№ 72009409, 31.01.2018, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/5800/17

Провадження №: 1-кс/752/661/18

У Х В А Л А

31.01.2018 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., слідчого Вдовенко О.М., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100000000057, внесене старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Вдовенко О.М., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Краснобрижим А.М., подане в порядку глави 17 Кримінального процесуального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Вдовенко О.М. за погодженням прокурора відділу прокуратури м. Києва Краснобрижого А.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на об*єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шяхом заборони відчуження та розпорядження.

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, слідчим зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30.01.17 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100000000057 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вислухавши пояснення слідчого, який підтримав клопотання, а також дослідивши матеріали, долучені до клопотання, встановлено наступне.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в місті Києві, невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, вдалися до обману та підробили офіційні документи, такі як довідки про членство в Обслуговуючому кооперативі «Садово-дачний кооператив «Орхідея-3» та технічний паспорт на обєкт нерухомості та інші документи, в результаті чого, невстановлені особи, шляхом обману, здійснили державну ресєтрацію права власності на садовий будинок, розташований за вищевказаною адресою, чим незаконно заволоділи правом власності і розпорядження земельною ділянкою та заподіяли матеріальної шкоди власнику земельної ділянки в особі Київської міської ради (КМДА).

Обєкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, належить ОСОБА_3.

Згідно з п. 7 ч. 2 та ч. 1 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, загальні правила застосування будь-якого із заходів забезпечення кримінального провадження встановлені статтею 132 КПК України.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Ураховуючи, обставини вчинення злочину, вказане майно підлягає арешту з метою забезпечення його збереження.

На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, підлягає задоволенню як обґрунтоване, з метою збереження речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на обєкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: