Decision № 73169171, 02.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2018 року 14:41 № 826/19450/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Галаган І.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шаповал О.В., розглянув відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 (далі-позивач/ОСОБА_3) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.04.2016 №458-1305;

- зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснити перерахунок земельного податку на 2016 рік щодо землекористувача ОСОБА_3 з урахуванням встановлених меж фактичного користування за адресою: АДРЕСА_1, на основі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 08.09.2016 №34-26-0.5-4569/30-16.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що контролюючим органом здійснений розрахунок земельного податку на показниках, які, на думку позивача, не відповідають дійсності.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що позивач є платником земельного податку та використовує земельну ділянку в комерційних цілях, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 №458-1305, яким ОСОБА_3 визначене грошове зобов'язання зі спати земельного податку з фізичних осіб в розмірі 557359,08 грн.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Крім того, пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт.

За таких обставин, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статті 289 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, у частині першій, другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як вбачається з наданих заперечень відповідача, грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, визначене контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні від 25.04.2016 №458-1305 розраховане за наступною формулою:

2243,02*1908,36*2,5*0,97*1,249*1,433*3%=557359,08 грн., де

2243,02 кв.м. - площа земельної ділянки, що використовується платником;

1908,36 - базова вартість 1 кв. м. землі відповідно Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»;

2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі, відповідно Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України05.04.2006 №388/12262) та довідки про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки від 03.03.2009 №Н-006/2009;

0,97 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва») та довідки про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки від 03.03.2009 №Н-006/2009;

1,249 - коефіцієнти індексації грошової оцінки (лист Держземагентства від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15 та статті 289 Податкового кодексу України );

1,433 - коефіцієнти індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» та статті 289 Податкового кодексу України;

3% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.6 Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 із змінами та доповненнями.

Разом з тим, на спростування вірності вказаного розрахунку, позивач посилається на Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 08.09.2016 №34-26-0.5-4569/30-16, оскільки, на думку позивача, контролюючий орган при розрахунку грошового зобов'язання невірно використовував показник грошової оцінки земель згідно Витягу з технічної документації №Н-00690/2009 від 03.03.2009 №66.

Суд вважає безпідставними дані твердження позивача з огляду на те, що контролюючим органом, при визначенні зобов'язання по земельному податку на 2016 рік правомірно врахований витяг з державного земельного кадастру станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення.

Водночас, суд не погоджується з вищезазначеним розрахунком земельного податку з фізичних осіб в частині розміру площі земельної ділянки.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, з договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30.08.2004, ОСОБА_3 є власницею площадки для складування (літ.В) загальною площею 531,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та становить 52/100 частин від майнового комплексу площею 1022,00 кв.м., який знаходиться за цією ж адресою.

Однак, при визначені грошового зобов'язання зі сплати земельного податку позивачу, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві вказано земельну ділянку площею 2243,02 кв.м. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 належить на праві власності нерухоме майно площею 531,30 кв.м., в той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не надані обґрунтовані докази використання позивачем земельної ділянки більшою площею, відтак, наявні підстави вважати помилковим визначення об'єкта оподаткування земельним податком земельну ділянку площею 2243,02 кв.м.

Зважаючи на вищевикладене, спірне податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 №458-1305 підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов'язань зі сплати земельного податку в сумі 425338,47 грн.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснити перерахунок земельного податку на 2016 рік щодо землекористувача ОСОБА_3 з урахуванням встановлених меж фактичного користування за адресою: АДРЕСА_1, на основі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 08.09.2016 №34-26-0.5-4569/30-16 з огляду на те, що вказана довідка, з огляду на її дату, не може визначати зобов'язання за весь 2016 рік.

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України передбачено сплату податку (орендної плати) фізичними особами на підставі рішення, яке приймається до моменту настання граничної дати сплати податку.

Правовою нормою статті 286.5 врегульовано порядок дій платника податку та податкового органу у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. (абзац 5 пункту 286.5статті 286).

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). (абзац шостий підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять будь - якого звернення позивача до відповідача, як це передбачено абзацом шостим підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України.

Отже, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 22.04.2016р., дії відповідача по визначенню позивачу суми грошового зобов'язання за 2016 рік були повністю правомірними.

Суд звертає увагу позивача на те, що, з урахуванням приписів підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, звернення позивача є підставою проведення перерахунку податку, натомість без такого звернення, підстави для проведення перерахунку відсутні.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві від 25.04.2016р. №458-1305 в частині визначення податкових зобов'язань зі сплати земельного податку в сумі 425338,47грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20грн. відшкодувати на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 03.04.2018.

Суддя С.К. Каракашьян