Court ruling № 71065190, 14.12.2017, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 461/8697/17

Провадження № 2/461/1816/17

УХВАЛА

14.12.2017 року суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову до ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KF032827-AN від 09.03.2017 року у сумі 5526,08 грн.

До позовної заяви додана заява про забезпечення позову, в якій позивач, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1; обмежити виїзд ОСОБА_1 за межі України.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши документи, додані до заяви про забезпечення позову, суд вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у заяві про забезпечення позову не вказує на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а лише посилається на необхідність обмеження відповідача у реалізації його права власності та права на вільне пересування.

Крім цього, слід зазначити, що інститут тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цивільному процесі є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах, та може бути застосований виключно до фізичної особи - боржника в розумінні ст. 377-1 ЦПК України.

Враховуючи обсяг та характер позовних вимог, відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати ПАТ «ВіЕс Банк» позовним вимогам у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову до ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором кредиту.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.Р. Юрків.