№ 69859821, 11.10.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представників:

позивача - Горчеєвої О.А., Федечка Д.Ю., Шемяткіна О.О.,

відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» (далі - Товариство) до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом до МГУ ДФС, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року:

- № 0000023710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1 732 109 грн та застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 433 027 грн 25 коп.;

- № 0000033710, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 509 644 грн;

- № 0000043710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 870 247 грн 50 коп., у тому числі 1 496 198 грн - основний платіж, 374 049 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд установив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів за вересень 2014 року, за результатами якої склав акт від 19 грудня 2014 року № 1544/28-10-37-20/21701474 (далі - Акт).

В Акті зазначено про порушення Товариством: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.12, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до завищення суми податкового кредиту на 3 737 951 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК, що призвело до завищення суми від'ємного значення на 2 241 753 грн; підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 ПК, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування: за серпень 2014 року - на 1 469 198 грн; за вересень 2014 року - на 1 732 109 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті, МГУ ДФС прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При ввезенні на митну територію України та оформленні у серпні-вересні 2014 року вантажних митних декларацій (далі - ВМД) за імпортований товар позивач згідно з пунктом 193.1 статті 193 ПК сплатив до бюджету ПДВ за ставкою 20 %.

Під час проведення перевірки встановлено, що Товариство під час подання декларацій за відповідний період застосувало зміни, внесені законами України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та від 10 квітня 2014 року № 1200-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства», щодо оподаткування товарів, а саме лікарських засобів, на митній території України, які згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК оподатковуються за ставкою 7 %.

Позивач у колонці «б» графи 12.1 «Обсяг придбання, ПДВ, сплачений митним органом» у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2014 року задекларував суму податкового кредиту в розмірі 4 681 050 грн, за вересень 2014 року - 20 975 341 грн, що підтверджується копіями ВМД. Тобто позивач включив до складу податкового кредиту вказаного періоду менші суми, ніж фактично сплатив ПДВ згідно з ВМД.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов Товариства задовольнив: скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, МГУ ДФС з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року, а справу передати на новий розгляд до цього ж суду.

На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суд України від 4 лютого 2013 року та 28 січня 2016 року (№№ К/9991/56232/12, К/800/25569/15 відповідно), які, на думку МГУ ДФС, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, предметом спору є податкові повідомлення-рішення, суть спору між позивачем та МГУ ДФС зводиться до правомірності/неправомірності формування Товариством податкового кредиту у меншому розмірі, ніж це підтверджено сплатою ПДВ згідно з ВМД.

В ухвалі від 28 січня 2016 року, наданій заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, предметом спору є відмови Митних органів щодо внесення змін до ВМД позивача та стягнення з державного бюджету ПДВ, який, на думку Товариства, був надмірно сплачений до бюджету за ставкою 20 % згідно з пунктом 193.1 статті 193 ПК.

У справі № 2а-18015/11/2670, суть спору в якій зводиться до правомірності/неправомірності зарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель України» суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 4 лютого 2013 року дійшов такого правового висновку: чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення ПДВ, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді. При цьому не визначено жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, різними предметами спору та, відповідно, іншим матеріально-правовим регулюванням.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви МГУ ДФС слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців