення позову.

Так, отримавши дозвіл на зайняття спірного будинку від посадової особи за місцем своєї роботи, позивач виходила з того, що особа, яка діяла від імені власника, має достатні повноваження по розпорядженню будівлею. При цьому, на момент отримання житлового будинку у володіння та користування, право власності на нього не було зареєстровано за будь-якою особою та будь-які правовстановлюючі документи були відсутніми, що крім пояснень сторін підтверджується також і письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа спірним житловим будинком, який на час її вселення був вільним.

Як вже зазначалось, сторони визнали відкритий та безперервний характер володіння будинком, оскільки позивач проживала в цьому будинку постійно, з квітня 2005 року, і про дану обставину було відомо і відповідачу, і установі - балансоутримувачу, а також стороннім особам. Позивач продовжує володіти житловим будинком і на час судового розгляду справи.

При цьому суд констатує, що ОСОБА_1 ставиться до житлового будинку, як до свого власного - безперешкодно володіє ним, утримує, здійснює капітальний та поточний ремонт будівлі. Ці обставини підтверджуються, крім пояснень учасників та свідків, також і оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами. Позивач оплачувала електроенергію, при цьому особовий рахунок був відкритий саме на ОСОБА_1, що також підтверджується письмовими доказами.

Також сторонами підтверджено і безтитульність володіння ОСОБА_1 житловим будинком з господарськими будівлями АДРЕСА_1.

З урахуванням сукупності вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1, яка в квітні 2005 року добросовісно заволоділа нерухомим майном - житловим будинком з господарськими будівлями АДРЕСА_1 - і продовжує відкрито та безперервно володіти цим нерухомим майном протягом десяти років, набула права власності на це майно, у зв'язку з чим її позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.344 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4, виданий 12.03.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.

С У Д Д Я :

<Головуючий суддя / Прізвище>