Court ruling № 67155500, 13.06.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 червня 2017 року м. Київ К/800/19334/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Цвіркун Ю. І., розглянувши

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 року

у справі № 818/101/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства ім. Шевченка

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі № 818/101/17, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі № 818/101/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 16.01.2017 року № 0000081401.

Приймаючи рішення на користь позивача, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо недоведеності відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити обґрунтування щодо помилкового та/або неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - аргументацію того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта № 265/14-01/23051891/102 від 30.12.2016 року, яким встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 62 799,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 15 700,00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про те, що позивачем в договірних цінах продажу сільськогосподарських культур (кукурудзи, пшениці, соняшника, сої та ячменя) з контрагентами за 2016 рік згідно податкового обліку менші від звичайних цін, тому відхилення договірних цін від звичайних підлягає оподаткуванню згідно Податкового кодексу України.

Так, судами встановлено, що позивач з 01.01.2016 року по 30.10.2016 року здійснював реалізацію сільськогосподарської продукції ТОВ «Фірма Агро Нива», ПАТ «Сумськй завод продовольчих товарів», ТОВ «Кернел - Трейд», ПАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Антарес Інвест М», ОСОБА_1, ТОВ «Енліль» та ін.

Згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах .

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки, податковий орган для визначення звичайної ціни взяв для співставлення лише одну умову - ціну сільськогосподарської продукції.

При цьому податковий орган не співставляв такі умови договору як момент його підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов'язків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту.

Судами встановлено, що податковий орган при визначенні звичайної ціни не врахував звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

За таких обставин, суди прийшли до висновку, що позивачем з додержанням норм податкового законодавства правомірно сформовано податковий кредит.

Таким чином, податковим органом зроблено помилковий висновок про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи зміст даної касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, є підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213-214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі № 818/101/17 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

чені України.

Суддя Ю.І. Цвіркун