
Справа № 344/16022/17
Провадження № 3/344/6876/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Зеленко О.В. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, за ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
В С Т А Н О В И Л А:
Як вбачається з протоколу серії БР №222237 від 27.11.2017, 05.10.2017 року о 19 год. 20 хв. в м.Івано-Франківську по вул.Івасюка,11, ОСОБА_1 перейшов дорогу у невстановленому місці та створив перешкоду іншим учасникам руху, а саме транспортному засобу марки «Фіат Дукато» н.з. АТ 2581 АМ, під керуванням ОСОБА_2, що спричинило створення аварійної ситуації. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 4.4.,4.7,4.14 а,б,г Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 127 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання зявився, вину визнав, щиро кається у вчиненому правопорушенні.
Роз'яснивши ОСОБА_1 вимоги ст.268 КУпАП, заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.127 КУпАП, доведена матеріалами справи.
Так, відповідно до п. 4.4 Правил дорожнього руху України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
Відповідно до п. 4.7 Правил дорожнього руху України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до п. 4.14 а,б,г Правил дорожнього руху України, пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться даними протоколу серії БР№ 222237 від 27.11.2017 про вчинення адміністративного правопорушення, постановою про закриття кримінального провадження від 11.11.2017, усними поясненнями ОСОБА_1, наданими в судовому засіданні, іншими матеріалами справи.
Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.4 ст. 127 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.4 ст. 127 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 127 КУпАП повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, ставлення до скоєного правопорушення, щире каяття як обставину, що помякшує відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 33, 127, 221, 251, 268, 283-285 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 127 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, на користь стягувача Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 320 грн. 00 коп. судового збору.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд на протязі десяти днів з дня ухвалення постанови.
Суддя О.Зеленко
The court decision No. 71095138, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast was adopted on 20.12.2017. The procedural form is On administrative offenses, and the decision form is . On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 344/16022/17. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: