Decision № 7382567, 21.12.2009, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2009                                                             Справа № 7/100-2009

за позовом приватного підприємства „Міромаркет - 07”, м. Луганськ Донецької області

до приватного підприємства „Приватсервіс - 22”, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 54 426 грн.,

Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання - Вольф Р.О.;

від відповідача –Шпонтак Д.І., директор;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Міромаркет - 07” звернулося до суду з позовом до приватного підприємства „Приватсервіс - 22” про стягнення суми 54 426 грн. заборгованості за поставку вугілля (в т.ч. 47959,20 грн. –основний борг; 1945,80 грн. –пеня, 965,75 грн. –3% річних, 3555,61 грн. –інфляційні нарахування) згідно з договором від 20.01.2009р. №20/02-ІГ .

          Представник відповідача факт отримання вугілля визнав та провів частковий розрахунок за товар на суму 9400,00 грн.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

На підставі видаткової накладної від 22.01.09 №РН-22-01-09-05, рахунку - фактури від 22.01.09 №СФ-22-01-09-04 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 47959,20 грн., включаючи вартість перевезення, по залізничній накладній № 50087737.

Факт погодження ціни поставки вугілля та її проведення підтверджується підписаною відповідачем видатковою накладною № РН-22-01-09-05, а також наявними у матеріалах справи вантажно- супроводжувальними документами станції відправлення та документами станції Ужгород про розвантаження вугілля відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          У наявній у матеріалах справи копії накладної про відпуск вугілля від 22.01.09 №РН-22-01-09-05 відсутні посилання на Договір від 20.01.2009р. №20/02-ІГ як на підставу існування цивільно – правових відносин по поставці товару та оплаті його вартості.

          Фактичною підставою для поставки товару та розрахунків за нього є рахунок –фактура від 22.01.09 №СФ-22-01-09-04 та зазначена вище видаткова накладна, які не містять у собі умов щодо порядку розрахунків за поставлений товар.

Витребувані ухвалами суду від 23.11.09 та 03.12 .09 додаткові докази у підтвердження , що поставка вугілля проведена саме на підставі умов договору від 20.01.2009р. №20/02-ІГ, позивачем не подані.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням проведеної 05.10.,11.11.,11.12.09р. оплати за отримане вугілля у загальній сумі 9400 грн. (оригінали банківських документів наявні у матеріалах справи), заборгованість відповідача складає суму 38559,20 грн. (47 959,20 –9400,00).

Інші види нарахувань (пеня, річні, інфляційні) не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відсутніми є, зокрема, договірне погодження щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та безпосередня вимога про сплату заборгованості до звернення з позовом до суду (стаття 547, частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині присудження до стягнення з відповідача суми 38559,20 грн. основного боргу .

У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати по справі відповідно до статті 49 ГПК України підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог з віднесенням на відповідача суми 555,80 грн. (387,00 грн. по держмиту, 168,80 грн. по інформаційно - технічному забезпеченню судового процесу).

          На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

          1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Приватсервіс-22” (м. Ужгород, вул. Баб'яка, 1/82, код 36055232, п/р 26006060220600 в РУ КБ „Приватбанк”, м. Мукачево, МФО 312378) на користь приватного підприємства „Міромаркет-07” (м. Луганськ, вул.Переяславська,13, код 35024470, п/р 2600912220120 у АБ „Укркомунбанк”, м. Луганськ, МФО 304988) суму 39115,00 грн. (тридцять дев’ять тисяч сто п’ятнадцять гривень 00 коп.) (в т.ч. 38559,20 грн. –основний борг, 555,80 грн. - у відшкодування судових витрат).Наказ видати.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов’язковим до виконання на території України.

Суддя С.Швед