Decision № 67523949, 30.06.2017, Sheptytskyi City Court of Lviv Oblast (until 25.04.2025 - Chervonohrad City Court of Lviv Oblast)

Провадження № 2/459/144/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Кріля М.Д.

при секретарі Данилів О.І.

за участю: відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач в листопаді 2015 року звернувся в суд з даним позовом, в заяві вказав, що відповідно до укладеного договору № CGR0AK00970490 від 06.11.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 5 800,00 Євро на термін до 07.11.2011 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку передбаченому договором. В порушення норм договору відповідач своїх обов’язків не виконав, внаслідок чого станом на 28.09.2015 року утворилася заборгованість в сумі 28 035,65 Євро. В забезпечення виконання зобов’язання між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. Просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні просять в позові відмовити, у зв’язку із спливом строку позовної давності.

Належно повідомлений відповідач ОСОБА_3 в судові засідання 17.05.2017 року, 02.06.2017 року, та 30.06.2017 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Дослідивши докази, суд встановив слідуюче.

Відповідно до копії договору № CGR0AK00970490 від 06.11.2006 року, ОСОБА_3 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в сумі 5 800 Євро на строк до 07.11.2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 кредитного договору, 06.11.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № CGR0AK00970490/1. Відповідно до даного договору поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором, поручитель відповідає за зобов’язаннями позичальника в повному обсязі.

Так як відповідач ОСОБА_3 покладених на нього зобов’язань не виконав, станом на 28.09.2015 року утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 28 035,65 Євро, з яких:

-6 550,18 Євро – заборгованість за кредитом;

-7 211,45 Євро – заборгованість по відсотках за користування кредитом;

-459,61 Євро – заборгованість по комісії за користування кредитом;

-13 814,41 Євро – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно постанови Верховного Суду України №6-20цс14 від 19 березня 2014 року, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено судом, згідно умов укладеного між банком та відподачем ОСОБА_3 кредитного договору, строк повернення кредитних коштів був встановлений до 07 листопада 2011 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості останній платіж був проведений відповідачем – 01.02.2011 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Банк звернувся з позовом до відповідачів лише 03 листопада 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності для основного зобовязання та відсотків, та річного для неустойки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

На підставі наведеного вище, беручи до уваги те, що судом встановлений факт спливу позовної давності, відповідачка та її представник заявили клопотання про відмову в позові саме з цієї підстави, то суд вважає, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В позові – відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області на протязі 10 днів з часу проголошення, а особам, які не були присутні при проголошенні, в той же строк з часу отримання копії рішення.

Суддя: М. Д. Кріль