Decision № 73808995, 20.03.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Справа №804/8237/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Боженко Н.В.

при секретарі судового засідання - Трошиній А.С.

за участю представника позивача - Савенко О.О.

представника відповідача - Коваль В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008264609 від 30.08.2017 року.

27 лютого 2018 року на адресу суду від ТОВ «Оптімус Плюс» надійшла заява про винесення додаткового судового рішення відносно понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 28 лютого 2018 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду.

20 березня 2018 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на заяву про винесення додаткового судового рішення, в обґрунтування якого було зазначено, що на момент подання заяви про винесення додаткового судового рішення ТОВ «Оптімус Плюс» не понесені реальні витрати на правничу допомогу, з огляду на що, такі вимоги позивача є передчасними.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги заяви про винесення додаткового судового рішення підтримав, просив задовольнити останню.

Представник відповідача заяву про винесення додаткового судового рішення не визнав, просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у письмовому відзиві.

Дослідивши обставини, викладені у заяві про винесення додаткового судового рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення останньої, з огляду на наступне.

Так, при прийнятті рішення в адміністративній справі №804/8237/17, судом не вирішено питання розподілу судових витрат понесених позивачем на правову допомогу та на сплату судового збору.

Положеннями ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн., позивачем надані наступні докази: договір про надання правової допомоги № 3 від 02.10.2017 року, додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги № 3 від 02.10.2017 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 2821, акт про надання послуг від 23.02.2018 року.

Так, відповідно до ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача витрат, які він просить стягнути, крім того останнім не надано доказів фактичного понесення таких витрат, відповідно до умов п.4.3 додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №3.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог ТОВ "Оптімус-Плюс" в повному обсязі, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 31 188,38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, сплата якого підтверджується платіжним дорученням №110056 від 29 листопада 2017 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (49000, м.Дніпро, вул. Короленко, буд.44, офіс 103, код ЄДРПОУ 36726843) судовий збір у розмірі 31 188,38 гривень (тридцять одна тисяча сто вісімдесят вісім гривень 38 копійок).

В іншій частині заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст додаткового судового рішення складено 26 березня 2018 року.

Суддя Н.В. Боженко