Judge's separate opinion № 67856434, 05.07.2017, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

05 липня 2017 року Справа № 923/851/16

Касаційне провадження порушене за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі № 923/851/16 Господарського суду Херсонської областіза позовомКерівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі: 1.Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області; 2.Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської областідоПриватного підприємства "Багатогалузева фірма "Таврія"проповернення земельної ділянки державної форми власності, набутої без достатньої правової підстави

Вважаю необхідним викласти окрему думку щодо постанови Вищого господарського суду України від 05 липня 2017 року по цій справі з наступних підстав.

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області (далі за текстом - Шевченківська ЗОШ І-ІІІ ступенів) до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Таврія" (далі за текстом - ПП "БФ "Таврія"), в якому зазначив наступні позовні вимоги:

- зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 50 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, загальною вартістю 1 734 943 грн.

- повернути вказану земельну ділянку Шевченківській ЗОШ I-III ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області шляхом підписання акту прийому-передачі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій справі, прокурор вказував на те, що умови Договору про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції від 03.10.2014 не відповідають положенням ст. ст. 1130, 1132 Цивільного кодексу України, а основною його ознакою є платне володіння та користування ПП "БФ "Таврія" протягом певного строку земельною ділянкою, тобто земельна ділянка державної власності використовується ПП "БФ "Таврія" для комерційної діяльності, на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин з оренди землі. Таким чином, в силу приписів ст. 235 Цивільного кодексу України зазначений Договір є удаваним і правовідносини сторін повинні регулюватися Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", положеннями яких передбачена спеціальна процедура передачі земельної ділянки в оренду та істотні умови для договорів такого виду. В силу приписів ст. ст. 203, 215, 210, ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди виникає з моменту державної реєстрації такого права. Оскільки даний договір не пройшов державної реєстрації, то він не є укладеним, а наслідки недійсності договору не застосовуються до правочину, який не вчинено, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України земельна ділянка підлягає витребуванню шляхом звільнення відповідачем такої земельної ділянки та повернення її законному володільцю.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.09.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимога прокурора про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку без визнання недійсним Договору про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції від 03.10.2014 є необґрунтованою, оскільки земельна ділянка із володіння школи не вибувала та не передавалася у самостійне користування відповідачу; крім того, діяльність школи та відповідача не мала на меті приховати інший правочин - договір оренди землі, оскільки сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на меті відповідно до умов укладеного Договору - сумісне використання земельної ділянки, зокрема, для потреб школи.

Вважаю, що рішення прийняті без повного дослідження всіх обставин справи, що є підставою для їх скасування з направленням на новий розгляд.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2014 Шевченківською ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області та ПП "БФ "Таврія" укладено Договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції (далі за текстом - Договір), за умовами пункту 1.1 якого земельна ділянка площею 50 га належить на правах постійного користування Шевченківській ЗОШ І-ІІІ ступенів на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС № 001070, який 27.12.2004 зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

Відповідно до пункту 4.1, Договір укладається строком на три роки, починаючи з дати його укладення (в редакції додаткової угоди від 05.08.2016).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору ПП "БФ "Таврія" сплачує школі по 400 грн. за один гектар використаної землі та розрахунки проводить у строк до 01 листопада кожного року.

Враховуючи наведені умови договору, на мою думку, наявні підстави вважати, що його основною ознакою є платне володіння та користування Приватним підприємством "Багатогалузева фірма" Таврія" протягом певного строку земельною ділянкою. Тобто, договір про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції від 03.10.2014 містить ознаки удаваності правочину.

Зі спірного договору вбачається, що він містить істотні умови договору оренди землі, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", такі як: 1) об'єкт оренди; 2) строк дії договору; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, строків її внесення.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України, істотними умовами для договорів про спільну діяльність є: досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку; дотримана письмова форма договору; визначено вклади сторін; визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну зі сторін; передбачено умови ведення спільних справ; передбачено право учасника на інформацію; визначено порядок відшкодування збитків та шкоди; визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України).

При укладанні договору про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією, тощо (роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 28.04.1995 № 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність").

Проте, суди попередніх інстанцій на відсутність вказаних ознак договору про спільну діяльність не звернули уваги.

Також, вважаю передчасним висновок колегії суддів касаційної інстанції про те, що земельна ділянка із володіння школи не вибувала та не передавалась у самостійне користування відповідачеві.

Судами попередніх інстанцій встановлено, однак, не прийнято до уваги той факт, що у Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області відсутні засоби, кошти, робоча сила і вона не може господарювати на земельній ділянці. Також, судовими актами встановлено але не враховано, що обробка землі, внесення добрив, вирощування та збір сільськогосподарських культур здійснювались лише відповідачем (ПП БФ "Таврія") без участі Школи, що не заперечується сторонами.

Умови Договору, визначені у п. 1.1 та 5.1 щодо сумісного використання земельної ділянки площею 50 га, яка знаходиться у постійному користуванні Шевченківської ЗОШ І -ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області, та сплати ПП БФ "Таврія" школі 400 грн. за 1 га використаної землі підтверджують фактичну передачу права користування земельною ділянкою за визначену плату для здійснення підприємницької діяльності.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що земельна ділянка із володіння Школи не вибувала та не передавалась у самостійне користування відповідачеві, вимога прокурора про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку без визнання недійсним договору від 03.10.2014 про сумісне використання земельної ділянки і вирощування сільськогосподарської продукції є необґрунтованою.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, яка регламентує межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції

Зазначені обставини, на мою думку, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд у порядку, передбаченому статтею 111 ГПК України. Пункт 3 частини першої цієї статті передбачає, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суддя В. А. Корсак