№ 71663100, 17.01.2018, Kirovohrad Regional Court of Appeal

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 396/1236/17

провадження № 22-ц/781/111/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М.,Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.,

учасники справи :

позивач ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Яшан Юлія Борисівни, яка діє на підставі ордера;

відповідач - Іванівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, представник відповідача - сільський голова Чуйко П., уповноважений діяти від імені відповідача відповідно до закону,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Яшан Юлії Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2017 року у складі судді Шепетько В.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай).

В обгрунтування позову зазначала, що вона в період з жовтня 1990 року по грудень 1997 року включно, працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Новокостянтинівське» та була акціонером вказаного товариства. У серпні 2002 року переїхала на постійне місце проживання в м. Кіровоград. Вважала, що одержала автоматично право на земельну частку (пай) за законом, оскільки на час передачі ВАТ «Костянтинівське» у колективну власність землі, була членом цього товариства. У жовтні 2016 року з метою отримання сертифікату на земельну частку (пай) звернулась до Іванівської сільської ради Новоукраїнського району, де дізналась про те, що не була включена в списки, що додаються до Державного акту на право колективності власності на землю. Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.2-5).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивач мала право на включення її до списку осіб на розпаювання землі ВАТ «Новокостянтинівське», проте звернулась до суду після спливу позовної давності (а.с.50-52).

В апеляційній скарзі адвокат Яшан Ю.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд у рішенні безпідставно послався на те, що позивач була членом КСП «Хлібороб», оскільки позивач ніякого відношення до цього КСП не має. Суд не врахував, що право на земельну частку (пай) є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності (а.с.55-57).

Відповідач на апеляційну скаргу заперечень не подав.

Апеляційне провадження у справі відкрито 30 листопада 2017 року (а.с.68), розгляд справи призначено на 17 січня 2018 року (а.с.70).

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-УІІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-УІІІ заяви скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Яшан Ю.Б. підтримала доводи апеляційної скарги, пояснила, що ВАТ "Новокостянтинівське" ліквідовано.

Представник відповідача, який повідомлений про час та місце розгляду справи під розписку (а.с.75), в судове засідання апеляційної інстанції не прибув.

Згідно ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі ст.ст. 1,2,3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай ). Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі(на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач, в період з 19 жовтня 1990 року по 23 серпня 2002 року була зареєстрована і проживала в с.Костянтинівка Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.8).

Згідно архівної довідки, наданої Об'єднаним трудовим архівом міської та сільських рад Новоукраїнського району Кіровоградської області з 1990 року по 1997 рік ОСОБА_1 працювала у Костянтинівському відділку сільськогосподарського ВАТ «Новокостянтинівське» (а.с.11-12).

У 1996 році позивач, як акціонер, отримала Сертифікат акцій ВАТ «Новокостянтинівське», відповідно до якого їй належать прості іменні акції (а.с.9).

За даними відділу у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13 травня 2017 року, ВАТ «Новокостянтинівське» Новоукраїнського району Кіровоградської області в порядку розпаювання отримало державний акт на право колективної власності на землю серія НОМЕР_1 від 19 лютого 1999 року. У списку громадян-членів відкритого акціонерного товариства «Новоконстянтинівське», що є додатком до вказаного державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 не значиться (а.с.14).

Суд першої інстанції надав оцінку архівним довідкам, довідкам Іванівської сільської ради Новоукраїнськогорайону Кіровоградської області, сертифікату акцій ВАТ «Нвоокостянтинівське», належного позивачці, врахував відсутність достовірних відомостей про виключення позивача з членів вказаного ВАТ та дійшов до висновку, що позивач була членом вказаного відкритого акціонерного товариства на час розпаювання землі і станом на 19 лютого 1999 року - на час отримання ВАТ «Новокостянтинівське» державного акту на право колективної власності на землю, у неї виникло право на одержання земельної частки (паю).

Цей висновок суду відповідачем не заперечується.

Позивач стверджує про те, що сертифікат на право власності на земельну частку (пай) не отримувала.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст.71 ЦК УРСР (діючих на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки право на позов у позивача виникло ще у 1999 році , то трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Суд першої інстанції з урахуванням того, що позивач до суду з позовом звернуласьу липні 2017 року, будь-яких належних доказів чинення перешкод звернення з позовом до суду з 1999 року по липень 2017 року не надала та не навела причин поважності пропуску строку позовної давності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Та обставина, що суд першої інстанції помилково зазначив у мотивувальній частині рішення КСП «Хлібороб» замість ВАТ «Новокостянтинівське», не вплинуло на правильність висновків суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на заявлені вимоги про визнання права на земельну частку (пай) позовна давність не поширюється, є безпідставними, так як позовна давність існує для стабілізації цивільного обігу, усунення невизначеності у відносинах його учасників. Отже, з моменту отримання ВАТ «Новокостянтинівське» державного акту на право колективної власності на землю, тобто з 19 лютого 1999 року, та видачі сертифікатів починається перебіг строку позовної давності.

У позивача була об'єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, оскільки ст. 76 ЦК УРСР (ст. 261 ЦК України) містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушене право, покладається на позивача. Таких доказів позивач не надала.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст. ст.375, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скарг адвоката Яшан Юлії Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2017 року у справі № 2/396/602/17(провадження) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено - 18 січня 2018 року.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

О.І.Чельник