
Справа № 308/13639/16-ц
У Х В А Л А
Іменем України
30 жовтня 2017 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого-судді: Мацунича М.В.
суддів: Куштана Б.П., Бисага Т.Ю.
з участю секретаря: Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року про залишення заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановила:
Зазначеною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги посилається на те, що вона не була повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду. Вказує на те, що інформацію про судове засідання вона отримала із офіційного веб-сайту суду. При цьому в судове засідання, призначене на 30.09.2017 року о 09.00 год. вона з'явилася близько 9 год. В залі судового засідання сидів лише суддя та секретар, а тому, вона не заходила та залишилась стояти в коридорі. В 09:05 год. вийшов суддя і сказав, що позов залишено без розгляду. В подальшому, о 09:12 год. вона здала до канцелярії суду власноруч написану заяву про видачу копії ухвали суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання.
Зазначений висновок суду першої інстанції, відповідає матеріалам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічна правова норма міститься в ч. 3 ст. 169 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що поштовий конверт з повісткою про виклик ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 30.08.2017 року повернувся до суду без вручення із зазначенням причини невручення поштової кореспонденції - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 107, 108). Також, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що про дане судове засідання їй стало відомо напередодні, з офіційного веб-сайду суду.
Зазначене вказує на те, що не дивлячись на те, що судова повістка повернулась у суд з поміткою «за закінченням терміну зберігання», оскільки позивачка не з'явилась за такою, а з'ясування позивачкою через веб-сайд суду про час та місце судового засідання, свідчить про обізнаність позивачки стосовно судового розгляду позову про що зазначила і в апеляційній скарзі, та це вказує на належність повідомлення.
З журналу судового засідання від 30.08.2017 року вбачається, що дане судове засідання розпочалося о 9:02:30 год. в якому приймали участь представники ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а вже о 09:04:45 год. суддя видалився до нарадчої кімнати та о 09:10:03 год. оголосив ухвалу, (а.с. 109).
Представники ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 пояснили колегії суддів, що вони не бачили позивачки в судовій залі, яка до цього не з'являлась в судові засідання, і в них було клопотання про залишення такої позовної заяви без руху. А вже після постановлення ухвали судом, позивачка розмовляла з суддею в коридорі суду, і щось з'ясовувала.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 30.08.2017 року, яка подана о 09:12 год. до канцелярії суду про видачу копії ухвали суду щодо залишення позовної заяви без руху, (а.с. 114).
Так, зазначена заява свідчить про те, що ОСОБА_1 знаходилась в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду 30.08.2017 року в районі 09:00 год., проте, судовий розгляд її позову відбувався у залі судових засідань у відповідний час де й перебував склад суду та представники відповідача. Перебування позивачки у приміщенні суду не свідчить про знаходження такої в судовому засіданні.
Та обставина, що ОСОБА_1 перебувала біля зали судових засідань не свідчить про те, що вона бажала прийняти участь в судовому розгляді позову, так-як не вжила для цього відповідних дій, та звідси, це не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки не позбавляє її права повторно звернутись у суд з відповідним позовом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного, а відтак, колегія суддів не може визнати їх підставними.
Виходячи з встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що в суду першої інстанції були достатні підстави, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, для залишення позовної заяви без розгляду, а тому, ухвала суду підлягає залишенню без змін, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, а скарга апеляційна, відхиленню.
А звідси, керуючись вимогами статей 207, 307, 312, 314 і 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року про залишення заяви без розгляду, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді:
The court decision No. 69905556, Zakarpattia Regional Court of Appeal was adopted on 30.10.2017. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 308/13639/16-ц. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: