№ 68203770, 27.07.2017, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/913/17

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Риндюк В.Т.

за участю представників сторін: позивача -ОСОБА_1, відповідача - Федорів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_3 до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у тернопільській області (далі - Кременецька ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Збаразької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 0001771912 від 20.11.2015 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.11.2015 р. Збаразькою ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі акту перевірки № 865/17 від 09.11.2015 р. складено податкове повідомлення - рішення № 0001831700, яким за порушення п. 179.7 ст. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 36851,59 грн., в тому числі 29 481,27 грн. за основним платежем та 7370,32 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Вважає, що виходячи із системного аналізу норм податкового законодавства, обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Стверджує що у спірному випадку такі умови відсутні, тому не погоджується з висновками податкового органу, вважає їх безпідставним та незаконними.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях (а. с. 31-34) та зазначила наступне. Актом від 09.11.2015 р. № 856/2086011418 оформлено результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. Так, встановлено наступні порушення: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2014 р. до Кременецької ОДПІ, чим порушено вимоги п. 176.1 ст. 176 та п.179.1 ст.179 Податкового кодексу; неперахування до бюджету до 01.08.2015 р. податку на доходи фізичних осіб за отриманні доходи у 2014 р. в сумі - 29481,27 грн., чим порушено пп.176.1 статті 176 ПКУ.

Представник відповідача вважає оскаржеване рішення прийняте правомірно, відповідно до вимог Податкового Кодексу України, у редакції, що діяло на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Збаразькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності громадянина ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 865/2086011418 від 09.11.2015 р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено, та зафіксовано у акті порушення позивачем п.179.7 ст.179 ПК України, внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 36851,59 грн., в тому числі 29481,27 грн. за основним платежем та 7370,32 грн. за штрафними санкціями.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства викдадені у акті № 865/2086011418 від 09.11.2015 р. та ґрунтується на тому, що фізично особа ОСОБА_3 отримав дохід у вигляді анульованої заборгованості в сумі 190 614,54 грн. та зобов'язаний задекларувати його в річній податковій декларації про майновий стан і доходи і сплатити податкове зобов'язання в сумі 29481,27 грн.

На підставі акту перевірки Збаразькою ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято рішення № 0001771912 від 20.11.2015 року форми «Р», яким за порушення п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 36851,59 грн., в тому числі 29481,27 грн. за основним платежем та 7 370,32 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Платник податку у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. п. 167.2-167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Отже, з метою правильного вирішення даної справи підлягають встановленню та дослідженню обставини справи щодо наявності у позивача обов'язку подання річної декларації та, відповідно, щодо відображення у ній доходів на підставі абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України.

З'ясовуючи наявність зазначених умов, у випадку анулювання банком заборгованості по нарахований відсотках за користування кредитом, врахуванню підлягає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь - яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 р. за № 228/25005, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, відповідно до положень ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, та підтверджується поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні, що первинним документом, на думку податкового органа, підтверджує повідомлення ОСОБА_3 про анулювання (прощення) заборгованості в сумі 190614,54 грн. є лист від 10.09.2015 р. № 11-51/30957 ПАТ "Укрсиббанк" про анулювання заборгованості. У даному листі відсутня будь-яка інформація, з яких саме сум складається дана заборгованість (основна сума кредиту, відсотки за користування кредитом або штрафні санкції).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду, що сума анульованої (прощенної) заборгованості 190614,54 грн. є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Згідно п. 179.2 ст. 179 ПК України, обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

- у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

- зазначені у пунктах 167.2-167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

- зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку що сума анульованої банком заборгованості в розмірі 190 614,54 грн. не є доходом ОСОБА_3, тобто від правомірно не подавав річної податкової декларації за 2014 рік. Отже, в даному випадку відсутні умови для застосування абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України.

Також під час прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення контролюючий орган не врахував вимоги п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України, в якій вказано, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної зарплати (у розрахунку на рік) встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Крім того, ст. 159 ПК України визначено порядок врегулювання безнадійної або сумнівної заборгованості, особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами та порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву.

Відповідно до п. 159.4.1. ПК України, за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 172 затверджено «Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» (надалі - Порядок № 172).

Пунктом 4 Порядку № 172 передбачено, що банк відшкодовує (списує) за рахунок резерву безнадійну заборгованість за всіма активними банківськими операціями з пов'язаними особами, за операціями з пайовими цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а також безнадійну дебіторську заборгованість за розрахунками з працівниками банку та за господарською діяльністю банку за умови їх відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених Податковим кодексом України.

Так, непогашену частину кредитної заборгованості в розмірі 190 614,54 грн. відшкодовано банком за рахунок резерву та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків податку, і сум утриманого з них податку.

Пунктом 7 Порядку № 172 встановлено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Згідно абз. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з п.п. 1.1. ст. 1 ПКУ визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відносини, що виникають між банком та його клієнтами з питань надання банківських послуг, в тому числі надання кредитів є питаннями цивільно-правових відносин, а саме питаннями зобов'язального права, які регулюються актами цивільного законодавства України в тому числі нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Таким чином, питання припинення зобов'язань, що виникають з кредитних договорів, в тому числі шляхом прощення боргу повинні бути врегульовані між сторонами зобов'язання в рамках договірних правовідносин.

У суду, станом на час розгляду справи відсутні будь-які належні та допустимі докази прийняття АТ «Укрсиббанк» рішення щодо припинення зобов'язань за кредитним договором укладеним із ОСОБА_3 шляхом прощення боргу.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави вважати, що позивач отримав додаткові блага, оскільки списанням заборгованості не відбулося припинення зобов'язань позивача перед АТ «Укрсиббанк».

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі суду від 25.09.2014 р. у справі № К/800/40206/14.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 р. № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за № 607/23139 (далі - Порядок № 395), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.п. 2.3.2.2. вказаного Порядку № 395 зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як зазначалося вище, судом встановлено, та підтверджується поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні, що первинним документом, на думку податкового органа, підтверджує повідомлення ОСОБА_3 про анулювання (прощення) заборгованості в сумі 190614,54 грн. є лист від 10.09.2015 р. № 11-51/30957 ПАТ "Укрсиббанк" про анулювання заборгованості.

Однак, всупереч приписам, викладеним у п. п. 1.7, 2.3.2.2 Порядку № 395, контролюючим органом у даному акті перевірки не вказано коли саме та яким чином (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику - під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу) АТ «Укрсиббанк» повідомив боржника ОСОБА_3 про анулювання (прощення) заборгованості в сумі 190614,54 грн., а також з яких саме сум складається дана заборгованість (основна сума кредиту, відсотки за користування кредитом або штрафні санкції).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вимог п. п. 179.7 ст. 179 ПК України не порушував, відтак і у нього відсутні будь-які законні підстави для подачі декларації про майновий стан та отримані доходи за 2014 р. та сплати до бюджету 29 481,27 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, - компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, а саме, на то, що відповідачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів, які б спростовували наведене позивачем, тобто щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення, суд приходить до висновку про відсутність як фактичних так і законодавчо визначених підстав для винесення відповідачем оскарженого позивачем податкового повідомлення - рішення, а відтак - про наявність підстав для визнання їх протиправними та їх скасування.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 640 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_3 у сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовльнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області № 0001771912 від 20.11.2015 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_3 640 ( шістсот сорок грн.) сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Білоус І.О.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.