Court ruling № 69973985, 12.10.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

12 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., розглянувши заяву державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

установила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 травня 2017 року залишив без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від

2 липня 2015 року про задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ подала заяву, в якій просить Верховний Суд України переглянути її з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 23 лютого 2017 року (справа № К/800/25505/16).

Посилається також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Із зіставлення правового висновку рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішенням, на яке робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, випливає, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення, в оскарженому рішенні - були оцінені як такі, що спростовують правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внаслідок встановлення судами належного оформлення господарських операцій, що відображено у бухгалтерському та податковому обліку товариства, а в порівняному рішенні - оцінені як такі, що не підтверджують фактичність та товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку віднести суми податку до податкового кредиту.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У правовому висновку, викладеному у постанові від 22 вересня 2015 року Верховний Суд України сформулював у контексті обставин справи про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. ГрицівСудді:О.Ф. Волков О.Б. Прокопенко