Court ruling № 67307565, 07.06.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2017 р. м. Київ К/800/2624/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 у справі №826/5663/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби до Державного підприємства «Укррезерв» про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби до Державного підприємства «Укррезерв» про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку - відмовив.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві 08.01.2014 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.01.2014 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 11, частини другої статті 69, частин першої, другої та четвертої статті 71, частини першої статті 79, частини першої статті 86, статей 70, 138, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Укррезерв» податкової заборгованості в сумі 11744229,87грн, яка утворилася у державного підприємства «Ресурспостач» та ним не сплачена. За доводами податкового органу ДП «Ресурспостач» підконтрольне відповідачу, який є його засновником.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про відмову в позові, з тих підстав що за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державне підприємство «Укррезерв» та Державне підприємство «Ресурспостач» є окремими юридичними особами, а, отже, є різними платниками податків з власними рахунками у банках.

Податковим органом належним чином не доведена наявність податкової заборгованості перед органами податкової служби у ДП «Укррезерв» або підстав, за якими відповідач має сплачувати податкову заборгованість ДП «Ресурспостач».

Крім того, податкова заборгованість, що є предметом розгляду даного спору, частково стягнута в судовому порядку з ДП «Ресурспостач» за постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-9574/11/2670, що набрала законної сили, а, отже, повторне стягнення спірної суми було б незаконним.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та неправильного застосування норм матеріального права.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Податковий орган, звертаючись з даним позовом, вказував, що станом на 02.02.2013 у Державного підприємства «Ресурспостач» наявна податкова заборгованість в сумі 11744229,87грн, яка складається з заборгованості по земельному податку з юридичних осіб в сумі 561973,27грн та 11182256,60грн фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно з рішенням керівника Департаменту САТ ДПА України від 22.09.2009 №000199.

Податковим органом вживались заходи для погашення Державним підприємством «Ресурспостач» податкового боргу, було надіслано податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, які позитивного результату не дали.

21.12.2012 податковим органом було направлено подання до Державного комітету України з Державного матеріального резерву про прийняття рішення щодо погашення податкового боргу Державного підприємства «Ресурспостач», відповіді на яке у вставлений законом строк не отримано.

Оскільки Державне підприємство «Укррезерв» за доводами податкового органу є засновником Державного підприємства «Ресурспостач», ним подано позов про стягнення податкового боргу Державного підприємства «Ресурспостач» з Державного підприємства «Укррезерв» у порядку статті 96 Податкового кодексу України.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 Податкового кодексу України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Стаття 95 Податкового кодексу України передбачає, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Статтею 96 Податкового кодексу України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Згідно з пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення.

Згідно із пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, при вирішенні справи судам необхідно було з'ясувати чи відповідає відповідач ознакам органу до якого орган податкової служби має право звернутись з позовною заявою про стягнення податкового боргу державного підприємства та, перевірити дотримання податковим органом процедури стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, яка передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, та інших умов з наявністю яких пов'язується можливість подання позову про звернення стягнення на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство.

При цьому слід врахувати, що відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулись не до тієї особи, яка повинна відповідати, може допустити заміну первинного відповідача, або залучити належну особу, як другого відповідача.

Не можна погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова заборгованість, про стягнення якої звернувся податковий орган, вже стягнута в судовому порядку з Державного підприємства «Ресурспостач» постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.10.2012 на виконання якої видано виконавчий лист.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 02.10.2012 у справі №2а-14564/09/2670, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, задовольнив позов Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України. Стягнув з Державного підприємства «Ресурспостач» на користь державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 11182256,60грн.

Заміна сторони виконавчого провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження врегульована положеннями статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, сума податкового боргу, заявлена податковим органом до стягнення, визначена в розмірі 11744229,87грн, яка складається з 11182256,60грн фінансових санкцій та заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561973,27грн.

У матеріалах справи відсутні докази існування судового рішення, яким би було вирішено питання про стягнення заборгованості Державного підприємства «Ресурспостач» по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561973,27грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 у справі №826/5663/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М.Шипуліна

Судді: ___ Л.І.Бившева

___ І.Я.Олендер