Decision № 73449144, 21.03.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2018 року № 826/3418/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

суддів Літвінової А.В.,

Мазур А.С.,

за участі секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Зорі Д.А.,

представника відповідача: Смиченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (правонаступник - приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат») (далі - позивач) до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові у продовженні на 20 років дії спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року, виданого публічному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», зобов'язання прийняти рішення про продовження на 20 років дії спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивач здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, а строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданий позивачу, закінчився 29.02.2016 року, тобто у період проведення антитерористичної операції, та є фактично продовженим на період проведення антитерористичної операції в силу приписів статті 5 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 85721, Донецька область, селище міського типу Володимирівка, Волноваський район, вулиця Заводська, будинок №1.

На підставі Спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року, строком дії 20 років (до 29.02.2016 pоку), виданого Державною службою геології та надр України, відповідно до наказу від 25.10.2011 року №135, позивач здійснює видобування сировини для виробництва вогнетривкої цегли на ділянці надр (площа 702,6 га): Володимирське родовище, розташованій в Волноваському районі Донецької області (північна околиця с.Володимирівка).

З огляду на закінчення строку дії спецдозволу, позивач відповідно до вимог пункту 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (далі - Порядок №615) згідно з яким для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, 21.08.2015 року звернувся до Держгеонадра з заявою щодо продовження дії спецдозволу (вих.№817 від 12.08.2015 pоку, копія з відміткою про отримання додається).

Листом Держгеонадра від 06.10.2015 року вих. №13135/13/12-15 зазначену заяву було повернуто підприємству, з посиланням на некомплектність поданих документів відповідно до пункту 14 Порядку №615.

Позивач 10.12.2015 року повторно звернувся до Держгеонадра із заявою про продовження строку дії спецдозволу (вих.№1473 від 07.12.2015 pоку, та в подальшому додатково до цієї заяви - із заявою від 02.02.2016 року вих.№176).

Листом Держгеонадра від 29.08.2016 року вих.№15310/13/12-16 зазначені заяви повернуто позивачу, з посиланням на невідповідність пакету документів вимогам Порядку №615, саме - пункту 15. Одночасно, відповідач повідомив, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII із внесеними змінами від 02.03.2015 pоку 222-VIII, ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення терористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

З огляду на зазначені обставини, та тимчасову (на період проведення антитерористичної операції) чинність для позивача спецдозволу, підприємство в черговий раз, 15.09.2016 року звернулося до відповідача із заявою про продовження строку дії спецдозволу (вих. від 12.09.2016 року №1392, зареєстровано відповідачем за вх.№ 14864/02/12-16 від 15.09.2016 року.

31.01.2017 року позивачем засобами поштового зв'язку було отримано від лист вих.№831/13/12-17 від 17.01.2017 року, яким відповідач повернув заяву позивача разом з доданими до неї документами (вхідний 15.09.2016 року №14864/02/12-16) та в черговий раз проінформував про нормативні приписи статті 5 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 pоку №1669-VII.

При цьому, на думку, позивача повернення йому документів у повному обсязі, у відповідності до приписів пункту 21 Порядку №615, яким передбачено, що у разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні, видачі дубліката дозволу або внесенні до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові, що свідчить про необгрунтовану та протиправну відмову у продовженні строку дії спецдозволу позивачу.

Вважаючи протиправні дії відповідача з необгрунтованої та незаконної відмови позивачу у продовженні дії спецдозволу, останній звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 391/2011 (далі - Положення № 391/2011) Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Основними завданнями Держгеонадр України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (п. 3 Положення № 391/2011).

При цьому, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами (підпункт 18 пункту 4 Положення № 391/2011).

Частиною другою статті 16 Кодексу України про надра встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку (частина сьома статті 16 Кодексу України про надра).

Так, відповідно до частини другої статті 16 Кодексу України про надра та частини першої статті 14 Закону України «Про нафту і газ» постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 затверджено порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок № 615).

Зазначений порядок регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін (пункт 1 Порядку № 615).

Пунктом 4 Порядку №615 регламентовано, що дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин місцевого значення ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Згідно із абзацом шостим пункту 14 Порядку №615 для продовження строку дії дозволу користувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону. Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву з документами, зазначеними у додатку 1 до Порядку №615 (пункт 8 Порядку).

На виконання зазначених нормативних вимог, разом із зазначеною заявою (вих. від 12.09.2016 року №1392), підприємство надало відповідачу повний пакет документів, перелік яких передбачений Порядком №615, а саме:

- оригінал погодження Міністерства екології і природних ресурсів України (від 18.01.2016 року № 5/3-6/559-16);

- оригінал погодження Держгірпромнагляду України (від 31.12.2015 року №5679/0/2-06/6/15);

- пояснювальна записка (2016 рік);

- завірена копія Протоколу ДКЗ СРСР (від 14.06.1972 р. №6578);

- завірена копія Протоколу ЦКЗ СРСР (від 20.02.1991 р. №361);

- каталог географічних координат;

- оглядова карта М 1:200000;

- ситуаційний план Володимирського родовища М-Б 1:25000;

- план підрахунку запасів Володимирського родовища М: 5000;

- топографічний план поверхні Володимирського родовища М: 5000;

- геологічні розрізи по лініям 1-І та ІІ-ІІ;

- позитивний висновок державної експертизи № 88 від 23.09.2015 p..

Відповідно до вимог абзацу чотирнадцятого пункту 14 Порядку №615, рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів надходження документів у повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем подано відповідачу повний пакет документів, необхідний для продовження дії спеціального дозволу, відповідачем у встановлений законом строк безпідставно не надіслано відповідного рішення про продовження строку дії дозволу або відмови у такому продовженні, з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові у продовженні на 20 років дії спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року, виданого публічному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» підлягають задоволенню.

У той же час, щодо вимоги позивача про зобов'язання прийняти рішення про продовження на 20 років дії спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року відповідно до принципу «мовчазної згоди», суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом десятим частини першої статті 1, частини шостої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Згідно з абзацом сьомим частини п'ятої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

Разом з тим, відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено те, що ним досліджувались та оцінювались документи, які надав позивач для продовження строку дії дозвільного документу, оскільки жодного рішення відносно заяви позивача не прийнято.

При цьому, суд бере до уваги те, що пакет документів відсутній у відповідача, оскільки повернутий позивачу згідно листа від 17.01.2017 року №831/13/12-17.

Отже, суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про продовження на 20 років дії спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року та прийняти вмотивоване рішення, із зазначенням обставин та підстав його прийняття.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своєї бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у відмові у продовженні на 20 років дії спеціального дозволу на користування надрами №468 від 29.02.1996 року, виданого публічному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат».

Зобов'язати Державну службу геології та надр України розглянути заяву приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» від 12.08.2015 року №817 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 29.02.1996 року №468, виданого приватному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (85721, Донецька область, Волноваський район, смт.Володимирська, вул.Заводська, 1, код ЄДРПОУ 00191721) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03680, Київ, вул.Ежена Потьє, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Головуючи суддя Є.В. Аблов

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур