Decision № 73997474, 15.05.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 травня 2018 року № 826/9996/16

Окружний адміністративний суд міста Києва, в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним дій, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом: - визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект" на квартиру №14, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 3/1; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від 17.12.2015 за індексним номером №27185597 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Кей-Колект" на квартиру №14, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 3/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дії щодо державної реєстрації права на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" є протиправним відповідно підлягає скасуванню рішення про реєстрацію, оскільки відповідачем в порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не з'ясовано і не перевірено відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства, у тому числі не перевірено факт укладання окремого договору про задоволення вимог.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач - Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечила, заперечень до суду не надала, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином. Водночас відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12.12.2017 подано до суду клопотання про долучення копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав, з одночасним клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача.

Третя особа - ОСОБА_3, участь повноваженого представника в судових засіданнях не забезпечила, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, заперечень, пояснень до суду не надала.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", під час судового розгляду справи проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем не доведено факту, що квартира АДРЕСА_1, є єдиним житлом та постійним місцем проживання іпотекодавців, а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані. На думку представника третьої особи, реєстратором правомірно вчинено реєстраційну дію на підставі договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 у зв'язку з відмовою позивача виконувати свої зобов'язання за договором кредиту.

Ухвалою суду від 02.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд. Судовий розгляд справи починався спочатку в зв'язку зі зміною складу суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва для надання письмових доказів.

Враховуючи заявлене представником позивача в судовому засіданні клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, враховуючи відсутність представників інших учасників справи, які належно повідомлялись про судове засідання, суд відповідно до частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Між ОСОБА_3 (іпотекодавець-1), ОСОБА_1 (іпотекодавець-2) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 29.05.2008 №86944, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрований у реєстрі за №2156.

Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки на дату укладання Договору іпотеки становить 615767,00 грн.

Згідно з договором про надання споживчого кредиту від 29.05.2008 №11353410000, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, позивачу надано кредит 90000,00 доларів США, цільове призначення кредиту - споживчий кредит.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредиту від 29.05.2008 №11353410000 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком прийнято в заставу квартиру, яка є власністю позивача та третьої особи ОСОБА_3, загальною площею 45,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

До матеріалів справи додано договір факторингу від 12.12.2011 №1, що укладено між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", відповідно до розділу 1 якого до ТОВ "Кей-Колект" переходить право вимоги за договорами, визначеними у Додатку №1 до даного договору, а також до ТОВ "Кей-Колект" переходять усі права банку за договорами забезпечення. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу від 12.12.2011 №1 вказано Кредитний договір від 29.05.2008 №11353410000.

Також матеріали справи містять Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, який укладено між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., зареєстровано в реєстрі за №5207-5208, відповідно до пункту 1.1 якого банк передає, а ТОВ "Кей-Колект" приймає права вимоги за договорами іпотеки, визначеними у Додатку №1 до даного договору. Відповідно до додатку №1 до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 за порядковим №3053 вказано договір іпотеки від 29.05.2008.

Згідно з інформаційною довідкою від 30.06.2016 №62363199 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27185597 від 17.12.2015, за яким власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, зазначено ТОВ "Кей-Колект".

Наведені обставини представниками сторін не заперечувались.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XII, в редакції, що діяла станом на час прийняття оскаржуваного рішення, нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Підпунктом 1 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015 834-VIII (набрав чинності 13.12.2015) встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Зі змісту позову вбачається, що рішення приватним нотаріусом прийнято 17.12.2015.

Отже, в даній справі, враховуючи підстави позову та зміст позовних вимог, судом розглядаються дії, рішення нотаріуса як державного реєстратора щодо виконання управлінської функції з реєстрації права.

Як уже зазначалось, відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.12.2015, індексний номер 27185597, та внесено запис про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" право власності на квартиру за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд.3/1 кв. №14.

Під час судового розгляду представник позивача зазначив, що достатньою підставою, якою обґрунтовано позовні вимоги, є положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 №1304-VII та просив здійснювати судовий розгляд справи по суті за наявними в судовій справі доказами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (набрав чинності 07.06.2014) протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, на момент прийняття, 17.12.2015, відповідачем рішення про здійснення реєстраційної дії про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1, діяв мораторій щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки від 29.05.2008 №86944.

Згідно з пунктом 1.1 Договору іпотеки іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., та яка складається з 2 жилих кімнат загальною площею 45,6 кв.м. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавців на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Святошинською районною у м. Києві радою від 04.04.2007, згідно з розпорядженням від 04.04.2007№1021, право власності за яким зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно 29.05.2007 у реєстрову книгу №2556. Договір укладений з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту від 29.05.2008 №11353410000, за яким ОСОБА_3 отримала 90000,00 доларів США споживчого кредиту.

Розділом 5 Договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 встановлено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (пункт 5.1), позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.2): передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (підпункт 5.2.1); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (підпункт 5.2.2). Крім того, підпунктом 4.1.1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Обставина щодо невиконання позивачем зобов'язання за договором споживчого кредиту від 29.05.2008 №11353410000 учасниками справи не заперечувалась.

Третьою особою ТОВ "Кей-Колект" не надано доказів подання реєстратору окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, водночас представник позивача стверджував, що такий договір відповідно до умов договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 не укладався, тобто відчуження відбулось без волевиявлення (згоди) позивача.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як уже зазначалось, застереження в договорі іпотеки від 29.05.2008 №86944 щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки, отримання права іпотекодержателем продати предмет іпотеки повинно відбуватись на підставі окремого договору, який не було укладено.

Щодо поширення на позивача Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", то суд зазначає, що позивачем отримано споживчий кредит 90000,00 доларів США, для забезпечення виконання цього договору на підставі договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 передано в іпотеку квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1. Зі змісту договору іпотеки вбачається та не заперечувалось учасниками справи, що загальна площа вказаної квартири становить 45,60 кв.м.

Згідно з даними інформаційної довідки від 30.06.2016 №62363199 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відсутня інформація про право власності на нерухоме майно за позивачем, наявний лише запис від 29.05.2008 про заборону відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 7283022, особа, майно/права якої обтяжено: ОСОБА_3, ОСОБА_1 У паспортних даних позивача місцем реєстрації зазначено АДРЕСА_1.

Отже, враховуючи, що позивачем ОСОБА_3, громадянкою України (паспорт СН940765) отримано споживчий кредит від резидента АКБ "УкрСиббанк" (ідентифікаційний код 09807750) в іноземній валюті, для забезпечення виконання якого передано в іпотеку квартиру відповідно до Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м та є місцем проживання позивача, водночас відсутнє інше нерухоме житлове майно, суд дійшов висновку, що позивач є суб'єктом, на якого поширюються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Суд не погоджується з доводами представника третьої особи ТОВ "Кей-Колект", що перереєстрація права власності квартири не є примусовим стягненням, відчуженням в розумінні Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Преш за все суд звертає увагу на підпункт 4.1.1, пункти 5.1, 5.2 договору іпотеки від 29.05.2008 №86944, якими передбачено можливість в рамках позасудового врегулювання спору, в разі невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Внесення відповідачем, як державним реєстратором, запису, на підставі якого право власності перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ "Кей-Колект" є фактичним відчуженням нерухомого майна, оскільки позивач втратила право володіти, розпоряджатися, а в разі відчуження квартири третім особам, позивач втратить можливість користуватися квартирою. Наведені висновки суду стосуються лише поширення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на спірні відносини.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла станом на прийняття оскаржуваного рішення) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 1 частини першої). Слід врахувати, що за змістом статті 19 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З огляду на висновок суду про необхідність укладення окремого договору для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання відповідно до підпункту 5.2.1 Розділу 5 договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 та поширення на позивача положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд доходить висновку про відсутність правових підстав у нотаріуса приймати рішення про внесення реєстраційного запису щодо права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки. В даному випадку, відсутність окремого договору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки від 29.05.2008 №86944 щонайменше дає підстави для сумніву стосовно відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, зокрема відносно підстав для припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Крім того, суд вважає, що нотаріусом під час вирішення питання про внесення запису необхідно було врахувати положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", положення якого є достатньою підставою для відмови у внесенні запису про право власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за наявності відповідних умов, підстав (поширення вимог Закону на іпотекодавців). Вимоги зазначеного Закону відповідачем не враховані.

З таких обставин, підлягає задоволенню вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. від 17.12.2015 за індексним номером №27185597 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Кей-Колект" на квартиру №14, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 3/1.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача, то виходячи з підстав позову та висновку суду про наявність повноважень у нотаріуса вчиняти реєстраційну дію згідно з підпунктом 1 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відносно наділення нотаріуса повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно в частині здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна, суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги. Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, судом враховано що визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності №27185597 є достатнім способом порушеного права позивача, оскільки на відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Щодо строку звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку, оскільки позивач дізнався про своє порушене право лише 30.06.2016, що не заперечується представниками сторін, водночас позовну заяву подано до адміністративного суду 01.07.2016, тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн. (квитанція від 01.07.2016 №0547-3101-4264-4485). З урахуванням часткового задоволення вимог на користь позивача слід присудити судові витрати (частину сплаченого судового збору) в розмірі 275,60 грн.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 17 грудня 2015 року за індексним номером №27185597 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на квартиру №14, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 3/1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 275,60 (двісті сімдесят п'ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса реєстрації: 03148, АДРЕСА_1).

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна (реєстраційне посвідчення 22 липня 2009 року №983, адреса здійснення діяльності: 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 33, офіс 2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (ідентифікаційний код 37825968, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 69).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець