Court ruling № 70140412, 08.11.2017, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 359/4140/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/4873/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 42 08.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Голуб С.А.

суддів: Білоконь О.В.,Таргоній Д.О.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління та військової частини А 2215 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2017 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до військової частини А2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа: Міністерство оборони про визнання незаконними дій житлової комісії, скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов'язання вчинити дії, -

установила:

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 05 вересня 2017 року задоволена заява ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Заборонено житловій комісії військової частини А2215 приймати рішення про погодження надання для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1;

Заборонено житловій комісії військової частини А2215 передавати до Київського квартирно-експлуатаційного управління список розподілу житла для постійного проживання щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1;

Заборонено військовій частині А 2215, Київському квартирно-експлуатаційному управлінню, начальнику Бориспільського гарнізону передавати витяг зі Списку розподілу постійного житла у гарнізоні на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради для видачі ордеру на вселення;

Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України.

В апеляційних скаргах Київське квартирно-експлуатаційне управління та військова частина А2215 просять скасувати вказану ухвалу. Вважають, що постановлена ухвала порушує інтереси інших осіб, а суд не врахував, що позовні вимоги не є майновими, а тому не було підстав для накладення арешту а майно.. На думку апелянтів, поза увагою суду залишилося те, що квартира, на яку в забезпечення позову накладено арешт, знаходяться на балансі Міністерства оборони України, яка на момент винесення ухвали була третьою стороною у справі. Крім того, заборонивши вчиняти певні дії, суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що ці дії на час постановлення ухвали вже були вчинені, а саме прийняте рішення щодо погодження надання для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1, а список розподілу житла для постійного проживання щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 вже не перебуває у військовій частині.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся із позовом до військової частини А2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління в якому просив:

1)визнати незаконними дії житлової комісії ВЧ А2215 щодо зняття його з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов серед військовослужбовців Бориспільського гарнізону;

2) визнати незаконним протокол засідання житлової комісії ВЧ А2215 від 28 квітня 2017 року №6 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_2 в Бориспільському гарнізоні;

3) скасувати протокол засідання житлової комісії ВЧ А2215 від 28 квітня 2017 року №6 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_2 в Бориспільському гарнізоні;

4) зобов'язати житлову комісію ВЧ А2215 поновити ОСОБА_2 на квартирному обліку військовослужбовців Бориспільського гарнізону №35 - в загальному списку черги на отримання житла та №5 - в списку осіб, які мають право на першочергове отримання житла;

5)зобов'язати житлову комісію ВЧ А2215 передати до Київського квартирно-експлуатаційного управління список розподілу житлової комісії на ОСОБА_2 щодо надання йому та членам його сім'ї квартири за адресою: АДРЕСА_1 для постійного проживання;

6)зобовязати Київське квартирно-експлуатаційне управління передати начальнику Бориспільського гарнізону - командиру ВЧ А2215 для затвердження список розподілу житлової площі на ОСОБА_2 щодо надання для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1;

7) зобов'язати начальника Бориспільського гарнізону - командира ВЧ А2215 затвердити список розподілу житлової площі на ОСОБА_2 щодо надання для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1;

8)зобов'язати начальника Бориспільського гарнізону - командира ВЧ А2215 передати список розподілу житлової площі на ОСОБА_2 щодо надання для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1 з необхідними документами до виконавчого комітету Бориспільської міської ради для оформлення ордеру для вселення. .

Підставою для забезпечення позову стала заява від 05.09.2017 року представника позивача ОСОБА_4 , яку вона обґрунтовувала тим, що порушено права ОСОБА_2. на забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання, шляхом прийняття житловою комісією військової частини А2215 рішення про зняття позивача з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, оформленого протоколом засідання житлової комісії військової частини А2215 №6 від 28 квітня 2017 року. ОСОБА_2. виключено з черги на отримання житла, а житло надання якого йому було погоджено 30 січня 2017 року, так і не було надано. В подальшому є ймовірність, що житлова комісія військової частини А2215 буде продовжувати неправомірні дії, а саме погодить надання цього житла іншим наступним у черзі особам, з підстави виключення позивача з цієї черги.

Виходячи із змісту ст.151 ЦПК України для охорони матеріально-правових інтересів позивача проти недобросовісних дій відповідача суду надано право вжиття заходів забезпечення позову. Вид забезпечення позову обирається судом у відповідності до ст.152 ЦПК України, враховуючи його співмірність із заявленими позивачем вимогами.

За змістом роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" - суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що саме між сторонами виник спір, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позовним вимогам. При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання забезпечення позову, суд виходив з того, що суду надані докази того, що рішенням житлової комісії військової частини А2215 погоджено надання квартири за адресою: АДРЕСА_1 іншому військовослужбовцю ОСОБА_3, хоча до зняття з квартирного обліку вказане житло було погоджене для надання ОСОБА_2 Таким чином суд вважав, що до вирішення спору про правомірність дій відповідачів щодо зняття з квартирного обліку позивача та бездіяльності щодо виконання рішення житлової комісії про виділення цієї квартири позивачу, вказана квартира не може бути передана в користування іншим особам.

Судова колегія не погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

Як роз»яснено в п. 3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 22.12.2006«Про практику застосування судами цивільного

процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»

згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) позов майнового

характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на

майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у

нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має

з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх

вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно

виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення

виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати

обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також

відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати

особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати,

що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності

юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і

зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до

уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких

можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних

заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта

користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до

незворотних наслідків.

Предметом даного позову є визнання дій відповідачів неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії. Тобто позивач не заявляє матеріально-правової вимоги щодо конкретної квартири, спір не є майновим, а тому накладення арешту на майно не можна визнати співмірним із позовними вимогами заходом забезпечення позову.

Щодо інших заходів забезпечення позову, які були обрані судом, а саме заборони житловій комісії приймати рішення про погодження надання для постійного проживання АДРЕСА_1 та передавати до Київського квартирно-експлуатаційного управління список розподілу житла, суд першої інстанції не оцінив доводи позивачів, що такі дії з боку житлової комісії вже відбулись на час постановлення ухвали, що унеможливлює виконання відповідачами ухвали суду.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи клопотання про забезпечення позову не в повній мірі оцінив доводи відповідачів, належним чином не мотивував своєї ухвали в частині обрання заходів забезпечення позову, а тому ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління та військової частини А 2215 задовольнити частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2017 року про забезпечення позову в даній справі скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді