Sentence № 67775377 of 14.07.2017 , Mohyliv-Podilskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 140/1674/14-к

Провадження №:1-кп/138/4/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2017 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі колегії суддів:

головуючого судді Жикевич Т.Б., суддів Цибульського О.Є. та Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретарів судового засідання Алєксєєвої І.Д., Кулівар Я.О.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурорів: Коцулима Б.В., Євчена Д.В., Мазура І.А., Романюка М.М., Данилюка В.В., Вітковської Л.Ф.,

потерпілої ОСОБА_3,

потерпілих та цивільних позивачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених: ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

захисників: ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

ОСОБА_15,

ОСОБА_16,

ОСОБА_17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області об'єднані кримінальні провадженнях № 12013010340000359 від 04 жовтня 2013 року та № 12014020340000016 від 23.01.2014, по обвинуваченню:

1) ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, має одну неповнолітню дитину, раніше судимого:

-18.11.2010 Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України;

2) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_7, має неповнолітню дитину, раніше судимого:

-05.05.2000 Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.140, ст.46-1 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку суду на 2 роки;

-30.04.2002 Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-16.11.2003 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

-06.03.2007 Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 391, 71 КК України до 1 року 5 днів позбавлення волі,

за ч.2, ч.3 ст.185, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України;

3) ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

за ч.2, ч.3 ст. 185, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.4 ст.187, ст. 198, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України;

4) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_13, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_14, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_15, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ч.2, ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.317 КК України;

5) ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_16, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_17, українця, громадянина України, розлученого, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_18, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_14, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ч.3 ст.185 КК України;

6) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, жителя ІНФОРМАЦІЯ_20, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІ групи загального захворювання (з серпня 2016 року, терміном на 1 рік) з середньою спеціальною освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці грудня 2012 року біля 22:00 год. в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_9, за попередньою змову з ОСОБА_11 на таємне викрадення чужого майна, зайшли на охоронювану територію ферми, яка розташована на околиці села та належить СФГ «Оріон», де в подальшому через розбиту шибку вікна, незаконно проникли всередину приміщення ферми, звідки таємно, навмисно викрали 50 м металевої стрічки гноєтранспортера, загальною вагою 105 кг, по ціні 1 грн 63 коп. за один кілограм брухту чорного металу, на загальну суму 171,15 грн., чим потерпілому було заподіяно матеріального збитку на вказану суму.

Дії ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на стадії досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна - крадіжка, кваліфікуючими ознаками якої є крадіжка, вчинена за попередньою змовою, поєднана з проникненням в приміщення.

Суд вважає таку правову кваліфікацію дій обвинувачених правильною враховуючи таке.

Обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у чиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК Україну по епізоду викрадення майна СФГ «Оріон» визнав в повному обсязі, пояснивши, що вдень, восени 2012 року, до нього прийшов в гості ОСОБА_9 За городом ОСОБА_11 орали поля, куди він разом з ОСОБА_9 пішли збирати металолом. ОСОБА_8 підійшли до приміщення ферми, де раніше знаходилася тракторна бригада. Підійшовши до приміщення ферми, вони побачили, що там розбите вікно. В середині вони побачили металеву стрічку від транспортера. Тоді він з ОСОБА_9 вирішили викрасти стрічку і почали її діставати з ферми та складати в мішки. Взяли стрічки стільки, скільки змогли нести. Тобто по мішку, близько 40-50 кг кожен і понесли додому. Принесли додому до ОСОБА_11 і він сказав своїй сестрі, що назбирав металолом на полі. В подальшому металеву стрічку продав циганам, які приймали металобрухт по селі. Скільки грошей отримали за металобрухт не памятає, а гроші розділили між собою. Також пояснив, що в скоєному він щиро кається. Шкоду він потерпілому не відшкодовував.

Обвинувачений ОСОБА_9 вину у чиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК Україну по епізоду викрадення майна СФГ «Оріон» визнав в повному обсязі, пояснивши, що вдень близько 16 год. 00 хв. восени 2012 року він прийшов до ОСОБА_11 і вони разом пішли в поле збирати металобрухт. Коли йшли через поле, то підійшли до приміщення ферми, де побачили відкрите вікно. Нагнулися через вікно і побачили металеву стрічку. Взяли метрів 50. Яка була вага точно не памятає, близько 40-50 кг. Пізніше здали циганам, а гроші розподілили між собою. Зазначив, що в скоєному він щиро кається.

Вина обвинувачених у вчиненні даного злочину також підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 10.02.2014 з фототаблицями до нього, згідно якого в присутності двох понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 було оглянуто територію СФГ «Оріон». (а.с.196-202 т.16);

- протоколом огляду місця події від 05.03.2014 з фототаблицями до нього, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_20, ОСОБА_21 в приміщенні, де зберігається зерно пшениці на території СФГ «Оріон» в с.Борівка Чернівецького району Вінницької області по вул.Дружби,136, було оглянуто та зважено металеву стрічку гноєтранспортера. Вага 1 метра металевої стрічки становила 2,1 кг (а.с.208-212 т.16);

- довідкою директора Могилів-Подільського цеху ПАТ «Поділлявторметал», з якої слідує, що вартість 1 кг. брухту чорних металів станом на грудень 2012 року становить 1 грн. 63 коп. (а.с.213 т.16).

За наслідками оцінки доказів суд встановив, що вага викраденого майна становила лише 105 кг, а не 355 кг, як зазначено в обвинувальному акті. Разом з тим, в обвинувальному акті також вказано про те, що довжина металевої стрічки, яку було викрадено становить 50 м і самі ж обвинувачені таку обставину підтвердили.

Таким чином, зважаючи на зміст довідки про вартість 1 кілограму брухту чорних металів, станом на грудень 2012 року, вартість викраденого майна становить 171,15 грн., тоді як мінімальна вартість майна для кваліфікації події, як злочину за ст. 185 КК України в 2012 році становила 107 грн. 30 коп. (0,2 податкової соціальної пільги).

Крім того, 03 жовтня 2013 року в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_9 достовірно знаючи про те, що напередодні ОСОБА_22 вчинив крадіжку акумуляторної батареї з домоволодіння ОСОБА_3, навмисно, переслідуючи корисливі наміри, усвідомлюючи ту обставину, що акумуляторна батарея здобута злочинним шляхом, продав зазначену акумуляторну батарею ОСОБА_23 за грошові кошти в сумі 300,00 грн.

Такі дії ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування кваліфіковано за ст.198 КК України, тобто заздалегідь не обіцяний збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Суд вважає таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого правильною враховуючи таке.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні даного злочину визнав, зазначивши, що в скоєному він щиро кається.

Обвинувачений надав суду показання про те, що в жовтні 2013 він та ОСОБА_22 в с.Сокіл Чернівецького району Вінницької області, зупинились автомобілем біля магазину, щоб купити цигарки. Коли він повернувся з магазину до автомобіля то ОСОБА_24 уже біля машини не було. Згодом ОСОБА_24 повернувся та приніс якийсь акумулятор. В дорозі, приблизно через годину, ОСОБА_24 розповів йому як він викрав цей акумулятор. ОСОБА_9 знаючи, що акумулятор крадений, продав його ОСОБА_23 за 300,00 грн. ОСОБА_23 про те, що акумулятор крадений не розповідав.

Потерпіла ОСОБА_25 надала суду показання про те, що в осінній період 2013 року в неї з домоволодіння по вул.Леніна,114, с.Борівка Чернівецького району Вінницької області було викрадено з автомобіля марки «ВАЗ» акумулятрону батарею. Потерпіла звернулася з заявою в міліцію про викрадення акумулятора. Через деякий час працівники міліції повідомили їй, що ОСОБА_9 продав акумуляторну батарею за 300,00 грн. ОСОБА_23, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_21. Акумулятор їй повернуто, а тому претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_9 вона немає.

Свідок ОСОБА_23 надав суду показання про те, що з ОСОБА_9 вчився в одному училищі. В жовтні 2013 року до нього зателефонував ОСОБА_9 і запропонував придбати в нього акумулятор, сказав, що від його машини. Акумулятор ОСОБА_9 привіз на своєму автомобілі, витягнув з багажника. Акумулятор був білий з чорною кришкою. Купив його за 300,00 грн. у ОСОБА_9 Через деякий час акамулятор забрали працівники міліції.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні надав показання, що в 2014 році він працював сторожем на тракторній бригаді в СТОВ «Соколянка». До нього на роботу приїхали працівники міліції, які зняли з трактора, на якому працював ОСОБА_23, акумуляторну батарею. Працівники міліції повідомили ОСОБА_26, що даний акумулятор крадений і вилучили його, про що склалися документи, які він підписав.

Вина обвинуваченого у вчиненні даного злочину також підтверджується вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 09.09.2014 з якого слідує, що ОСОБА_22 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченогоч. 1ст. 185КК Українита призначено йомупокарання у виді штрафу.Даним вироком встановлено, що 03.10.2013 біля 21 год. 00 хв. в с. Борівка, Чернівецького району, Вінницької області, ОСОБА_22, шляхом вільного доступу, зайшов на подвір'я домоволодіння №114, яке розташоване по вул. Леніна та належить ОСОБА_3 де з під капоту автомобіля марки «ВАЗ-2107», таємно, навмисно викрав акумуляторну батарею марки «AMEGA», вартістю 605,00 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріального збитку на вказану суму. Вирок суду набрав законної сили 10.10.2014 (Т.19, а. с. 180).

Крім того, на початку грудня 2013 року біля 21:00 год. в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_7, діючи повторно, за попередньою змовою, на таємне викрадення чужого майна з ОСОБА_10, перебуваючи біля домоволодіння № 5, яке розташоване по вул. Робітничій, шляхом вільного доступу, діючи з прямим умислом, з-під капоту автомобіля марки «ГАЗ-2410», який належить ОСОБА_27, таємно викрали акумуляторну батарею марки «ІСТА» вартістю 250,00 грн., чим заподіяли потерпілому ОСОБА_27 матеріального збитку на вказану суму.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на стадії досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна - крадіжка, кваліфікуючими ознаками якої є крадіжка вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Суд визнає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна крадіжка, кваліфікуючими ознаками якої є крадіжка вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Суд визнає доведеною вину ОСОБА_10 у вчиненні злочину по даному епізоду за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна крадіжка, кваліфікуючою ознакою якої є лише крадіжка вчинена за попередньою змовою групою осіб. Зважаючи на час події по даному епізоду, таку ознаку, як вчинення злочину повторно суд вважає за необхідне виключити з кваліфікації дій даного обвинуваченого, оскільки доказів того, що до даної події він вчинив злочин за ст. 185 КК України, або будь-який із злочинів передбачених у примітці до даної норми, стороною обвинувачення, суду не надано.

Так, обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні даного злочину визнав. Надав показання про те, що в грудні 2013 року в вечірню пору доби він з ОСОБА_28 та ОСОБА_7 їхали в сусіднє село. В цей час в с.Моївка в їхньому автомобілі сіла акумуляторна батарея. Залишивши ОСОБА_28 сплячим на задньому сидінні автомобіля, він разом з ОСОБА_7 пішли шукати акумулятор. Він з ОСОБА_7 підійшли до незнайомого домоволодіння, де знаходився автомобіль марки «ВАЗ-2410». ОСОБА_8 зняли з того авто акумуляторну батарею і почали нести до свого автомобіля. Так, як акумулятор був важкий, вони зателефонували до ОСОБА_28, щоб той допоміг принести їм акумулятор. Втрьох принесли акумулятор до свого авто, приєднали його, завели авто та поїхали далі. ОСОБА_28 не знав що вони викрали акумулятор. Потім, коли їхали додому, то розповіли ОСОБА_28 про це. Власника акумулятора не знали. Акумулятор продали в інший день за 200,00 грн. в м. Ямпіль невідомій особі. Зазначив, що в скоєному він щиро кається та те, що коли вчиняли крадіжку він був в нетверезому стані. Потерпілому хотів відшкодувати збитки, однак не застав його вдома, тому збитки так і не відшкодував.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна у потерпілого ОСОБА_27 визнав в повному обсязі. Надав суду показання про те, зокрема, що в грудні 2013 року, він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_29 та ОСОБА_28 їхали на автомобілі ОСОБА_10 В цей час в їх авто в с.Моївка Чернівецького району, сів акумулятор, і вони вирішили його позичити у знайомого, який приймає металобрухт. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 пішли шукати акумулятор, а ОСОБА_29 та ОСОБА_28 спали пяні в автомобілі на задньому сидінні. Прийшовши до потерпілого на подвіря, ОСОБА_7 з ОСОБА_10 почали стукати до нього у вікно, однак з будинку ніхто не вийшов. В цей час вони побачили на подвірї старий автомобіль марки «ГАЗ-2410» та за спільної згоди зняли акумулятор з тієї машини та пішли до своєї. ОСОБА_28 вийшов з машини і допомагав нести їм акумулятор, однак про крадіжку ОСОБА_28 відразу ніхто не розповів. Пізніше ОСОБА_7 та ОСОБА_10 розповіли ОСОБА_28 де взяли акумулятор. Через деякий час ОСОБА_7 сказали, що акумулятор продали, а за гроші купили бензин. Гроші за акумулятор ОСОБА_7 ніхто не давав. Також зазначив, що в скоєному він щиро кається.

Вина обвинувачених у вчиненні даного злочину також підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом огляду місця події від 10.02.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 оглянуто автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_27 Даний автомобіль білого кольору, під капотом у нього відсутня акумуляторна батарея (а.с.220 т.16);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2014 з фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_7 в присутності понятих ОСОБА_32 і ОСОБА_33 показує місце в с.Моївка, де стояв автомобіль, з якого було викрадено акумулятор (а.с.223-228 т.16);

- довідкою ПП ОСОБА_34 від 12.02.2014, згідно якої станом на грудень 2013 року, вартість бувшої у використанні акумуляторної батареї марки «ІСТА» становила 250,00 грн. (а.с.222 т.16).

- заявами ОСОБА_27 про залучення його до провадження як потерпілого та про вчинення злочину (Т.16, а.с.221, Т.17, а. с. 170).

Крім того, в період з кінця грудня 2013 - початок січня 2014 року, точної дати не встановлено, в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_7, діючи повторно, за попередньою змовою на таємне викрадення чужого майна з ОСОБА_8, попередня судимість за вчинення умисного злочину якого не була погашеною або знятою, а також з ОСОБА_10, який в даному випадку уже діяв повторно, шляхом вільного доступу, зайшли на подвіря домоволодіння, розташованого по вул.Суворова,55, яке належить ОСОБА_35, де з автомобіля марки ВАЗ - 2104, таємно викрали три колеса до зазначеного автомобіля, по ціні 235,00 грн. за одне колесо, на загальну суму 705,00 грн. Такими діями потерпілому завдано матеріальний збиток на суму 705,00 грн.

Дії ОСОБА_7, ОСОБА_10 по даному епізоду на стадії досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна - крадіжка, кваліфікуючими ознаками якої є крадіжка, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, а дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна - крадіжка, кваліфікуючою ознакою якої є крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає таку правову кваліфікацію дій обвинуваченихо правильною враховуючи таке.

Обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні даного злочину визнав. Надав показання про те, що в грудні 2013 року, з ОСОБА_7, в с. Борівка, в якому проживають самі обвинувачені, зайшли на одне подвіря та з автомобіля ВАЗ-2104 викрали три колеса. Крали вночі разом з ОСОБА_7, оскільки домовились викрасти колеса ввечері, ще перед подією. Задумали крадіжку разом. Про те, що в потерпілого на подвірї є автомобіль вони з ОСОБА_7 знали. Грошима від продажу поділився з ОСОБА_7 Через тиждень він продав їх в селі, за 300,00 грн., ОСОБА_11. Колеса повернули власнику ОСОБА_35. Він викупив їх, і повернув потерпілому. Працівники міліції під час досудового розслідування вилучили колеса. ОСОБА_10 сам показав де вони знаходяться. ОСОБА_8 з ними не було і він не знав про цю подію. ОСОБА_8 зустріли вже після вчинення крадіжки. Про крадіжку не розповідали йому. До вечора цього дня він був у себе вдома, а потім у ОСОБА_7 вдома. До домоволодіння потерпілого їхали машиною ОСОБА_10 з ОСОБА_7 Підїхали, пішли до машини, зняли колеса, погрузили в багажник своєї машини і поїхали звідти. Також зазначив, що в скоєному він щиро кається, оскільки коли крали колеса та акумулятор в с. Моївка він був у нетверезому стані.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні даного злочину визнав. Надав показання про те, зокрема, що цю подію він точно не памятає. В грудні 2013 року, в с. Борівка. ОСОБА_7 з ОСОБА_10 шукали колеса, необхідні для машини ОСОБА_10 ОСОБА_36 здається був там, але точно не памятає. ОСОБА_36 не домовлялись попередньо красти колеса. ОСОБА_36 просто їхали з ОСОБА_10 та ОСОБА_36 в с. Пилипи, і проїжджали біля будинку ОСОБА_35 і вирішили вкрасти колеса. ОСОБА_36 були пяні. Це було ввечері. Те чи хазяїна не було, він не памятає. Те, що їх може хтось застати, він не хвилювався. Колеса знімали за допомогою ключа. Крадіжку здійснювали вони з ОСОБА_10 ОСОБА_36 крадіжку не вчиняв. Потім ОСОБА_7 змінив свої покази з приводу свого стану спяніння та зазначив, що він був в тверезому стані, бо був би в нетверезому, він би туди не дійшов. Зазначив, що в скоєному кається.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні даного злочину не визнав. Надав показання про те, що ввечері, в грудні 2013 року, в с. Борівка зустрів хлопців, які їхали на машині ОСОБА_10 ОСОБА_8 поїхали до магазину, але людей щось не було. ОСОБА_35 він знає. ОСОБА_8 залишився біля магазину, де стояла машина, метрів 15 від будинку ОСОБА_35. Що планується крадіжка він не знав. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були нетверезі. ОСОБА_7 точно, а чи ОСОБА_10 був пяний він не знає. ОСОБА_10 та ОСОБА_7 носили колеса до машини. Машина стояла за поворотом від будинку. ОСОБА_8 теж був в нетверезому стані. Потім ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на другий чи третій день розповіли про крадіжку.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні надав суду показання про те, що ОСОБА_10 йому говорив, що хоче продати два колеса від автомобіля. Сусід ОСОБА_37 якраз хотів придбати бувші у використанні колеса, а тому він і сказав йому про це.

Вина обвинувачених у вчиненні даного злочину також підтверджується:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2014 з фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_7 в присутності понятих ОСОБА_32 і ОСОБА_33 розповів, що в грудні 2013 року, він спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вчинили крадіжку коліс у ОСОБА_35, а в подальшому запропонував показати та показав, як з автомобіля ОСОБА_35 було викрадено 3 колеса (Т.16, а.с.223-228);

- протоколом огляду місця події від 09.02.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_38 та ОСОБА_39 оглянули домоволодіння, яке розташоване в с.Борівка провулок Суворова,55, яке належить ОСОБА_35 На подвірї даного домоволодіння знаходиться автомобіль НОМЕР_2 синього кольору. Під час огляду даного автомобіля встановлено відсутність всіх чотирьох коліс. Як пояснив власник автомобіля ОСОБА_35 два колеса з лівої сторони він зняв. При огляді багажного відділення даного автомобіля встановлено відсутність запасного колеса (а.с.232 т.16);

- довідкою ПП ОСОБА_34 від 12.02.2014 про те, що станом на грудень 2013 року вартість бувшого у використанні колісного диска до автомобіля ВАЗ-2104, становила 85,00 грн. (а.с.234 т.16), а вартість бувшої у використанні автомобільної покришки марки «Капітан-Росава» 175/70 становила 150,00 грн. (а.с.235 т.16);

- протоколом огляду місця події від 11.02.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 оглянуто домоволодіння ОСОБА_42 На території даного домоволодіння розташований гараж, в якому знаходиться автомобіль марки ВАЗ-2106. Під даним автомобілем розташована ремонтна яма, в якій знаходилися колеса, які були вилучені працівниками міліції (а.с.237 т.16);

- протоколом огляду місця події від 11.02.2014 згідно якого, в присутності понятих ОСОБА_41 та ОСОБА_43 оглянуто домоволодіння ОСОБА_44, а саме гараж, в якому знаходиться автомобіль НОМЕР_3, належний ОСОБА_10 Праве колесо даного автомобіля ОСОБА_10 добровільно видав працівникам міліції (а.с.239 т.16).

Також суду надано дві заяви ОСОБА_35 про залучення його до провадження, як потерпілого, датовану 09.02.2014, а також про те, що він не має претензій будь-якого характеру до ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (Т.16, а.с.233,242).

Суд вважає, що вина ОСОБА_8 по даному епізоду доведена протоколом слідчого експерименту. На спростування такого доказу, крім заперечення факту співучасті ОСОБА_8 у вчинені злочину, сторона захисту не надала суду жодних доказів.

Крім того, суд звертає увагу на суттєві розбіжності в показаннях самих обвинувачених по даному епізоду, що стосується участі ОСОБА_8 в даній події, зокрема, з приводу моменту їх зустрічі та безпосередніх дій ОСОБА_8

Так, обвинувачений ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_8 до та під час вчинення крадіжки не було, його зустріли по дорозі коли поверталися після вчинення крадіжки.

Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_8 під час скоєння крадіжки з ними не було, а потім, що він їхав з ними в автомобілі.

Тоді, як сам ОСОБА_8 повідомляє, що ввечері, в грудні 2013 року, в с. Борівка зустрів хлопців, які їхали на машині ОСОБА_10 ОСОБА_8 поїхали до магазину, але людей щось не було. ОСОБА_35 він знає. ОСОБА_8 залишився біля магазину, де стояла машина, метрів 15 від будинку ОСОБА_35. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були нетверезі. ОСОБА_7 точно, а чи ОСОБА_10 був пяний він не знає. ОСОБА_10 та ОСОБА_7 носили колеса до машини. Машина стояла за поворотом від будинку. ОСОБА_8 теж був в нетверезому стані.

Тобто, ОСОБА_10 вказує про зустріч з ОСОБА_8 уже після вчинення злочину, ОСОБА_7 взагалі заперечує присутність ОСОБА_8, а сам ОСОБА_8 вказує, що зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 саме до вчинення злочину та, те, що він очікував їх біля автомобіля, до якого вони приносили викрадені колеса і що їх машина стояла метрів 15 від дому потерпілого.

ОСОБА_10 зазначав про свій стан спяніння так, як і ОСОБА_8 про свій. Також ОСОБА_8 стверджував факт, що і ОСОБА_7 був в нетверезому стані. Сам же ОСОБА_7 спочатку зазначивши, що усі були пяні, потім змінив такі показання та вказав, що той стан в якому він був він вважає тверезим, бо в іншому випадку він би не дійшов до будинку потерпілого.

Суд вважає вказані вище показання обвинувачених з приводу того, що ОСОБА_8 не брав співучасть у вчинені даного злочину такими, що надані з метою сприяння уникненню кримінальної відповідальності ОСОБА_8

Крім того, на початку січня 2014 року в с. Борівка, Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи повторно, за попередньою змовою щодо таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проникли на територію будинковолодіння за адресою: вул.Дружби,49, яке належить ОСОБА_45 Витягнувши скло з вікна будинку, ОСОБА_7 незаконно проник в приміщення будинку, звідки вони таємно викрали старі книги релігійного змісту, серед який були книги «Євангеліє» та «Псалтир» по ціні 600,00 грн. кожна, на загальну суму 1200,00 грн. ОСОБА_8 перебував зовні будинку і ОСОБА_7 передавав йому через вікно викрадені речі. В подальшому викраденим обвинувачені розпорядились на власний розсуд. Такими діями потерпілій ОСОБА_45 завдано матеріального збитку на вказану вище суму.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на стадії досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна крадіжка, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в приміщення і суд вважає таку правову кваліфікацію правильною.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні даного злочину визнав. Надав показання про те, зокрема, що в січні 2014 року вони втрьох, а саме він, ОСОБА_8 та ОСОБА_28 йшли по селу Борівка Чернівецького району Вінницької області. Всі перебували в стані алкогольного спяніння. Проходячи повз будинок, в якому ніхто не жив, він з ОСОБА_8 вирішили здійснити крадіжку. Він з ОСОБА_8 пішли вперід і зайшли на подвіря, а ОСОБА_28 залишився позаду. Підійшовши до будинку вони вдвох зняли вікно. Він заліз в середину буднику через вікно, а ОСОБА_8 залишився біля будинку. Він знайшов біля ліжка якісь релігійні книги, їх було 4 чи 5, а можливо і більше, він точно не памятає. Далі через вікно він передав ці книги ОСОБА_8, виліз з хати і вони залишили подвіря. Що сталося з книгами в подальшому він не знає. Все відбувалось спонтанно, ролі між собою ОСОБА_7 з ОСОБА_8 не розподіляли. Під час скоєння крадіжки ОСОБА_28 з ними не було.

Також зазначив, що в потерпілої він просив вибачення, оскільки в скоєному він щиро кається.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні даного злочину визнав. Надав показання про те, що в січні 2014 року вони в трьох, він, ОСОБА_8 та ОСОБА_28 йшли по селу Борівка Чернівецького району Вінницької області. Всі перебували в стані алкогольного спяніння. Проходячи повз будинок, який належить ОСОБА_45 і в якому ніхто не проживав, він з ОСОБА_7 вирішили здійснити крадіжку. Залишивши ОСОБА_28 позаду себе, він з ОСОБА_7 пішли вперід і зайшли на подвіря. Підійшовши до будинку, вдвох зняли вікно. ОСОБА_7 заліз в середину буднику через вікно, а ОСОБА_8 залишився біля будинку. ОСОБА_7 знайшов там релігійні книги, які через вікно передав ОСОБА_8 ОСОБА_7 потім виліз з хати, і вони пішли з подвіря. Книги після крадіжки він викинув, так як вони не становили ніякої матеріальної цінності. ОСОБА_28 під час скоєння крадіжки з ними не було.

Також зазначив, що він в потерпілої просили вибачення, оскільки в скоєному щиро кається.

Вина обвинувачених у вчиненні даного злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.02.2014, згідно якого ОСОБА_45 звернулася з заявою про те, що в період з грудня 2013 року по кінець січня 2014 невідомі особи викрали з її будинку 7 релігійних книг, серед яких були «Євангеліє» та «Псалтир». Шкоду заявник оцінює в 2000,00 грн. (а.с.215 т.16);

- довідкою директора краєзнавчого музею №63 від 13.02.2014 про те, що орієнтовна вартість книг «Псалтир» та «Євангеліє» може складати 600,00 грн. за кожну книгу (а.с.217 т.16);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2014 та фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_7 в присутності понятих ОСОБА_32 і ОСОБА_33 показав, як він зайшов на подвіря ОСОБА_45 та проникав до будинку, і викрав книги (Т.16, а.с.223-228).

Крім того, в період з 16 по 18 січня 2014 року, точної дати та часу не встановлено, у вечірній час, в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_9 та ОСОБА_7, діючи повторно, за попередньою змовою на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проникли на подвір'я господарства № 15, яке розташоване по вул. Боженка, де знаходився автомобіль марки ВАЗ 2101, що належить ОСОБА_46. Діючи з прямим умислом, таємно викрали 10 л бензину марки А - 92, по ціні 10, 41 грн. за один літр бензину, на загальну суму 104,1 грн. та акумуляторну батарею марки «Форса», вартістю 250,00 грн., чим заподіяли потерпілому ОСОБА_46 матеріального збитку на загальну суму 354, 10 грн.

Дії ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна - крадіжка, кваліфікуючими ознаками якої є крадіжка, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає таку правову кваліфікацію дій обвинувачених правильною враховуючи таке.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні даного злочину визнав та зазначив, що в скоєному щиро розкаюється.

Обвинувачений надав суду показання про те, що в січні 2014 року він з ОСОБА_7 зайшли на подвіря ОСОБА_46, яке розташоване в с.Борівка Чернівецького району. На подвірї стояв автомобіль марки ВАЗ-2101, з якого вони зняли акумулятор та зцідили 10 літрів бензину. Бензин залили в авто та відповідно витратили, а акумуляторну батарею сховали. Згодом акумулятор добровільно видали працівникам міліції, а ті повернули його потерпілому.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні даного злочину визнав. Надав показання аналогічні до показань обвинуваченого ОСОБА_9, якими фактично підтвердив встановлені судом обставини щодо цього епізоду. Також зазначив, що акумулятор він з ОСОБА_9 добровільно віддали працівникам міліції та те, що в скоєному він щиро розкаюється.

Вина обвинувачених у вчиненні даного злочину також підтверджується:

- заявою ОСОБА_46 від 31.01.2014, в якій він просить прийняти міри до невідомих осіб, які з 17 на 18 січня 2014 року, перебуваючи на його подвірї за адресою: вул. Боженка, 15, с. Борівка Чернівецького р-ну., скоїли крадіжку із його автомобіля марки «ВАЗ-2103» акумуляторної батареї марки «Форса», монолітного набору інструменту і 10 літрів бензину марки А-92, чим завдали йому матеріального збитку на суму 800,00 грн. (а.с.180 т.16). Саме на підставі цієї заяви 01.02.2014 було внесено відомості до ЄРДР за №120140020340000023 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 185 КК України та розпочато досудове розслідування. Дана обставина підтверджується відповідним витягом (а.с.179 т.16). В подальшому, 03.02.2014, ОСОБА_46 також подав заяву про залучення його, як потерпілого по даному кримінальному провадженню (а.с.183 т.16);

- протоколом огляду місця події від 03.02.2014, згідно якого, було проведено огляд домоволодіння №15 по вул. Боженка в с.Борівка Чернівецького району Вінницької області. На подвірї даного домоволодіння розташований автомобіль НОМЕР_4, 1985 року випуску. При огляді автомобіля встановлено, що на замку передніх лівих дверей спостерігаються пошкодження, у виді «розкурочення» його внутрішнього циліндричного механізму (а.с.182 т.16). Огляд проведено на підставі заяви ОСОБА_46 (Т.16, а.с. 181);

- довідкою ФОП ОСОБА_34 про те, що вартість б/у акумуляторної батареї марки «Форс», станом на січень 2014 року, становить 250,00 грн. (а.с.184 т.16);

- роздруківкою з мережі інтернет, згідно якої середня вартість бензину марки А-92 на території України становить 10,41 грн. (а.с.185-187 т.16);

- протоколом проведення слідчих експериментів від 04.02.2014, згідно яких в присутності понятих ОСОБА_47 та ОСОБА_48, підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розповіли і показали, як вони спільно в середині січня 2014 року скоїли крадіжку з домоволодіння ОСОБА_46 10 л. бензину та акумулятора, який вони сховали по вул. Гоголя, 6, в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області (а.с.188-189 т.16).

Крім того, згідно того ж обвинувального акту складеного 16.04.2014, ОСОБА_9 предявлено обвинувачення у вчиненні злочину за ч.1 ст.317 КК України, тобто надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу за обставин, що в грудні 2013 року в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_9, діючи умисно, протиправно, реалізовуючи злочинну мету, перебуваючи в приміщенні гаражу, власного домоволодіння №14, по вул. Радянській, пригостив шляхом куріння наркотичного засобу, канабісу, ОСОБА_7, тобто надав останньому приміщення гаражу для незаконного вживання наркотичного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.317 КК України не визнав.

Надав суду показання про те, що він ніколи, в тому числі і в грудні 2013 року, не надавав приміщення гаражу, який знаходиться на території будинковолодіння де він проживає, а саме №14 по вул. Радянській в с. Борівка Могилів-Подільського району Вінницької області, ОСОБА_7 для вживання наркотичних засобів. Також зазначив, що при обшуках він присутній не був, а тому працівники міліції йому не показували, що вилучалося.

Сторона обвинувачення не заявляла клопотання про допит ОСОБА_7, як свідка по даному епізоду.

На запитання суду ОСОБА_7 категорично заперечував ту обставину, що ОСОБА_9 надавав йому приміщення для вживання наркотичного засобу.

Допитаний за клопотанням сторони обвинувачення свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні надав показання про те, що він дійсно був присутній при проведенні обшуку в грудні 2014 року в с.Борівка Чернівецького району. Він знаходився в будинку, оскільки було холодно, а працівники міліції принесли в хату, зокрема, пакет з сухою подрібненою рослиною, порізані поліетиленові пляшки, і повідомили що все це вони знайшли. Все що було знайдено при обшуку, працівники міліції вилучили і помістили в пакети, де поняті поставили свої підписи. Він детальніше не памятає, оскільки неодноразово запрошувався працівниками міліції бути понятим.

На підтвердження події злочину та вини обвинуваченого ОСОБА_9 у його вчиненні сторона обвинувачення надала суду:

- протокол обшуку від 10.02.2014, згідно якого в приміщенні гаражу, що розташований по вул.Радянській, 14, с. Борівка Чернівецького району, при проведені обшуку виявлено, зокрема, поліпропіленова пляшка ємкістю 0,5 л., прозора, на поверхні якої знаходиться етикетка з надписом «ФРУТС» оранж 0,5 л. напій безалкогольний». У пляшки відсутня горловина, у верхній частині пляшки в ділянці горловини знаходиться корок, в якому знаходиться металевий наперсток який має три отвори. В середині пляшки та наперсткові спостерігається нашарування кіптяви темно-коричневого та чорного кольору. Поліпропіленова пляшка ємкістю 1 л. зеленого кольору, на якій спостерігається етикетка з надписом «Перше пиво України» 1 л. У верхній частині пляшки спостерігається відсутність горловини. Поліпропіленова пляшка, прозора, деформована шляхом зжаття та скручування. В середині пляшки міститься фольга. Також, виявлено фрагмент паперу згорнутий (складений) в середині якого знаходиться речовина рослинного походження у подрібненому та висушеному стані, яка за зовнішніми ознаками та специфічним запахом схожа на рослини коноплі. Обєм або вага такої речовини в протоколі не вказані. В протоколі вказано, що обшук проводився в присутності двох понятих ОСОБА_50 та ОСОБА_49, а також за участю ОСОБА_44, якій в день обшуку було вручено копію ухвали слідчого судді (Т.17, а.с.35-36);

- висновок експерта №153 від 13.02.2014 з доданими фототаблицями (Т.19, а.с. 172-179), відповідно до висновку якого, зокрема:

1) надана на експертизу речовина рослинного походження, яка згідно тексту постанови, вилучена із приміщення гаража, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою, у перерахунку на висушену речовину, 18,97 г.

2) надане на експертизу нашарування речовин темного кольору, яке знаходиться на поверхнях двох фрагментів пластикових пляшок із відсутнім нижніми частинами, на поверхні фрагменту фольгового паперу, та на поверхні гофрованого металевого наперстка, містить небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено екстракт канабісу, масою, у перерахунку на суху речовину, 0,244 г (обєкт 2 - 0,030 г + обєкт 3 0,214 г).

- витяг з ЄРДР № 12014020340000037 з якого слідує, що відомості по даному епізоду були внесені до реєстру 09.02.2014 на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, у тому числі під час досудового розслідування. У витягу вказано, що подія злочину мала місце ще в грудні 2013 та те, що саме ОСОБА_9 надав приміщення гаражу власного домоволодіння для вживання наркотичного засобу канабісу, шляхом куріння через пристрій виготовлений із пластикових пляшок ОСОБА_7 (Т.17, а. с. 33).

Разом з тим, з аналізу змісту положень ст. 84,91,93, 99 КПК України слідує, що такий документ не є доказом.

В ухвалі слідчого судді від 04.02.2014, на підставі якої і проводився обшук, зазначено, що такий дозвіл надавався з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_8, як співучасника скоєння кримінального правопорушення за ч.3 ст. 187 КК України та з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення саме за ч.3 ст. 187 КК України, відшукання знаряддя такого правопорушення та майна яке було здобуте у результаті його вчинення (Т. 17, а. с. 34).

Так, згідно ч.7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження, однак сам по собі протокол обшуку в якому зафіксовано виявлення та вилучення речовини, яка відповідно до висновку експерта є наркотичним засобом, обіг якого заборонено, а також речей на яких є нашарування екстракту такого засобу, за відсутності інших доказів, не свідчить про подію такого злочину, як надання приміщення з метою вживання наркотичних засобів та про те, що саме обвинувачений ОСОБА_9 винен у вчиненні такого злочину.

Крім того, як слідує з обвинувальних актів та довідок про склад сімї №422 від 04.02.2014 та №1101 від 17.05.2017, виданих виконкомом ОСОБА_51 сільської ради Чернівецького району Вінницької області за адресою: вул. Молодіжна (відповідно до обвинувальних актів стара назва вулиці Радянська) буд.№ 14, с. Борівка Чернівецького району зареєстровані та проживають ОСОБА_9, ОСОБА_10 До складу сімї входить мати ОСОБА_44, яка є власником будинку (Т.4, а. с. 80, Т.19, а. с. 183). Також, як слідує з самого протоколу обшуку, його було проведено за участю ОСОБА_44, якій було вручено копію ухвали слідчого судді.

Тобто, за адресою місця проведення обшуку проживав не один обвинувачений ОСОБА_9

Жодних інших доказів, крім вказаних вище, на підтвердження події такого злочину, те що вона мала місце в грудні 2013 року, а також вини саме обвинуваченого ОСОБА_9 у його вчиненні, стороною обвинувачення суду надано не було.

Сам обвинувачений та його захисник заперечували подію такого злочину під час всього судового розгляду.

Крім того, показання свідка ОСОБА_49 з приводу того, що він як понятий не був присутній при безпосередньому виявленні в приміщенні гаражу вказаних в протоколі речей, оскільки перебував в будинку, та відсутність доказів, які б давали суду підстави не брати до уваги такі показання свідка, ставить під сумнів результати такої слідчої дії.

За правилом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, безпосередньо дослідивши зазначені докази, оцінивши всі обставини справи, зважаючи на положення ст.62 Конституції України та ч.1 ст. 317 КК України прийшов до переконання, що зазначені докази у справі є не достатніми для підтвердження події такого злочину та вини обвинуваченого у його вчинені, а відтак в силу дії ч. 1 ст. 373 КПК України по даному епізоду обвинуваченого слід виправдати.

Крім того, ОСОБА_9 предявлено обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу за обставин, що в грудні 2013 року в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_9, незаконно придбав, зірвавши біля тваринної ферми рослини коноплі, які в подальшому переніс в приміщення гаражу власного домоволодіння № 14, яке розташоване по вул. Радянській, де незаконно зберігав рослини коноплі, які відповідно до висновку експерта № 153 від 13 лютого 2014 року відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісом, масою, у перерахунку на висушену речовину 18, 97 г, з метою збуту.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України не визнав, суду пояснив, що йому не відомо звідки узялися наркотики в гаражі домоволодіння де він проживав. Під час проведення обшуків він присутній не був, оскільки перебував під вартою. Після обшуку до нього в камеру прийшли працівники міліції, принесли папери, які він не читаючи підписав, оскільки працівники міліції застосовували відносно нього фізичне насильство. Також допитували його без захисника, не зважаючи на те, що він просив залучити захисника. З приводу незаконних дій працівників міліції він звертався з скаргами до прокуратури, однак результату це не дало.

Як уже зазначалось вище допитаний за клопотанням сторони обвинувачення свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні надав суду показання, що він дійсно був присутній при проведенні обшуку в грудні 2014 року в с.Борівка Чернівецького району. Він знаходився в будинку, оскільки було холодно, а працівники міліції принесли в хату, зокрема, пакет з сухою подрібненою рослиною, порізані поліетиленові пляшки, і повідомили що все це вони знайшли. Все що було знайдено при обшуку, працівники міліції вилучили і помістили в пакети, де поняті поставили свої підписи. Він детальніше не памятає, оскільки неодноразово запрошувався працівниками міліції бути понятим.

- висновок експерта №153 від 13.02.2014 з доданими фототаблицями (Т.19, а.с. 172-179), відповідно до якого, зокрема:

1) надана на експертизу речовина рослинного походження, яка згідно тексту постанови, вилучена із приміщення гаражу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою, у перерахунку на висушену речовину, 18,97 г.

Як слідує з витягу з ЄРДР № 12014020340000043 по даному епізоду відомості про такий злочин були внесені до реєстру 12.02.2014, з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 309 КК України, на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, у тому числі під час досудового розслідування. У витягу вказано, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014020340000016 від 23.01.2014, під час проведення санкціонованого обшуку в домоволодінні ОСОБА_9, в підсобному приміщенні було виявлено речовину рослинного походження частково подрібнену сіро-зеленого кольору із специфічним запахом, схожу на рослини коноплі вагою біля 7 г (Т.19, а. с. 171).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного вище висновку експерта, який надавався в межах саме цього провадження, надана на експертизу речовина рослинного походження, яка згідно тексту постанови, вилучена із приміщення гаражу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою, у перерахунку на висушену речовину, 18,97 г.

Таким чином, відсутність в протоколі обшуку зазначень про обєм чи вагу вилученої речовини, зміст фабули витягу з ЄРЄД по даному провадженню з приводу ваги вилученої речовини, а саме біля 7 г, а також зміст висновку експерта з приводу ваги речовини, яку було надано на дослідження, а саме 18.97 г, викликають сумніви з приводу дійсного обєму речовини про яку вказано в обвинувальному акті.

Як уже зазначалось вище в ухвалі слідчого судді від 04.02.2014, на підставі якої і проводився обшук, зазначено, що такий дозвіл надавався з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_8, як співучасника скоєння кримінального правопорушення за ч.3 ст. 187 КК України та з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення саме за ч.3 ст. 187 КК України, відшукання знаряддя такого правопорушення та майна яке було здобуте у результаті його вчинення (Т. 17, а. с. 34).

Суд уже вказував вище, що відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження, однак, як і по епізоду за ч.1 ст. 317 КК України, сам по собі протокол обшуку в якому зафіксовано виявлення та вилучення речовини, яка відповідно до висновку експерта є наркотичним засобом, обіг якого заборонено, а також речей на яких є нашарування екстракту такого засобу, за відсутності інших доказів, не свідчить про подію такого злочину, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу та про те, що саме обвинувачений ОСОБА_9 винен у вчиненні такого злочину.

Крім того суд уже звертав увагу на те, що як слідує з обвинувальних актів та довідок про склад сімї №422 від 04.02.2014 та №1101 від 17.05.2017, виданих виконкомом ОСОБА_51 сільської ради Чернівецького району Вінницької області за адресою: вул. Молодіжна (відповідно до обвинувальних актів стара назва вулиці Радянська) буд.№ 14, с. Борівка Чернівецького району зареєстровані та проживають ОСОБА_9, ОСОБА_10 До складу сімї входить мати ОСОБА_44, яка є власником будинку (Т.4, а. с. 80, Т.19, а. с. 183). Також, як слідує з самого протоколу обшуку, його було проведено за участю ОСОБА_44, якій було вручено копію ухвали слідчого судді.

Тобто, за адресою місця проведення обшуку проживав не один обвинувачений ОСОБА_9

Жодних інших доказів, крім вказаних вище, на підтвердження події такого злочину та вини саме обвинуваченого ОСОБА_9 у його вчиненні стороною обвинувачення суду надано не було. Як уже зазначалось вище, сторона обвинувачення не довела подію злочину за ч.1 ст. 317 КК України в якому обвинувачується ОСОБА_9

Факт події даного злочину також заперечувався обвинуваченим та його захисником в ході всього судового розгляду.

Крім того, суд також звертав увагу і на те, що показання свідка ОСОБА_49 з приводу того, що він як понятий не був присутній при безпосередньому виявленні в приміщенні гаражу вказаних в протоколі речей, оскільки він перебував в будинку, та відсутність доказів, які б давали суду підстави не брати до уваги такі показання ставить під сумнів результати такої слідчої дії.

Також, ОСОБА_7 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.1 ст.263 КК України, тобто зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу за обставин, що влітку 2013 року в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_7, під час ремонтних робіт за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_22, знайшов одноствольну мисливську рушницю, з якої вирішив виготовити обріз мисливської рушниці, після чого обрізав ствол та приклад рушниці та незаконно зберігав виготовлений обріз в підсобному приміщенні власного домоволодіння. 10 лютого 2014 року в с. Борівка Чернівецького району під час санкціонованого обшуку домоволодіння по вул. Гагаріна, 54, працівниками міліції було вилучено виготовлений ОСОБА_7 обріз мисливської одноствольної рушниці, який відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №62-Б (від 13 лютого 2014 року є нестандартною вогнепальною зброєю, яка перероблена саморобним способом із деталей мисливської рушниці 16 калібру моделі «ИЖ - К», 1956 року виготовлення, виробництва СРСР, шляхом укорочення ствола до залишкової довжини 317 мм та відпилюванням (укорочення ложе). Даний обріз придатний для проведення пострілів мисливськими патронами 16 калібру.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України не визнав. Надав суду показання про те, що в нього не було ніякого обрізу мисливської одноствольної рушниці, і особисто в нього нічого не вилучали. Під час обшуку, який проводили за місцем його проживання працівники міліції знайшли мабуть не рушницю, а пугач, який у нього був ще в дитинстві. Пугач - це кусок дошки прикрученої до металевої труби, яку набивають сіркою, який стріляє феєрверком. Під час обшуку він присутній не був. З 31.01.2014 він перебуває під вартою, і в будинку де він проживав ніхто з того часу не проживає.

На підтвердження події злочину та вини обвинуваченого ОСОБА_7 у його вчиненні сторона обвинувачення надала суду:

- висновок судово-балістичної експертизи №62-Б від 13.02.2017, згідно якого обріз мисливської одноствольної рушниці, вилучений 10 лютого 2014 року під час санкціонованого обшуку в домоволодінні ОСОБА_7 є нестандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю. Він перероблений саморобним способом із деталей мисливської рушниці 16 калібру, моделі «ИЖ-К», 1956 року виготовлення, виробництва СРСР, шляхом укорочення ствола до залишкової довжини 317 мм та відпилюванням (вкорочення) ложе (Т.17, а.с.2-5);

- витяг з кримінального провадження №12014020340000034 від 09.02.2014 з якого слідує, що відомості про подію були внесені до ЄРДР 09.02.2014 на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, у тому числі під час досудового розслідування. Відповідно до фабули влітку 2013 року в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_7 знайшов в підсобному приміщенні одноствольну мисливську рушницю, після чого за допомогою пилки відрізав приклад та ствол, таким чином виготовивши обріз мисливської рушниці, який залишив за місцем свого проживання (а.с.243 т.16).

Разом з тим, такий документ як витяг з ЄРДР не є доказом в розумінні ст. 84,91,93, 99 КПК України, а є лише документом, який підтверджує, крім іншого, дату, факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, а також джерело інформації про подію.

Свідок ОСОБА_53 в судовому засіданні надала суду показання про те, зокрема, що вона є матірю обвинуваченого ОСОБА_7 В кінці січня 2014 року о 23 год. 00 хв. їй зателефонували працівники міліції, і повідомили, що її син ОСОБА_7 затриманий і йому необхідно привезти теплі речі. Після чого в її домоволодінні було проведено пять разів обшуки. При першому обшуку було пять машин міліції. Другого разу нічого не знайшли. У третій раз пішли в кухню, а свідок із слідчим Краковецьким пішла в сарай. Під час третього обшуку, в сараї знайшли бочку. З під бочки в червоній ганчірці знайшли трошки «трави». Обшуки проводились з інтервалом двох-трьох днів. З «травою» був «обріз», тобто вогнепальна зброя. Було два понятих, чоловік і жінка. Двадцять пять чоловік проводило обшук. Перший і другий раз при обшуку нічого не знайшли, перший раз прийшли з «бумагою», другий раз ні. Під час третього обшуку вона зайшла в сарай тільки із слідчим Краковецьким. Сарай без вікон та дверей. Просто накритий сарай, як шалаш. Працівник міліції Краковецький цілеспрямовано повів в сарай, де сказав, щоб прибрали бочку. Зазначила, що багато разів там ходила, бо там запаси дров. Під час перших обшуків міліція багато раз там в сараї ходила. В останнє, був ОСОБА_54, заступник начальника міліції ОСОБА_55, (всього три чоловіка) прийшли в вечірній час. Міліціонери написали «бумагу», а свідок її підписала. Думає, що вони знали відразу куди йти. Чоловік понятий не був присутній при обшуку сараю, чоловік-понятий був в літній кухні. ОСОБА_8 не бачила, що її син вживав наркотики. «Трава» і обріз були разом в ганчірці червоній замотані. Ганчірка була між бочкою і тином. Бочку відхиляла за вказівкою міліціонера бо була ніч, але ганчірку було видно й без того, щоб відхилити бочку. Перший раз при обшуку їй предявляли документи, ухвалу судді Суперсона. Вдруге «бумаги» уже не було. Втретє щось підписувала. Зазначила, що часто заходила в сарай.

Свідок ОСОБА_56 в судовому засіданні надав суду показання про те, зокрема, що ОСОБА_7 це його пасинок. Він особисто проживає не з ним, а на вулиці Гагаріна в будинку 31 в с. Борівка. У його присутності проходили обшуки в домоволодінні ОСОБА_7 ОСОБА_41 обшуки. Пять машин міліції було. Там де ОСОБА_7 проживав проводили обшук. Відповідальна особа ухвалу про обшук не надала, нічого не пояснив. Усе перевернули, все ретельно обдивились, в будинку, поза будинком. Нічого не знайшли. По часу перший обшук тривав години три. Приїхали через тиждень в наступний раз та знову обшук проводили. Все обшукали, нічого не знайшли. Третій раз три міліціонери приїхали, два понятих було. ОСОБА_8 пішли в кухню. Двоє міліціонерів і він з жінкою. Один міліціонер залишився на вулиці. Потім покликав інших, і вони пішли під навіс до деревяної діжки, де знайшли обріз та коноплю. Поняті, міліціонери та свідки були присутні коли знайшли коноплю і обріз, які були замотані в газеті. Обріз замотаний в ганчірку, сіру здається. Дружина діжку не чіпала. Два рази вони робили обшук, але не знайшли нічого. Коли міліція робила обшук, в них нічого не було в руках. Якщо діжку не чіпати то біля неї не було видно ганчірку з коноплею і обрізом. Діжку треба було відхиляти. В сараї була тільки діжка, і знайти ганчірку можна було тільки, якщо знаєш, що вона там є.

Показання свідка ОСОБА_53 та ОСОБА_56 з приводу того, що це був не перший обшук в домоволодінні де проживав ОСОБА_7 підтверджуються наявним в матеріалах кримінального провадження протоколом обшуку від 05.02.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 04.02.2017 проведено обшук в присутності понятих ОСОБА_57 та ОСОБА_58, та ОСОБА_53 в будинку та прилеглої території №54 по вул.Гагаріна в с.Борівка Чернівецького району Вінницької області. В ході проведення обшуку виявлено та вилучено бирки від золотих та срібних прикрас, мобільні телефони та взуття (Т.2, а.с.115-116).

Свідок ОСОБА_52 в судовому засіданні надала суду показання про те, зокрема, що до неї прийшов дільничний і запросив її бути понятою. Потім вони приїхали до ОСОБА_59. ОСОБА_8 односельці, живуть майже поруч. Міліція в ОСОБА_53 почала шукати, ходити, і пішли в сарай. В сараї знайшли два пакунки, один з коноплею, а другий з обрізом. Обріз, то що стріляє, зброя. ОСОБА_8 була присутня від початку обшуку до кінця. В сараї знайшли коноплю і обріз. Обріз і конопля були замотані в ганчірку. Подія була в 2014 році. По часу подія обшуку тривала з пів шостого вечора до пів восьмого. Понятим також був ОСОБА_48 Був інспектор Богдан Вікторович, дільничний. Також там були ще два працівника міліції. Коли працівник міліції прийшов з пакунком, вона була в літній кухні. Коли проходив обшук, вона була на дворі. Коли вона була на дворі, вона бачила, що міліція виносила пакунок з сараю. Працівник міліції виходив з сараю разом з хазяйкою. Працівник міліції сказав, що це конопля. ОСОБА_8 не знає, як він це зрозумів. Сам обшук тривав десь пів години. ОСОБА_53 говорила, що не знає, звідки взявся згорток. Свідку не відомо, де вони в сараї знайшли згорток. Сарай представляє собою навіс для дров, без дверей та вікон. Міліціонер сказав що згорток знайшли в сараї. Після цього склали протокол, однак свідок не памятає зміст протоколу. Зазначила, що при обшуку у ОСОБА_7 вона була один раз. ОСОБА_8 бачила, як працівник міліції та ОСОБА_7 заходили в сарай, в них в руках нічого не було. Згорток був менше ніж пів метра. Ганчірка не памятає якого була кольору. В сараї був тільки міліціонер та ОСОБА_53 При обшуку був ОСОБА_48, вона, ОСОБА_53 В, її чоловік, три міліціонери. Протокол свідок підписала, однак не памятає його зміст. Те, що зачитували з протоколу відповідає дійсності.

Свідок ОСОБА_48 в судовому засіданні надав суду показання про те, зокрема, що він був понятим при слідчих діях в с. Борівці в ОСОБА_60, який помер. ОСОБА_7 не знає, матір його не знає. При обшуку в ОСОБА_7 понятим не був. ОСОБА_52 не знає. Одночасно свідок змінив показання та зазначив, що він був понятим при обшуку в ОСОБА_7. Запросив його бути понятим дільничний Богдан. Також там була понятою ОСОБА_52. Ще були міліціонери, ОСОБА_53 і її чоловік. На подвірї були ОСОБА_52, тато, ОСОБА_53 та міліціонери. Обшук проводили лише в хаті. На кухні літній чи в сараї не проводили обшук. Нічого не знайшли. Що підписував не бачив. Протокол працівники міліції складали, оголошували, але що там було зазначено не памятає. Щось шукали, але нічого не знайшли. Він не був в стані спяніння. Був тверезий. Крім обшуку в ОСОБА_7, більше не був понятим. Одночасну знову змінив показання та зазначив, що кудись ще ходив на обшук. Запросив його туди дільничний Богдан. Він був понятим і ще був понятим покійний Гуцул. Що там шукали він не знає, але знає, що нічого не знайшли. Міліція просила показати, де живе ОСОБА_61. В його кімнаті вигрібали одяг. В ОСОБА_7 був один раз на обшуку. ОСОБА_9 знає. Більше нікого не знає. Брата ОСОБА_9 не знає. ОСОБА_62 бачив, а тому і знає.

На переконання суду сам по собі протокол обшуку, в якому зафіксовано виявлення та вилучення зброї, яка відповідно до висновку експерта є нестандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю, за відсутності інших доказів, не свідчить про подію такого злочину, як зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу саме ОСОБА_7

Такий висновок суду також ґрунтується на тому, що як слідує з довідок виконкому ОСОБА_51 сільської ради Чернівецького району № 381 від 31.01.2014 та №423 і №1188 від 04.02.2014 ОСОБА_7 зареєстрований та проживає один за адресою: вул. Гагаріна, буд.54, с. Борівка Чернівецького району, однак, власником даного будинку є його мати ОСОБА_53, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_23 (Т.4, а. с. 70,74,77).

Тобто, власником нерухомого майна за адресою місця знаходження якого проводився обшук є не обвинувачений, а інша особа його мати, яка відповідно, як власник має право на користування, володіння та розпорядження таким майном. Такий висновок суду також ґрунтується на положенні ст. 317 ЦК України, яка встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Жодних інших доказів, крім вказаних вище, на підтвердження події такого злочину та того, що ОСОБА_7 вчинив його стороною обвинувачення суду надано не було. Факт події злочину заперечувався самим обвинуваченим та його захисником.

Суд, безпосередньо дослідивши зазначені докази, оцінивши всі обставини справи, зважаючи на положення ст.62 Конституції України та ч.1 ст. 263 КК України прийшов до переконання, що зазначені докази у справі є не достатніми для підтвердження події такого злочину, а відтак в силу дії ч. 1 ст. 373 КПК України по даному епізоду обвинуваченого слід виправдати.

Така позиція суду відповідає позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеній в ухвалі від 15.11.2016 (категорія справи №489/2318/15-к).

Крім того, ОСОБА_7 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.2 ст.315 КК України, тобто схиляння неповнолітньої особи до вживання наркотичного засобу за обставин, що в середині грудня 2013 року біля 21 год. 00 хв. в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні власного будинку №54 по вул. Гагаріна, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_63 не досягла повноліття, діючи умисно, протиправно, запропонував останній вжити наркотичний засіб, канабіс, шляхом куріння та переконав останню в тому, що наркотик діє як алкоголь, після чого надав ОСОБА_63 пристрій для куріння наркотику та вона вжила наркотичний засіб шляхом куріння.

Також, йому предявлено обвинувачення за ч.2 ст.317 КК України, тобто надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу, вчинене із залученням неповнолітнього за обставин, що в середині грудня 2013 року біля 21:00 год. в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні власного будинку № 54 по вул. Гагаріна, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_63 не досягла повноліття, діючи умисно, протиправно, надав останній приміщення власного будинку для незаконного вживання наркотичного засобу - канабісу шляхом куріння, де вона і вжила наркотик.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 315 та ч.2 ст. 317 КК України не визнав. Надав суду показання, зокрема, що в грудні 2013 року він тимчасово проживав з співмешканкою ОСОБА_36, прізвище якої не памятає. В співмешканки була подруга ОСОБА_63, яка приходила до них в гості. Разом з тим, з нею наркотичні засоби вони не курили, і він їй такого не пропонував. ОСОБА_63 наркотичні засоби не надавав так, як і приміщення для незаконного вживання таких засобів. Зазначив, що він особисто міг іноді вживав наркотичні засоби, міг іноді покурити. Разом з тим, стверджував, що наркотичні засоби у себе вдома не зберігав.

Свідок ОСОБА_63 в судовому засіданні надала суду показання про те, що в грудні 2013 року вона прийшла в гості до ОСОБА_7 та її подруги ОСОБА_64. В той час вона вперше побачила ОСОБА_7 З ОСОБА_9 її познайомила також її подруга ОСОБА_64. В той час наркотичні засоби в її присутності не вживали, нічого не курили і їй не пропонували. Їй не відомо, що таке «бульбулятор». На досудовому слідстві і в судовому засіданні вона давала однакові покази.

Свідок ОСОБА_65 в судовому засіданні пояснив, що в грудні 2013 року був у ОСОБА_7 в гостях. В хаті вони з ОСОБА_7 вживали спиртне. Випили по чарці горілки, виходили на перекур, потім знову вживали спиртне. Згодом він пішов додому. В будинку наркотичні засоби не вживались. ОСОБА_7 не пропонував наркотичні засоби вживати. В будинку дівчини не було. В присутності ОСОБА_65 ОСОБА_7 нікому не пропонував наркотичні засоби.

- протокол обшуку від 10.02.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_52 та ОСОБА_48, у присутності ОСОБА_53, якій було вручено копію ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7, а саме на території домоволодіння №54 по вул. Гагаріна в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області. В ході проведення обшуку виявлено пропіленову каністу, пачку з-під сигарет із отвором в якому розміщена фольга із нашаруванням коричневого кольору, верхню частину пропіленової пляшки було виявлено під час обшуку приміщення кухні господарства, а саме на столі в кухні, виявлено пачку з-під сигарет із отвором біля якої виявлено речовину рослинного походження із ознаками горіння, на підлозі біля столу виявлено пропіленову каністру верх якої обрізаний. Далі в пічній грубці виявлено верх пропіленової пляшки із фольгою в середині. В сараї господарства, в кутку, в газетному згортку було виявлено речовину рослинного походження (а.с.245-247 т.16). Такий обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 10.02.2014 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 (Т.16, а.с.244);

- висновок експерта № 155 від 13.02.2014, з доданими до нього фототаблицями, згідно якого:

1. Надана на дослідження речовина рослинного походження темно-коричневого кольору з ознаками термічного впливу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,629 г.

2. Нашарування речовин світло-коричневого та коричневого кольорів із специфічним запахом, що знаходилися на внутрішній поверхні фрагменту деформованої пляшки та на поверхнях фрагментів фольгованого паперу, містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено екстракт канабісу, загальною масою (у перерахунку на суху речовину) 0,0061 г.

3. Надана на дослідження речовина рослинного походження темно-зеленого кольору, вилучена в підсобному приміщенні (згідно тексту постанови), є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 50,34 г.

Надана на дослідження речовина рослинного походження коричневого кольору, вилучена в підсобному приміщенні (згідно тексту постанови), є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено маковою соломою, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,55 г.

Як слідує з тексту зазначеного експертного висновку надані на дослідження речі та речовини вилучені під час обшуку 10.02.2014 в домоволодінні ОСОБА_7 (Т.17, а.с. 11-19).

Також суду надано постанову про призначення такої експертизи (Т.17, а. с. 10).

Крім того, суду надано витяги з кримінальних проваджень №12014020340000035 та № 12014020340000036 від 09.02.2014, з яких слідує, що відомості до ЄРДР були внесені 11.02.2014 в звязку з самостійним виявленням слідчим кримінальних правопорушень, у тому числі під час досудового розслідування. Відповідно до фабул в грудні 2013 в с. Борівка Чернівецького району ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_24, житель ІНФОРМАЦІЯ_25, надав приміщення будинку в якому проживав для вживання наркотичного засобу-канабісу, шляхом куріння через пристрій виготовлений із пластикової пляшки та каністри, громадянам ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_63, ІНФОРМАЦІЯ_26, жительці с. Борівка Чернівецького району. Того ж дня, ОСОБА_7 схилив неповнолітню ОСОБА_63 до вживання наркотичного засобу-канабісу, шляхом куріння через пристрій для куріння виготовлений з пластикової пляшки та каністри (Т. 17, а. с. 7,8).

Разом з тим, такий документ, як витяг є ЄРДР, не є доказом в розумінні 84,91,93, 99 КПК України, а є лише документом, який підтверджує, крім іншого, дату, факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, а також джерело інформації про подію.

З приводу обшуку 10.02.2014, який проводився в домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_7 суд допитував в якості свідків понятих ОСОБА_52 та ОСОБА_48, а також ОСОБА_53 та ОСОБА_56 і їх показання наведенні вище.

На переконання суду, сам по собі протокол обшуку, в якому зафіксовано виявлення та вилучення речовин, які відповідно до висновку експерта є наркотичними засобами, обіг яких заборонено, а також речей на яких є нашарування екстракту такого засобу, за відсутності інших доказів, не свідчить про подію такого злочину, як схиляння ОСОБА_7 неповнолітньої особи ОСОБА_63 до вживання наркотичного засобу та надання приміщення ОСОБА_7 для незаконного вживання наркотичного засобу, вчинене із залученням неповнолітньої ОСОБА_63

Жодних інших доказів, крім вказаних вище, на підтвердження події таких злочинів, стороною обвинувачення суду надано не було. Факт події злочину заперечувався, як самим обвинуваченим так і свідком ОСОБА_63

Суд, безпосередньо дослідивши зазначені докази, оцінивши всі обставини справи, зважаючи на положення ст.62 Конституції України та ч.2 ст. 315 та ч.2 ст. 317 КК України прийшов до переконання, що зазначені докази у справі є не достатніми для підтвердження події таких злочинів, а відтак в силу дії ч. 1 ст. 373 КПК України по даних епізодах обвинуваченого слід виправдати.

Крім того, ОСОБА_7 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.2 ст.307 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу за обставин, що в грудні 2013 року в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_7, незаконно придбав, зірвавши біля тваринницької ферми рослини коноплі, які в подальшому переніс в підсобне приміщення власного домоволодіння №54, яке розташоване по вул. Гагаріна, де незаконно зберігав рослини коноплі, які відповідно до висновку експерта №155 від 13 лютого 2014 року відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено- канабіс, масою, у перерахунку на висушену речовину 50,34 г., з метою збуту.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України не визнав. Надав суду показання про те, що в його присутності працівники міліції наркотичні засоби не вилучали. З 31.01.2014 він перебував під вартою. І з того часу в його домі ніхто не жив. Він час від часу вживав коноплю шляхом куріння, однак збирав її на полі, де росло її дуже багато. Він також працівникам міліції показував, де саме і на якому полі росте канабіс. Вдома він наркотичні засоби не зберігав. Мети їх збуту не мав. Нікому їх не пропонував.

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.02.2014 з фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_7 в присутності понятих ОСОБА_32 і ОСОБА_33 розповів, що в грудні 2013 року він незаконно придбав, зірвавши рослини коноплі, які приніс в свій будинок. Після своєї розповіді він запропонував показати та показав, зокрема, в с. Борівка, дорогу до тваринної ферми, на околиці села, де показав в якому місці він нарвав рослини коноплі, які в подальшому вживав (а.с.223-228 т.16).

З аналізу змісту протоколу проведення слідчого експерименту слідує, що ОСОБА_7 не вказав скільки рослин коноплі він зірвав на околиці тваринної ферми в с.Борівка. Вказав лише, що в подальшому він їх вживав. Не вказав чи усі рослини були ним вжитті та чи залишив він їх у себе на зберігання. Яку мету мав, в тому числі чи мав він мету збуту і чи реалізував її.

Сторона обвинувачення, як доказ, також надала протокол обшуку від 10.02.2014, згідно якого за участю понятих ОСОБА_52 та ОСОБА_48, у присутності ОСОБА_53, якій було вручено копію ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7, а саме на території домоволодіння №54 по вул. Гагаріна в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області. В ході проведення обшуку виявлено пропіленову каністу, пачку з-під сигарет із отвором в якому розміщена фольга із нашаруванням коричневого кольору, верхню частину пропіленової пляшки було виявлено під час обшуку приміщення кухні господарства, а саме на столі в кухні, виявлено пачку з-під сигарет із отвором біля якої виявлено речовину рослинного походження із ознаками горіння, на підлозі біля столу виявлено пропіленову каністру верх якої обрізаний. Далі в пічній грубці виявлено верх пропіленової пляшки із фольгою в середині. В сараї господарства, в кутку, в газетному згортку було виявлено речовину рослинного походження (а.с.245-247 т.16). Такий обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 10.02.2014 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 (Т.16, а.с.244).

Також, в якості доказу, стороною обвинувачення, суду надано згаданий вище висновок експерта №155 від 13.02.2014 з фототаблицею до нього, який надано на підставі відповідної постанови. Згідно тексту висновку надані на дослідження речі та речовини вилучені під час обшуку 10.02.2014 в домоволодінні ОСОБА_7 (Т.17, а. с. 11-19), а згідно його підсумкової частини надана на дослідження речовина рослинного походження темно-коричневого кольору з ознаками термічного впливу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,629 г. Нашарування речовини світло-коричневого та коричневого кольорів із специфічним запахом, що знаходилися на внутрішній поверхні фрагменту, деформованої пляшки та на поверхнях фрагментів фольгового паперу, містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено екстракт канабісу, загальною масою (у перерахунку на суху речовину) 0,0061 г. Надана на дослідження речовина рослинного походження темно-зеленого кольору, вилучена в підсобному приміщенні є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 50,34 г. Надана на дослідження речовина рослинного походження коричневого кольору, вилучена в підсобному приміщенні є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено маковою соломою, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,55 г. (а.с.12-20 т.17).

Разом з тим, сам по собі протокол обшуку, в якому зафіксовано виявлення та вилучення речовин, які відповідно до висновку експерта є наркотичними засобами, обіг яких заборонено, а також речей на яких є нашарування екстракту такого засобу, за відсутності інших доказів, не свідчить про подію такого злочину, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, саме з метою збуту і саме ОСОБА_7

Крім того, як слідує з витягу в кримінальному провадженні №12014020340000042 від 11.02.2014 відомості до ЄРДР були внесені 11.02.2014 в звязку з самостійним виявленням слідчим кримінальних правопорушень, у тому числі під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014020340000016 від 23 січня 2014 року. Згідно фабули, зокрема, під час проведення санкціонованого обшуку в домоволодінні ОСОБА_7 в підсобному приміщенні було виявлено речовину рослинного походження частково подрібнену сіро-зеленого кольору із специфічним запахом, схожу на рослини коноплі, вагою біля 20 г (а.с.9 т.17).

Тобто, і в даному випадку суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного вище висновку експерта, який надавався в межах саме цього провадження, надана на експертизу речовина рослинного походження, яка згідно тексту постанови, вилучена на території домоволодіння де проживав обвинувачений є особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено, а саме канабісом, масою, у перерахунку на висушену речовину 50,34 г. та 0,629 г, а також маковою соломкою, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,55 г. Крім того, на фрагментах пляшки та фольгового паперу містився екстракт канабісу, загальною масою 0,0061 г. (Т.17, а. с. 17).

Таким чином, відсутність в протоколі проведення слідчого експерименту зазначень про обєм чи вагу рослин, які зривав ОСОБА_7, зміст фабули витягу з ЄРЄД по даному провадженню з приводу ваги вилученої речовини, а саме біля 20 г та зміст висновку експерта з приводу ваги наданої на дослідження речовини, а саме більше 50 г, викликають сумніви з приводу дійсного обєму речовини про яку вказано в обвинувальному акті.

Жодних інших доказів, крім вказаних вище, на підтвердження події такого злочину, стороною обвинувачення суду надано не було.

Як уже зазначалось вище, сторона обвинувачення не довела подію злочину за ч.2 ст. 315 та ч.2 ст. 317 КК України в яких обвинувачується ОСОБА_7 і факт події даного злочину також заперечувався обвинуваченим та його захисником в ході свого судового розгляду.

Суд, безпосередньо дослідивши зазначені докази, оцінивши всі обставини справи, зважаючи на положення ст.62 Конституції України та ч.2 ст. 307 КК України прийшов до переконання, що зазначені докази у справі є не достатніми для підтвердження події такого злочину та того, що саме обвинувачений його вчинив, а також складу даного злочину в його діяннях. Також, враховуючи зазначений вище аналіз доказів суд приходить до переконання про відсутність достатніх доказів для можливості зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 чи ч.1 ст.309 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, в силу дії ч. 1 ст. 373 КПК України, по даному епізоду обвинуваченого слід виправдати.

ОСОБА_8 предявлено обвинувачення у вчиненні злочину за ч.1 ст.317 КК України, тобто надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу за обставин, що на початку січня 2014 року в с. Борівка Черівецького району Вінницької області, ОСОБА_8, діючи умисно, протиправно, реалізовуючи свою злочинну мету, надав приміщення будинку власного домоволодіння №12, по вул. Свердлова, для незаконного вживання шляхом куріння наркотичного засобу канабісу ОСОБА_7 та ОСОБА_9, тобто надав останнім приміщення будинку для незаконного вживання наркотичного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.317 КК України не визнав. Надав суду показання про те, зокрема, що він не надавав приміщення свого будинку, яке розташоване по вул.Свердлова,12, с.Борівка Чернівецького району Вінницької області для незаконного вживання наркотичного засобу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Також зазначив, що він наркотичні засоби ніколи не вживав.

Сторона обвинувачення не заявляла клопотання про допит ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в якості свідків по даному епізоду.

На запитання суду обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заперечували факт надання ОСОБА_8 їм приміщення для вживання наркотичного засобу.

Свідок ОСОБА_66 в судовому засіданні пояснив, що восени 2014 року він був запрошений працівниками міліції понятим при обшуку в домоволодінні в с.Борівка Чернівецького району. Він знаходився на подвірї, а працівники міліції винесли і показали йому чисту пластикову пляшку. Він розписався в документах, які складали за те, що міліція знайшла пляшку. Надалі йому доля пляшки невідома.

На підтвердження події злочину та вини обвинуваченого у його вчиненні сторона обвинувачення надала суду:

- протокол обшуку від 11.02.2014, згідно якого в ході проведення обшуку в присутності двох понятих ОСОБА_67, ОСОБА_66 та ОСОБА_68, якому вручено копію ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, виявлено пропіленову пляшку коричневого кольору ємкістю 1,25 л., на якій знаходиться етикетка з надписом «Zibert» світле пиво. У нижній частині пляшки відсутнє дно. У верхній частині пляшки спостерігається деформація шляхом зжаття основи. В середині пляшки спостерігається кіптява. 2 пропіленові пляшки: одна коричневого кольору в якої у верхній частині відсутня горловина, в середині пляшки знаходиться прозора пляшка в якій відсутнє дно. Між пляшками спостерігається фольга, яка частково обгоріла. Монолітний набір інструментів у вигляді перочинного ножа, плоскогубці, молотка, викруток, пилочки та інші, який являє собою металеву основу з коричневого та бежевого кольору, пластмасова основа рукоятки (а.с.23,24 т.17). Такий обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 10.02.2014, згідно якої надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 (а.с.22 т.17);

- висновок експерта №170 від 14.02.2014 та фототаблицями до нього, згідно якого нашарування речовини темно-коричневого кольору на внутрішніх поверхнях двох фрагментів полімерних пляшок з відсутніми нижніми частинами та на поверхні фрагменту фольгового паперу містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - екстракт канабісу, загальною масою 0,035 г. (об. 1 0,003 г. + об. 2 0,032 г.) у перерахунку на суху речовину (а.с.27-31 т.17). Така експертиза була проведена на підставі постанови про призначення судово-хімічної експертизи (Т.17, а. с. 25);

- витяг з кримінального провадження №12014020340000038 від 09.02.2014 з якого слідує, що відомості до ЄРДР були внесені до реєстру на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, у тому числі під час досудового розслідування. Відповідно до фабули в період з 03 січня по 12 січня 2013 в с.Борівка Чернівецького району ОСОБА_8 надав приміщення власного будинку для вживання наркотичного засобу канабісу, шляхом куріння через пристрій виготовлений із пластикових пляшок ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с.21 т.17).

При цьому, як уже зазначав суд вище, витяг з ЄРДР не є доказом в розумінні ст. 84,91,93, 99 КПК України.

На переконання суду сам по собі протокол обшуку, в якому зафіксовано виявлення та вилучення пляшок та фольги з нашаруваннями екстракту наркотичного засобу, за відсутності інших доказів, не свідчить про подію такого злочину, як надання приміщення з метою вживання наркотичних засобів та про те, що саме обвинувачений вчинив такий злочин.

Жодних інших доказів, крім вказаних вище, на підтвердження події такого злочину стороною обвинувачення суду надано не було.

Сам обвинувачений та його захисник заперечували подію такого злочину під час всього судового розгляду.

Суд, безпосередньо дослідивши зазначені докази, оцінивши всі обставини справи, зважаючи на положення ст.62 Конституції України та ч.1 ст. 317 КК України прийшов до переконання, що зазначені докази у справі є не достатніми для підтвердження події такого злочину та того, що злочин вчинений обвинуваченим, а відтак в силу дії ч. 1 ст. 373 КПК України по даному епізоду обвинуваченого слід виправдати.

Також, згідно обвинувального акту складеного 31.03.2014 ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9 предявлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів відносно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_69 та ОСОБА_70, та готування до вчинення особливо тяжкого злочину відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_71

В обвинувальному акті зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_12, користуючись у ВК № 86 мобільним зв'язком операторів зв'язку «ОСОБА_72 Ем.» та «Лайф», зокрема, використовуючи сім-картки з абонентськими номерами 067-1693909 та 063-3011841, телефонуючи до своїх знайомих та односельчан ОСОБА_7 та ОСОБА_9, приблизно в середині січня 2014 року запропонував їм спільно вчиняти злочини, спрямовані на заволодіння майном громадян, на що вони погодились. Залучаючи до складу злочинної групи вказаних осіб, ОСОБА_12 достовірно знав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ніде не працюють та не мають будь-яких законних джерел доходів, тому погодяться приймати участь у вчиненні злочинів. Завдяки своїм діловим якостям, організаторським здібностям та вольовим рисам характеру, а також завдяки негативному досвіду, набутому під час вчинення попередніх злочинів, ОСОБА_12 організував з вказаних осіб групу, в якій він користувався беззаперечним авторитетом лідера.

Таким чином, маючи значний попередній досвід злочинної діяльності, будучи раніше неодноразово судимим за злочини проти власності, ОСОБА_12, з корисливих мотивів, прагнучи швидкого особистого збагачення, з метою заволодіння майном громадян, організував та очолив злочинну групу, до складу якої залучив ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Як організатор та керівник злочинної групи, ОСОБА_12 виконував організаційно-розпорядчі функції: відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі, з невстановлених джерел отримував інформацію про об'єкти злочинних посягань, особисто визначав час та місце вчинення злочинів, за допомогою телефонного зв'язку здійснював керівництво підготовкою та вчиненням кожного злочину, повідомляв виконавцям інформацію про потерпілих, їх місця проживання, маршрут до цих помешкань, про цінності, якими необхідно було заволодіти, за допомогою невстановлених осіб перераховував кошти на банківську картку ОСОБА_7 на витрати, пов'язані з підготовкою до вчинення злочинів, давав вказівки про розподіл коштів та цінностей, отриманих в результаті злочинної діяльності серед членів групи.

ОСОБА_7 діяв згідно із вказівками ОСОБА_12, виконуючи визначені йому функції у складі групи, підтримував з ОСОБА_12 постійний зв'язок по телефону, використовуючи спільно з ОСОБА_9 отриману інформацію для підготовки до злочинів, для прибуття у відповідний населений пункт та відшукання помешкання потерпілих; підшуковував та готував знаряддя злочинів, проникаючи у будинки, приймав безпосередню участь у вчиненні кожного злочину; за вказівкою ОСОБА_12 розподіляв викрадені кошти та цінності.

ОСОБА_9 діяв згідно із вказівками ОСОБА_12, виконуючи визначені йому функції у складі групи, допомагав ОСОБА_7 здійснювати підготовку до злочинів, підшуковував та готував знаряддя злочинів, використовуючи автомобіль свого брата, прибував з ОСОБА_7 на місця злочинів, проникаючи у будинки, приймав безпосередню участь у вчиненні кожного злочину.

Реалізовуючи їх злочинний план, ОСОБА_12, ОСОБА_7, та ОСОБА_9, діючи в складі організованої злочинної групи, очолюваної ОСОБА_12, протягом січня 2014 року з метою заволодіння майном громадян вчинили 2 розбої та готування до розбою з проникненням у житло на території Чернівецького та Немирівського районів Вінницької області.

У кінці січня 2014 року злочинну діяльність вказаних осіб викрили та припинили співробітники міліції.

ОСОБА_8 також предявлено обвинувачення, однак лише по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Так, в акті вказано, що ОСОБА_12, відбуваючи покарання у ВК № 86, з невстановленого джерела отримав інформацію про те, що у жителів с. Трактове Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є значна сума грошей, якою ОСОБА_12 вирішив заволодіти шляхом вчинення відносно вказаних осіб розбійного нападу членами організованої та очолюваної ним злочинної групи ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Крім цього, для вчинення вказаного злочину ОСОБА_12 залучив ще одного свого знайомого та односельчанина ОСОБА_8, який у подальшому під час підготовки та під час вчинення даного злочину діяв спільно за попередньою змовою з указаними членами злочинної групи.

Так, згідно обвинувального акту складеного 31.03.2014 ОСОБА_12 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч. 3 ст.27 ч.4 ст.187 КК України, тобто утворення організованої групи та керування нею, організація та керування підготовкою і вчиненням розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого організованою групою.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.4 ст.187 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, вчинений організованою групою.

ОСОБА_8 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.3 ст.187 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

В акті вказано, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи в складі організованої злочинної групи під керівництвом ОСОБА_12, який, використовуючи мобільний зв'язок, надавав їм необхідну інформацію та вказівки, реалізовуючи їх спільний злочинний план по вчиненню ряду злочинів проти власності, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, під час підготовки до злочину вирізали у спортивних шапках отвори для очей та рота, підготувавши таким чином «маски» для обличчя, щоб унеможливити їх викриття потерпілими чи іншими особами.

Після цього, 19 січня 2014 року приблизно о 22 год. ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, отримуючи по телефону відповідну інформацію та вказівки ОСОБА_12 про маршрут руху та точне місцезнаходження помешкання сім'ї ОСОБА_5, прийшли у с. Трактове Чернівецького району Вінницької області та підійшли до будинку № 1 по вул. Радгоспній. Одягнувши на голови та обличчя підготовлені заздалегідь «маски», вони втрьох через відчинені вхідні двері проникли у вказаний будинок, де у веранді ОСОБА_7 схопив руками за тулуб ОСОБА_5 і силою утримував його, закривши однією рукою тому рот, щоб не дати можливості покликати на допомогу, а ОСОБА_8 дерев'яною палицею, яку знайшов у помешканні потерпілих, наніс кілька ударів ОСОБА_5 по голові та тулубу, примушуючи того поводитися спокійно та не чинити опір, після чого ОСОБА_7 силою завів ОСОБА_5 до кімнати будинку. У той же час ОСОБА_9, зайшовши до кімнати будинку, схопив ОСОБА_4, положив її на ліжко та притиснув руками, вимагаючи віддати гроші та цінності. Під час цього ОСОБА_7 звязався по телефону з ОСОБА_12, який надав вказівку пригрозити потерпілим фізичною розправою, щоб примусити їх віддати гроші. ОСОБА_7, діставши з кишені ножа, якого приніс з собою, почав ним погрожувати потерпілим та вимагав віддати гроші, після чого наніс ОСОБА_5 удар кулаком у груди, а ОСОБА_8 наніс потерпілому дерев'яною палицею кілька ударів по голові, руках та тулубу, спричинивши вказаними насильницькими діями ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця у правому надбрівї, двох синців на лівому скаті носа на фоні останнього поверхнева рана, синця на лівій щоці, синця на передній поверхні лівої вушної раковини, синця за лівою вушною раковиною , синця на правій щоці, забою м'яких тканин правої підлопаткової дільниці, двох синців на тилі лівої кисті біля проминевопясного суглобу, синця на зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 34 від 24.01.2014 виникли від неодноразової дії тупого предмету, можливо 19.01.2014, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Сприймаючи погрози та насильницькі дії як реальну загрозу їх життю та здоров'ю, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, віддали гроші у сумі 12 200 гривень нападникам, а також у будинку потерпілих вони заволоділи трьома мобільними телефонами: «Nokia 1110і». вартістю 150 грн., «Nоkіа 1800» вартістю 275 грн. та «Nоkіа 3310» вартістю 130 грн.

Після цього, зв'язавши мотузками руки потерпілих, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з місця злочину втекли, спричинивши потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 12755,00 грн. Частину викрадених грошей за вказівками ОСОБА_12 вони розділили між собою, а іншу частину ОСОБА_7 перерахував на вказані ОСОБА_12 банківські карткові рахунки.

Крім того, ОСОБА_12 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, тобто організація та керування готуванням до розбою, тобто готуванням до нападу з метою заволодіння чужим майном, вчинене особою, яка раніше вчинила розбій, поєднане з проникненням у житло, вчинене організованою групою.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, тобто готування до розбою, тобто готування до нападу з метою заволодіння чужим майном, вчинене особою, яка раніше вчинила розбій, поєднане з проникненням у житло, вчинене організованою групою.

В акті вказано, що у середині січня 2014 року ОСОБА_12, відбуваючи покарання у ВК № 86, з невстановленого джерела отримав інформацію про те, що у жителів с. Стрільчинці Немирівського району Вінницької області ОСОБА_69 та ОСОБА_70 є значна сума грошей та цінні речі, якими ОСОБА_12 вирішив заволодіти шляхом вчинення відносно вказаних осіб розбійного нападу членами організованої та очолюваної ним злочинної групи ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Крім цього, для вчинення вказаного злочину ОСОБА_12 залучив ще одного свого знайомого та односельчанина ОСОБА_8, який у подальшому добровільно відмовився від доведення злочину до кінця.

Отримавши по телефону відповідні вказівки організатора та керівника злочинної групи ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, реалізовуючи їх спільний злочинний план по вчиненню ряду злочинів проти власності, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, під час підготовки до злочину вирізали у спортивних шапках отвори для очей та рота, підготувавши таким чином «маски» для обличчя, щоб унеможливити їх викриття потерпілими чи іншими особами. Після цього, 15 січня 2014 року приблизно о 18 год. ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, отримуючи по телефону відповідну інформацію та вказівки ОСОБА_12 про маршрут руху автомобілем «ВАЗ-2105» під керуванням ОСОБА_9 приїхали у с. Стрільчинці Немирівського району Вінницької області. Залишивши автомобіль на початку села, вони втрьох, продовжуючи отримувати по телефону інформацію від ОСОБА_12 про точне місцезнаходження помешкання сім'ї ОСОБА_70, підійшли до будинку № 34 по вул. Жовтневій та зайшли на подвір'я указаного помешкання. Побачивши через вікно, що у будинку, окрім господарів, є сторонні особи, ОСОБА_7 по телефону повідомив про це ОСОБА_12, який дав вказівку іти з даного помешкання і чекати його подальших вказівок про день та час, коли необхідно буде знову приїхати до даного будинку та вчинити злочин. Тобто, завершити у той день запланований ними злочин вони не змогли з причин, що не залежали від їх волі, але від доведення злочину до кінця ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не відмовились, а лише відтермінували його завершення. ОСОБА_73 в подальшому добровільно відмовився вчиняти даний злочин і будь-яких дій щодо його завершення не вчиняв.

Продовжуючи втілювати їх спільний з ОСОБА_12 злочинний умисел на вчинення розбою відносно ОСОБА_69 та ОСОБА_70, діючи за вказівками ОСОБА_12, 26 січня 2014 року приблизно о 20 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спільно з трьома невідомими особами невстановленим автомобілем «ВАЗ» повторно приїхали у с. Стрільчинці Немирівського району. Невідомі особи залишились у автомобілі на початку села, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9, взявши з собою заздалегідь підготовлені «маски», прийшли до помешкання № 34 по вул. Жовтневій. Одягнувши маски та зайшовши у двір, вони побачили, що у будинку вимкнене світло, після чого, продовжуючи виконувати їх спільний з ОСОБА_12 злочинний умисел, спрямований на вчинення розбою. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 витягнули раму вікна з тильної сторони та проникли до житлового будинку, потрапивши у кухню. Намагаючись проникнути у кімнати будинку, де знаходились господарі помешкання, вони не змогли відчинити двері, що відділяли кухню від кімнати, а тому заволодівши продуктами харчування з холодильника, через той же віконний пройм вилізли на вулицю та з місця злочину втекли.

Таким чином, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи у складі організованої злочинної групи, вчинили готування до розбою, але не змогли довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

Крім того, ОСОБА_12 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, тобто організація та керування підготовкою і вчиненням розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого організованою групою.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.4 ст.187 КК України, розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, вчинений організованою групою.

В акті вказано, що продовжуючи свою злочинну діяльність у складі організованої злочинної групи, ОСОБА_12, перебуваючи у ВК № 86, у кінці січня 2014 року з невстановленого джерела отримав інформацію про те, що у жителя ІНФОРМАЦІЯ_27 ОСОБА_6 є значна сума грошей, якою ОСОБА_12 вирішив заволодіти шляхом вчинення розбійного нападу членами організованої та очолюваної ним злочинної групи ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Виконуючи свої функції, як організатора та керівника злочинної групи, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_9 наявну у нього інформацію про потерпілого, його місце проживання та інші відомості і дав вказівку вчинити розбій та заволодіти наявними у потерпілого коштами і цінностями.

Продовжуючи реалізовувати їх спільний з ОСОБА_12 злочинний план, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, аналогічним чином, як і під час підготовки до попередніх злочинів, виготовивши зі спортивної шапки і жіночої панчохи «маски» та взявши з собою дерев'яного макогону для нанесення тілесних ушкоджень, отримуючи по телефону від ОСОБА_12 необхідну інформацію про маршрут руху, 30 січня 2014 року приблизно о 22 год. прийшли в с. Пелинівка Чернівецького району Вінницької області та підійшли до будинку ОСОБА_6 і його баби ОСОБА_71, розташованого по вул. Ватутіна. Одягнувши на голови та обличчя «маски», ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зайшли у двір вказаного помешкання та, керуючись отриманими раніше вказівками від ОСОБА_12, почали голосно викликати з будинку ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_7 взяв у руки сокиру, яку знайшов у вказаному домоволодінні, з метою залякування потерпілих та примушення їх віддати гроші і цінності. Коли ОСОБА_71 відчинила вхідні двері, то ОСОБА_7, відштовхнувши її, забіг у будинок. За ним забіг ОСОБА_9, який силою повалив ОСОБА_71 на підлогу та почав утримувати її та закривати їй рот рукою, щоб не дати змоги перешкодити вчиненню злочину або покликати на допомогу. У той же час, ОСОБА_7, забігши у кімнату будинку, наніс кілька ударів кулаком в обличчя ОСОБА_6, погрожуючи йому при цьому сокирою. Але ОСОБА_6 почав чинити опір ОСОБА_7, та, окрім того, тримаючи у руці мобільний телефон, зробив вигляд, що телефонує у міліцію. Усвідомивши, що може не подолати опір потерпілого, та побоюючись бути затриманими працівниками міліції, ОСОБА_7 вибіг з кімнати будинку і вони разом з ОСОБА_9 з місця злочину втекли.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.187; ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України не визнав по усім епізодам та просив його виправдати. Заявив ряд клопотань про визнання недопустимими доказів, які орган досудового розслідування отримав внаслідок порушення права на захист (Т.17, а.с. 51, Т.18, а. с. 151).

Захисник ОСОБА_12 просила суд її підзахисного виправдати по усім епізодам. Заявила клопотання про визнання окремих доказів недопустимими (Т. 17, а.с.50, Т.19, а.с.231-233).

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необхідність визнання ОСОБА_12 винуватими по усіх епізодах та орієнтував суд про необхідність призначення йому таких покарань: за ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст.14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання визначити 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_12 надав суду непослідовні та суперечливі покази, зокрема, що він мобільними номерами 067-169-39-09, 063-30-11-841 не користувався. Відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, за спільні кошти співкамерників, зібрали гроші і придбали одну сім-картку на всю секцію, однак який в неї був номер він не знав. В подальшому змінив свої показання з даного приводу та вказав, що не памятає який був номер у тієї картки, а лише памятає, що в кінці номеру були цифри 909. З даної сім-картки він телефонував до своєї матері, знайомих і друзів, але останній раз це було ще восени 2013 року. Дана сім-картка зникла під час обшуку ще в жовтні 2013 року. Станом на січень 2014 року він був знайомий лише з ОСОБА_7, а ОСОБА_9 та ОСОБА_8 він не знав, і лише вперше їх побачив в СІЗО. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вчиняти злочини не пропонував, плани не розробляв, вказівок, порад щодо вчинення злочину їм не давав, кошти ОСОБА_7 на карточку не переводив. Потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_70, ОСОБА_6 та ОСОБА_33 раніше не знав. Про таке село, як Стрільчинці Немирівського району Вінницької області він ніколи не чув. ОСОБА_7 кілька разів передавав йому передачі, і кілька разів дзвонив йому, оскільки брат ОСОБА_12 проживає в Російській Федерації, а ОСОБА_7 хотів їхати туди на роботу. Щодо обшуку, який проводився в 2014 році, то обвинувачений ОСОБА_12 вважає його незаконним, оскільки обшук проводили без слідчого і прокурора. Перед обшуком його повністю роздягнули і приставили до стіни. Працівники правоохоронних органів, провели обшук, після чого його забрали в штаб. В штабі йому показали, що в нього знайшли 20-30 папірців з адресами, його записник, який він собі зробив із звичайного зошита, і 2 сім-картки, і наказали розписатися в протоколі обшуку, однак він від підпису відмовився, пояснюючи це тим, що сім-картки не його і всі ті аркуші, крім записника, йому не належать. Так під час обшуку був знайдений блокнот, в якому ОСОБА_12 записував номера телефонів своєї матері та ОСОБА_7, і він не заперечує що це його записник.

Разом з тим, під час дослідження доказів ОСОБА_12 також вказав, що під час відбування покарання в ВК№86, взамін пачки цигарок він міг дзвонити кому завгодно і коли завгодно та те, що він дійсно користувався авторитетом серед засуджених у виправній колонії.

Також, ОСОБА_12 підтвердив той факт, що в січні 2014 року ОСОБА_7 передавав йому в колонію передачу, а саме продукти харчування, чай.

Аналогічно, як і ОСОБА_12, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надали суду суперечливі та непослідовні показання по вказаному вище обвинуваченню, однак усі категорично заперечували будь-яку співучасть ОСОБА_12 у вчиненні вказаних вище злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів по епізодах: за ч.4 ст. 187 КК України, відносно потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визнав частково, зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований на вчинення грабежу; за ч.1 ст. 14, ч.4 ст. 187 КК України, відносно потерпілих ОСОБА_69 та ОСОБА_70, визнав частково, зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований на вчинення крадіжки; за ч.4 ст.187 КК України,відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_71, визнав частково, зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований лише на побиття ОСОБА_6

Захисник ОСОБА_7 просив змінити правову кваліфікацію дій його підзахисного по епізодах відносно потерпілих ОСОБА_4 з розбою на грабіж, тобто на ст. 186 КК України, відносно потерпілих ОСОБА_70 на крадіжку, тобто на ст. 185 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_6 на побої, тобто на ст. 126 КК України.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необхідність визнання ОСОБА_7 винуватими по усіх епізодах та орієнтував суд про необхідність призначення йому таких покарань, зокрема: за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання остаточну міру покарання просив визначити у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочинів по епізодах: за ч.4 ст. 187 КК України, відносно потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визнав частково, зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований на вчинення грабежу; за ч.1 ст. 14, ч.4 ст. 187 КК України відносно потерпілих ОСОБА_69 та ОСОБА_70, визнав частково, зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований на вчинення крадіжки; за ч.4 ст.187 КК України,відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_71, визнав частково,зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований лише на побиття ОСОБА_6

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необхідність визнання ОСОБА_9 винуватими по усіх епізодах та орієнтував суд про необхідність призначення йому таких покарань, зокрема: за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, за ст. 198 КК України 1 рік позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України 9 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскаціє майна.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочинів, по епізоду: за ч.3 ст.187 КК України відносно потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнав частково, зазначивши, що умисел по даному епізоду був спрямований на вчинення грабежу.

Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також висловили позицію про необхідність зміни правової кваліфікації дій обвинувачених по епізодах розбійних нападів та готування до розбійного нападу.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необхідність визнання ОСОБА_8 винуватими по усіх епізодах та орієнтував суд про необхідність призначення йому таких покарань, зокрема: за ч. 3 ст. 187 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 317 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Потерпілі ОСОБА_69, ОСОБА_70 та ОСОБА_71 так як і потерпілі ОСОБА_46 ОСОБА_27 ОСОБА_35, ОСОБА_45 та представник СФГ «Оріон» на судовий розгляд не зявились, неодноразово надавали суду заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності (Т.7 а.с.22-24, Т.8 а.с.81-83, 85-88, Т.9 а.с.9, 10, Т.10 а.с.97, 98, Т. 13 а.с.100,101, Т.18 а.с.146, Т.19 а.с. 169, 192-198).

При постановленні судового рішення по вказаному вище обвинуваченню суд зважає на те, що згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.17 КПК України ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Суд уже наголошував вище, що згідно вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя, визнання особи винною у вчиненні злочину можливе лише за умов доведеності її вини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі Берктай проти Туреччини, рішення від 07.11.2002 у справі Лавентс проти Лат-вії, показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Так, в ході судового розгляду кримінального провадження по вказаних вище трьох епізодах суд встановив таке.

19 січня 2014 року приблизно о 22 год. ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи повторно, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, прийшли у с. Трактове Чернівецького району Вінницької області та підійшли до будинку № 1 по вул. Радгоспній. Одягнувши на голови та обличчя підготовлені заздалегідь «маски», вони втрьох через відчинені вхідні двері проникли у вказаний будинок, де у веранді ОСОБА_7 схопив руками за тулуб ОСОБА_5 і силою утримував його, закривши однією рукою тому рот, щоб не дати можливості покликати на допомогу, а ОСОБА_8 дерев'яною палицею, наніс кілька ударів ОСОБА_5 по голові та тулубу, примушуючи того поводитися спокійно та не чинити опір, після чого ОСОБА_7 силою завів ОСОБА_5 до кімнати будинку. У той же час ОСОБА_9, зайшовши до кімнати будинку, схопив ОСОБА_4, положив її на ліжко та притиснув їй рот подушкою, яку знайшов на ліжку. Під час цього ОСОБА_7 тримаючи в руках ножа, якого приніс з собою, почав ним погрожувати потерпілому ОСОБА_5 та вимагати віддати гроші, після чого наніс ОСОБА_5 удар кулаком у груди, а ОСОБА_8 наніс потерпілому дерев'яною палицею кілька ударів по голові, руках та тулубу, спричинивши вказаними насильницькими діями ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця у правому надбрівї, двох синців на лівому скаті носа на фоні останнього поверхнева рана, синця на лівій щоці, синця на передній поверхні лівої вушної раковини, синця за лівою вушною раковиною, синця на правій щоці, забою м'яких тканин правої підлопаткової дільниці, двох синців на тилі лівої кисті біля проминевопясного суглобу, синця на зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 34 від 24.01.2014 виникли від неодноразової дії тупого предмету, можливо 19.01.2014, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Сприймаючи усні погрози, які звучали в адресу потерпілого ОСОБА_5 та насильницькі дії, як реальну загрозу їх життю та здоров'ю, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, віддали наявні у них грошові кошти в загальній сумі 17 100 гривень нападникам. Після того, як відібрали гроші в потерпілих, ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_12, який попередньо був обізнаний планами до вчинення такого розбійного нападу, з мобільного телефону ОСОБА_9, та повідомив ОСОБА_12 про те, що в результаті вчинення злочину було здобуто кошти та запитав пораду про подальші дії з приводу потерпілих. Після закінчення розмови, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звязали мотузками потерпілих та з місця злочину втекли. Також, в будинку потерпілих вони заволоділи трьома мобільними телефонами: «Nokia 1110і». вартістю 150,00 грн., «Nоkіа 1800» вартістю 275,00 грн. та «Nоkіа 3310» вартістю 130,00 грн. Вказані дії спричинивши потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 17655,00 грн. Викрадені мобільні телефони обвинувачені розібравши викинули в криницю, а викрадені грошові кошти були поділені ОСОБА_7, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 він передав по 2000,00 грн. кожному, а решту коштів залишив у себе. Частину коштів здобутих внаслідок вчинення даного злочину ОСОБА_7 витратив на придбання продуктів харчування для ОСОБА_12, які в подальшому він передав йому в виправну колонію №86, тобто за місцем відбування ОСОБА_12 покарання за попереднім вироком Замостянського районного суду Вінницької області.

По даному епізоду, згідно обвинувального акту складеного 31.03.2014, ОСОБА_12 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч. 3 ст.27 ч.4 ст.187 КК України, тобто утворення організованої групи та керування нею, організація та керування підготовкою і вчиненням розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого організованою групою.

Правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 по даному епізоду суд вважає правильною.

Разом з тим, суд не погоджується з такою правовою кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та в силу дії ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вважає за необхідне вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, з метою покращення становища даних обвинувачених та вважає, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з ч.4 ст.187 КК України слід перекваліфікувати на ч.3 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд також не погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_12 та аналогічно згідно ч.3 ст.337 КПК України, вважає, що його дії з ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України слід перекваліфікувати на ч.5 ст. 27, ч.3 ст.187 КК України, тобто пособництво у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Такі висновки суду ґрунтуються на такому.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 надав суду показання про те, зокрема, що 19 січня 2014 року близько 21-22 години він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 перебували напідпитку і ОСОБА_9 пропонував піти до ОСОБА_6 Однак з метою вживання ще алкогольних напоїв вирішили піти до сімї ОСОБА_4, і в сараї чи літній кухні знайти горілку. Коли прийшли на подвіря до ОСОБА_4, яке розташоване у с.Трактове, підійшли до хати, двері були відчинені, зачинивши двері вони вийшли на подвіря. ОСОБА_7 пішов до мотоцикла, ОСОБА_8 був з ОСОБА_9 і хтось із них пішов в сарай, а хтось в кухню, шукали самогонку. В цей час ОСОБА_5 відчинив двері, і ОСОБА_7 схопив його ззаду. Коли діда завели в хату то включили світло. Посадили його і звязали та почали шукали горілку і гроші. Потерпілих ОСОБА_5 ніхто не катував, і не бив, лише один з них наніс ОСОБА_5 один удар попід груди. ОСОБА_5 тримав ОСОБА_7, а ОСОБА_4 тримав ОСОБА_9 ОСОБА_4 ОСОБА_7 сказав: «давай бабо гроші бо…», вона сама сказала де гроші, ОСОБА_5 теж давав якісь гроші. Потім вони потерпілих звязали, гроші забрали і пішли. Грошей було 10-12 тисяч гривень, які вони розділили між собою. Ножа у обвинувачених під час скоєння злочину не було. Однак під час слідства, обвинуваченим показали кухонний ніж з білою ручкою, і працівники міліції сказали, що це їхній ніж, яким вони погрожували потерпілим. В скоєнні злочинних дій стосовно ОСОБА_5 зізналися самі, також були на відтворенні обставин події. В січні 2014 року він їздив до ОСОБА_12 на побачення, також передавав йому передачу, а саме цигарки та чай, грошей не передавав і на банківські рахунки не пересилав. ОСОБА_12 злочинну групу не утворював, їхніми діями не керував, ніякої інформації, порад та вказівок їм не надавав. З ОСОБА_12 під час злочину по телефону не розмовляв, оскільки в ОСОБА_7 взагалі не було мобільного телефону, а якщо потрібно було кудись зателефонувати, то він брав і користувався телефоном ОСОБА_9 Також пояснив, що у скоєному відносно потерпілих ОСОБА_5 він щиро кається, однак шкоду їм він не відшкодував.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи ОСОБА_7 надав показання про те, що під час даної події телефон ОСОБА_9 дійсно був у нього та те, що на цей телефон постійно надходили дзвінки від засуджених з ВК№86 з проханням передати їм передачу або поповнити рахунок, однак зазначив, що йому телефонував не ОСОБА_12, а якісь інші особи з ВК №86.

Під час надання таких показань на неодноразові запитання суду щодо уточнення цієї обставини обвинувачений постійно уникав відповідей на запитання про те, хто саме йому телефонував, в тому числі в момент вчинення злочину, з якого приводу, з яким засудженим із числа тих, які утримувались в ВК№86 він ще був знайомий на той момент, крім ОСОБА_12 та з ким він ще підтримував спілкування. Як на підставу неможливості надання чіткої відповіді на такі питання суду обвинувачений послався лише на те, що він не памятає, оскільки перебував в стані алкогольного спяніння, однак він чітко памятає, що з ОСОБА_12 в день нападу він не розмовляв.

Одночасно, обвинувачений підтвердив той факт, що після вчинення злочину відносно потерпілих ОСОБА_5 він, за проханням ОСОБА_12, поїхав в м. Вінницю для того, щоб передати ОСОБА_12 в виправну колонію передачу, зазначивши, що грошові кошти він йому не передавав, а передав лише цигарки та чай. Зазначав, що про це ОСОБА_12 просив уже давно, однак він йому нічого не передавав бо не мав коштів для цього, а після події з потерпілими ОСОБА_4 кошти уже зявились.

Обвинувачений ОСОБА_9 надав суду показання про те, зокрема, що 19 січня 2014 року в вечірню пору доби, він запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_8 піти до ОСОБА_6, щоб відомстити йому за те, що він його побив колись на дискотеці. Однак знаючи про те, що ОСОБА_74 продає горілку, вирішили піти до нього і в сараї чи літній кухні пошукати горілку. Він з ОСОБА_7 зайшли на подвіря до ОСОБА_74. Згодом до них приєднався ОСОБА_8 ОСОБА_8 усі походили по подвірї, зайшли в хату, а саме в веранду. В цей час почули, що хтось виходить. ОСОБА_9 накинув на себе капюшон куртки і присів біля дивана, а хлопці натягли шапки. В цей час вийшов ОСОБА_74, якого ОСОБА_7 скрутив і положив на землю, а він забіг до хати і схопив ОСОБА_4 і закрив їй рот рукою, щоб та не кричала, і, сказав їй щоб вона не кричала і віддала гроші. ОСОБА_8 дала 100 гривень. ОСОБА_9 відпустив її і, вона віддала рукавичку червоного кольору, яку він передав ОСОБА_7 В рукавиці теж були гроші. Також забрали 3 телефони. ОСОБА_7 з ОСОБА_8 вибігли вперед, а він заблукав в хаті, зайшовши до іншої кімнати, вибив вікно і вийшов. Телефони викинули в криницю того ж дня, коли йшли додому після крадіжки. Телефони забрали для того, щоб потерпілі не мали змоги зателефонувати в міліцію. Грошей викрали близько 12000 гривень, які ОСОБА_7 розподілив, а саме йому та ОСОБА_8 дав по 2000 грн., а решту грошей залишив в себе. ОСОБА_8 забрав собі горілку, яку вони знайшли в хаті в ОСОБА_4. Під час скоєння злочину ніхто і ні з ким по телефону не спілкувався. Телефон ОСОБА_9 в той час був у ОСОБА_7 Потерпілих вони не били і не погрожували їм, потерпілі злякалися за своє життя і віддали їм гроші. Потерпілих ОСОБА_4 звязали для того, щоб вони мали змогу втекти з місця злочину. ОСОБА_12 він раніше не знав, а познайомився з ним лише в Немирівському районному суді Вінницької області. ОСОБА_12 їм не пропонував вчиняти злочини, не керував підготовкою і вчиненням злочину. Все вийшло несподівано, оскільки обвинувачені за ініціативою ОСОБА_9 йшли в сарай шукати горілку. Капюшон ОСОБА_9 надівав для того, щоб не бути впізнаним потерпілими. Потерпілим ОСОБА_4 шкоду ОСОБА_9 відшкодував, а саме віддав 2000 грн., які йому виділив ОСОБА_7 з викрадених грошей. Також зазначив, що в скоєному щиро кається.

Обвинувачений підтвердив той факт, що на момент вчинення злочину його мобільний телефон перебував у ОСОБА_7, оскільки свого телефону у нього не було, і той відповідно телефонував куди йому потрібно і йому телефонували також. Підтвердив той факт, що на наступний день після вказаної події відносно потерпілих ОСОБА_7 поїхав в м. Вінницю для того, щоб передати ОСОБА_12 в виправну колонію передачу.

Також, ОСОБА_9 підтвердив той факт, що телефон, який було вилучено в ОСОБА_7 під час його затримання 31.01.2014, належав саме йому, однак він перебував в користуванні ОСОБА_7, а також те, що сім-карткою оператора «Київстар», яка була в його телефоні в той момент, використовується ним ще з 2010 року.

Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду показання про те, зокрема, що 19.01.2014 він, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 знаходилися в центрі смт Чернівці. ОСОБА_9 сказав їм, що його хтось побив і попросив піти з ним, щоб допомогти відомстити. По дорозі в с.Трактове Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_9 сказав, що можна зайти взяти самогонки у ОСОБА_5 Зайшли в сарай, потім в веранду, несподівано ОСОБА_5 відкрив двері з ліхтариком. ОСОБА_7 накинувся на потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зайшли до хати, після них зайшли ОСОБА_5 з ОСОБА_7 ОСОБА_8 взяв в темноті палицю і нею вдарив ОСОБА_5, після чого на веранді її і викинув. Потерпілим ОСОБА_5 ніхто не погрожував. ОСОБА_9 тримав потерпілу ОСОБА_4, а потерпілий ОСОБА_5 сидів на ліжку. ОСОБА_8 шукав самогон, щоб викрасти в інших кімнатах і на кухні. ОСОБА_8 бачив, як ОСОБА_4 давала гроші ОСОБА_9 Також викрали 3 мобільних телефони. Викрали 10200 гривень. Після крадіжки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від ОСОБА_7 отримали по 2000 грн., а решта грошей залишилась в ОСОБА_7 Під час скоєння злочину по мобільному телефону ніхто не розмовляв, і ОСОБА_8 свого мобільного на той час при собі не мав. Натягнув шапку, щоб потерпілі не впізнали. ОСОБА_12 знав як односельчанина, однак з ним ніколи не спілкувався. Ніколи не чув і не бачив, щоб ОСОБА_12 телефонував до ОСОБА_7 Вперше зустрівся з ОСОБА_12 в СІЗО. ОСОБА_7 ніколи не збирав його і ОСОБА_9, для того, щоб давати вказівки, що треба робити по вчиненню злочинів. Також ОСОБА_12 ніколи не керував їхніми діями з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, не казав, що потрібно робити. Потерпілим відшкодував 2000 грн., які йому дав ОСОБА_7 після вчинення крадіжки. Суду пояснив, що у скоєному він щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_5 надав суду показання про те, що подія була 19 числа 2014 року. ОСОБА_8 з дружиною дивились телевізор, світло не вмикали. Близько 22 год. 15 хв. він випускав кота на вулицю. Кіт забіг назад і він увімкнув світло та відкрив двері. Коли відкрив двері то у веранді побачив двох осіб, які лежали на підлозі і вони були в масках, які приховували їх обличчя. Коли ступнув ногою за поріг один стрибнув йому на спину. Коли він стрибнув йому на спину він крикнув до дружини «ОСОБА_4!». Більше нічого крикнути не зміг бо один з нападників закрив йому рокую рот. Коли він намагався вирватись, нападник затулив іншою рукою йому носа і каже: «Пішли до хати». До того, ОСОБА_70 його палкою вдарив по спині так, що забив памороки і він не міг ворухнутись. В чому були усі одягнені потерпілий не встиг роздивитись, але нападник який його бив палкою був невеликого зросту. Як тільки потерпілий переступив через поріг, ОСОБА_7 його притиснув у веранді до ліжка, і потерпілий почав чинити йому опір, але отримав удар палкою по голові і спині. Коли його уже завели до хати, ОСОБА_7 його «дьоргнув», вдарив кулаком під груди, що він аж присів і нападник сказав йому давати гроші. Той, що бив під груди теж невеликого зросту. Ця вся подія тривала хвилин з 20. Він відповів, що у нього немає грошей, сказав, що під ліжком лише є 300 грн. і хотів сам їх віддати, але ОСОБА_7 відкинув одіяло та забрав вказані кошти самостійно, а потім сказав дати ще грошей, але ОСОБА_5 відповів, що у нього немає більше. Після цього, ОСОБА_7 приставив до його горла ніж і пригрозив, що заріже. ОСОБА_5 відповів, що немає грошей більше, тоді вони до жінки кинулись питати про гроші, а один, здається ОСОБА_75, притиснув її подушкою, яку поклав на рота. ОСОБА_8 почула погрозу в його бік і сказала : «Не ріжте його! Я віддам гроші», тоді, ОСОБА_75 її пустив і вона витягла гроші з іншого ліжка. Нападник «пошастав» і сказав: «ОСОБА_76 ще». Потім нападники почали перекидати все на ліжку та знайшли ще гроші, після чого знову почали вимагати гроші. Жінка сказала їм, що в гаманці є близько 300,00 грн., які вона відклала для батюшки за освячення хати. Нападники ті гроші теж забрали, а гаманець викинули. ОСОБА_7 відразу, як прийшов до хати, сказав своїм підлеглим зібрати усі мобільні телефони. Жінка кинула один мобільний телефон під стіл та прикрила одягом, але його знайшли. Нападники забрали у них три мобільні телефони та гроші. Після того, як забрали гроші, ОСОБА_7 взяв телефон, свій чи один з телефонів самих потерпілих, та до когось подзвонив, йому хтось відповів, і він каже: «ОСОБА_41 грошей є», а потім запитав: «Що з дідом робити?». Потерпілий злякався, думав якби хоч живим залишитись. Потерпілий сидів на підлозі і все чув. Він знає хто що робив бо чув від них самих коли їх допитували. Про те, що дзвінок робив ОСОБА_7 він знає зі слів ОСОБА_9, але кому він дзвонив потерпілий не знає. Жінки телефон був робочий, а один їх телефон був взагалі новий, але всі три не були старі і були робочі і з них можна було дзвонити, кошти на рахунках мабуть були в той час. Які марки їх телефонів він не памятає. Телефони потерпілим не повернули, оскільки вони їх покидали в криницю, а потім діставали. ОСОБА_7 сказав їм з жінкою нікому нічого не говорити, інакше їх повбивають. Ще вони їх звязали, руки, ноги, залишили їх та пішли в невідомому напрямку. Нападників точно було троє. ОСОБА_8 всі були в масках. Били ОСОБА_5 по голові і по спині. Били поліном, деревяною палицею. Скільки грошей разом викрали точно не памятає, але памятає, що особисто у нього було 300,00 грн. Звязували чимось тоненьким, що з собою принесли. Прізвище ОСОБА_7 дізнався уже коли було розслідування бо був при його допиті. До вчинення злочину нікого з обвинувачених не знав, а їх прізвища дізнався коли слідчий допитував їх у сільській раді. Крім телефонів і грошей нападники ще забрали пляшку горілки. ОСОБА_8 усі троє були в масках, а тому обличь їх він не бачив. Бив ОСОБА_5 ОСОБА_70, а ОСОБА_7 був за дверима і накинувся на нього ззаду. Це ОСОБА_7 закривав йому рота, а ОСОБА_70 вдарив палицею по голові та по спині. ОСОБА_9 зайшов до хати та тримав його дружину. У ОСОБА_7 він бачив ножа з голубою ручкою, кухонного, цей ніж має бути у слідчого. Ніж ОСОБА_7 свій забув на ліжку і потерпілі його потім знайшли та віддали слідчому. Його особисто звязував ОСОБА_7, а дружину ОСОБА_75. ОСОБА_8 привязали їм руки до ніг. ОСОБА_5 трохи посмикав і розвязався потім. Точну суму грошей, які викрали знає його дружина. Коли ОСОБА_9 допитували то він сам казав ОСОБА_5, що це він тримав його дружину. До того він їх нікого не знав. Пройшло днів зо три, коли їх зловили та привели до сільської ради і слідчий сказав йому та його дружині бути присутніми. Одного з ними не було. Там їх розпитували і він все чув. А за ОСОБА_70 знає, бо до нього приїхав його брат на Трактове і сказав, що його викликають до сільської ради. Він сів у машину, коли приїхав у Чернівці його завели до слідчого де стояв ОСОБА_70, він повернув потерпілому гроші. ОСОБА_7 викрадені гроші поділив між хлопцями, але не порівну. Гроші повернули потерпілим лише ОСОБА_75 і ОСОБА_70, кожен по дві тисячі гривень. Це були ті кошти, які їм дав ОСОБА_7 після нападу. ОСОБА_8 відразу повернув кошти, коли потерпілого привезли в Чернівці, а за ОСОБА_9 мама принесла через день. Коли слідчий вивів на вулицю ОСОБА_7 то сказав йому: «ОСОБА_71 ти попросиш пробачення?!» і, він попросив.

Потерпіла ОСОБА_4 надала суду показання про те, що подія була 19 січня, на Водохреща. Потерпілі дивились телевізор. Чоловік пішов виганяти кота, а потерпіла лежала на ліжку. Коли чоловік вийшов з кімнати вона почула якийсь гуркіт, встала, подумала, що він не може кота вигнати. Вийшла з хати через коридорчик в веранду, а там світло горить. Там друга верандочка, саме там світло горіло і в масках троє було, вона побачила, що її чоловіка положили на ліжко і притиснули його, а поруч стояла палка. Потерпіла перелякалась і швидко повернулась до кімнати та почала думати про те, що має бути далі. Узяла телефон, оскільки хотіла кудись дзвонити, але передумала і кинула його під ліжко. Другий телефон підзаряджався, а третій на столі стояв. Нападники зайшли до кімнати, а потерпіла стояла серед хати. Завели чоловіка і посадили на ліжко. Один з нападників підійшов до неї, утримуючи її він закрив їй рот і головою до подушки притиснув. До чоловіка нападники казали: «ОСОБА_76 гроші!», потім потерпіла почула, що чоловік ойкнув. Його вдарили під ребра. Чоловік відповів, що у нього немає грошей, є тільки 300,00 грн., а нападник каже: «ОСОБА_76 деньги бо зарежу!». Потерпіла після почутого сказала: «Дитино не ріж, я тобі віддам гроші». Нападник який тримав потерпілу її після таких слів відпустив. Потерпіла витягнула рукавицю з грошима і віддала Карукові, а ОСОБА_75 віддав їх ОСОБА_7. Потерпіла в момент нападу не знала, що це був ОСОБА_75. Дізналась прізвища після того, як їх привозили до хати коли проводили розслідування. У низького і товстенького нападника був ніж. Після того, як потерпіла віддала гроші, ніж нападник поставив на ліжко і сказав до її чоловіка щоб той ще гроші давав. Потерпіла їх почала запевняти, що грошей більше не було. Нападник сам почав шукати в ліжку де сиділа потерпіла та знайшов гроші, які були замотані в целофані. Потім нападник сказав «Давайте ще!» і потерпіла відповіла, що в тумбочці є гроші, які вона відклала, гривень 400,00 і, нападник, який утримував перед тим потерпілу забрав ті гроші. Потім чоловіка посадили і почали перекидати все на ліжку де було складено дрантя. Потерпілу звязали. ЇЇ чоловіку заклеїли рот та теж звязали. Потерпілій звязали руки ззаду і рот завязали. Нападники все обшукали. Потім по телефону говорив нападник комусь: «ОСОБА_41 взяли» та питав: «що з ними робити?». Вийшов з кімнати один і другий, а третій виходив і сказав мовчати. Потерпіла почула, що розбили скло. Потерпілих нападники залишили звязаних. Згодом чоловік її якось розвязався і її розвязав. Коли потерпіла застилала ліжко то вона знайшла ніж нападників. Грошей викрали, разом з вартістю мобільних 18100,00 грн., а без вартості мобільних 17100,00 грн. Нападників потерпіла раніше не знала. Потім коли їх побачила, зрозуміла, що вона знає маму ОСОБА_61 і тата ОСОБА_70. Про напад на потерпілих в міліцію повідомив чоловік потерпілої. Вартість мобільних телефонів різна була. Так, з одного потерпілі дзвонили на Росію, його вартість 600,00 грн., а два по 400,00 грн. (купували телефони один за 300,00 грн., а другий за 350,00 грн., але в цьому потерпіла не впевнена). Разом вартість телефонів 1400,00 грн.

За клопотанням сторони захисту суд допитав свідка ОСОБА_77, який в судовому засіданні надав показання, зокрема, що він працює оперативним працівником. Він був присутнім, як водій, коли ОСОБА_7 показував криницю, в яку він з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 викинули мобільні телефони, після того, як розібрали їх на частини. Обвинувачені казали тоді, що ті телефони вони викрали в потерпілих ОСОБА_4.

Суд вважає, що крім показань потерпілих та свідка, вина обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину підтверджується:

- протоколом огляду місяця події від 23.01.2014 та фототаблицею до нього, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_78 та ОСОБА_79 оглянуто домогосподарство №1 по вул.Радгоспній в с.Трактове Чернівецького району Вінницької області, яке належить сімї ОСОБА_79. Прямо від входу в кімнату під стіною на відстані 3 м розташований стіл, вкритий полімерною скатертиною, на якій розташовані горщики з вазонами, ніж з надписом на лезі «TRAMONTІNA». Біля столу під стойкою розташоване ліжко, вкрите ганчірками та ковдрою, біля якого розташована деревяна палиця, довжиною 70 см., діаметром 3,2 см.. Далі за ліжком розташований стіл, на якому крім посуду розташований шнурок довжиною 20 см. Під час огляду місця події було вилучено кухонний ніж із ручкою синього кольору з надписом на ручці «TRAMONTІNA», деревяну палицю, шнурок з фрагментом липкої стрічки, 3 сліди пальців рук вилучених з шафи кімнати-залу будинку (а.с.184-194 т.2);

- висновоком експерта №34 від 23.01.2014, згідно якого у ОСОБА_5 мали місце такі тілесні ушкодження: синець в правому надбрівї, два синця на лівому скаті носу на фоні останнього поверхнева рана, синець на лівій щоці, синець по передній поверхні лівої вушної раковини, синець за лівою вушною раковиною, синець на правій щоці, забій мяких тканин правої підлопаткової дільниці, два синця на тилі лівої кісті біля проминевопоясного суглобу, синець на зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які виникли від неодноразової дії тупого предмета, можливо при обставинах на які посилається потерпілий, можливо 19.01.2014 та всі у сукупності належать до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (а.с.195 т.2);

- протоколом огляду місця події від 11.02.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_80, ОСОБА_81 та ОСОБА_82 проведено огляд узбіччя дороги по вул. Гагаріна в с.Борівка Чернівецького району Вінницької області. Зазначене узбіччя прилягає до домоволодіння №20 по вул.Гагаріна. На даному відрізку узбіччя розташована криниця, глибиною 17 м. Після зовнішнього огляду криниці, ОСОБА_82 спустився за допомогою мотузки до поверхні води криниці, за допомогою рибальського спорядження вийняв з води та підняв на поверхню деталі мобільних телефонів, а саме: корпус темно-синього кольору до мобільного телефону марки «Нокія 3310» з клавіатурою сірого кольору, мобільний телефон марки «Нокія 1110», в якому пошкоджена передня кришка корпусу та екран, також роздутий елемент живлення телефону ІМЕІ 356403/01/366877/1, у відсіку для сім-карти наявна сім-карта з надписом «Київстар», мобільний телефон з надписом марки «Нокія 1800» чорного кольору з пошкодженнями по всій поверхні корпусу телефону, де відсутній елемент живлення, у відсіку для сім-карти наявна сім-карта «Djuis», ІМЕІ телефону 353768/04/761404/9 (а.с.117-118 т.2);

- протоколом огляду предметів від 24.03.2014 з фототаблицею до нього, згідно якого старший слідчий в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83 провів огляд речей та предметів вилучених в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме оглянуто вилучені предмети під час затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_9, корпуси та частини телефонів, вилучені з криниці, розташованої на узбіччі вул.Гагаріна с.Борівка Чернівецького району Вінницької області (телефони належали потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4В.), предмети вилучені під час огляду місця події в будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у с.Трактове Чернівецького району (а.с.216-220 т.2);

- довідкою ФОП ОСОБА_84 від 27.03.2014, згідно якої вартість мобільних телефонів станом на 19.01.2014 року становить: Nokia 1110і 150 грн., Nokia 1800 275 грн., Nokia 3310 130 грн. (а.с.107 т.4).

Крім того, в судовому засіданні було досліджено речові докази, а саме:

- ніж, моток скотчу, шнур з шматком скотчу;

- корпус та частини телефонів марки «Нокіа 1110і», марки «Нокіа 1800»;

- передню та задню кришки телефону марки «Нокіа 3310», пластикову накладку до кнопки.

Сторона обвинувачення суду також надала пять протоколів слідчих експериментів, а саме від 04.02.2014, згідно яких ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розповіли, а в подальшому показали, як саме ними проводились розбійні напади (Т.2, а.с. 197-201); від 11.02.2014, згідно якого ОСОБА_7 розповів, а в подальшому показав, як саме проводились розбійні напади (Т.2, а.с.230-237); від 19.02.2014 згідно яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розповіли, а в подальшому показали, як саме ними проводились розбійні напади (Т.2, а.с.221-224).

Разом з тим, усі протоколи слідчих експериментів, які крім цього епізоду також стосуються епізодів відносно потерпілих ОСОБА_70 та ОСОБА_6 та ОСОБА_71, згідно положень ч.2 ст. 89 КПК України ще на стадії судового розгляду справи, після початку його дослідження, суд визнав очевидно недопустимими доказами, оскільки такі слідчі експерименти проводилась в межах кримінального провадження №12013020340000016 від 23.01.2014 і ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було оголошено підозру за ч.3 ст. 187 КК України, що є особливо тяжким злочином, однак такі слідчі дії проводились із підозрюваними без участі захисників.

Факт того, що усі слідчі експерименти проводились за відсутності захисників було підтверджено в ході судового розгляду стороною обвинувачення.

Висновок суду щодо недопустимості вказаних вище доказів відповідає правовій позиції Верховного Суду України зазначеній в постанові від 21.04.2016 №5-381кс15.

Крім того, стороною обвинувачення суду було надано ще два висновки експертів, а саме №11 від 31.01.2014 з ілюстративними таблицями до нього, згідно якого сліди пальців рук, які були вилучені під час ОМП 23.01.2014 не придатні для ідентифікації особи (а.с.240-248 т.2), а також №10 від 30.01.2014 та ілюстративна таблиця до нього, згідно якого слід тканини розмірами 55х44 мм, виявлений та вилучений при огляді місця події 23.01.2014, непридатний для ідентифікації та встановлення групової належності слідоутворюючого обєкта. (а.с.3-6 т.4).

Разом з тим, вказані вище висновки експертів суд вважає неналежними доказами в силу дії ст. 85 КПК України, оскільки вони не підтверджують жодну обставину, що підлягала доказуванню в межах даного кримінального провадження.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_12, то як уже зазначалось вище він свою вину у вчиненні, як даного злочину не визнав. Заперечував, як сам факт спілкування з обвинуваченими, в тому числі і з ОСОБА_7 по мобільних телефонах так і свою співучасть у вчинені інкримінованих йому злочинів так, як і будь-яку причетність до них.

Співучасть та причетність ОСОБА_12 у вчиненні злочинів заперечувалась також обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_12 у вчиненні даного злочину підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, свідок ОСОБА_85 в судовому засіданні надав суду показання про те, що він працює з 2012 року оперуповноваженим оперативного відділення виправної колонії №86. ОСОБА_12 під час відбування покарання в ВК №86 характеризується посередньо, тобто відносно нього було застосовано стягнення і заохочення. В кінці 2013 року на початку 2014 року в житловій секції, де проживав ОСОБА_12 було проведено обшук. В тумбочці ОСОБА_12 було виявлено та вилучено 2 пачки з-під цигарок, в одній з яких знаходилися 2 сім-картки, а ще були якісь рукописні записи. Обшук проводили працівники УБОЗу. Понятими для даної процесуальної дії було залучено засуджених.

Свідок ОСОБА_86 в судовому засіданні надав показання про те, що він з 2010 року працює начальником відділу безпеки ВК №86. ОСОБА_12 під час відбування покарання в ВК №86 характеризувався посередньо, тобто відносно нього були застосовані стягнення і заохочення. На початку 2014 року в житловій секції, де проживав ОСОБА_12 проводився обшук, під час якого були присутні 7 чоловік. Свідок особисто виявив в тумбочці ОСОБА_12 2 пачки з-під цигарок, а в одній із пачок, у фользі, були приховані 2 сім-картки. Обшук тривав близько 30 хвилин. Також, свідок зазначив, що за 7 місяців до обшуку, відносно ОСОБА_12 було застосовано стягнення за те, що йому було перекинуто через паркан колонії 7 мобільних телефонів та 1 літр спиртовмісної речовини.

Свідок ОСОБА_87 в судовому засіданні надав суду показання, що з ОСОБА_12 відбував покарання в ВК №86. Ніколи не бачив, щоб ОСОБА_12 користувався мобільним телефоном і від інших осіб теж не чув нічого подібного. Його було запрошено в якості понятого при обшуку в кімнаті і спальному приміщенні ОСОБА_12 Він бачив, як під час проведення обшуку з тумбочки дістали зошити і якісь папірці. Зошит та ще якісь рукописи, які були виявлені, помістили в спеціальний пакет і заклеїли в їх присутності. Після обшуку в штабі працівник міліції показав пачку з-під цигарок, в якій знаходилися сім-картки, та повідомив, що дану пачку з-під цигарок було знайдено в тумбочці ОСОБА_12 ОСОБА_84 ОСОБА_12 сказав, що це не його сім-картки, однак працівники міліції стверджували, що його. Поняті поставили підписи, а ОСОБА_12 сказав, що ці сім-картки не його, а тому він підпис ставити не буде, а підпишеться тільки за те, що його зошит. Крім ОСОБА_87, понятим також був ОСОБА_76. Ніяких прав понятим ніхто не розяснював, з протоколом ніхто не дав знайомитись, а лише дали підписати протокол та відпустили.

Свідок ОСОБА_76 в судовому засіданні надав суду показання, що з ОСОБА_12 відбував покарання у ВК №86 і проживав в одній кімнаті. Свідок ОСОБА_76 ніколи не чув і не бачив, щоб ОСОБА_12 користувався мобільним телефоном. Він був присутній в якості понятого при обшуку. При обшуку були присутні 20 людей. При обшуку не бачив, щоб щось вилучалось. В кінці обшуку було показано якісь записи, які були вилучені з якоїсь тумбочки, які були поміщені в пакет. В штабі, показали пачки з-під цигарок, в яких знаходились сигарети сім-картки. Про те, що ОСОБА_76 є понятим, він дізнався в штабі. Протокол про обшук складався в штабі, який він підписав в той же день, також підписався на пакунку з записами. Обшук тривав біля 1 год. 30 хв.

Свідок ОСОБА_88 в судовому засіданні надав суду показання, що ОСОБА_12 це його односельчанин, а інших обвинувачених знає трохи менше за ОСОБА_12 Коли відбував покарання в колонії, то двічі спілкувався з ОСОБА_12 Йому невідомо чи користувався ОСОБА_12 мобільним телефоном, оскільки він в колонії з ним проживав в різних бараках. Під час проведення обшуку він не був присутнім. ОСОБА_12 охарактеризував з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_89 в судовому засіданні надав суду показання, що сидів в ВК №86, і сидів там з ОСОБА_79, при чому в судовому засіданні вказав на ОСОБА_12, як на ОСОБА_79, якого він знає. Зазначив, що при обвинуваченому він мобільного телефона не бачив, телефонів взагалі ні у кого не бачив. Його покази різняться з показами даними на досудовому слідстві, тому що працівники поліції прийшли до них на зону дали йому підписати бумагу, що він бачив по справі, однак він взагалі нічого по справі не бачив, але підписав не читаючи. Тільки коли його викликали в судове засідання, він дізнався, що його викликають по справі ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_90 в судовому засіданні надав суду показання, що ОСОБА_12 знає, оскільки той проживає в сусідньому селі. Раніше разом відпочивали, спілкувались часто в 2008-2010 роках. В 2010 проходили спільниками по кримінальній справі. На початку 2014 року, в маршрутці, в Томашполі він випадково зустрів матір ОСОБА_12, яка в той момент розмовляла з ОСОБА_12 по мобільному телефону. ОСОБА_39 дала свідку телефон, щоб ті поспілкувались. ОСОБА_12 привітався та запитав як справи і чим свідок займається. Після розмови свідок повернув слухавку мамі. Погрози щодо фізичної розправи, через те, що ОСОБА_90 не передає передачі не було. Взагалі спілкування тривало 2-3 хвилини, не більше. Цей випадок був коли ОСОБА_12 відбував покарання. Також свідок ОСОБА_90 зазначив, що до нього приїжджали двоє працівників УБОЗу та казали, що ОСОБА_12 написав якийсь документ, показали фото хлопців (обвинувачених) і сказали що ОСОБА_90 з цими хлопцями підтримував відносини, ніби ОСОБА_12 телефонував йому і казав що робити, а ОСОБА_90 ними уже керував. ОСОБА_90 відмовився бо, він цих хлопців взагалі не знав. Показали фото, ОСОБА_90 підписався що їх не знає, і на цьому все закінчилось. Ще запитували за якогось ОСОБА_91. Сказав, що нічого не знає. Також працівники міліції, говорили, що йому погрожує ОСОБА_12, однак цього не було.

Свідок ОСОБА_92 в судовому засіданні надала суду показання, що до неї в 2011-2012 році телефонував ОСОБА_12, один чи два рази. ОСОБА_12 колись працював з її сестрою в Росії, вона пропала і він зателефонував і запитав чи вона знайшлася, та просив по можливості перекинути грошові кошти 5 грн. на номер телефону з якого телефонував. ОСОБА_12 особисто не знала, зателефонував ОСОБА_12, представився, сказав прізвище та імя, гроші не перекидала на телефон.

Свідок ОСОБА_93 в судовому засіданні надав суду показання, що ОСОБА_12 знає через рідного брата останнього. В червні 2013 року до нього зателефонував ОСОБА_12 і попросив його повнити йому рахунок на телефоні, однак ОСОБА_93 сказав, що в нього немає коштів. Також ОСОБА_12 попросив номер телефону ОСОБА_94, який йому свідок надав.

Свідок ОСОБА_53 в судовому засіданні надала суду показання про те, зокрема, що вона є матірю обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_12, вона знала, як односельчанина, який відбував покарання в місцях позбавлення волі. Один чи два рази її син спілкувався з ОСОБА_12 по телефону, оскільки ОСОБА_7 їхав на заробітки в Росію, і хотів, щоб брат ОСОБА_12, який там проживає, зустрів його. В кінці січня 2014 року о 23 год. 00 хв. їй зателефонували працівники поліції, і повідомили, що її син ОСОБА_7 затриманий міліцією і йому необхідно привезти теплі речі. Після чого в неї було проведено пять разів обшуки. ОСОБА_9 в неї вдома був один раз, це був той день, коли її сина та інших затримали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_56 в судовому засіданні надав суду показання про те, зокрема, що ОСОБА_7 це його пасинок. Гроші ОСОБА_12 він не перераховував. Лише одного разу до нього на мобільний телефон, прийшло смс-повідомлення про те, що перераховано кошти з його картки. Як йому згодом стало відомо, ці кошти перераховувала його дружина, оскільки картка постійно знаходилася в неї.

Свідок ОСОБА_95 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_12 це його однокласник. Влітку 2013 року ОСОБА_12 один раз телефонував йому з місць позбавлення волі, і просив його поповнити йому рахунок на 5 грн., що ОСОБА_95 і зробив, тобто поповнив рахунок того номера, з якого дзвонив ОСОБА_12

Тобто, показання вказаних вище свідків в сукупності з показаннями самого ж ОСОБА_12 свідчать про те, що за час відбування покарання в ВК №86 він все таки користувався мобільними телефонами та телефонував ряду осіб, в тому числі з приводу поповнення рахунку того номера з якого він телефонував.

Крім допиту свідків сторона обвинувачення також клопотала про дослідження доказів зібраних на стадії досудового розслідування.

Так, суду надано в якості доказів результати проведених по справі негласних слідчих (розшукових) дій, а саме:

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю місця від 03.03.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області Рупака А.А. №0-414т від 12.02.2014, за участю начальника сектору УБОЗ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_96 із застосуванням технічного засобу RR1500М носіїв інформації провів аудіо-, відеоконтроль місця, а саме камери ІТТ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області розміщеного в м.Тульчин по вул.Колонтай,3, протягом 10 діб з моменту поміщення ОСОБА_12, а саме у період з 21.02.2014 по 02.03.2014. Внаслідок проведення негласних слідчих дій отримано інформацію про причетність ОСОБА_12 на прізвисько «Калапач», до злочинної групи, до складу, якої входили ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які вчинили ряд тяжких злочинів загально кримінальної спрямованості, у тому числі, розбійні напади (а.с.27-28 т.4);

- протокол зведень №29/393т по обєкту контролю «ОСОБА_12І.», згідно якого розсекречено розмову від 22.02.2014 між фігурантом «ОСОБА_12І.» та агентом (а.с.29-30 т.4);

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю місця від 21.02.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області Рупака А.А. №0-417т від 12.02.2014, за участю начальника сектору УБОЗ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_96 із застосуванням технічного засобу RR1500М носіїв інформації провів аудіо-, відеоконтроль місця, а саме камери ІТТ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області розміщеного в м.Тульчин по вул.Колонтай,3, протягом 7 діб з моменту поміщення ОСОБА_12, а саме у період з 14.02.2014 по 20.02.2014. Внаслідок проведення негласних слідчих дій отримано інформацію про причетність ОСОБА_12 на прізвисько «Калапач», до злочинної групи, до складу, якої входили ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які вчинили ряд тяжких злочинів загально кримінальної спрямованості, у тому числі розбійні напади (а.с.31-32 т.4);

- протокол зведень №29/392т по обєкту контролю «ОСОБА_9В.», згідно якого розсекречені розмова 19.02.2014 файл №368 ч.6 та розмова 19.02.2014 файл №358 ч.2 між ОСОБА_9 і «Чоловіком», де ОСОБА_9 розповідає про напад на сімю ОСОБА_4, напад на ОСОБА_6, про те, що їхніми діями керував ОСОБА_12 (а.с.33-36 т.4);

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю місця від 21.02.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області Рупака А.А. №0-415т від 12.02.2014, за участю начальника сектору УБОЗ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_96 із застосуванням технічного засобу RR1500М носіїв інформації провів аудіо-, відеоконтроль місця, а саме камери ІТТ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області розміщеного в м.Тульчин по вул.Колонтай,3, протягом 7 діб з моменту поміщення ОСОБА_7, а саме у період з 14.02.2014 по 20.02.2014. Внаслідок проведення негласних слідчих дій отримано інформацію про причетність ОСОБА_12 на прізвисько «Калапач», до злочинної групи, до складу, якої входили ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які вчинили ряд тяжких злочинів загально кримінальної спрямованості, у тому числі розбійні напади. До протоколу додані матеріали, а саме чотири носії інформації, що підтверджують наявність у діях зазначених вище громадян ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (а.с.37-38 т.4);

- протокол зведень №29/394т по обєкту контролю «ОСОБА_7О.», згідно якого розсекречено розмови в камері №5 18.02.2014 (файл №360) та 19.02.2014 (файл №361) між ОСОБА_7 та «Тарасом», в якій ОСОБА_12 розповідає, що він знайомий з ОСОБА_12, де останній просить передати ОСОБА_7 йому передачі, та спонукає його до вчинення злочинів. Розповідає про вчинення злочину в селі Стрільченці Немирівського району (а.с.39-42 т.4);

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю місця від 21.02.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області Рупака А.А. №0-416т від 12.02.2014, за участю начальника сектору УБОЗ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_96 із застосуванням технічного засобу RR1500М носіїв інформації провів аудіо-, відеоконтроль місця, а саме камери ІТТ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області розміщеного в м.Тульчин по вул.Колонтай,3, протягом 7 діб з моменту поміщення ОСОБА_8, а саме у період з 14.02.2014 по 20.02.2014. Внаслідок проведення негласних слідчих дій отримано інформацію про причетність ОСОБА_12 на прізвисько «Калапач», до злочинної групи, до складу, якої входили ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які вчинили ряд тяжких злочинів загально кримінальної спрямованості, у тому числі розбійні напади. (а.с.47 т.4);

- роздруківку розсекречених розмов ОСОБА_8, зокрема розмови: 18.02.2014 файл №358, 18.02.2014 файл №364, згідно якого ОСОБА_8 розповідає про те, що ОСОБА_12 на прізвисько «Калапач спонукає до вчинення злочинів, про вчинення нападу на сімю ОСОБА_4 (а.с.48-58 т.4).

Крім того, за клопотаннями, як сторони захисту так і сторони обвинувачення суд дослідив записи 20 відеокасет результатів НСРД, на яких зафіксовано розмови обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з особами, які перебували з ними разом в камерах ІТТ, а саме розмови ОСОБА_12 в період з 21.02.2014 по 02.03.2014, розмови ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в період з 14.02.2014 по 20.02.2014. Записи містять більшу кількість інформації ніж протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю місця та протоколи зведень по обєктах контролю, які, як доказ були надані стороною обвинувачення. На записах зафіксовано, як обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомляють співкамерникам обставини вчинення ними злочинів, зокрема, по даним трьом епізодам та усі вони вказують на співучасть ОСОБА_12 в таких діяннях шляхом спілкування з ОСОБА_7 по мобільному телефону ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ОСОБА_12 також повідомляє співкамернику про своє знайомство та спілкування з ОСОБА_7 та його розповідь свідчить про його співучасть у вчиненні злочинів по даним трьом епізодам.

Разом з тим, вказані вище докази суд вважає за необхідне визнати недопустимими, оскільки сторона захисту висловила сумнів з приводу законності здобуття таких доказів, а сторона обвинувачення в порушення вимог ч.2 ст. 92 КПК України таку обставину в ході судового розгляду справи не довела.

Так, сторона захисту наголошувала на тій обставині, що на стадії досудового розслідування сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту процесуальні документи, які стали підставою для збирання вказаних вище доказів. Аналогічно сторона обвинувачення не представила таких документів і суду під час судового розгляду.

Прокурор не заперечував ту обставину, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області, які стали підставою для збирання вказаних вище доказів не були відкритті стороні захисту. Таку обставину представник сторони обвинувачення мотивував тим, що вказані ухвали слідчого судді містили гриф таємності і на стадії досудового розслідування їх не було розсекречено. Розсекреченими були лише результати проведення такої слідчої дії і такі результати, тобто докази, були суду представлені.

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо законності здобуття таких доказів суд встановив, що сторона обвинувачення на стадії вирішення справи в суді уже позбавлена можливості усунути недоліки слідства, що стосується відкриття зазначених матеріалів, оскільки, як слідує з листа Апеляційного суду Вінницької області № 1-27/162/2017 від 29.06.2017, надати інформацію про осіб, відносно яких судом надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх вид та строк дії в кримінальному провадженні № 12014020340000016 від 23 січня 2014 року неможливо, оскільки ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 0-414т, 0-415т, 0-416т, 0-417т від 12 лютого 2014 року (секретна номенклатурна справа № 5.4/14т, том № 6, а.с.91-92,95-96,99-100,103-104) у зазначеному вище кримінальному провадженні знищені на підставі акта № 53/26/52-49нт від 20 лютого 2014 року. Разом з тим, із записів в Журналі обліку вхідних документів РСО суду (Обл. №178 в журналі ф.41) вбачається, що 12 лютого 2014 року на облік за вхідними номерами №0-508т, 0-509т, 0-510т, 0-511т було поставлено клопотання з Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій області (№34т, 35т, 36т, 37т від 11 лютого 2014 року) в кримінальному провадженні № 12014020340000016, які після розгляду слідчим суддею було підшито до секретної номенклатурної справи (№5.4/14т, том №6, а.с.88,93,97,101). В Журналі обліку підготовлених документів РСО суду (Обл. № 130 в журналі ф.41) 12 лютого 2014 року було поставлено на облік ухвали № 0-414т, 0-415т, 0-416т, 0-417т в кримінальному провадженні №12014020340000016. Перші примірники вказаних ухвал 13 лютого 2014 року направлено до Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій області (розписка відповідальної особи в розносній книзі РСО суду). Другі примірники підшиті до секретної номенклатурної справи (№5.4/14т, том № 6, а.с.91-92,95-96,99-100,103-104). В той же час, облікові форми (журнали) РСО суду, де реєструються клопотання і ухвали, не передбачають інших записів, крім наведених вище, з яких можна було б встановити, стосовно кого надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вид негласних слідчих (розшукових) дій, термін, на який надавався дозвіл, результат розгляду слідчим суддею клопотання (Т.19, а.с.181).

Щодо інших примірників ухвал слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області то згідно листа ГУНП у Вінницькій області № 4498/24-2017 від 06.07.2017, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 1201402034000016 за підозрою ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України, проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій. Клопотання про надання дозволу на проведення указаних негласних слідчих (розшукових) дій, а також ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області про надання дозволу на їх проведення, знищені згідно акту № 23 дск від 06.04.2015 «Про відбирання на знищення та знищення справ та журналів Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій області», затвердженого т.в.о. начальника Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій області майором міліції ОСОБА_97 (Т.20, а.с.41).

Із зазначеного вище слідує, що сторона обвинувачення не лише не відкрила стороні захисту на стадії досудового розслідування матеріали, які стали правовою підставою проведення таких слідчих дій, а саме відповідні клопотання, з якими слідство зверталось до слідчого судді та ухвали слідчого судді за наслідками розгляду таких клопотань, але і не забезпечило збереження таких документів, що позбавляє, як сторону захисту так і суд можливості перевірити допустимість результатів таких дій як доказів.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України зазначеній в постанові від 16.03.2017 №671/463/15-к.

Разом з тим, незважаючи на визнання вказаних вище доказів недопустимими суд вважає, що вина ОСОБА_12 у вчиненні даного злочину, крім показань потерпілих ОСОБА_4 та самих обвинувачених, також підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом обшуку від 07.02.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.02.2014, в присутності понятих ОСОБА_98 та ОСОБА_87 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_12, який проживає в житловій секції №31 ВК №86. Під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 було виявлено та вилучено дві СІМ-карти операторів ОСОБА_27 та ОСОБА_72, папери із рукописними записами, зошит із записами. ОСОБА_12 від підпису в протоколі відмовився не пояснюючи причини (а.с.109-114 т.2);

- протоколом огляду предметів від 06.03.2014 з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто речі, які були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12, зокрема: коробку з-під сигарет «KENT», сім-картку «Life» з серійним номером «2300 2290 3344 3» та абонентським номером №380633011841; сім-картку «ОСОБА_72Ес.Ем.» з серійним номером «89380 03992 22934 8691 F» та абонентським номером №380671693909; папку для паперів з полімерного матеріалу зеленого кольору; 40 фрагментів паперу різного кольору та розмірів, на яких є рукописні надписи, переважно імена, номери мобільних телефонів та інші числа; фрагмент цупкого паперу з рукописним текстом: «380960803879 ВК__Логин: Kalapah2013_пароль: 881133b331188_____Kalapah»; фрагмент аркушу паперу, на обох сторонах якого є рукописний текст, виконаний барвником синього кольору. Серед інших надписів є: «НОМЕР_5 сага чом.»; зошит у клітинку, в якому є 50 аркушів, а також 2 аркуші вставлені в зошит, з рукописними записами; штекер від електроприладу з обрізаним електрошнуром довжиною біля 3 см.; розєм від зарядного пристрою до мобільного телефону з двома електропроводами чорного та червоного кольорів (а.с.119-129 т.2).

Оглянутими в ході судового розгляду справи речовими доказами, а саме:

- двома сім-картками «ОСОБА_72 Ем» та «Life», які містились в пачці з під цигарок марки «KENT»;

- записами, які містяться в зошиті у клітинку та на двох аркушах, вставлені в зошит з записами. Також було оглянуто вилучений в ході обшуку штекер від електроприладу з обрізним електрошнуром, розєм від зарядного пристрою до мобільного телефону з двома електропроводами чорного та червоного кольорів. Усі ці речові докази містились у папці для паперів з полімерного матеріалу зеленого кольору;

- мобільним телефоном ОСОБА_9 марки «Самсунг GT-C 3011» ІМЕІ 357497/04/670019/8 з сім-картою «ОСОБА_72 Ем» № 096-6025634.

Також, його вина підтверджується :

- висновком експерта №97-П від 24.03.2014 з ілюстративною таблицею до нього, згідно якого рукописні записи «НОМЕР_6 мой» на 1-й сторінці зошита, рукописні записи «мама 098-325-43-97» на 49-й сторінці зошита, рукописні записи «096-080-38-79 ОСОБА_87 номер.» на 50-й сторінці зошита, рукописні записи «Сага Чомб. НОМЕР_5 …. Серега НОМЕР_7 0633200113 ОСОБА_99 5577212709322922 ОСОБА_7 Мухівці поворот на лево» на двох аркушах у клітинку, встановлених у зошит, рукописні записи «НОМЕР_5 сага чом.» на фрагменті аркушу паперу у клітинку виконані гр. ОСОБА_12 Рукописні записи «НОМЕР_6 мой» на 1-й сторінці зошита, рукописні записи «мама 098-325-43-97» на 49-й сторінці зошита, рукописні записи «096-080-38-79 ОСОБА_87 номер.» на 50-й сторінці зошиту, рукописні записи «Сага Чомб. НОМЕР_5 …. Серега НОМЕР_7 0633200113 ОСОБА_99 5577212709322922 ОСОБА_7 Мухівці поворот на лево» на двох аркушах у клітинку, встановлених у зошит, рукописні записи «НОМЕР_5 сага чом.» на фрагменті аркушу паперу у клітинку виконані однією особою (а.с.134-139 т.2);

Обвинувачений ОСОБА_12 стосовно протоколу обшуку від 07.02.2014 надав суду показання про те, що у нього був лише зошит-блокнот, в якому були записані номера телефонів, а інші рукописні папірці були зібрані по всій житловій секції. Захисники обвинуваченого ОСОБА_12 заявила клопотання, щодо визнання протоколу обшуку від 07.02.2014 недопустимим доказом на підставі ст. 89 КПК України, оскільки проведення даної слідчої дії є незаконним і грубо порушили права учасників, так як їх, а саме ОСОБА_12 та понятих, повністю роздягнули, і вони вимушені були стояти весь обшук оголеними близько 1,5 години, що принижує людську гідність, а тому такий доказ необхідно визнати недопустимим. Обшук проводила особа яка неуповноважена була його проводити, це ОСОБА_102, Уманець. Але протокол підписав з невідомих причин Петриманський та ОСОБА_85 які під час обшуку та в протоколі обшуку не фігурують. Вилучену коробку з-під цигарок не показували понятим.

За клопотанням сторони захисту суд допитав в якості свідків працівників правоохоронних органів, які були присутні при проведенні зазначеного вище обшуку.

Так, свідок ОСОБА_75 в судовому засіданні надав показання про те, що в 2014 році він працював старшим оперуповноваженим управління з організованою злочинністю ГУНП. В лютому 2014 року він був присутній при проведенні обшуку в пенітенціарній службі, в якості оперативного працівника. Обшук проводився на підставі ухвали суду. Крім свідка ОСОБА_75, при обшуку були задіяні ОСОБА_102 та працівники пенітенціарної служби. Також були присутні при обшуку поняті, які були залучені з числа засуджених. Обшук проводився в кімнаті, де ОСОБА_12 відбував покарання. ОСОБА_12 був присутній при проведенні обшуку і був одягнений, йому було оголошено ухвалу суду. Протокол проведення обшуку складав ОСОБА_103 Під час обшуку біля ліжка в тумбочці ОСОБА_12 було знайдено в пачці з-під цигарок 2 сім-карки, записники з мобільними телефонами різних громадян. Після закінчення обшуку всі присутні підписалися. В судовому засіданні 24.03.2017 надав показання про те, що проводився обшук в батьків ОСОБА_12, але нічого знайдено не було. Метою обшуку у приміщенні, де проживав ОСОБА_12 було віднайдення доказів. ОСОБА_12 був присутній біля осіб, які проводили обшук. Сім-картки знайшов представник пенітенціарної служби, яку всім учасникам обшуку показав. ОСОБА_12 говорив, що йому їх підкинули і що це не його речі. Протокол обшуку складався в кімнаті, де проводився обшук. ОСОБА_12 особисто вказав на свої ліжко і тумбочку.

Свідок ОСОБА_102 в судовому засіданні надав показання про те, що в січні 2014 року він працював оперативним працівником УБОЗ. На підставі ухвали слідчого судді та за дорученням слідчого проводився обшук в житловій секції де проживав ОСОБА_12, в присутності 2-х понятих з числа осіб, які відбували покарання. Також при обшуку був присутній ОСОБА_12, який був одягнений. ОСОБА_12 в присутності двох понятих було оголошено ухвалу слідчого судді про обшук, а понятим розяснено їх права та обовязки. ОСОБА_12 вказав де саме знаходиться його ліжко і тумбочка. При проведенні обшуку надавали допомогу 2 працівники колонії, оскільки вони більш обізнані в тому, де саме засуджені ховають заборонені речі. В тумбочці ОСОБА_12 в пачці з-під цигарок було знайдено 2 сім-карти, в сумці були зарадяні пристрої, також були аркуші паперу з записами. Протокол обшуку складався в житловій секції, тобто безпосередньо в приміщенні де проводився обшук, а знайомилися поняті і ОСОБА_12 з протоколом обшуку в штабі. Всі присутні під час обшуку розписалися в протоколі обшуку, а ОСОБА_12 відмовився підписувати протокол, при цьому не даючи ніяких пояснень. Фото, відео-фіксації проведення обшуку не проводилося. В судовому засіданні 24.03.2017 надав показання, що також при обшуку були присутні ОСОБА_75 і Літвіцький. При обшуку були присутні 2 чоловік з установи, ОСОБА_12, ОСОБА_75, Літвіцький, і ОСОБА_102 ОСОБА_12 був одягнений і стояв лицем до свого спального місця. Оглянуто було спальне місце, тумбочку і сумку ОСОБА_12. Понятим були розяснені права і обовязки. Протокол складався в житловій секції, а підписувався в іншому приміщенні. ОСОБА_12 відмовлявся підписувати протокол, не пояснював при цьому причини. Фізичний і психологічний тиск на ОСОБА_12 і на понятих не чинився.

Свідок ОСОБА_54 в судовому засіданні надав показання, що в січні 2014 року він працював першим заступником Чернівецького районного відділу міліції, начальником слідчого відділу. По даному кримінальному провадженню він був включений до складу слідчо-оперативної групи, і брав участь як слідчий. В ході розслідування кримінального провадження щодо розбійних нападів, в ході проведених слідчих дій, з показів ОСОБА_9 та ОСОБА_7, було встановлено причетність ОСОБА_12 до даних злочинів. Допит ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 він проводив особисто декілька разів, і на досудовому слідстві вони вказували на причетність ОСОБА_12 до кримінальних правопорушень. З ОСОБА_9 проводив слідчий експеримент за фактом розбійних нападів, обвинувачені вину визнавали, просили вибачення у потерпілих. Також проводилася відеофіксацію проведення слідчого експерименту. Психологічного та фізичного тиску на обвинувачених з боку правоохоронних органів не було. В судовому засіданні 24.03.2017 надав показання, що інформацію про те, що ОСОБА_12 причетний до злочинів, слідству надав ОСОБА_7, який постійно йшов на співпрацю зі слідством, розказував про своїх співучасників. Фізичного і психологічного тиску на ОСОБА_7 зі сторони ОСОБА_54 не було. Свідок ОСОБА_54 приймав участь як слідчий у слідчій групі. Кримінальна справа по ОЗГ була направлена з Вінниці, а кримінальне провадження по окремим крадіжкам без ОЗГ була сформована Чернівецьким райвідділом, тому було сформовано 2 різних кримінальних провадження.

Зважаючи на покази зазначених свідків, які приймали участь в обшуку, клопотання сторони захисту на переконання суду задоволенню не підлягає, оскільки обшук було проведено з дотриманням вимог ст. 233, 234 КПК України. Крім того, суд звертає увагу, що обшук було проведено в установі виконання покарань, а відтак зважаючи на положення ч.2 ст. 233 КПК України суд не вбачає підстав для визнання вказаного вище доказу недопустимим.

Обвинувачений ОСОБА_12 зазначив, що в нього був записник, в якому зазначена була інформація, а саме номери мобільних телефонів. Коли забирали знайдені сім-картки, то ОСОБА_12 просив, щоб йому показали, яка саме інформація зберігається на даних сім-картках, однак йому не показали. Також є записані його логін і пароль в контакті, однак він був зареєстрований там ще в 2008 році. Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначила, що протокол огляду від 06.03.2014 суперечить протоколу обшуку від 07.02.2014, оскільки в протоколі обшуку аркуші паперу закінчуються на нумерації 33, а 34 це вже йде зошит, тобто протокол огляду йде в розбіжність з тим, що було вилучено під час обшуку. Зошит який було оголошено 50 аркушів, а в протоколі обшуку зазначено, що зошит в клітинку 51 арк.

Вказані вище доводи ОСОБА_12 з приводу того, що обвинуваченому належав лише вилучений під час обшуку зошит, а інші аркуші паперу та вставлені в зошит аркуші ні, суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки відповідно до висновку експерта №97-П від 24.03.2014 з ілюстративною таблицею до нього, рукописні записи «НОМЕР_6 мой» на 1-й сторінці зошита, рукописні записи «мама 098-325-43-97» на 49-й сторінці зошита, рукописні записи «096-080-38-79 ОСОБА_87 номер.» на 50-й сторінці зошита, рукописні записи «Сага Чомб. НОМЕР_5 …. Серега НОМЕР_7 0633200113 ОСОБА_99 5577212709322922 ОСОБА_7 Мухівці поворот на лево» на двох аркушах у клітинку, встановлених у зошит, рукописні записи «НОМЕР_5 сага чом.» на фрагменті аркушу паперу у клітинку виконані ОСОБА_12 та вони виконані однією особою (а.с.134-139 т.2).

На переконання суду його вину також підтверджують:

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.02.2014, згідно якого на підставі ухвалі слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.02.2014, в приміщенні головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк» розташованому за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,32 у присутності провідного спеціаліста ОСОБА_104 та понятих ОСОБА_105 та ОСОБА_106 проведено тимчасовий доступ до документів, які були вилучені, а саме: виписки по особовому рахунку №4627091206767613 1 арк.; виписки по особовому рахунку №5577212709322922 3 арк.; анкета заява №1005090500190823127 2 арк.; копія паспорту ОСОБА_7 (а.с.99-109 т.2). З даного доказу слідує, що банківська картка №5577212709322922 дійсно належала ОСОБА_7;

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвал слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 08.02.2014 та від 07.02.2014. Описи датовані 25.02.2014 та 12.02.2014 (Т.19, а.с.168, 209, 212, 215);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12.02.2014 та від 25.02.2014 щодо здійснення виїмки (вилучення) інформації в ПрАТ «Київстар» на підставі ухвал слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.02.2014 та від 08.02.2014 (Т.19, а.с.208, 216).

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 25.02.2014 щодо здійснення виїмки (вилучення) інформації в ТОВ «Астеліт» на підставі ухвал слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.02.2014 та від 08.02.2014 (Т.19, а.с.210, 213).

- довідкою ПрАТ «Київстар», згідно якої, у звязку з обмеженням технічними можливостями обладнання телекомунікаційної мережі «Київстар», інформація в передплаченому звязку щодо ІМЕІ мобільних терміналів зберігається впродовж 12-ти (дванадцяти) місяців (станом на день виконання ухвали надання інформації можливе за період з 24.02.2013 по теперішній час) (Т.19, а.с.166).

На підтвердження допустимості вилучених доказів в ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Астеліт» суду надано відповідно чотири ухвали слідчого судді від 07.02.2014 та від 08.02.2014 (Т.19, а.с.160-163, 186-188).

- протоколом огляду предметів від 04.03.2014, згідно якого слідчий в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83 провів огляд оптичного диску з інформацією про телефонні зєднання абонентів мобільного зв'язку «ОСОБА_72Ес.Ем.». Проведеним оглядом встановлено: 1.Оптичний диск «СD-R 52Х» фірми «і-tech» ємністю 700 Мb. На поверхні диску є рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору : «Київстар» до вх. №1503 справа № 150/152/14-к вих.№1333/1/кт від 12.02.2014 р.». Під час огляду за допомогою робочого комп'ютера інформації, що міститься на диску, виявлено інформацію про телефонні з'єднання ряду абонентів мобільного зв'язку «Київстар». Зокрема: 067-1693909 (номер ОСОБА_12І.); № 096-6025634 (номер ОСОБА_9В.); № 098-7732354 (номер ОСОБА_7О.); № 068-5523476 (номер ОСОБА_8В.); № 096-2959214 (номер ОСОБА_91С.). На диску містяться відомості про з'єднання вказаних абонентів між собою та іншими абонентами, про дату та час таких з'єднань, тривалість дзвінків, адреси розташування та номери базових станцій, у зоні дії яких здійснював дзвінок абонент А, та інші відомості. Інформацію, що має значення для встановлення істини у даному провадженні, було відкопійовано, згруповано та роздруковано на аркушах паперу формату А4 (Додатки), що додаються до даного протоколу. 2. Оптичний диск фірми «СD-R 52Х» фірми «ТDК» ємністю 700 Мb. На поверхні є рукописний надпис, виконаний барвником зеленого кольору : «№-3854 5». Під час огляду за допомогою робочого комп'ютера інформації, що міститься на диску, виявлено інформацію про телефонні з'єднання ряду абонентів мобільного зв'язку «Лайф». Зокрема : № 063-3011841 (номер ОСОБА_12І.); № 063-3200113 (номер ОСОБА_107М.). На диску містяться відомості про з'єднання вказаних абонентів з іншими абонентами, про дату та час таких з'єднань, тривалість дзвінків, розташування та номери базових станцій, у зоні дії яких здійснював дзвінок абонент А, та інші відомості (а.с.147-178 т.2);

- протокол огляду предметів від 07.03.2014 згідно якого слідчий в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83 провів огляд оптичних дисків з інформацією про телефонні зєднання абонентів мобільного зв'язку «ОСОБА_72Ес.Ем.» та «МТС». Проведеним оглядом встановлено: 1.Оптичний диск «CD-R 52Х» фірми «ТDК» ємністю 700 Мb. На поверхні диску є рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору : «Київстар» до вх.№1578 справа № 150/169/14-к вих.№1778/1/кт від 25.02.2014». Оптичний диск «CD-R 52Х» фірми «SONY» ємністю 4,7 Gb. На поверхні диску є рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору: «Київстар» адреси БС до вх.№1578, справа 150/169/14-к, ЄРДР № 12014020340000016 від 23.01.2014 р.». Під час огляду за допомогою робочого комп'ютера інформації, що міститься на даних дисках, виявлено інформацію про телефонні з'єднання ряду абонентів мобільного зв'язку «Київстар», номери та імена яких записані у пам'яті сім-карток, вилучених у ОСОБА_12 На дисках містяться відомості про з'єднання вказаних абонентів з іншими абонентами, про дату та час таких з'єднань, тривалість дзвінків, адреси розташування та номери базових станцій, у зоні дії яких здійснював дзвінок абонент А, та інші відомості. 2.Оптичний диск «CD-R 52Х» фірми «ТDК» ємністю 700 Мb. На поверхні диску є рукописний надпис, виконаний барвником чорного кольору: «GD/KL-П/14/3002 04.03.2014». Під час огляду за допомогою робочого комп'ютера інформації, що міститься на диску, виявлено інформацію про телефонні з'єднання абонента мобільного зв'язку «Лайф» № 066-6504304, який записаний у пам'яті сім-картки, вилученої у ОСОБА_12 під іменем «ОСОБА_92 МТС». На диску містяться відомості про з'єднання вказаного абонента з іншими абонентами, про дату та час таких з'єднань, тривалість дзвінків, адреси розташування та номери базових станцій, у зоні дії яких здійснював дзвінок абонент А, та інші відомості (а.с.180 т.2).

Щодо даного доказу то захисник обвинуваченого ОСОБА_12 також заперечувала з приводу його допустимості, оскільки на її думку слідчий Литвинюк Р.В. не мав права проводити огляд оптичного диску з інформацією про телефонні зєднання абонентів мобільного зв'язку «ОСОБА_72Ес.Ем.», оскільки огляд мав проводити відповідний спеціаліст в цій галузі, тобто представник ОСОБА_72 або відповідний працівник технічного відділу міліції. Також зазначила, щоб скласти протокол огляду, необхідно було скласти протокол виїмки з ОСОБА_72 та Лайфа за участю понятих.

Вказані вище доводи захисника суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються, як змістом самих протоколів вилучення в яких вказано про участь двох понятих при проведенні такої слідчої дії так і тими повноваженнями, якими наділений слідчий при здійснені досудового розслідування нормами КПК України.

За клопотанням сторони захисту суд дослідив інформацію вилучену в операторів мобільного звязку ТОВ «Астеліт» та ПрАТ «Київстар», яка міститься на оптичних дисках, і яка містить більше інформації ніж вказані вище протоколи огляду предметів (а.с.147-178, 180 т.2).

Як слідує з інформації, яка міститься в протоколі огляду предметів від 04.03.2014, а саме на оптичному диску «CD-R 52Х» фірми «i-tech» ємністю 700 Mb., на поверхні диску є рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору: «Київстар» до вх. №1503 справа № 150/152/14-к вих. № 1333/1/кт від 12.02.2014», 19.01.2014 між абонентами № 096-6025634, який належить ОСОБА_9В (Абонент А) та № 067-1693909, який належить ОСОБА_12 (Абонент Б) було здійснено численні зєднання.

Так, 19.01.2014, тобто в день події злочину вчиненого відносно подружжя ОСОБА_4, відбулись зєднання Абонента А, тобто номер ОСОБА_9 з Абонентом Б, тобто номер ОСОБА_12, а саме:

- 10:25:16 тривалість близько 2-х хвилин (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 17:05:19 тривалість менше 1-єї хвилини (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 17:34:15, о 17:36:48 тривалість менше 1-єї хвилини (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 19:29:42 тривалістю менше ніж пів хвилини (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 20:31:15 тривалість близько 2-х хвилин (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 21:26:20 тривалість більше 3-х хвилин (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 22:01:35 тривалість близько 5-ти хвилин (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 22:12:14 тривалість близько півтори хвилини (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 22:53:59 тривалість близько півтори хвилини (Вихідний дзвінок до Абонента Б);

- 22:59:15 тривалість пів хвилини (Вихідний дзвінок до Абонента Б);

- 23:01:46 тривалість менше пів хвилини (Вхідний дзвінок до Абонента А);

Крім того, дзвінки нульової тривалості, тобто ті що залишились без відповіді абонента, якому телефонують, а саме о: 23:27:50; 21:58:44; 24:59:58; 22:00:13; 22:01:18; 22:11:37; 20:56:24; 23:08:35; 23:21:28; 23:21:48; 23:24:48. Також, о 00:05:12, 20.01.2014.

Також, зєднання вказаних вище абонентів відбулось вночі 20.01.2014, а саме:

- 00:05:46 тривалістю шість хвилин (Вхідний дзвінок до Абонента А);

- 01:08:48 тривалістю майже півтори хвилини (Вихідний дзвінок до Абонента Б).

Крім того, між абонентами № 096-6025634, який належить ОСОБА_9В (Абонент А) та № 067-1693909, який належить ОСОБА_12 (Абонент Б) відбувались зєднання різної тривалості також, як до події даного злочину так і після неї, аж до моменту затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_7 31.01.2014, а саме: 15.01.2014 в кількості 48 разів, 16.01.2014 в кількості 26 разів, 17.01.2014 в кількості 12 разів, 18.01.2014 в кількості 10 разів, 20.01.2014 в кількості 63 рази, 21.01.2014 в кількості 60 разів, 22.01.2014 в кількості 38 разів, 23.01.2014 в кількості 36 разів, 24.01.2014 в кількості 32 рази, 25.01.2014 в кількості 37 разів, 26.01.2014 в кількості 89 разів, 27.01.2014 в кількості 32 рази, 28.01.2014 в кількості 9 разів, 29.01.2014 в кількості 23 рази, 30.01.2014 в кількості 22 рази, 31.01.2014 в кількості 28 разів (зміст інформації на оптичному диску та Т.2, а.с.147-154).

Досліджена судом інформація також містить відомості про неодноразові факти зєднань між абонентськими номерами НОМЕР_8 і НОМЕР_6, які знаходились в зоні дії базових станцій м. Вінниці, району місця знаходження ВК№86 та які були вилучені в ходу обшуку в ВК№86 в приліжковій тумбочці, якою користувався ОСОБА_12 із:

- абонентським номером НОМЕР_5 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався ОСОБА_7О.);

- абонентським номером НОМЕР_9 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався ОСОБА_8В.);

- абонентським номером НОМЕР_7 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_91 в домі якого 31.01.2014 було затримано обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7О.);

- абонентським номером НОМЕР_10 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_108 на прізвисько «Чечен») і запис про якого був в зошиті ОСОБА_12;

- абонентським номером НОМЕР_11 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_109А.);

- абонентським номером НОМЕР_12 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_93В.);

- абонентським номером НОМЕР_13 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_92В.);

- абонентським номером НОМЕР_14 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_51В.);

- абонентським номером НОМЕР_15 (за твердженням сторони обвинувачення номер яким користувався свідок ОСОБА_95В.).

Тобто, показання свідків в сукупності в інформацією вказаних вище операторів мобільного звязку свідчать про той факт, що саме ОСОБА_12 належали вилучені сім-картки та те, що він ними постійно користувався.

Показання свідків ОСОБА_87, ОСОБА_76 та ОСОБА_89 суд оцінює критично. Зокрема, з приводу заперечень можливості користування засобами мобільного звязку в установі виконання покарань суд оцінює критично, оскільки сам обвинувачений ОСОБА_12 підтвердив такий факт, зазначаючи, що взамін пачки цигарок або за кошти можна було телефонувати на будь-який номер та в будь-який час. Крім того, сам обвинувачений надав показання про те, що в користуванні засуджених була сім-картка, номер якої, як він стверджує, він не памятає, однак памятає, що останні цифри мобільного номеру були 909. Обвинувачений стверджував факт того, що при обшуку в жовтні 2013 року дану сім-картку було вилучено працівниками колонії однак доказів на підтвердження даної обставини в ході судового розгляду суду надано не було.

Факт спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в період відбування останнім покарання в ВК№86 підтверджено, як самими обвинуваченими, з приводу того, що ОСОБА_7 кілька разів передавав ОСОБА_12 передачі, при чому показання обвинувачених неодноразово змінювались з приводу даного факту, що стосується кількості таких передач, а саме однієї чи декількох, так і свідком ОСОБА_53, яка є матірю обвинуваченого ОСОБА_7

Крім того, факт спілкування з ОСОБА_12 під час відбування ним покарання в ВК№86 через засоби мобільного звязку підтверджено показаннями вказаних вище свідків. Так, свідок ОСОБА_95 надав показання, зокрема, щодо телефонного дзвінка ОСОБА_12 до нього, з мобільного телефону, з прохання поповнити рахунок того номеру з якого телефонував ОСОБА_12 Разом з тим, свідок стверджував, що це було влітку 2013. Також, свідки ОСОБА_92 та ОСОБА_93 надали суду аналогічного змісту показання з приводу телефонних дзвінків ОСОБА_110 до них з проханням поповнити рахунок мобільного номеру з якого він телефонував, однак свідок ОСОБА_92 вказала, що це було в 2011-2012 роках, а свідок ОСОБА_93 вказав, що це було в червні 2013 року.

Крім того, як уже вказувалось вище суд дослідив в ході розгляду справи протокол огляду предметів від 24.03.2017 з фототаблицею до нього, згідно якого старший слідчий в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83 провів огляд речей та предметів вилучених в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме оглянуто було вилучені предмети під час затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_9, зокрема, мобільний телефон ОСОБА_9 Телефон марки «Самсунг GT-C3011» IMEI 357497/04/670019/8. В телефоні було розміщено сім-картку з абонентським номером оператора «Київстар.Дж.Ес.Ем» № НОМЕР_16. У памяті телефону та сім-картки в списку контактів виявлено записи, зокрема, «Мій № НОМЕР_16», «ОСОБА_110 НОМЕР_8», «ОСОБА_41 №0687630064», «ОСОБА_99 № НОМЕР_10» (а.с.216-220 т.2).

Таким чином, аналіз вказаних вище доказів в сукупності доведеності того, що обвинувачений ОСОБА_9 ще з 2010 року постійно користувався номером мобільного телефону № НОМЕР_16 суд вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_12 підтримував телефонний зв'язок з обвинуваченим ОСОБА_7, саме через телефон належний ОСОБА_9, в тому числі і в дні коли відбувались події вказаних вище трьох злочинів.

Так, суд зазначав вище показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які вказали, що після того, як забрали гроші, ОСОБА_7 взяв телефон та до когось подзвонив і йому хтось відповів, і він каже: «ОСОБА_41 грошей є», а потім запитав: «Що з дідом робити?». Заперечуючи таку обставину ОСОБА_7 надав суду суперечливі показання про те, що він імітував розмову, оскільки хотів обманути своїх спільників з метою отримання більшої частини відібраних у потерпілих коштів, що він фактично потім і зробив. Потім, змінюючи свої показання в цій частині ОСОБА_7 зазначав, що йому дійсно хтось неодноразово дзвонив з виправної колонії, говорили різні голоси, представлялись по різному, просили передати на колонію передачі. ОСОБА_12 теж просив передати передачу, однак ОСОБА_7 йому лише обіцяв її передати, але не передавав бо у нього не було коштів. Після нападу на подружжя ОСОБА_4 він все ж таки передав ОСОБА_12 передачу. Дана обставина підтверджена, як самим ОСОБА_7 так і ОСОБА_12

Таким чином, суть запитань ОСОБА_7 під час телефонної розмови в момент вчинення злочину відносно потерпілих ОСОБА_4, а також наявність попередніх телефонних зєднань з ОСОБА_12, їх кількість, тривалість в день вчинення злочину, зєднання в момент його вчинення, суть запитання ОСОБА_7 про те що робити далі з потерпілим і дії які були фактично вчинені відносно потерпілих після відібрання коштів, а саме те що їх звязали, заклеїли їм роти та позабирали усі мобільні телефони з метою унеможливлення оперативного виклику правоохоронних органів чи повідомлення про вчинений злочин, а також послідуюча поведінка обвинувачених щодо розподілу коштів, а саме те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ОСОБА_7 надав лише по 2000,00 грн., а решту коштів, значно більшу їх частину, він забрав собі і на наступний же день поїхав в м. Вінницю для того, щоб передати ОСОБА_12 передачу в колонію, що фактично і зробив, і ці обставини свідчить про те, що ОСОБА_12 був пособником у вчиненні даного злочину надаючи поради і вказівки безпосереднім виконавцям злочину.

Саме за відсутності сукупності належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_12 організував цей злочин, суд вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію його дії з ч.3 на ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до ч.3 ст.27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними обєднаннями» №13 від 23.12.2005 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного обєднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного обєднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукання співучасників, обєднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обовязків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого обєднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозвязку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин. Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких обєднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обовязків, планування конкретних злочинів і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури обєднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань обєднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо). Зазначені дії організаційного характеру мають здійснюватися у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного обєднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Щодо доводів сторони захисту з приводу штучного створення доказів в межах даного провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_12 з підстав ненадання ним неправомірної вигоди працівникам установи виконання покарань в якій він відбував покарання за попереднім вироком суду, суд вважає безпідставними через їх недоведеність належними та допустимими доказами. Суду не надано відповідного судового рішення, яке набрало законної сили на підтвердження такого факту вимагання неправомірної вигоди чи підробки будь-яких документів. Ті документи, які були надані суду для підтвердження такого факту суд вважає неналежними, оскільки вони самі по собі не містять такої інформації, а довільний аналіз сторони захисту змісту цих документів суд розцінює, як припущення.

Суд також вважає безпідставними твердження сторони захисту щодо застосування тиску на ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження з метою притягнення до відповідальності ОСОБА_12, оскільки на підтвердження таких доводів суду також не надано жодних належних та допустимих доказів. Єдине, що було надано суду то це два листи №17-1250-14 та № 17-1251-14 від 05.06.2014 Прокуратури Вінницької області в яких ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомлено про те, що відомості до ЄРДР на підставі їх заяв про вчинення злочину внесені не були (Т.19, а.с.201). Такі дії працівників правоохоронного органу обвинуваченими не оскаржувались.

За вказаної сукупності доказів по справі, а саме показань потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, письмових та речових доказів, які в повному обсязі узгоджуються між собою, суперечливі показання самих обвинувачених з приводу їх дійсних намірів по даному епізоду, факт того, що вони приховували свої обличчя від потерпілих, були в масках, мали при собі предмети якими вчинялось насильство відносно потерпілого ОСОБА_5, а саме палку, ніж, також мали при собі скотч та мотузку, якими в подальшому звязали потерпілих, час вчинення злочину, а саме після 22 год., їх фактичні дії, що свідчать про єдність умислу та попередню його узгодженість між собою, факт обізнаності з їх планами ОСОБА_12, з яким підтримувався зв'язок через мобільний телефон, колегія суддів вважає доведеною ту обставину, що дії обвинувачених охоплювались єдиним умислом спрямованим на вчинення розбою з метою заволодіння майном потерпілих, і такий умисел заздалегідь був обумовленим між ними.

Версію обвинувачених з приводу того, що вони мали намір знайти в потерпілих ОСОБА_5 горілки перед тим, як йти до ОСОБА_6 спростовується їх фактичними діями при вчиненні нападу на даних потерпілих. Також, суд звертає увагу на те, що потерпілі ОСОБА_4 проживають у ІНФОРМАЦІЯ_28, де ОСОБА_6 не проживав та не проживає. З матеріалів справи слідує, що також підтверджено ОСОБА_6 та самими обвинуваченими, він проживає в селі Пелинівка цього ж району, а самі обвинувачені проживають у цьому районі в с. Борівка.

Крім того, як вже зазначалось вище, з показань самих же обвинувачених слідує, що вони усі не мали постійної роботи та джерел доходу, грошей у них не було, ОСОБА_7 вказував про те, що лише після даної події він отримав можливість поїхати в м. Вінницю з метою передання ОСОБА_12 передачі в колонію.

Таким чином, надаючи оцінку доводам обвинувачених про те, що вони не мали умислу вчиняти та не вчиняли розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими доказами, а тому доводи сторони захисту суд вважає одним із способів захисту для помякшення відповідальності обвинувачених.

Крім того, суд встановив, що 26 січня 2014 року приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи повторно, за попередньою змовою, разом з трьома невстановленими особами, невстановленим автомобілем марки «ВАЗ», приїхали у с. Стрільчинці Немирівського району. Невстановлені особи залишились в автомобілі на початку села, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 прийшли до помешкання № 34 по вул. Жовтневій, в якому проживають подружжя потерпілих ОСОБА_69 та ОСОБА_70 Зайшовши у двір, вони побачили, що у будинку вимкнене світло, після чого, продовжуючи виконувати їх спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна, витягнули раму вікна з тильної сторони та проникли до житлового будинку, потрапивши у кухню. Намагаючись проникнути у кімнати будинку, вони не змогли відчинити двері, що відділяли кухню від кімнати, а тому заволодівши продуктами харчування з холодильника, через той же віконний пройм вилізли на вулицю та з місця злочину зникли.

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинили закінчений замах на вчинення крадіжки, кваліфікуючою ознакою якої є проникнення у житло, оскільки свій злочинний умисел вони не змогли довести до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

По даному епізоду ОСОБА_12 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, тобто організація та керування готуванням до розбою, тобто готуванням до нападу з метою заволодіння чужим майном, вчинене особою, яка раніше вчинила розбій, поєднане з проникненням у житло, вчинене організованою групою.

По даному епізоду суд не погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та в силу дії ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вважає за необхідне вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, з метою покращення становища даних обвинувачених та вважає, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України слід перекваліфікувати на ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна крадіжка, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло.

Такий висновок суду ґрунтується на такому.

Обвинувачений ОСОБА_7 надав суду показання про те, зокрема, що в середині січня 2014 року він попросив ОСОБА_9 завезти його в місто Вінницю, щоб передати передачу. Він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 їхали в м.Вінницю передавати передачу ОСОБА_12, однак про те, що передача для ОСОБА_12 знав тільки ОСОБА_8, а ОСОБА_9 про це нічого не знав. Заїхали в с.Стрільченці Немирівського району Вінницької області, так як в них лопнуло колесо, то шукали якесь колесо на подвірї у потерпілих ОСОБА_70. В цей час вони побачили, що в будинку працює телевізор, і там знаходилися чоловік з жінкою. Також на стіні побачили картину. Через кілька днів, вони вдруге поїхали в с.Стрільчинці Немирівського району для того, аби викрасти картину, яку вони побачили. 26 січня 2014 року він разом з ОСОБА_9 з м. Вінниці найняли таксі, в даному таксі були ще попутчики. На початку села Стрільчинці, вони вийшли з машини, і попросили їх почекати. Він з ОСОБА_9 підійшли до будинку, з іншої сторони, витягли вікно, залізли в середину кухні, хотіли проникнути в іншу кімнату, однак двері були зачинені. Тоді вони вирішили викрасти з холодильника харчі і через вікно покинули місце крадіжки. В них з ОСОБА_9 на меті було таємне викрадення картини, однак через те що двері в кімнату, де була картина, були зачинені, вони викравши харчі, покинули місце злочину непоміченими. В скоєному вони зізналися працівникам міліції під час їхнього затримання. Також ОСОБА_7 суду повідомив, що він кілька разів возив ОСОБА_12 передачі. ОСОБА_12 вказівки щодо скоєння злочину з домоволодінні потерпілих ОСОБА_70 не давав жодного разу, а також йому не телефонував. Зазначив, що по даному епізоду він теж щиро кається.

Обвинувачений ОСОБА_9 надав суду показання про те, зокрема, що в середині січня 2014 року він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілі ОСОБА_10 їхали в м.Вінницю передавати передачу, оскільки ОСОБА_7 попросив його відвезти в м.Вінницю. По дорозі до м.Вінниці в автомобілі пробили колесо. Поставили запасне колесо, доїхали до м.Немирова Вінницької області, де знову пробили колесо і в автомобілі закінчилося пальне. Так як за кермом був ОСОБА_9, а ОСОБА_111 з ОСОБА_7 спали на задньому сидінні, то він трохи заблукав і заїхав в с.Стрільчинці Немирівського району Вінницької області. Залишивши машину, вони втрьох пішли шукати колесо. Зайшовши на якесь подвіря, пошукали колесо, але не знайшли і тому повернулися. Однак в хаті потерпілих горіло світло і вони побачили ікону. Через декілька днів, за ініціативою ОСОБА_9, а саме 26.01.2014, він з ОСОБА_7 ціленаправлено їхали в с.Стрільченці Немирівського району Вінницької області, щоб таємно викрасти з хати ікону. Найнявши таксі з ОСОБА_7 поїхали в с.Стрільченці. Таксиста з якимись пасажирами залишили на початку села Стрільченці, а він з ОСОБА_7 підійшли до домоволодіння сімї ОСОБА_70, на подвірї нікого не було, і в хаті світла теж не було. В цей час вони вирішили проникнути в хату, підійшли до будинку, вийняли вікно, залізли в хату, однак двері в іншу кімнату ОСОБА_9 відкрити не зміг, тоді вони викрали мясо і самогонку, і втекли, вилізши через вікно. Наміру застосовувати насильство до сімї ОСОБА_70 в них не було, лише проникли в будинок з метою таємного викрадення ікони. ОСОБА_12 їхніми діями під час злочину не керував. ОСОБА_12 раніше не знав, з ним познайомився під час досудового розслідування. Телефон ОСОБА_9 постійно був у ОСОБА_7, до них постійно телефонували їхні матері та ще хтось з друзів. При собі в них були фомка і ножиці в кишені. Також пояснив, що в скоєному він щиро кається.

Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду показання про те, зокрема, що коли їхали в м. Вінницю з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 то по дорозі пробили колесо, а тому заїхали в с.Стрільченці Немирівського району Вінницької області, зайшли на якесь подвіря, як потім дізнався це було подвіря ОСОБА_70, де шукали колесо, однак не знайшли і повернулися до автомобіля. В хаті горіло світло, картин він не бачив, лише по дорозі чув від ОСОБА_7 що там є картини на стіні. ОСОБА_8 ніхто не пропонував їхати до ОСОБА_70 вдруге, щоб здійснити крадіжку картин. ОСОБА_12 він знав як односельчанина, по телефону з ним не спілкувався, і не бачив його 10 років. Вказівок щодо вчинення злочину у потерпілих ОСОБА_70 їм ніхто не давав.

Колегія суддів вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів факту того, що умисел обвинувачених при вчиненні даного злочину був спрямований на вчинення розбою та те, що вони вчинили готування саме до вчинення такого злочину, з врахуванням показань самих же обвинувачених щодо їх умислу про вчинення таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_70, однак не доведення запланованого до кінця з підстав які не залежали від них, оскільки не змогли відчинити двері до кімнати де знаходилась картина, яку вони планували викрасти, суд вважає, що за відсутності доказів обсягу та вартості викраденого майна по даному епізоду дії засуджених слід кваліфікувати саме, як закінчений замах на вчинення крадіжки, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_12, колегія суддів приходить до переконання про необхідність визнання його невинуватим у предявленому обвинуваченні по даному епізоду за ч.3 ст.27 ч.4 ст.187 КК України та про необхідність його виправдання, у звязку з недоведеністю вчинення ним такого злочину.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_12 даного злочину.

Так, як слідує з інформації, яка міститься в протоколі огляду предметів від 04.03.2014, а саме на оптичному диску «CD-R 52Х» фірми «i-tech» ємністю 700 Mb., на поверхні диску є рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору: «Київстар» до вх. №1503 справа № 150/152/14-к вих. № 1333/1/кт від 12.02.2014», з 15.01.2014 по 31.01.2014 між абонентами № 096-6025634, який належить ОСОБА_9В (Абонент А) та № 067-1693909, який належить ОСОБА_12 (Абонент Б) було здійснено численні зєднання різної тривалості, в тому числі: 25.01.2014 в кількості 37 разів; 26.01.2014 в кількості 89 разів; 27.01.2014 в кількості 32 рази (зміст інформації на оптичному диску та Т.2, а.с.147-154).

Разом з тим, той факт, що ОСОБА_12 телефонував на номер телефону належного ОСОБА_9, яким постійно користувався ОСОБА_7, в даному випадку сам по собі, за відсутності інших доказів, не свідчить про будь-яку співучасть ОСОБА_12 у вчинені цього злочину.

Крім того, суд встановив, що 30 січня 2014 року приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_9В, після вчинення розбійного нападу 19.01.2014 на подружжя ОСОБА_4, прийшли в с. Пелинівка Чернівецького району Вінницької області та підійшли до будинку ОСОБА_6 і його бабусі ОСОБА_71, розташованого по вул. Ватутіна. Одягнувши на голови та обличчя «маски», ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зайшли у двір вказаного помешкання та почали голосно викликати з будинку ОСОБА_6 викрикуючи його прізвисько «Кабан». При цьому ОСОБА_7 взяв у руки сокирку, яку знайшов на території вказаного домоволодіння, з метою залякування потерпілих та примушення їх віддати гроші і цінності. Коли ОСОБА_71 відчинила вхідні двері, то ОСОБА_7, відштовхнувши її, забіг у будинок. За ним забіг ОСОБА_9, який силою повалив ОСОБА_71 на підлогу та почав утримувати її та закривати їй рот рукою, щоб не дати змоги перешкодити вчиненню злочину або покликати на допомогу. Перед тим, як опір потерпілої було подолано ОСОБА_9 вона встигла викрикнути: «Рятуйте!» і даний крик почув її онук ОСОБА_6, який в той момент був у кімнаті будинку. Обвинувачені зачинили двері, які межували між кімнатою та верандою, в якій вони утримували потерпілу ОСОБА_71, з метою перешкоджання ОСОБА_6 прийти на допомогу бабусі. Привідкривши двері ОСОБА_7 протиснувся в дверний пройм та зайшов у кімнату будинку де перебував ОСОБА_6 З метою подолання опору ОСОБА_6 ОСОБА_7 наніс йому кілька ударів кулаком в обличчя, намагаючись попасти потерпілому у скроню та тримаючи в цей момент в лівій руці сокирку. ОСОБА_6 почав чинити опір ОСОБА_7, та, окрім того, тримаючи у руці мобільний телефон, зробив вигляд, що телефонує у міліцію. Потерпілий намагався зняти маску з ОСОБА_7 з метою його впізнання, при чому у ОСОБА_7 випав моток скотчу, який він приніс з собою. ОСОБА_7 розгубившись та розізлившись затиснув шию потерпілого своєю правою рукою, між ліктем із внутрішньої сторони та почав погрожувати потерпілому, що вбє його. Потерпілий вкусив ОСОБА_7 за палець правої руки. Опір потерпілого призвів до того, що ОСОБА_7 розгубився та усвідомивши, що може не подолати опір потерпілого, та побоюючись бути затриманими працівниками міліції, вибіг з кімнати будинку та крикнув ОСОБА_9, що треба тікати з будинку. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишили місця злочину та втекли. Потерпілий не намагався наздоганяти обвинувачених, оскільки боявся за своє життя та допомагав підвестись бабусі, яку ОСОБА_9 залишив лежати на підлозі верадни в будинку.

По даному епізоду ОСОБА_12 предявлено обвинувачення у вчинені злочину за ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, тобто організація та керування підготовкою і вчиненням розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого організованою групою.

Суд не погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та в силу дії ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вважає за необхідне вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, з метою покращення становища даних обвинувачених та вважає, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з ч.4 ст.187 КК України слід перекваліфікувати на ч.3 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій) поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб та вчинений особами, які раніше вчинили розбій.

Такий висновок суду ґрунтується на такому.

Обвинувачений ОСОБА_7 надав суду показання про те, зокрема, що в січні 2014 року в вечірню пору доби він з ОСОБА_9 були напідпитку, згадали, що ОСОБА_6 ображав колись ОСОБА_9, пішли до нього, щоб побити його і цим відомстити. Зайшли з ОСОБА_9 на подвіря і ОСОБА_9 почав кричати до ОСОБА_6: «Кабан виходь!». На подвірї він побачив під сараєм кусок дерева з залізкою прикріпленою та взяв його із собою. На крик вибігла бабуся, яку схопив ОСОБА_9, а він зайшов в хату, де на ліжку був хлопець - ОСОБА_6. Коли потерпілий його побачив, то сказав: «ОСОБА_70 я тебе впізнав» і між ними виникла сутичка, де ОСОБА_6 чинив опір ОСОБА_7 ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_7 рукою. ОСОБА_7 вдарив потерпілого декілька раз. Під час боротьби ОСОБА_6 вкусив за палець ОСОБА_7, останньому стало боляче. ОСОБА_7 вдарив кілька раз ОСОБА_6 і вибіг з хати. В цей час ОСОБА_9 розмовляв з ОСОБА_71 До ОСОБА_6 вони прийшли з метою дати стусанів, аби помститися за те, що він ображав ОСОБА_9 ОСОБА_75 вони до нього не йшли і нічого в нього не вимагали, оскільки знали, що ОСОБА_6 виховувався в дитячому будинку, і в нього немає цінного майна. Обличчя ОСОБА_7 ховав під шапкою, щоб ОСОБА_6 його не впізнав. Намір мали прийти, дати по голові та піти додому. ОСОБА_12 про ці події він не розказував, і ОСОБА_12 до цих подій немає ніякого відношення, і вказівок не давав. Кусок труби, який взяв ОСОБА_7 це була сокирка для рубки кукурудзи. Також пояснив, що у скоєному відносно даних потерпілих він також щиро кається і просив вибачення в потерпілих. Шкоду потерпілим не відшкодовував, однак просив вибачення у ОСОБА_71 під час слідчого експерименту.

Обвинувачений ОСОБА_9 надав суду показання про те, зокрема, що за кілька місяців до злочину щодо нападу на ОСОБА_6 та ОСОБА_71, ОСОБА_9 знаходився в центрі села в нетверезому стані, і невідома особа побила його. Через декілька місяців ОСОБА_9 дізнався, що його побив саме ОСОБА_6, дізнався його адресу проживання. В січні 2014 року ОСОБА_9 з ОСОБА_7, коли випивали спиртне, згадали, що ОСОБА_6 побив ОСОБА_9, а тому вирішили ОСОБА_6 помститись. Ввечірню пору доби ОСОБА_9 з ОСОБА_7 будучи напідпитку, вирішили піти до ОСОБА_6, щоб побити його і цим помститись. Однак він з ОСОБА_7 не знали, що з ОСОБА_6 проживає його бабуся. Він з ОСОБА_7 почали викликати ОСОБА_6 і на крик вийшла баба і почала кричати. ОСОБА_7 побіг в хату, а ОСОБА_9 накинувся на бабусю, кинув її на землю і утримував їй руки і ноги. Від бабки нічого не вимагали. З будинку нічого не забирали. ОСОБА_12 ніяких вказівок не давав по даному епізоду. Через кілька хвилин з хати вибіг ОСОБА_7 і сказав, що треба тікати. ОСОБА_9 був одягнений в шапку і куртку з капюшоном. Обличчя ховав, щоб його не впізнали. До ОСОБА_6 йшли з метою надавати стусанів, щоб помститися, наміру щось викрадати чи вимагати в них з ОСОБА_7 не було. В день події були на підпитку. Також зазначив, що в скоєному щиро кається та те, що він просив вибачення в потерпілих.

Разом з тим, після допиту потерпілого ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_9В доповнив свою версію з приводу наявного у них умислу відносно даного потерпілого та додатково надав суду показання про те, що ОСОБА_6, в минулому, завдав йому тілесних ушкоджень через дівчину з якою зустрічався ОСОБА_9 та з якою в подальшому ОСОБА_6 одружився і виховував спільну дитину.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні 05.07.2017, під час дослідження доказів, змінив раніше надані ним показання та підтвердив факт того, що під час затримання у нього вилучили панчоху з прорізами для очей та те, що при нападі на ОСОБА_6 він був в панчосі на голові, щоб той його не впізнав. Також ОСОБА_7 приховував своє обличчя та здається був в масці.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні надав суду показання про те, що ніхто з підсудних йому раніше знайомий не був. Подія сталась з 30 на 31 січня 2014 року, ввечері, приблизно о 22 год. Він був в хаті коли почув, що хтось гукав: «Кабан виходь!». Кабан це прізвисько потерпілого. Потерпілий попросив свою бабусю піти та відчинити двері бо його боліли ноги. Бабуся увімкнула в кімнаті світло та пішла відчиняти. ОСОБА_8 відкрила двері і потерпілий почув, як бабуся закричала: «Рятуйте!». Двері, які вели в веранду потерпілий не зміг відчинити бо їх хтось підпер ззовні. Він гупав у двері, а звідти на нього щось таке, як сокира. Це була така маленька сокирка «бардак», якою потерпілий рубав кукурудзиння. Нападник привідкрив двері та гупнув потерпілого по руках. Потерпілий злякався. До нього у кімнату зайшов чоловік у масці та вдарив у груди, потерпілий його гупнув раз бо нападник хотів вдарити його у скроню. Нападник в лівій руці тримав сокирку, а правою бив потерпілого. Інший нападник утримував бабку, закриваючи їй рот. Потерпілий сирота і бабуся сама його виховала. Злякавшись, потерпілий почав чинити опір нападнику і вдарив його у носа, потім у скроню. Скільки точно йому нанесли ударів він не памятає, але їх було від 2 до 4. Сокирою удари не наносились, а наносились кулаком, але потерпілий сприймав це, як загрозу своєму життю. Він хотів зняти маску, оскільки не знав хто до нього прийшов, але не зняв її. У нападника при бійці випав скоч і він розгубився. Потерпілий бився з нападником і нападник затиснув потерпілого між ліктем та почав душити потерпілого при чому закричав: «Убю». Потерпілий вкусив нападника за палець правої руки і той вибіг у двері. Нападників було двоє. Імен ніяких вони не називали. Потерпілий вважає, що нападники увірвались в дім для того, щоб пограбувати його, оскільки нападники були в масках. Бабуся отримувала пенсію і в потерпілого був дохід від утримання корови. Нападники їх не пограбували тільки тому, що потерпілий вчинив опір. Потерпілий не наздоганяв нападників бо боявся. Він допоміг бабусі підвестись бо вона налякалась. Після події у потерпілого була гематома під оком, дві гематоми, щелепа боліла, живіт болів, а після події, через чотири дні, в бабусі стався інсульт. Прізвища нападників потерпілий дізнався лише коли їх привезли на слідчий експеримент в с. Борівку, в сільську раду. До нападу у потерпілого ні з ОСОБА_7, ні з ОСОБА_70, ні з ОСОБА_9 не було конфліктів. Раніше він з ними знайомий не був і їх взагалі не знав. На запитання обвинуваченого ОСОБА_9 потерпілий заперечував факт того, що він в минулому його бив. Бабуся теж йому казала, що не знала нападників бо вони були в масках. Чи вимагали щось в бабусі потерпілому не відомо. Як маски нападники використали шапки в яких вони прорізали отвори для очей. Маски були чорного кольору.

За клопотанням сторони обвинувачення суд допитав свідка ОСОБА_91, який в судовому засіданні надав суду показання, що якось в січні близько 02 год. ночі до нього у вікно постукали двоє хлопців, це були ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які сказали йому, що в них зламався автомобіль і вони попросилися переночувати до ранку, оскільки зранку привезуть запчастини до автомобіля, вони його відремонтують. Він впустив ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а зранку близько 08 год. приїхали працівники міліції, і забрали ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в райвідділ міліції, а також самого ОСОБА_91 для дачі пояснень. Також в будинку свідка ОСОБА_91 було проведено огляд, під час якого було знайдено шапку, макогін та телефон, який знайшли під ліжком. Крім ОСОБА_91 вдома були також мама та тато. Макогін не належить ОСОБА_91, він взагалі в себе вдома його не бачив. Міліціонери ходили самі по будинку ОСОБА_91С, а він сам сидів на ліжку. В райвідділі поліції в смт.Чернівці Вінницької області свідок бачив, як на шапці були прорізи для очей, коли шапку надівали на ОСОБА_7 Також свідок ОСОБА_91 зазначив, що він був знайомий з ОСОБА_12, оскільки проживав в с. Борівка з 2001 року протягом 5 років. ОСОБА_112 «Калапач», який відбував покарання в місцях позбавлення волі. Кілька разів з власної ініціативи він їздив на побачення та передавав ОСОБА_12 передачі. Останній кілька разів йому телефонував, однак дзвінки були не з мобільного телефону. Також свідок ОСОБА_91 давав свою банківську картку матері ОСОБА_12 для передачі коштів, щоб той міг собі купити продукти харчування. Самому ОСОБА_12 ОСОБА_91 своєї картки не віддавав.

Також за клопотанням сторони захисту були допитані в якості свідків працівники правоохоронних органів.

Так, свідок ОСОБА_55 в судовому засіданні надав суду показання, що в січні 2014 року він працював на посаді заступника начальника кримінальної міліції. В січні 2014 року був виклик з с. Пелинівка про те, що був скоєний напад. Двоє невідомих осіб зайшли до бабки, а там був присутній хтось з родичів і вони втекли в сторону лісу. Свідок ОСОБА_55 виїхав в складі слідчої оперативної групи. Слідчо-оперативна група поїхала на місце пригоди, а свідок ОСОБА_55 та ще деякі працівники міліції поїхали по дорозі, проїхали 200 метрів, побачили 2 сліди в сторону с.Калитинка, взяли підкріплення і пішли по слідах. Дійшли до с.Калитинка, побачили будинок куди вели сліди. Викликали голову сільської ради, він розповів хто саме проживає в будинку. Зайшли в будинок, там проживали жінка та чоловік похилого віку. Проживав також син у сусідній хаті. Коли зайшли до хати сина побачили ОСОБА_9 і ОСОБА_7 Зайшли в середину, запитали що тут роблять ОСОБА_9 та ОСОБА_7, хазяїн сказав, що пустив їх на ніч погрітись. Також побачили маски, одна на грубці була, інша на столі здається, після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_7 все розповіли. В райвідділі також розповіли про напад на сімю ОСОБА_4. Потім цю справу забрав УБОЗ. В ОСОБА_9 мобільний телефон вилучався. Потім з криниці витягували мобільні телефони. Телефон був ОСОБА_9, а картка здається ОСОБА_7, який розповідав, що свій особистий телефон він викинув в криницю в с.Борівка Чернівецького району, щоб його не змогли засікти по телефону. Свідок ОСОБА_55 також був при відтворенні нападу на потерпілих ОСОБА_4. Обвинувачені розповідали про напад на потерпілого ОСОБА_6, як вони зайшли, як між потерпілим та ними завязалась бійка. Про вимагання грошей йому відомо від самих потерпілих. Обвинувачені говорили що у когось була сокира і вони її викинули в ліс, але її знайти не вдалось. Потерпіла ОСОБА_71 сказала що вимагали гроші.

Разом з тим, в силу дії ч.7 ст. 97 КПК України показання свідка ОСОБА_55, які він надав зі слів ОСОБА_71 з приводу вимагання у неї грошових коштів під час вчинення злочину суд не може визнати допустимим доказом цієї обставини, оскільки, як повідомив сам свідок він на час проведення слідчого експерименту працював на посаді заступника кримінальної міліції Чернівецького РВ МВС у Вінницькій області.

Свідок ОСОБА_77 в судовому засіданні надав суду показання, зокрема, що він працює оперативним працівником. В кінці січня 2014 року близько 05 год. 00 хв. його викликали, оскільки в с.Пелинівка було здійснено розбійний напад. Працівники міліції йшли по слідах, які були видні на снігу і сліди через поле привели в с.Калитинку в домоволодіння, де проживали чоловік і жінка з сином. Хазяйка повідомила, що син живе в іншій хаті і до нього в гості прийшли якісь хлопці. В будинок запустила хазяйка. Коли зайшли до хати, то там побачили ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Господар хати сидів на ліжку, в одній кімнаті лежав ОСОБА_7, а в іншій ОСОБА_9 Під час затримання вилучили 2 маски, одна маска сушилася на грубі, а інша була у ОСОБА_9 за пазухою.

Суд вважає, що крім показань потерпілого ОСОБА_6 та свідків вина обвинувачених у вчиненні даного злочину підтверджується також:

- протоколом огляду місця події від 31.01.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_113 та ОСОБА_114, за участю потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_71, оглянуто домоволодіння №15 по вул.Ватутіна в с.Пелинівка Чернівецького району Вінницької області. В будинку при огляді ліжка на металевому бильці із зовнішньої сторони до матрацу виявлено неправильної форми бурого кольору пляму, схожу на кров, яку було вилучено та упаковано в паперовий конверт. Також на ковдрі було виявлено по одній плямі бурого кольору, схожі на кров, які за допомогою медичного бинта вилучені та упаковані в паперовий конверт. Далі, біля пічної грубки, під отвором для кладки дров виявлено моток липкої стрічки марки «Mustang» типу «скотч», поверхня якої частково була покрита плямами неправильної форми бурого кольору, схожих на кров Зазначену речовину бурого кольору було вилучено за допомогою медичного бинта та упаковано в паперовий конверт. Зазначений моток «скотчу» також було вилучено та упаковано в криміналістичний пакет. Далі під час огляду приміщення веранди будинку біля мішка, на відстані 1,3 м. під доріжкою було виявлено фрагмент тканини у вигляді метелика, який було вилучено. При огляді прилеглої території до будинку, на відстані 2,5 м. від веранди на землі біля сараю виявлено слід протектору взуття, які були вилучені шляхом фотографування (а.с.13-15 т.4);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.01.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого Чернівецького районного суду Вінницької області затримано ОСОБА_7 Слідчий Десятник В.В. в присутності понятих ОСОБА_100 та ОСОБА_101 здійснив обшук затриманого ОСОБА_7, під час якого було виявлено та вилучено вязану шапочку з прорізами для очей, чорного кольору, двоє вязаних рукавиць такого ж кольору, куртку з капюшоном чорного кольору та нашивкою червоного кольору, в крові, на верхній частині куртки, мобільний телефон марки «Самсунг GT-С3011» (ІМЕІ 357497046400198), паспорт громадянина України на імя ОСОБА_7, дозвіл на роботу ОСОБА_7, банківські картки «Приватбанк кредитка» з №5577212709322922, «Ощадна книжка» №1201000227103731, «поточна картка» №4627081206767613, додаток до Сім-карки за №0632690679, зимні черевики чорного кольору (а.с.213-215 т.2);

- протоколом затримання підозрюваного у вчиненні злочину від 31.01.2014, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_100 та ОСОБА_115 в с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області було затримано ОСОБА_9, під час обшуку якого було вилучено та виявлено деревяний макогін довжиною 38 см., відрізок панчохи з прорізами для очей, двоє рукавиць із сірою підкладкою, на одній з яких відсутній відрізок тканини у вигляді метелика, металеві ножиці, зелені черевики (а.с.10-12 т.4);

- протоколом обшуку від 05.02.2014, згідно якого на підставі ухвали слідчого Чернівецького районного суду Вінницької області від 04.02.2017 проведено обшук в присутності понятих ОСОБА_57 та ОСОБА_58, та ОСОБА_53 в будинку та прилеглої території №54 по вул.Гагаріна в с.Борівка Чернівецького району Вінницької області. В ході проведення обшуку виявлено та вилучено, зокрема, 4 мобільних телефони та 6 пар взуття (а.с.115-116 т.2);

- висновком експерта №13 від 15.02.2014 з ілюстративною таблицею до нього, згідно якого слід низу взуття, який був зафіксований під час огляду місця події від 31.01.2014, придатний для встановлення групової належності взуття, яке його залишило за загальними ознаками. ОСОБА_105 низу взуття на фотознімку, який був зафіксований під час огляду місця події 31.01.2014, залишений групою взуття, до якої належать взуття вилучене у громадянина ОСОБА_7 (а.с.18-26 т.4).

Крім того, в судовому засіданні було досліджено речові докази, а саме:

- спортивну шапочку чорного кольору з прорізами для очей, пару вязаних рукавиць чорного кольору вилучених у ОСОБА_7;

- пару зимових черевиків чорного кольору вилучених у ОСОБА_7, відрізок тканини прямокутної форми чорного кольору, стягнутий посередині металевим кільцем, утворюючи форму «метелик», панчоху чорного кольору з двома прорізами округлої форми, ножиці з рукояткою з полімерного матеріалу голубого кольору, деревяний макогін;

- пару рукавиць чорного кольору, пару зимових черевиків чорного кольору типу «кросівки» вилучені у ОСОБА_9

На запитання суду обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_7 впізнали вилучені у них речі, за виключенням однієї пари зимового взуття, яке як зазначив ОСОБА_7 схоже на його взуття, однак він впевнений, що те взуття, яке суд оглядав йому не належить.

На переконання суду така обставина не є суттєвої та не має значення для встановлення істини у справі, оскільки сам факт перебування ОСОБА_7 в домі у потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_71 підтверджена самим же обвинуваченим та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

За вказаної сукупності доказів по справі, а саме показань потерпілого ОСОБА_6, письмових та речових доказів, які в повному обсязі узгоджуються між собою, суперечливі показання самих обвинувачених з приводу їх дійсних намірів по даному епізоду, факт того, що вони приховували свої обличчя від потерпілих, були в масках, ОСОБА_7 мав при собі сокирку, яку знайшов на подвірї потерпілих перед тим, як забігти у хату, час вчинення злочину, а саме після 22 год., їх фактичні дії, що свідчать про єдність умислу та попередню його узгодженість між собою, факт того, що ОСОБА_9 забігши у хату одразу вчинив дії щодо утримання бабусі потерпілого ОСОБА_6, а не дії спрямовані на побиття ОСОБА_6, аналогічний алгоритм дій обвинувачених, як і по епізоду розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_4, тобто, час, спосіб, наявність масок для приховування обличь та наявність при собі спеціального предмету сокирки, колегія суддів вважає доведеною ту обставину, що дії обвинувачених охоплювались єдиним умислом спрямованим на вчинення розбою з метою заволодіння майном потерпілих, і такий умисел заздалегідь був обумовленим між ними.

Щодо доводів сторони захисту з приводу умислу обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 лише на завдання потерпілому ОСОБА_6 побоїв, як відплати за колишнє побиття ОСОБА_6 ОСОБА_9 через дівчину, з якою зустрічався ОСОБА_9 та з якою на час розгляду справи одружений ОСОБА_6, та з якою уже виховує спільну дитину, то суд вважає їх недоведеними жодними доказами.

Так, під час допиту потерпілий ОСОБА_6 категорично заперечував факт бійки між ним та ОСОБА_9 чи факт того, що він бив в минулому ОСОБА_9 Також, заперечував сам факт його попереднього знайомства з будь ким з обвинувачених у справі.

Також, під час допиту потерпілого в судовому засіданні жоден з обвинувачених, в тому числі і ОСОБА_9 не задавали питань потерпілому з приводу дівчини з якою, як стверджує ОСОБА_9, він зустрічався і через яку ОСОБА_6 і бив колись ОСОБА_9

Крім того, сторона захисту не заявляла клопотання про виклик та допит в якості свідка дівчини про яку зазначав ОСОБА_9, а також суду не було повідомлено її анкетних даних та адреси місця проживання для можливості перевірки таких доводів сторони захисту.

Таким чином, надаючи оцінку доводам обвинувачених про те, що вони не мали умислу вчиняти та не вчиняли розбійного нападу на потерпілих, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими доказами, а тому доводи сторони захисту суд вважає одним із способів захисту для помякшення відповідальності обвинувачених.

Колегія судді вважає, що за вказаної сукупності доказів по справі, які в повному обсязі узгоджуються між собою, доведеною ту обставину, що дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 охоплювались єдиним умислом спрямованим на вчинення розбою з метою заволодіння майном потерпілих.

Такий висновок ґрунтується на тому, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_12 даного злочину.

Так, як слідує з інформації, яка міститься в протоколі огляду предметів від 04.03.2014, та на оптичному диску «CD-R 52Х» фірми «i-tech» ємністю 700 Mb., на поверхні диску є рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору: «Київстар» до вх. №1503 справа № 150/152/14-к вих. № 1333/1/кт від 12.02.2014», з 15.01.2014 по 31.01.2014 між абонентами № 096-6025634, який належить ОСОБА_9В (Абонент А) та № 067-1693909, який належить ОСОБА_12 (Абонент Б) було здійснено численні зєднання, в тому числі 30.01.2014 в кількості 22 рази та 31.01.2014 в кількості 28 разів (зміст інформації на оптичному диску та Т.2, а.с.147-154).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_12 не працює, хворіє на ЗЗТБ у вигляді інтенсивних вогнищ, туберкулома в/долі зліва. Кат.5.1, що підтверджується відповідними медичними довідками (а.с.213-214 т.12), раніше судимий за вчинення грабежу, даний злочин вчинив в час відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком суду, він є батьком неповнолітньої дитини (а.с.215 т.12), однак доказів утримання ним його дитини суду надано не було.

Злочин, передбачений ч.5 ст.27 ч.3 ст.187 КК України є особливо тяжкими злочином.

Обставин, що помякшують його покарання судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання суд вважає вчинення злочину повторно та вчинення злочину відносно осіб похилого віку.

На підставі викладеного суд вважає, що для виправлення і перевиховання ОСОБА_12 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу слід залишити раніше обраний.

Початок строку покарання рахувати з дня поміщення до СІЗО м.Вінниця №1 для участі в даному кримінальному провадженні, тобто з 20.02.2014.

На підставі п. ґ ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 в строк покарання, строк перебування в установі попереднього увязнення з 20.02.2014 по 18.05.2017, включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 не працює, здоровий, раніше судимий і не вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.69 т.4), не працює, на обліку в лікарів психіатра і нарколога не перебуває (а.с. 72-73 т.4), розлучений, є батьком неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_29 (а.с.109 т.4), доказів утримання ним дитини суду не надано.

Злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Згідно заяв потерпілих ОСОБА_46, ОСОБА_27 та ОСОБА_35 претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не мають (Т. 16, а.с.194,229,242).

Злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до заяви ОСОБА_45 шкода їй відшкодована, а тому вона претензій будь-якого характеру до ОСОБА_7 не має (Т.16, а. с. 218).

Злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, є особливо тяжким злочином.

Завдану шкоду потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_71 та ОСОБА_70 обвинувачений не відшкодував.

Злочин, передбачений ч.2 ст15, ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Обставиною, що помякшує покарання по епізодах де потерпілими є ОСОБА_46, ОСОБА_27, ОСОБА_45 та ОСОБА_35, а також подружжя Савенків суд вважає щире каяття.

Обставин, що помякшують покарання по інших епізодах суд не встановив.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив в судовому засіданні, що він також кається у вчиненні злочинів відносно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та його бабусі ОСОБА_71 Разом з тим, обвинувачений зазначив, що його умисел та умисел його спільників по даних епізодах не був спрямований на вчинення розбійних нападів. Так, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4 вони мали намір вчинити грабіж. По епізоду відносно ОСОБА_6 то у них був лише намір його побити.

Однак, як уже зазначено вище, за наслідками розгляду справи суд встановив, що по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_71 дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.3 ст. 187 КК України.

Таким чином, суд не вважає, що має місце така обставина, як щире каяття, в розумінні ст. 66 КК України, по факту вчинення злочинів відносно вказаних потерпілих осіб, а сам факт того, що обвинувачений зазначає про своє щире каяття у вчиненні дій відносно вказаних потерпілих суд розцінює виключно, як намагання впевнити суд у меншому ступені небезпеки його особи та відповідно понесення менш суворої міри покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання суд визнає:

1) за ч.3 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_45, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілій було 75 років;

2) за ч.2 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_35, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння;

3) за ч.2 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_46, вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілому було 76 років;

4) за ч.3 ст. 187 КК України, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4, вчинення злочину відносно двох осіб похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілій було 73 роки, а потерпілому - 72 та вчинення злочину повторно;

5) за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_70, вчинення злочину відносно двох осіб похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину ОСОБА_69 було 76 років, а ОСОБА_70 77 років.

6) за ч.3 ст. 187 КК України, по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_71, вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілій було 83 роки. Також, по даному епізоду такою обставиною є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

На підставі викладеного суд вважає, що для виправлення і перевиховання ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Остаточне покарання слід визначити відповідно до положень ст. 70 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний, тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з 31.01.2014 (протокол затримання а.с.213 т.2).

Крім того, також застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України за період з 31.01.2014, тобто дня затримання та до 20.06.2017, включно, тобто дати набрання чинності змін до даної норми.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_9 не працює, здоровий, раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.79 т.4), не одружений, дітей не має, за місцем проживання негативно не характеризується (а.с.80 т.4), на обліку в лікарів психіатра і нарколога не перебуває (а.с.80-83 т.4).

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.185 КК України, є кримінальним правопорушенням (злочином) середньої тяжкості.

Згідно заяви потерпілого ОСОБА_46, він претензій будь-якого характеру до обвинувачених немає (а.с.194 т.16).

Злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України так як і за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням (злочином).

Відповідно до довідки СФГ «Оріон» №175 від 22.05.2015, голова СФГ «Оріон» ОСОБА_116 претензій матеріального чи нематеріального характеру до ОСОБА_9 немає (а.с.37 т.17).

Злочин, передбачений ст.198 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Потерпіла ОСОБА_25 в судовому засіданні зазначила, що акумуляторну батарею, яку у неї було викрадено їй повернули, а тому вона не має жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_9

Злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням (злочином).

Завдану шкоду потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_71 та подружжю ОСОБА_70 обвинувачений не відшкодував.

Обставинами, що помякшують покарання по епізодах де потерпілими є ОСОБА_3Б,, ОСОБА_46, СФГ «Оріон» суд визнає щире каяття.

Обставиною, що помякшує покарання по епізоду відносно потерпілих Якубовських суд визнає лише добровільне, часткове, відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що помякшують покарання по інших епізодах суд не встановив.

Так, обвинувачений зазначив в судовому засіданні, що він також кається у вчиненні злочинів відносно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та його бабусі ОСОБА_71 Разом з тим, обвинувачений зазначив, що його умисел та умисел його спільників по даних епізодах не був спрямований на вчинення розбійних нападів. Так, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4 вони мали намір вчинити грабіж. По епізоду відносно ОСОБА_6 то у них був лише намір його побити.

Обставинами, що обтяжують покарання:

1) за ст. 198 КК України відносно потерпілої ОСОБА_3 є вчинення злочину особою повторно;

2) за ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_46 вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілому було 76 років;

3) за ч.3 ст. 187 КК України, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4, вчинення злочину відносно двох осіб похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілій було 73 роки, а потерпілому 72, а також вчинення злочину повторно;

4) за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_70, вчинення злочину відносно двох осіб похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину ОСОБА_69 було 76 років, а ОСОБА_70 77 років.

5) за ч.3 ст. 187 КК України, по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_71, вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілій було 83 роки. Також, по даному епізоду такою обставиною є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

На підставі викладеного суд вважає, що для виправлення і перевиховання ОСОБА_9 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Остаточне покарання слід визначити відповідно до положень ст. 70 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний, тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з 31 січня 2014 року (протокол затримання а.с.10 т.4).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_8 не працює, розлучений, проживає один, відповідно до характеристики з місця проживання він зловживає спиртними напоями (а.с.87, 91 т.4), на час вчинення злочинів попередня судимість не була знята чи погашена, відповідно до довідок закладу охорони здоровя він на обліку в лікарів психіатра і нарколога не перебуває (а.с.88-89 т.4), є батьком неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_30 (а.с.90 т.4), доказів утримання ним дитини суду не надано.

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.185 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Відповідно до заяви ОСОБА_45 шкода їй відшкодована, а тому вона претензій будь-якого характеру до ОСОБА_8 не має (Т.16, а. с. 218).

Злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, є особливо тяжким злочином.

Обставиною, що помякшує покарання по епізоду де потерпілою є ОСОБА_45 суд визнає щире каяття, а по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4 - добровільне, часткове, відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що помякшують покарання по інших епізодах суд не встановив.

Так, обвинувачений зазначив в судовому засіданні, що він також кається у вчиненні злочинів відносно потерпілих ОСОБА_4. Разом з тим, обвинувачений зазначив, що його умисел та умисел його спільників по даному епізоду не був спрямований на вчинення розбійного нападу. Так, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4 вони мали намір вчинити грабіж.

Однак, як уже зазначено вище, за наслідками розгляду справи суд встановив, що по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4 дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.3 ст. 187 КК України.

Таким чином, суд не вважає, що має місце така обставина, як щире каяття, в розумінні ст. 66 КК України, по факту вчинення злочину відносно вказаних потерпілих осіб, а сам факт того, що обвинувачений зазначає про своє щире каяття у вчиненні дій відносно вказаних потерпілих суд розцінює виключно, як намагання впевнити суд у меншому ступені небезпеки його особи та відповідно понесення менш суворої міри покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання суд визнає:

1) за ч.2 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_35, рецидив злочинів (засуджений Чернівецьким районним судом 31.05.2013 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт, знятий з обліку в Чернівецькому РС 26.12.2013 у звязку з відпрацюванням робіт) та вчинення злочину в стані алкогольного спяніння;

2) за ч.3 ст. 185 КК України, по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_45, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та вчинення злочину відносно особи похилого віку, оскільки на дату вчинення злочину потерпілій було 75 років.

3) за ч.3 ст. 187 КК України, по епізоду відносно потерпілих ОСОБА_4, вчинення злочину відносно осіб похилого віку та вчинення злочину повторно.

На підставі викладеного суд вважає, що для виправлення і перевиховання ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Остаточне покарання слід визначити відповідно до положень ст. 70 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу слід залишити раніше обраний, тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з 06.02.2014 ((протокол затримання від 06.02.2014 (а.с.7 т.4)).

Крім того, також застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України за період з 06.02.2014, тобто дня затримання та до 20.06.2017, включно, тобто дати набрання чинності змін до даної норми.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необхідність визнання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 винуватими по усіх епізодах та орієнтував суд про необхідність призначення ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України призначити йому іспитовий строк 2 роки, покласти обовязки передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України призначити йому іспитовий строк 2 роки, покласти обовязки передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочинів), особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Обвинувачений вчинив один злочин.

Обвинувачений не працює, однак має середню спеціальну освіту (Т.19, а.с. 191), здоровий, раніше в силу дії ст. 89 КК України не судимий (Т.19, а.с. 189), є батьком малолітньої дитини, за місцем проживання негативно не характеризується.

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Обставиною, що помякшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи наявність обставини, що помякшує покарання, відсутність обставин, які б його обтяжували, особу винного, а саме те, що він в силу дії ст. 89 КК України раніше не судимий, відсутність на час вирішення кримінального провадження до обвинуваченого будь-яких претензій матеріального чи нематеріального характеру зі сторони потерпілої особи суд вважає, що покарання слід призначити у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією вказаної норми. Одночасно суд вважає, що його виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства, що дає підстави суду звільнити його від відбування даного покарання з випробуванням із застосуванням вимог ст.75, 76 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Обвинувачений вчинив два умисні злочини, у співучасті, за попередньою змовою.

Злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Відповідно до заяв потерпілого ОСОБА_27 та ОСОБА_35, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого вони не мають (Т.16, а.с.229, 242).

Згідно довідки виконкому ОСОБА_51 сільської ради Чернівецького району Вінницької області №1100 від 17.05.2017 обвинувачений є інвалідом ІІ групи загального захворювання (інвалідність встановлена терміном на 1 рік, з серпня 2016 року), не працює, не одружений, утриманців не має, за місцем проживання негативно не характеризується (Т.19, а. с. 184). В силу дії ст. 89 КК України обвинувачений вважається раніше не судимим (Т. 19, а. с. 182, 185).

Обставинами, що помякшують покарання по двох епізодах суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покаранняпо епізодах за ч.2 ст. 185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_35 та відносно потерпілого ОСОБА_27 суд визнає вчинення злочинів в стані алкогольного спяніння.

Враховуючи таку обставину, що помякшує покарання по двох епізодах, як щире каяття, та наявність обставини, що обтяжує покарання по двох епізоду, зважаючи на те, що він в силу дії ст. 89 КК України вважається не судимим, відсутність на час вирішення кримінального провадження до обвинуваченого будь-яких претензій матеріального чи нематеріального характеру зі сторони потерпілих осіб суд вважає, що покарання слід призначити у виді позбавлення волі на строк два роки з одночасним звільненням його від відбування покарання з випробуванням, оскільки суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства, із застосуванням вимог ст.75, 76 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Таке покарання, як арешт суд вважає недостатнім враховуючи кількість злочинів, а таке покарання, як обмеження волі до інвалідів ІІ групи не застосовується згідно ч.3 ст. 61 КК України.

На стадії досудового розслідування потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_71 заявлено цивільні позови (Т.1, а. с. 11, 12). Разом з тим, в судовому засіданні 19.01.2016 ОСОБА_6 не підтримував свій позов, зазначивши, що шкода ні йому ні його бабусі ОСОБА_71 не була відшкодована, однак йому нічого від обвинувачених уже не потрібно.

Враховуючи викладене та з метою недопущення в майбутньому обмеження права ОСОБА_6 на звернення до суду з аналогічним позовом колегія суддів вважає, що його позов слід залишити без розгляду.

З приводу цивільного позову потерпілої ОСОБА_71 то суд зважає на те, що як слідує з наданої суду копії актового запису про смерть ОСОБА_71, ІНФОРМАЦІЯ_31, померла ще 16.02.2017. Актовий запис про смерть № 09 від 17.02.2017.

Враховуючи викладене та зважаючи на положення ст. 1219 ЦК України, п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України, ч.5 ст. 128 КПК України, та те, що в її цивільному позові містилась лише вимога про відшкодування моральної шкоди та те, що таке право нерозривно звязано з особою колегія суддів вважає, що провадження за її позовом слід закрити.

По даному кримінальному провадженню потерпілими ОСОБА_4 неодноразово заявлялися цивільні позови (Т.1, а.с.9-10, 172-174, Т.9, а.с.9-10, Т.13, а.с.100-101).

Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні 19.01.2016 цивільний позов підтримав, зменшивши позовні вимоги та просив суд стягнути з обвинувачених 1425,00 грн. матеріальної шкоди, це вартість трьох викрадених мобільних телефонів, а також лише 6000,00 грн. моральної шкоди, оскільки дії обвинувачених він сприймав, як загрозу для свого життя. Підтвердив факт того, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернули потерпілим по 2000,00 грн. матеріальної шкоди та зазначив, що це ті кошти які їм дав ОСОБА_7 після вчинення нападу.

Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні 19.01.2016 цивільний позов підтримала лише в частині стягнення з обвинувачених 12330,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, пояснивши, що це те, що викрали. Одночасно вона підтвердила той факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернули потерпілим по 2000,00 грн., тобто в загальному розмірі матеріальна шкода відшкодована в сумі 4000,00 грн.

Суд вважає, що цивільні позов потерпілих ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в рівних частках на користь ОСОБА_5 6000,00 гривень моральної шкоди, оскільки останній відчував загрозу для свого життя, а також 555,00 грн. матеріальної шкоди, за вартість викрадених мобільних телефонів. Таку вартість суд визначає з огляду на зміст довідки ФОП ОСОБА_84 від 27.03.2014, згідно якої вартість мобільних телефонів станом на 19.01.2014 становила: Nokia 1110і 150,00 грн., Nokia 1800 275,00 грн., Nokia 3310 130,00 грн. (Т.4, а.с.107). Інших доказів вартості викрадених мобільних телефонів суду надано не було.

Також, слід стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12І на користь ОСОБА_4 12330,00 грн. матеріальної шкоди завданої злочином, оскільки, при наданні показань потерпіла зазначила, що сума коштів яку було викрадено в загальному становить 17100,00 грн., це без вартості викрадених мобільних телефонів і, як сама ж вона зазначили 4000,00 грн. матеріальної шкоди ОСОБА_9 та ОСОБА_8 їм уже повернули. З розрахунку, що 17100,00 4000,00 грн. буде становити 13100,00 грн., однак зважаючи на те, що потерпіла просила стягнути лише 12330,00 грн. суд вважає, що її вимоги слід задовольнити саме в такій сумі.

Крім того, оскільки потерпіла ОСОБА_4 не підтримала розгляд цивільного позову в частині відшкодування їй моральної шкоди то суд вважає, що такі її вимоги слід залишити без розгляду, з метою забезпечення їй права на доступ до правосуддя в майбутньому.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 слід залишити раніше обрані до вступу вироку суду в законну силу.

Строк відбування покарання ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 слід рахувати з дня затримання, а ОСОБА_12 з дня поміщення його у СІЗО для участі у даному кримінальному провадженні.

Долю речових доказів слід вирішити згідно положень ст.100 КПК України, а долю процесуальних витрат слід вирішити в порядку ст. 118, 122, 124 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 50, 52, 59, 63, 65-68, 70, 72, 75, 76, 185, 187, 198, 263, 307, 315, 317 КК України, ст. 1219 ЦК України, п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України, ст. 15,27,26, 84-91,93, 98, 99 100, 118, 122,124, 128, 223, 267, 270, 369-372, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочину за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний у виді домашнього арешту, який полягає в забороні останньому залишати житло в період з 20 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин, за зареєстрованим місцем його проживання, ІНФОРМАЦІЯ_32, а також із застосуванням до ОСОБА_12 засобу електронного контролю, який полягає у закріпленні на його тілі пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії, а також із залишенням раніше покладених на ОСОБА_12 обовязків відповідно до ст. 194 КПК України прибувати на кожен виклики до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з обвинуваченими, свідками та потерпілим по даному провадженню за межами судових засідань, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання до Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Початок строку покарання рахувати з дня поміщення до СІЗО м.Вінниця №1, а саме з 20.02.2014.

ОСОБА_12 визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч.1 ст.14 ч.3 ст.27 ч.4 ст.187 та за ч.3 ст.27 ч.4 ст.187 КК України та виправдати його, у звязку з недоведеністю, що ним були вчинені кримінальні правопорушення.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у предявлених обвинуваченнях за ч.1 ст.263, ч.2 ст. 315, ч.2 ст. 317, ч.2 ст. 307 КК України та виправдати його, у звязку з не доведеністю вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_9 визнати невинуватим у предявлених обвинуваченнях за ч.1 ст. 317, ч.2 ст. 307 КК України та виправдати його, у звязку з не доведеністю вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у предявлених обвинуваченнях за ч.1 ст. 317 КК України та виправдати, у звязку з не доведеністю вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за:

- ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з дня затримання, тобто з 31 січня 2014 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання, строк попереднього увязнення з 31.01.2014 до 20.06.2017, включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_9 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за:

-ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

-ст.198 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з дня затримання, тобто з 31.01.2014.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання, строк попереднього увязнення з 31.01.2014 до 20.06.2017, включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні:

- за ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-за ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_8 в строк покарання, строк попереднього увязнення з 06.02.2014 до 20.06.2017, включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід залишити тримання під вартою.

Початок строку покарання рахувати з дня затримання, тобто з 06 лютого 2014 року.

ОСОБА_11 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75, п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_11 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 роки та покласти на нього обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_10 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75, п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_10 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 роки та покласти на нього обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 12330,00 грн. в рівних частках.

Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 555,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн. в рівних частках.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_71 до ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди закрити.

Речові докази:

-акумуляторну батарею марки «Форса», яка знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_46 повернути йому, як власнику (а.с.192-193 т.16);

-3 колеса до автомобіля марки ВАЗ-2104, які знаходяться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_35 повернути останньому, як власнику (а.с.240 т.16);

-обріз мисливської одноствольної рушниці, 16 калібру, моделі «ИЖ-К», 1956 року виготовлення, виробництва СРСР, який знаходиться на зберіганні в складі озброєння УМВС України у Вінницькій області (нова назва ГУНП у Вінницькій області) - знищити (а.с.6 т.17);

-вилучену на території домоволодіння №54 по вул.Гагаріна в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області 10.02.2014 речовину рослинного походження із ознаками обвуглення із специфічним запахом, верхню частину пластикової пляшки із розміщеною в горловині фольгою, пачку з-під цигарок марки «President» із отвором в боковій частині, який вкритий фольгою із нашаруванням кіптяви, паперовий газетний згорток із речовиною рослинного походження частково подрібненою і з специфічним запахом, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Чернівецького РВ УМВС (нова назва Чернівецьке відділення Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області) знищити (Т.17, а. с. 20);

-вилучені 11.02.2014 на території домоволодіння №12 по вул.Свердлова в с. Борівка Чернівецького району верхню частину пластикової пляшки коричневого кольору із етикеткою, верхню частину пластикової пляшки прозорого кольору, нижню частину пластикової пляшки в середині якої знаходилася фольга, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Чернівецького РВ УМВС (нова назва Чернівецьке відділення Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області) знищити (Т.17, а.с.32);

-коробку з-під цигарок «KENT», сім-картку «Life» з серійним номером «2300 2290 3344 3» та абонентським номером №380633011841; сім-картку «ОСОБА_72Ес.Ем.» з серійним номером «89380 03992 22934 8691 F» та абонентським номером №380671693909; папку для паперів з полімерного матеріалу зеленого кольору; 40 фрагментів паперу різного кольору та розмірів, на яких є рукописні надписи, переважно імена, номери мобільних телефонів та інші числа; фрагмент цупкого паперу з рукописним текстом: «380960803879 ВК__Логин: Kalapah2013_пароль: 881133b331188_____Kalapah»; фрагмент аркушу паперу, на обох сторонах якого є рукописний текст, виконаний барвником синього кольору. Серед інших надписів є: «НОМЕР_5 сага чом.»; зошит у клітинку, в якому є 50 аркушів, а також 2 аркуші вставлені в зошит, з рукописними записами; штекер від електроприладу з обрізаним електрошнуром довжиною біля 3 см.; розєм від зарядного пристрою до мобільного телефону з двома електропроводами чорного та червоного кольорів, які знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження знищити (Т.2, а.с.130);

-вилучений у ПрАТ «ОСОБА_72Ес.Ем.» оптичний диск «CD-R 52 Х» фірми «і-tech» ємністю 700 Мb з інформацією про телефонні зєднання ряду абонентів, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити там же (а.с.146 т.2);

-вилучений у ТОВ «Астеліт» оптичний диск «CD-R 52 Х» фірми «ТDК» ємністю 700 Мb з інформацією про телефонні зєднання ряду абонентів, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити там же (а.с.146 т.2);

- мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Samsung GT C3011» з сім-карткою «ОСОБА_72Ес.Ем.» № 096-6025634; банківська платіжна картка «Кредитка» ПАТ КБ «ПРИВАТБ № 5577212709322922; банківська платіжна картка ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 4627081206767613; банківська платіжна картка «Ощадна книжка» ПАТ КБ «ПРИВАТБ № 1201000227103731; пластикова картка від сім-картки оператора «Лайф» № +38063-2690679; візитівка «Таксі т. 8-952-240-21-44, 21-006», на зворотній стороні якої є рукописні записи, виконані барвником синього кольору, : «НОМЕР_9 ОСОБА_8, НОМЕР_8 Вета.К....»; в'язана спортивна шапка чорного кольору з прорізами для очей; пара в'язаних рукавиць чорного кольору; пара зимових черевиків чорного кольору; панчоха чорного кольору посередині з двома прорізами округлої форми; пара рукавиць чорного кольору з підкладкою сірого кольору, на одній з прикріплений відрізок тканини у формі «метелика»; пара зимових черевиків чорного кольору типу «кросівки»; ножниці невеликого розміру з рукоятками з полімерного матеріалу голубого кольору; дерев'яний макогін; корпус телефону «Nokia 1110i» ІМЕІ 356403/01/366878/1 без акумуляторної батареї з пошкодженим склом на екрані; корпус телефону «Nokia 1800» ІМЕІ 353768/04/761904/9 без акумуляторної батареї та задньої кришки; передня та задня кришки від телефону «Nokia3310» і пластикова накладка на кнопки; моток скотчу; господарський ніж з рукояткою з полімерного матеріалу фіолетового кольору; шнурок чорно-сірого кольору з шматками скотчу; відрізок тканини прямокутної форми чорного кольору, стягнутий посередині металевим кільцем, утворюючи форму «метелика»; пакет «Експертної служби» № 0910324 зі зразком запаху ОСОБА_9; пакет «Експертної служби» № 0910323 зі зразком запаху ОСОБА_7; 3 аркуші паперу формату А4 зі слідами рук; 2 дактилокарти зі зразками відбитків рук ОСОБА_4 та ОСОБА_5; аркуш паперу формату А4 білого кольору з фотознімком сліду низу взуття зафіксованого під час ОМП 31.01.2014 року; аркуш паперу формату А4 білого кольору з експериментальним відтиском підметкова частини низу взуття на праву ногу ОСОБА_7, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження знищити, за виключенням мобільного телефону ОСОБА_9 марки «Samsung GT C3011» з сім-карткою «Кн: Дж.Ес.Ем.» № 096-6025634; банківської платіжна картки «Кредитка» ПАТ КБ «ПРИВАТБ № 5577212709322922; банківської платіжної картки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 4627081206767613; банківської платіжної картки «Ощадна книжка» ПАТ КБ «ПРИВАТБ № 1201000227103731; пластикової картки від сім-картки оператора «Лайф» № +38063-2690679 - залишити при матеріалах справи (а.с.179 т.2);

Понесені по справі процесуальні витрати, повязані із залученням експертів за проведення :

-судово-балістичної експертизи (висновок експерта №62-Б від 13.02.2014) (а.с.2 т.17) в сумі 733 грн. 50 коп. по епізоду відносно обвинуваченого ОСОБА_7 віднести на користь держави;

-наркологічної експертизи №155 від 13.02.2014 (а.с.12 т.17) в сумі 489 грн. 44 коп. по епізоду відносно обвинуваченого з ОСОБА_7 віднести на рахунок держави;

-наркологічної експертизи №153 від 13.02.2014 (Т.19, а.с.172) в сумі 489 грн. 44 коп. по епізоду відносно обвинуваченого ОСОБА_9 віднести на рахунок держави;

-наркологічної експертизи №170 від 14.02.2017 (Т.17, а.с.26-31) в сумі 244,72 грн. по епізоду відносно обвинуваченого ОСОБА_8 віднести на рахунок держави.

-судової почеркознавчої експертизи №97-П від 24.03.2014 в сумі 982 грн. 80 коп. стягнути з ОСОБА_12 на рахунок держави (Т.2, а.с.134);

-судової дактилоскопічної експертизи №11 від 31.01.2014 в сумі 391,20 грн. стягнути в рівних частках з ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь держави (Т. 2, а.с.239);

-судової трасологічної експертизи №10 від 30.01.2014 в сумі 391,20 грн. стягнути в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_9 на користь держави (Т.4, а.с.2);

-судової трасологічної експертизи №13 від 15.02.2014 в сумі 489,44 грн. стягнути в рівних частках з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь держави (Т.4, а.с.17).

Розяснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Розяснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та надіслати потерпілим.

Головуючий суддя: Т.Б.Жикевич

Судді: О.Є. Цибульський, Т.Ю. Лисенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 67775377 ?

Документ № 67775377 це Sentence

Яка дата ухвалення судового документу № 67775377 ?

Дата ухвалення - 14.07.2017

Яка форма судочинства по судовому документу № 67775377 ?

Форма судочинства - Criminal

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 67775377 ?

В Mohyliv-Podilskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Information about the court decision No. 67775377, Mohyliv-Podilskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast

The court decision No. 67775377, Mohyliv-Podilskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 14.07.2017. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.

The court decision No. 67775377 refers to case No. 140/1674/14-к

This decision relates to case No. 140/1674/14-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment:

1) VINNYTSKA OBLASNA PROKURATURA

Our system allows searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to effectively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 67775373

Next document : 67797534

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Sentence № 67775377, 14.07.2017, Mohyliv-Podilskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast

Який тип судового документу № 67775377 ?

Яка дата ухвалення судового документу № 67775377 ?

Яка форма судочинства по судовому документу № 67775377 ?

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

В якому cуді було засідання по документу № 67775377 ?

У чому перевага платних тарифів?

Information about the court decision No. 67775377, Mohyliv-Podilskyi City and District Court of Vinnytsia Oblast

The court decision No. 67775377 refers to case No. 140/1674/14-к