№ 73670421, 23.04.2018, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 350/1857/14-ц

Провадження № 22-ц/779/171/2018

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

за участю секретаря Возняк В.Д.

учасники справи: представник Приватного підприємства «Транс-Сервіс» – ОСОБА_1, позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Транс-Сервіс» – ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду в складі судді Бейка А.М., ухвалене 25 травня 2015 року в м. Рожнятові, Івано-Франківської області по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Транс-Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до ПП «Транс-Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 5 липня 2013 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом, належним ПП «Транс-Сервіс», допустив зіткнення із їхнім автомобілем марки «Ford Mondeo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті чого останній отримав механічні пошкодження. Крім того, в результаті цієї ДТП ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а ОСОБА_3 - легкі тілесні ушкодження.

Винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, згідно вироку Великобагачанського районного суду Полтавської області від 1 листопада 2013 року визнано

ОСОБА_5

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 5 жовтня 2013 року вартість відновлювального ремонту становить 241 851,40 грн, а вартість матеріальних збитків - 202 019,14 грн. При цьому зазначено, що відновлення транспортного засобу є економічно необґрунтованим.

У лютому 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_3 здійснено страхові виплати у розмірі 49 500,00 грн, а ОСОБА_2 - у розмірі 4 588,00 грн.

Також внаслідок цієї ДТП їм заподіяно моральну шкоду, яка полягає у нервових потрясіннях, перенесених під час ДТП та у зв'язку з ушкодженням власності - автомобіля, неможливості протягом тривалого часу користуватися транспортним засобом за його призначенням. Крім того, у зв’язку тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 змушена була проходити курс лікування та тривалої реабілітації.

Посилаючись на вказані обставини та враховуючи курс долара до національної валюти просили стягнути з ПП «Транс-Сервіс» на їхню користь 623 999,82 грн матеріальної шкоди та 125 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 25 травня 2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 29 травня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 513 321,78 грн та 5 000, 00 грн моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 – 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль марки «Ford Mondeo», чорного кольору, ідентифікаційний номер WF0XXGBBDBP41833, д.н.з. НОМЕР_2, передано ПП «Транс-Сервіс». В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено також питання розподілу судових витрат

На вказане рішення представник ПП «Транс-Сервіс» - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, неправильним є висновок суду першої інстанції щодо встановлення дійсної реальної вартості автомобіля у розмірі 562 821,78 грн. При цьому не враховано висновку експерта №102 від 5 серпня 2013 року, згідно якого вартість завданого матеріального збитку визначено в національній валюті України – гривні, а не в доларах США. Відтак, підстав для перерахування завданої матеріальної шкоди у зв’язку із підвищенням курсу долара США в суду не було. Відповідно вважає, що розмір відшкодування шкоди повинен розраховуватись як різниця між ринковою вартістю автомобіля – 202 019,14 грн (вартість матеріального збитку відповідно до висновку експерта №102 від 5 серпня 2013 року) та 49 500,00 грн (розмір виплаченого страхового відшкодування ПАТ «СК «Країна»).

Також, на думку апелянта, позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їм моральної шкоди саме підприємством та відповідно розмір компенсації цієї шкоди.

Крім того вказує, що судом не в повному обсязі вирішено процедуру передачі їм пошкодженого автомобіля, який не може використовуватись за призначенням.

З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 152 519,14 грн та 1 000,00 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 - 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Також вирішити питання про передачу пошкодженого автомобіля, який не може використовуватися за призначенням, однак має певну цінність. А саме, в день проведення відшкодування матеріальних збитків, зобов’язати позивачів здійснити доставку автомобіля на адресу відповідача своїми силами та за їх рахунок, а також здійснити всі заходи, необхідні для документального оформлення передачі права власності на пошкоджений автомобіль.

Справа судами слухалася неодноразово.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ПП «Транс-Сервіс». Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

У засіданні апеляційного суду представник ПП «Транс-Сервіс» доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розглядові справи у його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 – VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим апеляційний суд застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення. А справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що на час розгляду справи дійсна ринкова вартість автомобіля марки «Ford Mondeo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 562 821,78 грн, ПАТ «СК «Країна» відшкодувало ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 49 500,00 грн. А тому з відповідача на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути різницю між ринковою вартістю автомобіля та страховою виплатою у сумі 513 321,78 грн.

Також суд вважав, що позивачам завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях. При цьому, завдану моральну шкоду ОСОБА_3 суд визначив у розмірі 5 000,00 грн, а ОСОБА_2 – у розмірі 30 000,00 грн.

Проте, з такими висновками суд не може повністю погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, зокрема, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Як правильно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи 5 липня 2013 року ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом, що належить ПП «Транс-Сервіс», допустив зіткнення із автомобілем марки «Ford Mondeo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Крім цього, пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 1 листопада 2013 року ОСОБА_5 визнано винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (4 250,00 грн) без позбавлення права керувати транспортними засобами (а.с.20-21, 27-28 т.1).

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №102 від 5 жовтня 2013 року, складеного за заявою ОСОБА_3 (а.с.17-19), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент дослідження становить 241 851,40 грн, а ринкова вартість транспортного засобу – 202 019,14 грн. Оскільки, відповідно до п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відновлення цього транспортного засобу є економічно необґрунтованим, то експерт дійшов висновку, що вартість матеріального збитку складає 202 019,14 грн.

Вказаний розмір матеріального збитку відповідач не заперечував.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи ПАТ «СК «Країна», в якій було застраховано автомобіль відповідача, за страховим випадком здійснено страхові виплати ОСОБА_3 в розмірі 49 500,00 грн, а ОСОБА_2 - 4 588,00 грн (а.с.173 т.1).

У зв’язку із цим позивачі уточнили позовні вимоги (а.с.159-160 т.1) та просили стягнути матеріальну шкоду як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому фактичний розмір шкоди визначено шляхом переведення ринкової вартості автомобіля станом на 1 листопада 2013 року з гривні в долари США, що відповідно становив 30 257,90 доларів США. Враховуючи курс долара до національної валюти станом на 29 квітня 2015 року вважали, що завдані їм збитки складають 673 613,47 грн.

Суд першої інстанції погодився із розрахунком визначення фактичного розміру шкоди. При цьому встановив дійсну ринкову вартість автомобіля на момент звернення із цим позовом.

Разом з тим, місцевим судом не враховано, що вартість матеріального збитку відповідно до вищевказаного висновку експертного автотоварознавчого дослідження визначено у національній валюті. Нормами ЦК України не передбачено перерахунок матеріальної шкоди в іноземну валюту. А тому такий розрахунок є помилковим.

Статтею 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні положення містяться у ст. 81 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року.

З наданих ОСОБА_3 документів вбачається, що вартість матеріального збитку складає 202 019,14 грн.

Інших належних, достатніх та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку учасниками справи не подано, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення такого збитку на момент ДТП не заявляли.

Отже, враховуючи принци змагальності та диспозитивності, суд вважає, що фактичний розмір спричиненої позивачу майнової шкоди становить 202 019,14 грн.

Враховуючи недостатність отриманого ОСОБА_3 страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди, на його користь з ПП «Транс-сервіс» підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 152 519,14 грн (202 019,14 грн – 49 500,00 грн).

При цьому суд не приймає до уваги додаткові пояснення представника апелянта, подані 23 квітня 2018 року, оскільки такі фактично є новими доводами та вимогами апеляційної скарги. В той же час, право на доповнення апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження.

Також, на думку апеляційного суду, відсутні підстави для передачі ПП «Транс-Сервіс» залишків належного на праві власності ОСОБА_3 автомобіля марки «Ford Mondeo».

Пункт 30.3. статті 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ було виключено Законом України від 5 липня 2012 року N 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3

З урахуванням того, що рішення районного суду в частині відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині безпідставного відшкодування моральної шкоди, то вони є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною другою цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ураховуючи, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_3В - легкі тілесні ушкодження, значні механічні пошкодження також завдано його автомобілю, що спричинило моральні страждання позивачам, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування їм моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із засад виваженості, розумності і справедливості.

А тому підстав для його зменшення, з мотивів вказаних відповідачем, не встановлено.

Відповідно апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Транс-Сервіс» – ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду від 25 травня 2015 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Транс-Сервіс» (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул Промислова, 21, ЄДРПОУ 33010796) на користь ОСОБА_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 152 519,14 грн матеріальної шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства «Транс-Сервіс» (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул Промислова, 21, ЄДРПОУ 3310796) на користь держави 893,04 грн судових витрат, понесених у зв’язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь держави 2 760,96 грн судових витрат, понесених у зв’язку із розглядом справи у суді першої інстанції та на користь Приватного підприємства «Транс-Сервіс» - 1 284,20 грн судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_6