Decision № 691007, 27.02.2007, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

27.02.07 Справа № 4/2487-6/397

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зіма”, м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Технофарм-маркет”, м.Львів

про: стягнення 9035грн. 42коп.

Суддя З.Гоменюк

Представники:

від позивача - Косович Л.М. –предст., Тимощук О.Л. – предст.

від відповідача - не з”явився

Представникам позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.05.2007р.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області товариством з обмеженою відповідальністю „Зіма” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Технофарм-маркет” про стягнення 5200грн. 00коп. основного боргу, 533грн. 94коп. пені, 3301грн. 48коп. упущеної вигоди та 2550грн. 00коп. плати за надання юридичних послуг та 300грн. 00коп. плати за надання аудиторських послуг.

Ухвалою суду від 27.11.2006р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.12.2006р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 19.12.2006р., суд ухвалою від 19.12.2006р. розгляд справи відкладено на 27.02.2007р.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач повторно в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

27.02.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Зіма” та товариством з обмеженою відповідальністю „Технофарм-маркет” укладено договір № 45 купівлі –продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення. п.4.1. згаданого договору передбачено, що строк оплати за отриманий товар проводиться на протязі 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Як зазначає позивач у тексті позовної заяви, відповідач своїх зобов”язань не виконав, станом на 27.02.2006р. заборгованість відповідача становить 5200грн. 00коп, що підтверджується видатковою накладною від 27.02.2006р. №000004882.

06.04.2006р. відповідачу було направлено претензію № 01 з вимогою про негайну оплату отриманого товару, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до п. 3.5 договору № 45 та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, відповідачу правомірно нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 533грн. 94коп.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення пені, суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню. У п. 1.2. договору передбачено, що “кількість, асортимент, ціна товару вказується в товарно-транспортних накладних, які є невід”ємною частиною договору”, однак позивачем на підтвердження поставки товару надано суду видаткову накладну №000004882 від 27.02.2006р. в якій не зазначено, що умовою поставки товару був саме договір (у накладній немає посилання на договір № 45 від 27.02.2006р. ) а натомість вказано –“ умова продажу: ня платежу на 30 днів, оплатити до 29.03.2006р., підстава: ____”.

Враховуючи вказану обставину, суд прийшов до висновку, що зазначена поставка товару, незважаючи на укладений між сторонами договір, не носила договірного характеру, а отже, домовленості про стягнення пені, у випадку невиконання грошового зобов’язання між сторонами не було, тому вимога про стягнення пені в сумі 533 грн. 94коп. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договром або законом. З огляду на викладене, позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення вказаних нарахувань.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а саме доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), позивач просить стягнути 3301грн. 48коп. недоотриманого доходу у зв”язку з невиконанням зобов”язання відповідно до представленого аудиторського висновку.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про аудиторську діяльність” аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.”

Статтею 7 цього ж закону вказано, що “аудиторський висновок - офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.” А отже, вказаний висновок аудитора не може слугувати доказом понесення позивачем збитків у сумі 3301грн. 48коп. в якості неотриманого доходу. Крім того, відповідно до п.4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, однак доказів того, що позивачем вживались заходи для отримання інших доходів, до матеріалів справи не долучено.

Щодо витрат на оплату юридичних і аудиторських послуг, то суд вважає їх необґрунтовано завищеними та такими, які не мають обов”язкового характеру а також факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв”язку з оспорюванню сумою за позовом, а тому, суд прийшов до висновку, що стягненню підлягає 1500грн. 00коп. в якості відшкодування юридичних послуг. В частині стягнення решти 1050грн. 00коп. юридичних послуг, 3301грн. 48коп. упущеної вигоди та 300грн. 00коп. плати за надання аудиторських послуг –відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 4,7 Закону України” Про аудиторську діяльність” ст.ст.526,530,623 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33,43,49,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Технофарм-маркет”, м.Львів, вул.Чукаріна, 9 (код ЄДРПОУ 23975431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зіма”, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 167 (р/р 26008000095001 у філії ВАТ КБ „Надра” м.Івано-Франківськ, МФО 336871, код ЄДРПОУ 30610820) – 5200грн. 00коп. основного боргу, 1500грн. 00коп. юридичних послуг, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 1050грн. 00коп. юридичних послуг, 533грн. 94коп. пені, 3301грн. 48коп. упущеної вигоди та 300грн. 00коп. плати за надання аудиторських послуг - відмовити.

Суддя