Court ruling № 72297218, 20.02.2018, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/2098/18

Провадження № 1-кс/344/879/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Островський Л.Є., з участю секретаря Підхомної Н.М., прокурора Данищука Д.М., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090010000431, -

В С Т А Н О В И В:

Слідча звернулась з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого покликалась на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 31.01.2018, близько 22 год., ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_4, прибули до приміщення житлової квартири знайомого ОСОБА_5, яка розташована в м. Івано-Франківську, по вул. Хоткевича, 67А/3/65. В цей час в квартирі також перебував ОСОБА_1

Перебуваючи в кімнаті житлової квартири № 65, що по вул. Хоткевича, 67А, корпус 3, у м. Івано-Франківську, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сіли за стіл, де спілкувались та вживати спиртні напої.

01 лютого 2018 року, близько 03 год., ОСОБА_3 повідомила, що їй потрібно повертатись додому та покинула квартиру. Близько 04 год., ОСОБА_6 також сказав, що йде по своїх справах, після чого вийшов із квартири, залишивши в ній ОСОБА_1 та потерпілу. Через деякий час потерпіла вирішила піти до своєї домівки, яка розташована в м. Івано-Франківську, по вул. Хоткевича, 71/13 та повідомивши про це ОСОБА_1 вийшла із квартири. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел вступити з нею у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства. В зв’язку із цим, він близько 05:30 год. зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_4 та повідомивши неправдиву інформацію про те, що повернувся ОСОБА_5 із тілесними ушкодженнями, попросив її прийти, щоб надати йому допомогу, на що ОСОБА_4 погодилась. Після чого ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі з ОСОБА_4, зайшов до ванної кімнати, де в той час остання перебувала, та, приводячи у виконання свій протиправний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, застосовуючи фізичну силу, схопив потерпілу ззаду за капюшон та наніс удар рукою в задню частину голови, потягнувши при цьому до кімнати.

З метою завершення свого протиправного умислу, ОСОБА_1 обхопив шию потерпілої рукою, подолавши її опір, та реалізовуючи свій злочинний умисел, насильно зняв із потерпілої одяг, приспустив свої штани та вступив із ОСОБА_4 у статевий контакт природним способом, під час якого умисно наніс удар рукою в область грудної клітки зліва.

Свої протиправні дії ОСОБА_1 вчиняв близько 5 хвилин.

Окрім того, 01.02.2018, близько 05 год. 30 хв., ОСОБА_1, знаходячись у квартирі по вул. Гната Хоткевича, 67А/3/65 у м. Івано-Франківську, після завершення своїх протиправний дій відносно ОСОБА_4, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті природним шляхом, вирішив відкрито заволодіти майном останньої з погрозою застосування насильства.

Приводячи у виконання свій протиправний умисел, ОСОБА_1, всупереч волі ОСОБА_4, здійснюючи погрозу застосування насильства, вийняв із її штанів мобільний телефон марки «Prime», придбаний у грудні 2017 року за 3000 гривень.

Заволодівши вказаним мобільним телефоном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення скрився та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_4 спричинено майнову шкоду.

16.02.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, обґрунтованість якої на думку слідчого повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Матеріалами клопотання також зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років та усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочинів, крім того, підозрюваний скрився відразу після скоєння кримінальних правопорушень; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо їх місце проживання; вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має стабільного джерела доходу.

Враховуючи наведені ризики, репутацію підозрюваного, факт того, що ним було вчинено тяжкий злочин, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання та домашнього арешту – неможливе.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.

Захисник в судовому засіданні просив обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З матеріалів клопотання вбачається, злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.152, ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, одруженого, раніше не судимого.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, який рахувати з моменту фактичного затримання, без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк – до 16 квітня 2018 року включно без визначення розміру застави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Л.Є.Островський

Повний текст ухвали складено 20 лютого 2018 року.