Decision № 72392239, 23.02.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2018 року № 826/16622/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1доПрокуратури м. Києвапрозобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Прокуратури м. Києва та просить зобов'язати Прокуратуру м. Києва видати довідку на ім'я позивача про заробітну плату начальника управління м. Києва станом на 01.10.2017, я якій вказати всі складові, на які нараховуються страхові внески: посадовий оклад, доплати за класний чин, вислугу років, щомісячну премію з урахуванням середнього розміру, надбавку за виконання особливо важливої роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб, а також інших доплат, які носять постійний характер.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Горіна Р.М. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила залишити їх без задоволення.

На підставі ст. 194 КАС України суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 03.01.2005 позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (на сьогоднішній день - Правобережне об'єднане Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві) та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, яка діяла на момент виходу на пенсію). До виходу на пенсію позивач займав посаду начальника управління прокуратури м. Києва.

Постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 внесено зміни до Постанови КМУ №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

17.11.2017 позивач звернувся із заявою до Прокуратури м. Києва та просив вказати станом на 01.10.2017 його заробітну плату на посаді начальника управління прокуратури м. Києва з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.10.2017 та зазначив, що довідка необхідна для надання до територіального управління пенсійного фонду з метою перерахунку пенсії у відповідності до чинного законодавства.

24.11.2017 в додаток до заяви від 17.11.2017 позивачем було подано заяву, в якій позивач просив в довідці про складові заробітної плати вказати розмір посадового окладу, доплати за класний чин, за вислугу років, щомісячну премію з урахуванням середнього розміру, надбавку за виконання важливої роботи/особливо важливе завдання, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також інших виплат, на які нараховувався збір на державне пенсійне страхування.

24.11.2017 заступник прокурора м. Києва листом №18-177вих повідомив, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, водночас, на даний час зазначеного порядку не визначено, а тому прокуратура м. Києва не має повноважень на видачу довідки для перерахунку пенсії (а.с. 12).

Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Приписами ч. ч. 13, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (в редакції на момент звернення позивача до Генеральної прокуратури України), пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати входять: основна та додаткова заробітні плата, а також заохочувальні й компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина 2 статті 2 Закону).

Положеннями ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Крім того, на всі складові заробітної плати нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування й вони є складовою заробітної плати та зобов'язані враховуватися при обчисленні (перерахунку) пенсії.

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок щодо видачі довідки про заробітну плату державного службовця за посадою, яку він займав до виникнення права на пенсію, покладено на державний орган (установу, організацію, підприємство), в якому працювала особа до виходу на пенсію.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні довідки у зв'язку із тим, що на даний час не визначено порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, а також те, що прокуратура м. Києва на даний час не має повноважень на видачу довідки для перерахунку пенсії діяв неправомірно, оскільки висновки про відсутність підстав для перерахунку пенсії відносяться виключно до компетенції органу, який законом уповноважений на здійснення такого перерахунку.

Тобто, питання щодо призначення (перерахунку) пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Крім того, суд наголошує на тому, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження Прокуратури м. Києва щодо видачі довідок про складові заробітної плати є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідача, тому суд не може вказувати на форму та склад довідки про заробітну плату, а може лише зобов'язати видати її у встановленій законодавством формі з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які нараховані страхові внески.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача на отримання такої довідки щодо всіх складових заробітної плати, з якої сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Прокуратуру м. Києва видати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03049) довідку про заробітну плату з 01.10.2017 на посаді начальника управління Прокуратури м. Києва, яку позивач обіймав на момент виходу на пенсію, з урахуванням всіх складових заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03049) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури м. Києва (ЄДРПОУ: 02910019, вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього Кодексу.

Суддя Н.М. Шевченко