Decision № 6764436, 12.10.2009, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2009Справа №2-22/4070-2009 За позовом – ДАТ «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь, пр. Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1 до відповідача – ОП «Кримтеплокоммуненерго», м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а

про стягнення 1531554,49 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Шостак Є.А., представник, дов від 17.12.2008 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ДАТ «Чорноморнафтогаз» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ОП «Кримтеплокоммуненерго», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1531554,49 грн., у тому числі: сума інфляції – 1353339,95 грн., 3% річних у розмірі 178214,54 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, всупереч рішенню Господарського суду АР Крим від 12.05.2005 року у справі № 2-22/6887-2005 про стягнення на користь позивача суми боргу, рішення суду виконав частково, внаслідок чого сума боргу склала 2094953,48 грн., на яку позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляції та 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим по справі №2-22/6887-2005 від 12.05.2005 року з відповідача на користь ДАТ «Чорноморнафтогаз» стягнуто 3194953,42 грн. основного боргу, 17533,99 грн. - інфляції, 15000,00 грн. - пені, 9312,69 грн. - 3% річних.

Як зазначив позивач, сума основного боргу у розмірі 3194953,42 грн. відповідачем була оплачена частково, на суму 1100000,00 грн., за платіжними дорученнями № 1102 від 24.05.2005 року на суму 730582,95 грн., № 1756 від 25.08.2005 року на суму 100000,00 грн., № 1381 від 24.06.2005 року на суму 200000,00 грн., № 1102 від 24.05.2005 року на суму 69417,05 грн., внаслідок чого сума неоплаченого основного боргу за рішенням суду склала 2094953,42 грн.

Відповідно до п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 23.06.2005 р. N 2711-IV, внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є обставиною, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином зупинення виконавчого провадження не звільняє відповідача від обов'язкового виконання рішення в частині сплати стягнутих сум.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують проти звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, та містить норму, що вказана сума стягується за весь час прострочення боржника.

Названі висновки також найшли відображення у п. 2 листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 N 01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні, спорів деяких норм чинного законодавства».

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення як решти основного боргу за рішенням Господарського суду АР Крим по справі №2-22/6887-2005 від 12.05.2005 року у розмірі 2094953,42 грн., так й заявлених позивачем до стягнення сум інфляції та 3% річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16 жовтня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260010196423 в КФ АБ «Експрес – банк», МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) на користь ДАТ «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1, рахунок № 26000000131709 АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) заборгованість в сумі 1531554,49 грн., у тому числі: сума інфляції – 1353339,95 грн., 3% річних у розмірі 178214,54 грн.

3.          Стягнути з ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260010196423 в КФ АБ «Експрес – банк», МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) на користь ДАТ «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1, рахунок № 26000000131709 АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) 15315,55 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260010196423 в КФ АБ «Експрес – банк», МФО 384674, ЄДРПОУ 03358593) на користь ДАТ «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1, рахунок № 26000000131709 АКБ «ЧБРР», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) 315,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.