Decision № 6538755, 03.11.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                 Справа № 17/211

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Стандарт-Луганськ», м. Луганськ

про стягнення 41125 грн. 83 коп.

                    Суддя Фонова О.С.

                                                  Представники:

від позивача –Шапка Д.А., нач.юр. відділу, довіреність № 68 від 09.01.2009;

від відповідача –Тарасенко К.О., представник, довіреність № 1950 від 18.08.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 39661,63 грн., пеню у сумі 1135,31 грн., інфляційні нарахування у сумі 1089,25 грн. та 3% річних у сумі 154,81 грн.

У судовому засіданні 02.11.2009, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.11.2009 на 11 год. 20 хв.

Представником позивача у судовому засіданні 03.11.2009 було надано заяву про зменшення позовних вимог № б/н від 14.10.2009, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 39660,84 грн., пеню у сумі 1096,73 грн., інфляційні нарахування у сумі 216,70 грн. та 3% річних у сумі 151,56 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні 15.10.2009 надав суду відзив на позовну заяву № 2438 від 14.10.2009, в якому проти позову заперечує.

Так, він зазначає, що позивач в своєму позові приводить суму боргу в розмірі 39661,63 грн., а згідно з наведених в позові груп-рахунків сума боргу істотно змінюється з 39661,63 грн. до 19700,76 грн., що на погляд відповідача змінює суть спору.

Крім того, 30.06.2009 відповідачем згідно з умовами договору №1088/2 від 01.01.2009 був проведений взаєморозрахунок з позивачем на загальну суму 64235,00 грн. (платіжне доручення №8 від 30.06.2009).

01.10.2009 було підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 83502,03 грн. за надані послуги.

Проти стягнення пені у розмірі 1135,31 грн., 3% річних у розмірі 154,81 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1089,25 грн., відповідач також заперечує.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством «Стандарт-Луганськ»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 1088/2 від 01.01.2009 (далі –Договір).

Згідно Договору Постачальник зобов’язується постачати Споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а Споживач (відповідач) –своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення на умовах, визначених Договором.

Відповідно п. 6.2 Договору, Споживач оплачує надані послуги наступним чином: передплата до 07 числа поточного розрахункового місяця у розмірі 100% від суми нарахування за попередній місяць. Остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється Споживачем на підставі наданих Постачальником рахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання.

На виконання умов Договору позивач за період з червня 2009 року по липень 2009 року включно, надав послуги з водопостачання та водовідведення, передбачені Договором на суму 39660,84 грн.

На оплату наданих послуг відповідачу були виставлені груп-рахунки за червень 2009 року –липень 2009 року, вручення яких підтверджується матеріалами справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 39660,84 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 1096,73 грн., інфляційні нарахування у сумі 216,70 грн. та 3% річних у сумі 151,56 грн. за період, згідно наданого розрахунку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем за період з червня 2009 року по липень 2009 року включно, було надано відповідачу послуги з водовідведення та водопостачання на суму 39660,84 грн.

Відповідачем платіжним дорученням № 2 від 30.06.2009 без зазначення місяця за який відбулась оплата, було перераховано позивачу 64235,00 грн. Як зазначає позивач, даною сумою була погашена заборгованість за березень 2009 року в сумі 23048,34 грн., за квітень 2009 року у сумі 20750 грн. та травень 2009 року у сумі 20436,66 грн.

Як встановлено судом, заборгованість у сумі 39660,84 грн. за червень-липень 2009 року відповідачем, на час звернення позивача з позовом до суду, погашена не була.

Представник відповідача надав платіжне доручення № 15 від 19.10.2009, згідно якого відповідачу перераховано 83000 грн. також без зазначення місяця за який відбулась оплата. В призначенні платежу вказано: „Ст.39 Ел/ен. „п. КМУ №20 від 11.01.2005 „п” 83000 грн., за сп. підпр. у 2009 р. воду, дог. № 1088 від 01.01.2009, зг. СПР № 39Е/3002 від 13.10.”

З даного призначення платежу не вбачається послуги за який саме місяць були оплачені.

Представник позивача вказав, що оскільки заборгованість відповідача за 2009 рік починається за послуги надані у червні-липні 2009 року, то дана сума платежу віднесена в оплату за ці місяці.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 39660,84 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем погашена заборгованість після звернення позивача до суду.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1096,73 грн. грн. за період з 05.06.2009 по 19.08.2009 згідно наданого позивачем розрахунку .

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 8.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 151,56 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 216,70 грн. за період згідно наданого розрахунку заборгованості.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

Заперечення відповідача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань судом до уваги не беруться з огляду на їх безпідставність.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1096,73 грн., 3% річних у сумі 151,56 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 216,70 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 39660,84 грн. провадження у справі слід припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, відповідно до статті 49 ГПК України.

В частині зменшення позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п.1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Стандарт-Луганськ», м. Луганськ, кв. Героєв Брестської крєпості, буд. 31а, ідентифікаційний код 35399667, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», кв. Пролетаріату Донбасу, 166, м. Луганськ, ідентифікаційний код 35554719, пеню у сумі 1096,73 грн., 3% річних у сумі 151,56 грн., інфляційні нарахування у сумі 216,70 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 411,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230,86 грн., видати наказ.

3.          В решті вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 09.11.2009.

Суддя                                                                                           О.С. Фонова

Провідний спеціаліст О.В. Уставицька