№ 69535531, 13.10.2017, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 жовтня 2017 року 14:00 № 826/5869/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, (далі - позивач), до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації (далі - третя особа) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов'язання відповідача встановити статус інваліда війни позивачу та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у видачі посвідчення та встановленні статусу інваліда війни, оскільки є належне та достатнє підтвердження про участь позивача у складі формувань Цивільної оборони, що відповідає п. 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідач заперечив проти позову з огляду на те, що відмова у встановленні позивачу статусу інваліда війни пов'язана з тим, що позивач є постраждалою в мирний час особою внаслідок Чорнобильської катастрофи в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник третьої особи надав свої письмові пояснення, в яких вказав на невизначеність реалізації положень пункту 9 статті 7 Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони і які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни. При цьому вказав, що в архіві Департаменту наявні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 року, зазначив що надані позивачем документи та пояснення є достатніми, а позов таким, що підлягає задоволенню, просив розгляд справи здійснювати без участі представника третьої особи.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 с від 11.10.2016 року.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0638641 від 21.04.2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, а захворювання визнано таким, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідки № 7/263-16 від 09.11.2016 року, виданої Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильській спецкомбінат» (Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70) ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах у період з 26.04.1986 року по 29.04.1986 року.

26.01.2017 року позивачем отримано інформаційну довідку про участь у формуваннях Цивільної оборони Департаменту питань цивільної захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.

На підставі викладеного позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення інваліда війни та додатково надала маршрутний лист.

16.02.2017 року листом № 01.08/1146 відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, в зв'язку з відсутністю первинних документів, якими би підтверджувалась участь у формуваннях Цивільної оборони та характер виконуваних робіт.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає на ступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 зазначеного Закону до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач зазначає, що вона є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, має посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії, а також зазначила, що була залучена до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони, має інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому відповідно до пункту 9 частини другої 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання статусу інвалід війни.

Відповідачем цей факт заперечується з підстав того, що довідки щодо участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення особи до формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не дають правових підстав для визначення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, під час судового розгляду справи позивачем надано копію трудової книжки та довідку № 17/263-16, згідно яких позивач працювала у м. Чорнобиль, а у період з 26.04.1986 року по 29.04.1986 року була залучена до складу формувань Цивільної оборони.

Відповідно до пункту 25 частини четвертої Положення «Про невоєнізовані формування цивільної оборони і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами», введене в дію Наказом начальника Цивільної оборони СРСР - замісником Міністра оборони СРСР від 06.06.75 №90, до складу формувань зараховуються в обов'язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов'язаних, що мають мобілізаційні розпорядження, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дитину до 8-річного віку, а також жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 2-річного віку.

Невоєнізовані формування Цивільної оборони, які можуть використовуватись у мирний час для боротьби з масовими лісними пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій та катастроф, комплектуються особовим шляхом залучення до цих формувань в обов'язковому порядку робітників, службовців та колгоспників.

Відповідно до наданої суду інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 26.01.2017 №01.1-14/125-12 з посиланням на чинне станом на 1986 рік законодавство підтверджено обов'язковість створення цивільної оборони у всіх населених пунктах та на всіх підприємствах, а також можливість залучення громадян до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виключно у складі Цивільної оборони.

Таким чином, приймати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач міг лише у складі Цивільної оборони незалежно від того, чи наявний конкретний перелік осіб, у якому зазначено позивача.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під сумнів не ставиться, оскільки ці обставини досліджувалися під час надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії та встановлення ступеня втрати працездатності.

З огляду на вищевказане та наданні докази, суд дійшов до висновку про їх достатність для підтвердження факту участі позивача у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони.

При цьому, суд критично сприймає посилання відповідача на лист від 28.11.05 №02-10047/271 Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, лист за травень 2005 р. №05-285/26-14 Міністерства праці та соціальної політики України, оскільки містить обмеження, не передбачені безпосередньо Законом, для надання статусу інваліда війни.

Крім того, листи центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами або актами індивідуальної дії, що створюють права та обов'язки, в тому числі, для відповідача при виконанні ним покладених на нього повноважень, і їх застосування суперечить принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач відповідає вимогам, встановленим пунктом 9 частини другої статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що дає право на отримання посвідчення інваліда війни, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Судом встановлено, що оскаржувана відмова у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни є необґрунтованою, тому не відповідає вказаним вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 №302, «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи, що позивачем надано всі необхідні документи для отримання посвідчення інваліда війни у відповідності до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду належні та достатні докази в обґрунтування позовних вимог. Відповідачем не доведено правомірності дій щодо відмови позивачу у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37447984) вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко