Decision № 72392437, 23.02.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2018 року № 826/14141/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 22956-13 від 24.06.2016В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 22956-13 від 24.06.2016 (надалі - ППР № 22956-13).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 04.12.2017.

В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, про що є докази в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд за відсутності представника відповідача до суду також не надходило.

В судовому засіданні вирішено питання щодо поновлення строку подання позовної заяви та відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, головуючим суддею зазначено про не пропущення вказаного строку, а тому клопотання позивача є безпідставним та винесенню рішення щодо нього не підлягає, а позов вважається поданим у визначений законом строк.

Зважаючи на неявку представника відповідача в судове засідання, судом відкладено розгляд справи до 12.02.2018.

Від представника відповідача 06.02.2018 через канцелярію суду надійшов Відзив на позовну заяву. Від представника позивача 12.02.2018 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без його участі у письмовому порядку на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

В зазначене судове засідання 12.02.2018 сторони не з'явились у зв'язку з чим та на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані матеріали, відповідно до пояснень позивача в позовній заяві та відзиву на позовну заяву відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до пояснень позивача викладених в позовній заяві 23.09.2017 ОСОБА_1 була отримана податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 77380-17 від 12.09.2017 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Як стверджує позивач, оригінал податкового повідомлення-рішення вона не отримувала, тому 04.10.2017 року звернулась до відповідача із офіційним письмовим запитом про надіслання вказаного ППР № 22956-13 на адресу ОСОБА_1 для ознайомлення.

Відповідачем на вищезазначений запит надано відповідь про відмову направлення оригіналу оскаржуваного ППР № 22956-13 та надано копію податкового повідомлення-рішення, вказану відповідь з копією оскаржуваного рішення позивачем отримано 24.10.2017.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 22956-13 позивач звернулась до суду, мотивуючи позовну заяву тим, що відповідачем не надано розрахунку винесеної суми податкового зобов'язання та, з невідомих причин, вирішено, що позивач повинна сплачувати транспортний податок.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач на підставі ст. 265 та ст. 267 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати транспортний податок та, надавши розрахунок середньо ринкової вартості транспортного засобу позивача, стверджує про правомірні дії податкового органу при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Отже, із врахуванням положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, обов'язок з нарахування транспортного податку виникає у контролюючого органу з 2016 року.

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Приписами пункту 267.3 та підпункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що легковий автомобіль є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України, вбачається, що для визначення платнику податків грошового зобов'язання із транспортного податку на рівні 25 000 грн., контролюючому органу необхідно встановити, що транспортний засіб (легковий автомобіль) такого платника податків відповідає критеріям об'єкта оподаткування, а саме:

- з року випуску автомобілю минуло не більше п'яти років (включно);

- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому, вартість автомобілю має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 рік, №44, ст. 1576).

Згідно пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).

Відповідно до наданих матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки LEXUS модель GX 460, 2013 року випуску, що підтверджується копією Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2, наявного в матеріалах справи.

На підставі чого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 24.06.2016 винесло податкове повідомлення-рішення № 22956-13, в якому зазначається, що згідно з пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем Транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно із наявними в матеріалах справи поясненнями відповідача та копіями конверту, в якому надсилалось на адресу позивача, зазначене оскаржуване ППР № 22956-13, судом встановлено, що 08.08.2016 конверт з вказаним ППР було надіслано на поштову адресу: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та згідно поштової довідки про причини повернення (досилання) 12.09.2016, вказане рішення повернулось на адресу контролюючого органу.

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПКУ Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п. 3 розділу 3 Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22 січня 2016 р. за № 124/28254 Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Якщо контролюючим органом не отримано квитанції про доставку податкового повідомлення-рішення, направленого засобами електронного зв'язку, вживаються заходи, передбачені пунктом 42.4 статті 42 Кодексу (п.5 розділу 3 вказаного Наказу).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378,00 гривень, тобто середньоринкова вартість легкового автомобіля, який підпадає під об'єкт оподаткування транспортним податком на 2016 рік відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, яка визначається за вищезазначеною Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами, має становити не менше 1 033 500,00 грн.

Відтак, для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

Згідно доказів які містяться в матеріалах справи позивач є власником легкового автомобіля марки LEXUS модель GX 460, 2013 року випуску.

Так, згідно сформованого на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за посиланням http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA, проводиться розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу марки LEXUS модель GX 460, 2013 року випуску, на момент прийняття податкового повідомлення рішення середньоринкова вартість ТЗ становила 1 036 655,10 грн. , що є більшою за визначену середньоринкову вартость легкових автомобілів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року.

Зважаючи на вказане, Суд дійшов висновку про вірне застосування податковим органом свого права наданого Податковим кодексом України та визначення щодо позивача податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 грн.

Щодо твердження позивача в позовній заяві про недійсність оскаржуваного ППР № 22956-13 у зв'язку з відсутністю доданого до вказаного податкового повідомлення-рішення розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зважаючи на вказане, Суд зазначає, що перелік автомобілів, які підлягають оподаткуванню зазначений на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за посиланням http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA, є в загальному доступі і кожен громадянин, зайшовши за вказаним посиланням на інтернет-ресурс, вибравши потрібну марку, модель та рік випуску авто, автоматично отримує його середньомісячну вартість і співставивши з вартістю встановлену на потрібний бюджетний рік ( в нашому випадку 2016) згідно із статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», отримує значення та співставляє, більше воно за встановлене на бюджетний рік чи менше, тому виходячи з цього зрозуміло чи підлягає автомобіль оподаткуванню чи ні.

Тому, суд дійшов висновку, про відсутність необхідності долучати розрахунок з транспортного податку до Податкового повідомлення-рішення, адже в статті 58 Податкового кодексу України зазначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

А отже це не обов'язкове долучення до кожного податкового повідомлення-рішення додавати розрахунки, а тільки в випадках, коли дійсно проводяться розрахунки за декількома формулами встановленими різними законами та підзаконними актами, що підтверджується частиною 1 пункту 2 другого розділу Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

«Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1);

Якщо звернути увагу на зразок податкового повідомлення-рішення в додатку 1 до цього наказу, то податковий орган виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно до встановленого зразку та про розрахунок суми податкового зобов'язання з транспортного податку в ньому не йдеться, адже ця сума чітко встановлена підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та дорівнює 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування на відповідний бюджетний рік.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 щодо скасування ППР № 22956-13 від 24.06.2016.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 22956-13 від 24.06.2016 відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Суддя Л.О. Маруліна