№ 67983821, 27.07.2017, Zhytomyr District Administrative Court

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року м. Житомир справа № 806/1173/17

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Господарчук І.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи: - ТОВ "Ресіліент Привітів"- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Печанівського сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів", Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, відділ Держгеокадастру у Романівському районі Житомирської області, Відділ економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі Романівської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Печанівське сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31617622 від 28.09.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис) на земельну ділянку за кадастровим номером 1821483600:05:000:0044 загальною площею 3,3229 га на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), зареєстрованого в реєстрі за №1140 від 23.09.2016, укладеного між сторонами: власник ОСОБА_4, емфітевт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів", номер запису про інше речове право 16633107 від 23.09.2016. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2012році між позивачем та ОСОБА_5 (спадкоємець - ОСОБА_4) був укладений договір оренди земельних ділянок строком на 10 років. Зазначений договір був у встановленому порядку зареєстрований. Однак, з інформаційних довідок позивачеві стало відомо, що державним реєстратором - відповідачем у вересні 2016 року проведено державну реєстрацію договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), які укладені між ОСОБА_4 та ТОВ "Ресіліент Привітів" відносно земельної ділянки, якою на праві оренди користується позивач. Вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки державним реєстратором здійснено подвійну реєстрацію права оренди на одну і ту ж земельну ділянку. Зазначає, що при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеного ТОВ "Ресіліент Привітів" з вищевказаним орендодавцем, державним реєстратором не перевірено належним чином реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за іншою особою. Отже, здійснена державним реєстратором реєстрація права оренди за ТОВ "Ресіліент Привітів" порушує права позивача та є протиправною.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач до суду не з'явилась. Надіслала клопотання про розгляд справи без її участі. Позов не визнає.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.,

Представник відділу Держгеокадастру у Романівському районі Житомирської області до суду не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Представник Відділу економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі Романівської районної державної адміністрації Житомирської області до суду не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

ОСОБА_4 до суду не прибула. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів", з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

25 червня 2012 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та Печанівським сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю (орендар) було укладено договір оренди землі строком на 10 років щодо земельної ділянки площею 3,3229 га. Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Романівському районі Житомирської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №182140004003382 від 08 листопада 2011 року (а.с.11-12).

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцем ОСОБА_5 є ОСОБА_4.

23 вересня 2016 року між ОСОБА_4 (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів" (емфітевт) укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Договір посвідчено Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 вересня 2016 року та зареєстровано в реєстрі за №1140 (а.с. 51-53).

28 вересня 2016 року Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31617622 від 28.09.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис) на земельну ділянку за кадастровим номером 1821483600:05:000:0044 загальною площею 3,3229 га на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), зареєстрованого в реєстрі за №1140 від 23.09.2016, укладеного між сторонами: власником - ОСОБА_4 та емфітевтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів", номер запису про інше речове право 16633107 від 23.09.2016 (а.с. 32).

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до вимог п. 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договору оренди земельних ділянок, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною другою статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В силу приписів пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

В матеріалах справи міститься копія Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та направо постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Житомирська область, Романівський район, де під номером 1821483600:05:000:0044 дійсно зареєстровано договір оренди землі від 08.11.2012, укладений між Печанівським СТОВ та ОСОБА_5 (а.с. 88-89).

Чинним законодавством України, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", визначено, що смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обовязки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Отже, до ОСОБА_4 переходять права та обовязки за договором оренди землі від 08.11.2012, яким не передбачено розірвання договору в разі смерті орендодавця.

Встановлені обставини свідчать про те, що договір оренди землі від 08.11.2012 набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тому строк його дії ще не закінчився, в судовому чи іншому порядку не скасований, іншим чином не припинений.

Натомість, як вказувалось вище, право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1821483600:05:000:0044 зареєстровано за ТОВ "Ресіліент Привітів" відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Щодо правомірності рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснення на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права, суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV, в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваних рішень) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

В розумінні вимог п.3 ч.3 ст.10 Закону України №1952-IV відповідач під час проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки, що виникло в установленому законодавством порядку 08.11.2012, тобто до 1 січня 2013 року, як реєстратор зобов'язаний запитати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначила, що підстав для отримання додаткової інформації з органів які здійснювали державну реєстрацію до 2013 року про інше речове право на земельну ділянку не було потреби, оскільки відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, даних про наявність зареєстрованих інших речових прав щодо вищевказаної земельної ділянки не було, окрім того ОСОБА_4 не повідомила про наявність вже зареєстрованого договору оренди на належну їх земельну ділянку, як того вимагає ч. 7 ст. 18 Закону України №1952-IV (а.с. 66).

При цьому суд враховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Проте суд переконаний, що державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року лише у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив подвійну реєстрацію договору оренди земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31617622 від 28.09.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис) на земельну ділянку за кадастровим номером 1821483600:05:000:0044 загальною площею 3,3229 га на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), зареєстрованого в реєстрі за №1140 від 23.09.2016, укладеного між сторонами: власник - ОСОБА_4, емфітевт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів", номер запису про інше речове право 16633107 від 23.09.2016

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийняття спірних рішень.

Враховуючи, що відповідач при здійсненні державної реєстрації договору оренди діяла як суб'єкт владних повноважень, суд відповідно до ч.1 ст.94 КАС України присуджує судовий збір позивачу за рахунок відповідача в розмірі 1600,00 грн.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31617622 від 28.09.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - емфітевзис) на земельну ділянку за кадастровим номером 1821483600:05:000:0044 загальною площею 3,3229 га на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), зареєстрованого в реєстрі за №1140 від 23.09.2016, укладеного між сторонами: власник ОСОБА_4, емфітевт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент Привітів", номер запису про інше речове право 16633107 від 23.09.2016.

Стягнути з Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь Печанівського сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1600,00 грн

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 28 липня 2017 р.