Court decree № 71222644, 22.12.2017, Prymorskyi District Court of Odessa City

Approval Date
22.12.2017
Case No.
522/22595/15-к
Document №
71222644
Form of legal proceedings
Criminal
State Coat of Arms of Ukraine

Справа №522/22595/15-к

Провадження по справі № 1-кс/522/24079/17

У Х В А Л А

22 грудня 2017 року ОСОБА_1

Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2, за участю секретаряСвидюк К.М., представника власника майна адвоката ОСОБА_3, прокурора Притули Є.С., розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна, -

У С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді від 23.12.2015 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Круковського М.С.. про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015160000000770 від 09.10.2015року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просить скасувати накладений арешт.

В обґрунтування клопотання володілець майна посилається на наступне.

ОСОБА_4, дівоче прізвище - Медведєва, є дружиною ОСОБА_4 Фрідріха Иосифовича з 02.09.2010 р.

ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира за адресою:

АДРЕСА_2.

Вказана квартира була придбана нею 10.10.2007 р. за договором купівлі-продажу квартири, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 2407496.

Таким чином, ОСОБА_4 набула право власності на Квартиру 10.10.2007 р., тобто до моменту вступу в шлюб з ОСОБА_5

Проте, у звязку із своєю необізнаністю, ОСОБА_4 не здійснила реєстрації свого права власності на квартиру у реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент його набуття - 10.10.2007 р.

Така реєстрація була здійснена лише 15.09.2017 р.

Тому, до 15.09.2017 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відображені неактуальні дані про власника майна: було зазначено старого власника ОСОБА_5

Виходячи із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстрація права власності у реєстрі речових прав на нерухоме майно є публічним підтвердженням з боку держави права власності на обєкт нерухомого майна за особою, а не моментом виникнення права власності на таке нерухоме майно.

Таким чином, відсутність інформації про речові права у відповідному реєстрі не свідчить про відсутність самого права.

Отже, ОСОБА_4 є власником квартири з 10.10.2007 р.

ОСОБА_4 також належним чином виконувала взяті на себе, як власника квартири, зобовязання, повязані із таким правом власності. Права ОСОБА_4, як власника, визнавались третіми особами.

Зокрема, майно передавалось в іпотеку та було обтяжено, в тому числі із зазначенням у відповідному реєстрі, де ОСОБА_4 була вказана, як власник майна.

Проте, про наявність арешту, накладеного в рамках кримінального провадження

N 12015160000000770, ОСОБА_4 дізналась лише у 2017 р., коли звернулась до нотаріуса щодо зняття наявного іпотечного обтяження з квартири.

Перевіркою відкритих відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з'ясувалося, що арешт на квартиру був накладений 05.02.2016 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2015 року, справа

N 522/22595/15к, в інтересах Слідчого управління ГУ НП в Одеській області. Арешт на вказану квартиру був накладений вже після того, як ОСОБА_4 набула права власності на неї. Як власник майна про розгляд судом у грудні 2015 року цього питання вона обізнана не була, до вирішення клопотання слідчого її не залучали.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено виключний перелік підстав, з яких на майно може бути накладено арешт.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2015 року, потреба в накладенні арешту на квартиру була обумовлена необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову.

Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що з метою забезпечення конфіскації арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або фізичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

На думку адвоката, ОСОБА_4, як власник майна, не має жодного із вищезазначених процесуальних статусів у кримінальному провадженні, арешт до квартири застосовано необґрунтовано та має бути скасовано.

Згідно із положеннями ст. 73 Сімейного кодексу України, при відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на лише на майно, що має сукупність наступних ознак: набуте за час шлюбу, визначене рішенням суду як таке, що було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що право власності на квартиру було набуто ОСОБА_4 за три роки до шлюбу з ОСОБА_5 - квартиру не може бути конфісковано в рамках кримінального провадження №12015160000000770, або використано для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Згідно із ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, застосування арешту суттєво порушує права ОСОБА_4, як власника майна.

Тому представник власника майна просить скасувати накладений арешт.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що на цей час обвинувальний акт скеровано до суду, а тому клопотання не підлягає розгляду слідчим суддею.

Розглянувши клопотання та додані матеріали, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді від 23.12.2015 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Круковського М.С.. про накладення арешту у тому числі на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015160000000770 від 09.10.2015року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Під час розгляду клопотання про арешт, власник майна не був присутній, внаслідок чого слідчий суддя був позбавлений можливості перевірити належним чином та встановити наявність підстав для арешту майна.

Так, з доданих до клопотання матеріалів та пояснень представника власника майна встановлено, що зазначена квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року, зазначений правочин здійснений майже за три роки до укладання шлюбу з підозрюваним ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 02.09.2010 року.

Також, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка зазначає, що продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції,що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Власник зазначеного майнане є підозрюваним, обвинуваченим чи особою, яка в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тобто не підпадає під коло осіб, визначених ст.170 КПК України.

Таким чином, подальший арешт зазначеної квартири може призвести до порушення прав власника майна.

Отже, на цей час правові підстави для арешту зазначеного майна, передбачені ст.170 КПК України, відпали.

Доводи прокурора щодо відсутності процесуальних підстав для розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не враховує, оскільки станом на цей час обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 повернуто прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладений ухвалою слідчого судді від 23.12.2015 року, в рамках кримінального провадження №12015160000000770.

Виконання ухвали покласти на прокурора-процесуального керівника у кримінальному провадженні №12015160000000770.

Копію ухвали про арешт майна направити сторонам кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

22.12.2017

Previous document : 71222610
Next document : 71222648