Court ruling № 73169172, 03.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

03 квітня 2018 року м. Київ№ 826/6386/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Груп»до третя особа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Київської міської ради,провизнання протиправними дій, скасування наказу в частині, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив:

визнати неправомірним нарахування орендної плати за землю позивачу, згідно договору оренди від 20.04.2005 № 338755, укладеного з Київською міською радою, за період з 2008 по 2010 роки;

зобов'язати відповідача повернути суму надмірно сплаченої орендної плати за землю, згідно договору оренди від 20.04.2005 № 338755, укладеного з Київською міською радою, на користь позивача, починаючи з 2008 року у розмірі 62355,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2017 прийнято до провадження дану адміністративну справу та призначено до судового розгляду у судовому засіданні.

Разом з тим, від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV.

Вирішуючи по суті вказане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, що діяла на момент звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 15.12.2017 № 2147-VIII.

Проаналізувавши вказані норми, суд дійшов висновку, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 15.12.2017 № 2147-VIII, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З аналізу зазначеної норми видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що законодавець пов'язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізнатись про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Як видно з матеріалів справи, позивач просить визнати неправомірним нарахування орендної плати за землю позивачу, згідно з договором оренди від 20.04.2005 № 338755, укладеного з Київською міською радою, за період з 2008 по 2010 роки та зобов'язати відповідача повернути суму надмірно сплаченої орендної плати за землю, згідно з договором оренди від 20.04.2005 № 338755, укладеного з Київською міською радою, на користь позивача, починаючи з 2008 року у розмірі 62355,00 грн.

Судом встановлено, що 20.04.2005 між ТОВ «Аргумент Груп» (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого, Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 1015/2425 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аргумент Груп» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та дитячим майданчиком на вул. Уманській (біля будинків № 33 та № 33-а) у Солом'янському районі м. Києва» за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Уманській (біля будинків № 33 та № 33-а) у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 714368,06 грн.

Пунктом 4 договору передбачено, що визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її нормативно грошової оцінки.

Рішенням Київської міської ради від 28.12.2006 № 554/611 відмінено рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 1015/2425 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аргумент Груп» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та дитячим майданчиком на вул. Уманській (біля будинків № 33 та № 33-а) у Солом'янському районі м. Києва».

Разом з тим, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 № 32/449 розірвано договір оренди земельної ділянки по вул. Уманській (біля будинків № 33 та № 33-а) у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Аргумент Груп» та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів від 26.04.2005 № 72-6-00274 та зобов'язано останнього повернути Київській міській раді орендовану земельну ділянку по вул. Уманській (біля будинків № 33 та № 33-а) у Солом'янському районі м. Києва.

У позовній заяві позивач посилається на те, що у період з 2007 по 2010 роки ним не використовувалась спірна земельна ділянка через відсутність юридичної підстави, проте останній наголошує, що протягом згадуваного періоду позивачем вчинялися всі можливі дії щодо поновлення договору та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 № 32/449, у тому числі у вказаний період товариство продовжувало сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку за договором оренди.

Поряд з цим, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2010 у справі № 40/305 за позовом ТОВ «Аргумент Груп» (у судовому засіданні був присутній представник ТОВ «Аргумент Груп» за довіреністю Іваньо Т.І.) до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди від 20.04.2005 № 338755 на земельну ділянку дійсним, у задоволені позову відмовлено.

Водночас, рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі № 32/449 (у судовому засіданні був присутній представник ТОВ «Аргумент Груп» Лазар О.М.) заяву ТОВ «Аргумент Груп» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 у справі № 32/305 задоволено, скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 у справі № 32/305 та відмовлено у задоволенні позову Київської міської ради про розірвання договору оренди від 20.04.2005 № 338755, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Аргумент Груп».

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо 22.10.2010.

В той же час, до суду останній звернувся 15.04.2016, що підтверджується штампом відправлення поштової кореспонденції, проставленого Державним підприємством «Укрпошта» на конверті, який наявний в матеріалах справи, тобто через 5 років 5 місяців 24 дні.

Разом з тим, позивачем не надано суду клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним позовом, а також не надано жодних доказів на підтвердження поважності причини не звернення до суду у період з 22.10.2010 по 15.04.2016.

За таких умов, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений вимогами ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV.

Крім того, відповідно ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення позивача, у строк, передбачений вимогами ст. 102 Податкового кодексу України до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 15.12.2017 № 2147-VIII, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 15.12.2017 № 2147-VIII, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, а також зважаючи на те, що позивачем не надано суду клопотання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з доказами поважності такого пропуску, суд дійшов висновку про наявність належних правових підстав для задоволення клопотання представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та, як наслідок, залишення позовної заяви ТОВ «Аргумент Груп» без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, ст.ст. 122, 123 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 15.12.2017 № 2147-VIII, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Груп» залишити без розгляду.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя К.С. Пащенко