Decision № 6776168, 16.10.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/430 16.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітол» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача                    Кірячко О.Ю. –предст.,

Від Відповідача          не з’явилися,

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-7»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітол»та просить стягнути з Відповідача борг за поставлений товар у сумі 8796,00 грн., 3 % річних від суми заборгованості у сумі 860,06 грн. та 5957,75 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 1518 від 24.01.2008 в частині перерахування грошових коштів за поставлений Позивачем Товар.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус-7»(далі –Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітол»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір № 1518 від 24.01.2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує, оплачує на умовах і в порядку, визначених цим Договором, Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Додатках або накладних, що є невід’ємними частинами цього Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1518 від 24.01.2008 є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні Покупцеві, а Покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Найменування та кількість Товару зазначається в накладних, які є невід’ємними частинами Договору (п. 2.1 Договору). Ціни на Товар зазначаються в накладних, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 3.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними № 773 від 24.01.2008, № 825 від 24.01.2008, № 1437 від 08.02.2008, № 2338 від 28.02.2008 Товар на суму 6 000,00 грн., 288,00 грн., 10201,00 грн., 595,00 грн. відповідно. Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого Позивачем Товару в сумі 8288,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-7»та Актами звірки розрахунків між сторонами № 639 від 21.07.2008 та № 812 від 03.07.2009.

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 8796,00 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 8796,00 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних від суми заборгованості за Договором розраховується судом відповідно до періоду прострочення, з урахуванням здійснених Відповідачем оплат, та складає 25,30 грн.

З урахуванням даних Державного комітету статистики України, що опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр»№ 143 від 08.08.2009 та № 164 від 09.09.2009, індекс інфляції у липні 2009 року становив 99,9%, тобто інфляція у цьому місяці була відсутня, при цьому керуючись рекомендаціями, викладеними у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд відмовляє в задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітол»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 83, код 33777874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-7»(03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, б. 25, код 25193783) 8796,00 грн. заборгованості, 25,30 грн. –3% річних від простроченої суми, 88,21 грн. державного мита та 66,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 03.11.2009