Decision № 6841740, 19.11.2009, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2009 р. Справа № 8/251/09

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників:

Від позивача: Лях Н.В., дов. б/н від 01.06.2009р.,

Від відповідача: Тумілович О.В., дов.№198 від 22.10.2009р.,

                     Омельченко Т.І., дов. № 201 від 29.10.2009р.,

                     Болгарева Л.І., дов. № 202 від 29.10.2009р.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Миколаївський домобудівельний комбінат”, 54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1,

до Закритого акцонерного товариства “Нікстром”, 54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 81,

про визнання недійсним договору,

ВАТ “Миколаївський домобудівельний комбінат” (далі - позивач) звернулося з позовом про визнання недійсним договору № 16 від 14.07.2008 року, укладеного з ЗАТ “Нікстром” (далі –відповідач). Користуючись правом, наданим йому статтею 22 ГПК України, позивач, до прийняття рішення по справі, звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення коштів в сумі 26000 грн.

Відзивом від 22.10.2009 року відповідач заперечив позов, вважаючи його безпідставним; просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 29.10.2009 року судом оголошено перерву для надання позивачу можливості скласти письмові заперечення на відзив відповідача, адже цей відзив відповідач надав йому лише під час судового засідання. 19.11.2009 року засідання поновлено і в ньому, за згодою сторін, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2008 року між сторонами укладено договір розстрочки боргу № 16 (далі - Договір), за умовами якого позивач повертає виниклий борг у сумі 45968 грн. 84 коп. на розрахунковий рахунок або готівкою в касу відповідача. Строк погашення боргу –до 20.12.2008 року, порядок погашення –частками: перша сплата –500 грн. до 20.07.2008 року; друга –21000 грн. до 20.09.2008 року; третя –19968 грн. 84 коп. до 20.12.2008 року. Крім того, розділом 3 Договору сторони визначили відповідальність позивача у разі невиконання зобов’язань за цим Договором –неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов’язання (а.с. 12).

Позивач вважає, що цей Договір не відповідає вимогам ст. ст. 626, 638 ЦК України, ч. 4 ст. 180 ГК України, тому, згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України, є недійсним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Втім, відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України, погоджена дія двох або більше сторін, є двостороннім чи багатостороннім правочином. Відтак, оспорюваний Договір є двостороннім правочином в розумінні ч. 4 ст. 202 ЦК України.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України дають поняття істотних умов господарського договору. Істотними, зокрема, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду. Якими саме істотними для оспорюваного Договору мають бути умови, остаточно стверджувати не можна, адже такого виду договорів як договір розстрочки боргу ані ЦК, ані ГК України не містять. Але, згідно з п. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь –якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оспорюваний Договір має ціну –45968 грн. 84 коп., предметом спору зазначено повернення виниклого боргу, а строк дії Договору в розумінні ст. 631 ЦК України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки за договором, не встановлений.

Згідно з ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Зі змісту розділу 1 оспорюваного Договору не вбачається ані найменування, ані кількості товару, продукції, робіт або послуг. Скоріше за усе оспорюваним Договором сторони здійснили заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням, але не зазначили підстав виникнення боргу в сумі 45968 грн. 84 коп., первинних документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій між сторонами. За таких обставин суд вважає, що предмет договору, щодо якого сторони дійшли згоди під час укладення оспрюваного Договору, не відповідає вимогам п. 4 ст. 180 ГК України.

Суд також вважає, що оспорюваний Договір не можна вважати неукладеним з підстав, зазначених в ч. 8 ст. 181 ГК України (недосягнення згоди з усіх істотних умов договору), адже в Договорі сторони за власним розумінням визначили предмет договору, ціну та строки виконання зобов’язань, поставили підписи та скріпили Договір печатками. В даному випадку йдеться саме про невідповідність вказаного предмета договору вимогам Закону, - ч. 4 ст. 180 ГК України.

Згідно з п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину (п. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Позивач на виконання умов Договору, у липні та жовтні 2008 року перерахував відповідачу 26000 грн.(а.с. 17, 18). Тому суд, з власної ініціативи, вважає за необхідне зобов’язати відповідача повернути позивачеві 26000 грн., отриманих за недійсним Договором.

Щодо заяви позивача від 19.11.2009 року про збільшення позовних вимог, суд виходить з такого: під збільшенням розміру позовних вимог (ст. 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у первісній позовній заяві. В первісній позовній заяві заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору розстрочення боргу № 16 від 14.07.2008 року, відтак, заявою від 19.11.2009 року позивач заявляє вимогу з новими підставами і новим предметом позову. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову, не допускається. За таких обставин суд відмовляє позивачеві у задоволенні його заяви.

Поряд з цим слід зауважити, що подавши заяву про збільшення позовних вимог від 19.11.2009 року майже у судовому засіданні, позивач виявив неповагу як до відповідача, так і до суду, позбавивши сторону права

підготувати свої заперечення. Враховуючи, що з дати попереднього судового засідання (29.10.2009 року) позивач мав достатньо часу для надання заперечень на відзив та подання заяви про збільшення позовних вимог, але зробив це лише в день судового засідання, усвідомлюючи, що 2 –місячний термін розгляду справи спливає 21.11.2009 року, суд розцінює ці дії позивача як зловживання правом, наданим йому ч. 4 ст. 22 ГПК України.

З огляду на вищенаведене та на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 236, 626, 627, 628, 638 ЦК України, ч. ч. 3,4 ст. 180 ГК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір розстрочки боргу № 16 від 14.07.2008 року, укладений між ЗАТ «Нікстром»(ідентифікаційний код 04543192) та ВАТ «Миколаївський домобудівний комбінат»(ідентифікаційний код 01273160).

Зобов’язати повернути ЗАТ “Нікстром” (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 81; ідентифікаційний код 04543192) повернути ВАТ “Миколаївський домобудівельний комбінат” (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1; ідентифікаційний код 01273160) 26000 грн., одержаних за недійсним договором розстрочення боргу № 16 від 14.07.2008 року.

Стягнути з ЗАТ “Нікстром” (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 81; ідентифікаційний код 04543192) на користь ВАТ “Миколаївський домобудівельний комбінат” (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1; ідентифікаційний код 01273160) 85грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви від 19.11.2009 року про збільшення позовних вимог в частині стягнення коштів у сумі 26000 грн. –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя