Court ruling № 68534021, 23.08.2017, Dnipropetrovsk District Administrative Court

копія

У Х В А Л А

23 серпня 2017 р. Справа № 804/5378/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора ОСОБА_2 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ

22 серпня 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора ОСОБА_2 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» з вимогами провизнання протиправним та скасування рішення до Державного реєстратора ОСОБА_2 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35867571 від 26.06.2017 р. 14:54:26 щодо державної реєстрації права власності ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» на квартиру, загальною площею (кв.м): 70.4, житловою площею (кв.м): 42.7 кв.м., розташовану за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Велика Діївська (вулиця Трофімових братів)АДРЕСА_1, обтяження іпотекою вказаної квартири, номер запису 21108340 відщ 28.11.2007 р. 17:26:22 та обтяження її арештами, номери записів: 2108199 від 17.01.2011 р. 09:42:02 і 21108083 від 25.02.2010 р. 12:04:47.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та дослідивши матеріали адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Правова позиція з розгляду аналогічної справи викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 р. та полягає в наступному: «Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини повязані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК».

Згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, ма євраховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…>питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

З приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність субєктів владних повноважень, але крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності законодавством встановлено інший порядок судового провадження.

Також, ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до юрисдикції адміністративних судів публічно-правові спори, крім спорів, щодо яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Державний реєстратор ОСОБА_2 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» дійсно є субєктом владних повноважень, але спірні правовідносини не є публічно-правовими виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5886520, для забезпечення виконання зобовязань за яким між позивачем і банківською установою укладено договір іпотеки № 5888466 від 28.11.2007 р., відповідно до якого в іпотеку передано спірну квартиру.

Позивачем заявлено позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на зазначену в позові квартиру, про обтяження цієї квартири іпотекою та арештами.

Таким чином, спір у справі виник із договірних правовідносин, повязаний з набуттям та припиненням права власності на спірне майно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що даний позов не підсудний ОСОБА_2 окружному адміністративному суду.

Враховуючи викладене, даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 17, 109, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора ОСОБА_2 обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про визнання протиправним та скасування рішення про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга подається до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя (підпис) ОСОБА_4Ухвала не набрала законної сили станом на 23.08.2017 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_5