Court ruling № 70045337, 06.11.2017, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 372/407/17 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/3844/17 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 26 06.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Матвієнко Ю.О., Волохова Л.А.

Секретар - Шуляк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПРИВАТБАНК» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,

В с т а н о в и л а ;

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 червня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду б\н про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт , згідно якої банк надав, а відповідач отримав кредит в сумі 17 061 ,54 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно укладеної угоди , відповідач взяв на себе зобов'язання погасити зазначений кредит, та відсотки за користування кредитом у встановлені строки. Відповідач не виконує умови Генеральної угоди порушуючи вимоги ст. 525, 526, 1054 ЦК України, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24 331, 96 грн, яка складається з наступного:

- 17 061 , 55 грн- заборгованості за кредитом,

- 2 695 ,75 грн заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 3 412 , 30 грн заборгованості за пенею та комісією,

- 1 162 , 39 грн штрафу відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, та понесені судові витрати у розмірі 1 600 грн.

Позивач просить у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, стягнути суму неповернутого кредиту, та понесені ним судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду , позивач подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати рішення , посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права , ухвалити нове рішення , яким задовольнити позов . В апеляційній скарзі зазначає, що посилання суду на застосування ст. 61 ЦПК України є помилковим , оскільки обставини , на які посилається позивач у даній справи , не були предметом дослідження рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції , 24 травня 2011 року між сторонами був укладений договір № б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 6 000 грн. у формі встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. ( а.с.5).

Між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 03 червня 2016 року було укладено Генеральну угоду б/н.

Кредитний договір та генеральну угоду було укладено в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.

В обґрунтування позову позивач посилається на розрахунок заборгованості станом на 25 січня 2017 року , за яким розмір боргу за договором складає 24 331, 96 грн . Борг складається з наступного :

- 17 061 , 55 грн- заборгованості за кредитом,

- 2 695 ,75 грн заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 3 412 , 30 грн заборгованості за пенею та комісією,

- 1 162 , 39 грн штрафу відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди,

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 травня 2011 року. ( а.с. 50). Рішення набрало законнної сили.

Рішенням суду було встановлено , що позивач ( банк) не надав переконливих доказів отримання відповідачем коштів в якості кредиту, оскільки позивачем не подано належного і допустимого доказу, який би містив відомості про таку обставину.

Натомість , ОСОБА_2 ,на спростування цього доводу позову, подав письмові докази про те, що кошти в сумі 5 650 грн. були списані з його рахунку поза його волею злочинним шляхом, про що він звертався до поліції із заявою про вчинення злочину, але 26 серпня 2015 року кримінальне провадження було закрите. ( а.с. 50) .

Під час судового розгляду вищевказаної цивільної справи, відповідачем було надано платіжне доручення від 03 червня 2016 року про оплату 1000 грн., яке не враховано у розрахунку заборгованості. Вказані обставини вказують на те, що відповідач не ухиляється від виконання своїх цивільно-правових зобов'язань.

Таким чином, обставини, що покладені в основу позову не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Відомості у наданих відповідачем письмових доказах позивачем ( банком ) переконливо не спростовані. Доказів щодо розміру заборгованості за кредитом позивач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання апелянта на ту обставину , що суд першої інстанції під час винесення рішення від 15 червня 2016 року не досліджував генеральної угоди , є безпідставними ( а.с. 50) .

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження позовних вимог , тому висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача в судовому порядку обов'язку сплатити заборгованість є вірним .

Враховуючи , що позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України доказів про існування заборгованості за генеральною угодою б\н від03 червня 2016 року ( яка є похідною договору від від 24 травня 2011 року, про стягнення боргу за яким банку відмовлено) , розрахунку за який період виникла заборгованість у відповідача і в якому розмірі , ні суду першої інстанції , ні суду апеляційної інстанції позивач не надав , суди позбавлені можливості перевірити як утворилася сума заборгованості , тому вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, , колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обгрунтованим , підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ,313 - 317,319 ЦПК України ,колегія суддів ,

У х в а л и л а ;

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

« ПРИВАТБАНК» -- відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді