Decision № 70001385, 02.11.2017, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р. Справа № 926/3140/17

За позовом Дочірнього підприємства М'ясо-Буковини відкритого акціонерного товариства Новоселицький птахокомбінат

до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю торгової промислової компанії Грін Рей

про стягнення заборгованості - 1 299 999,99 грн.

Суддя Миронюк С.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник. Довіреність № 192 від 18.10.2017 р.

ОСОБА_2 представник. Довіреність № 192 від 18.10.2017 р.

Від відповідача ОСОБА_3 представник. Довіреність № 28 від 10.05.2017 р.

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство «М'ясо-Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» звернулось з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю торгової промислової компанії «Грін Рей» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 12 від 01.01.2017 р. в сумі 1 299 999,99 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.10.2017 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 19.10.2017 р.

Ухвалою суду від 19.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 02.11.2017 р., в звязку з неявкою представника відповідача в судовому засіданні.

23.10.2017 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги визнав та надав докази часткової сплати суми боргу в розмірі 300000,00 грн.

02.11.2017 р. відповідачем подано довідку про наявність в останнього дебіторської заборгованості в сумі 4085907,00 грн., що виникла у звязку із затримкою бюджетного фінансування.

В судовому засіданні 02.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в сумі 999 999,99 грн.

Представник відповідача позов визнав в повному обємі та просив надати розстрочку строком на пять місяців через важкий фінансовий стан. Представник позивач проти розстрочки не заперечує.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

01.01.2017 року між Дочірнім підприємством «М'ясо-Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (Постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями Товариством з обмеженою відповідальністю торговою промисловою компанією «Грін Рей» (Покупець) укладено Договір поставки № 12, відповідно до умов якого, позивач зобовязався передати у власність відповідача ковбасні та мясні вироби (Товар), а останній зобовязався його прийняти та оплатити. (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 9.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2018 року, а в частині зобовязань, які виникли під час дії договору до повного їх виконання.

Суд відмічає, що на день розгляду спору, докази визнання правочину у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

В період з 12.06.2017 р. по 04.08.2017 року позивачем поставлено товар загальною вартістю 3 605 894,25 грн., що підтверджується видатковими накладними: ДП-0007929 від 12.06.2017 р., ДП-0008023 від 14.06.2017 р., ДП-0008618 від 28.06.2017 р., ДП-0008622 від 28.06.2017 р., ДП-0008627 від 28.06.2017 р., ДП-0008903 від 06.07.2017 р., ДП-0009011 від 07.07.2017 р., ДП-0009313 від 13.07.2017 р., ДП-0009387 від 14.07.2017 р., ДП-0009454 від 15.07.2017 р., ДП-0009691 від 20.07.2017 р., ДП-0009763 від 21.0.2017 р., ДП-0009970 від 26.07.2017 р., ДП-0010476 від 04.08.2017 р.

Відповідно до п. 2.4. Договору оплата за поставлений товар проводиться на протязі 7 (семи) банківських днів з дня передачі товару по накладній. Датою поставки вважається дата підписання накладної.

Однак відповідач свої зобовязання за Договором виконав частково, оплативши отриманий ним товар на загальну суму 2 305 894,26 грн., що призвело до виникнення боргу на день подачі позову в розмірі 1 299 999,99 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи те, що Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія «Грін Рей» частково сплатило суму боргу в розмірі 300 000,00 грн. після порушення провадження по справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, сума заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача становить 999 999,99 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на пять місяців рівними частинами, суд встановив:

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні та виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Із пояснень відповідача вбачається, що єдиним джерелом надходження коштів є отримання доходів від ведення господарської діяльності. Поряд з цим, відповідач зазначає, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, арешт та вилучення іншого майна, позбавить можливості забезпечувати діяльність відповідача, оплачувати поточні витрати на утримання майна, здійснювати розрахунки за комунальні послуги та електроенергію, сплачувати податки і збори, виплачувати заробітну плату працівникам та персоналу, що унеможливить здійснення відповідачем діяльності та забезпечувати виплату боргу за рішенням суду. При накладенні арешту та вилученні майна підприємницька діяльність відповідача фактично зупиниться, оскільки відповідач буде позбавлений засобів її ведення. Відсутність доходів у відповідача, поряд з зупинкою господарської діяльності у звязку з арештом коштів і майна відповідача, унеможливлять здійснення поточних виплат та сплату податків і зборів до бюджет, що спричинить виникнення нової заборгованості перед іншими особами та державними органами та застосування з їх боку штрафних санкцій. Такі обставини фактично призведуть відповідача до банкрутства і значно ускладнять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.

З огляду на вищезазначене, враховуючи фінансовий стан відповідача, його доводи, з метою недопущення погіршення соціально-економічної ситуації тощо, суд розстрочує виконання судового рішення в частині стягнення боргу строком на два місяці.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів і фактами, що є обєктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, частково задовольняючи обґрунтований позов, судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведений до розгляду в судовому порядку.

Зайво сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4500,00 грн. підлягає поверненню з держбюджету на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю торгової промислової компанії «Грін Рей» (60300, м. Новоселиця, вул. Центральна, 93, код 31887196) на користь Дочірнього підприємства «М'ясо-Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (60300, м. Новоселиця, вул. Постишева, 2, код 30175983) заборгованість в сумі 999 999,99 грн., та судовий збір в розмірі 15 000,00 грн.

3. Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу строком на два місяці. Стягнення проводити щомісяця наступним чином:

-до 30.11.2017 p. 499 999,99 грн.;

-до 31.12.2017 p. 500 000,00 грн.;

4. В решті позову провадження у справі припинити.

5. Повернути на користь Дочірнього підприємства «М'ясо-Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (60300, м. Новоселиця, вул. Постишева, 2, код 30175983) судовий збір у розмірі 4500,00 грн., зайво сплачений за платіжним дорученням № 506 від 27 вересня 2017 року.

6. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2017 року

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.О. Миронюк