Decision № 73159482, 23.03.2018, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2018 р. Справа № 910/600/18

За позовом Селянського фермерського господарства " Фенікс "

До Товариства з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна "

Про стягнення 130000,00 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники:

від позивача Костюк І.В. - предст.

від відповідача не з'явився

Рішення прийняте 23.03.2018 р., оскільки у судовому засіданні 01.03.2018 р. розгляд справи відкладався.

Обставини справи:

Позивач - селянське фермерське господарство " Фенікс " звернувся до суду з позовною заявою про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 3401 від 28.08.2017 р., що укладений між селянським фермерським господарством " Фенікс " та товариством з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна ", а також про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна " 130000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.01.2018 р. відрите провадження у справі № 910/600/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначений розгляд зазначеної справи на 01.03.2018 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив і відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2009 р. між селянським фермерським господарством " Фенікс " ( позивачем, лізингоодержувачем ) та товариством з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна " ( відповідачем, лізингодавцем ) був укладений договір фінансового лізингу № 3401

Відповідно до умов вказаного договору лізингодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу ( транспортний засіб марки Белорус ) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених даним договором.

Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання - передачі предмета лізингу, та закінчується через 60 календарних днів з моменту підписання акту приймання - передачі предмета лізингу.

Пунктом 3.3.1 договору від 28.07.2009 р. № 3401 передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку передбаченим договором, сплатити передбачені даним договором платежі.

Згідно п. 1.7 вказаного договору предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісію за організацію договору, авансовий платіж, комісію за передачу предмета лізингу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури від 28.07.2017 р. № СФ-28072017/1 перерахував на рахунок останнього 130000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.07.2017 р. про оплату вказаного рахунку.

Натомість, у строки передбачені договором від 28.07.2009 р. № 3401 предмет лізингу відповідачем не переданий.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлена претензія ( вих. № 5 від 02.10.2017 р. ) щодо виконання умов вказаного договору.

Вказана претензія залишена без відповіді та без задоволення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). ( ст. 610 ЦК України ).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). ( ст. 530 ЦК України )

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. " Про деякі питання визнання правочинів ( господарських договорів ) недійсними " передбачено, що позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна " 130000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

В частині визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 3401 від 28.07.2009 р., у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, оскільки позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способом захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна " ( 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-Б, кім. 32-Б, код 40481805 ) на користь селянського фермерського господарства " Фенікс " ( 51471, с. Карабинівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, код 30172584 ) 130000 ( сто тридцять тисяч ) грн. 00 коп. попередньої оплати, 1950 ( одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят ) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 03.04.2018 р.

СуддяВ.І.Пінчук