Court ruling № 70052224, 06.11.2017, Zakarpattia Regional Court of Appeal

Справа № 297/1643/17

У Х В А Л А

06 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Джуга С.Д., Куштана Б.П.

з участю секретаря: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на ухвалу Берегівського районного суду від 07 серпня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої пенсії, -

встановила:

Зазначеною ухвалою відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі по тексту - УПФ), у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

УПФ в апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема, вважає помилковим висновок суду про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя посилався на те, що оскільки спір виник за зверненням суб'єкта владних повноважень із приводу реалізації наданих йому законом функцій, то даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Контекстний аналіз і конструкція указаних норм процесуального закону (статей 3, 17 та 50 КАС України) із огляду на завдання адміністративного судочинства (стаття 2 КАС України) свідчить про те, що поширення юрисдикції адміністративних судів на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, коли відповідачем за адміністративним позовом виступає інша особа, а не суб'єкт владних повноважень, є винятком із загальних правил і засад адміністративного судочинства. Під юрисдикцію адміністративних судів такі спори згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України підпадають в тому разі, якщо в Конституції чи законах України зазначено про розгляд певного спору за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в порядку, встановленому КАС України.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

З огляду на це, неправильним є формальне застосування пункту 5 частини другої статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб'єкт владних повноважень як позивач. Зазначене підтверджується також правилами статей 3, 15, 45 ЦПК України, які передбачають право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду з заявами в порядку цивільного судочинства у випадках, установлених законом.

Таким чином, аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Подібного висновку дійшов ВСУ у своїй Постанові № 6-2554цс16 від 14 грудня 2016 року, який є обов'язковим для всіх судів України.

У даному випадку УПФ звернулось у суд з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої пенсії із тих підстав, що відповідач протиправно отримав пенсію недієздатного ОСОБА_2 як опікун після смерті останнього.

При цьому УПФ визначив правовими підставами звернення до суду з позовом закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1212 ЦК України, які не містять норм про розгляд адміністративним судом, в порядку адміністративного судочинства спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень (зокрема, управління пенсійного фонду) до фізичних осіб про стягнення надмірно виплаченої пенсії.

Таким чином, спір, за вирішенням якого до суду звернулася позивач, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Спір стосується неправомірного отримання відповідачем грошових коштів та виник у зв'язку із неповерненням останнім суми пенсій у розмірі 2619 грн. Отже спір виник із цивільних правовідносин і справа за правилами статті 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

А звідси, керуючись вимогами статей 15, 122, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, задоволити.

Ухвалу Берегівського районного суду від 07 серпня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, надіславши матеріали позову до суду першої інстанції для розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді